Постанова

від 14.05.2009 по справі 17/426/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/426/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 травня 2009 р.                                                                                    № 17/426/08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши

касаційне подання

прокуратури Миколаївської області

(далі – Прокуратура)

на рішеннягосподарського суду Миколаївської області

від24.09.08

у справі№ 17/426/08

господарського судуМиколаївської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопласт" (далі –Товариство)

довиконавчого комітету Миколаївської міської ради

(далі –Виконком)

провизнання права власності

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідача:не з'явились;

- Прокуратури:Рудак О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 72 від 14.04.08).

Ухвалою від 02.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П., касаційне подання Прокуратури № 05-419вих від 12.02.09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.04.09.

З метою належної підготовки справи до судового засідання, розгляду справи колегією суддів, яка призначила її до розгляду, та створення сприятливих умов для представників учасників судового процесу, ухвалою суду від 16.04.09 розгляд справи було відкладено на 14.05.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 14.05.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 14.05.09 представники Товариства та Виконкому не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 14.05.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участю представника Прокуратури.

Про вказані обставини представника Прокуратури повідомлено на початку судового засідання 14.05.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Прокуратури, відповідно до ч. 2 ст. 85 та

ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 24.09.08 господарського суду Миколаївської області (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги Товариства задоволено повністю.

За Товариством визнано право власності на прибудову виставкової зали літ."А" (загальною площею 65,9 м2, в т.ч. основна –61,3 м2, допоміжна –4,6 м2) до будинку № 30 по вул.6-та Поперечна в м.Миколаєві.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що власник земельної ділянки не заперечував проти здійснення будівництва Товариством спірного об'єкту.

Не погодившись з вказаним рішенням, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить рішення від 24.09.08 господарського суду Миколаївської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 321, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. 12 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 301 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22.09.04 № 1243 (чинної на момент спірних правовідносин).

На момент розгляду справи у судовому засіданні 14.05.09 письмові відзиви на касаційне подання від Товариства та Виконкому не надійшли, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши пояснення представника Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередньою судовою інстанцією на підставі матеріалів справи,  у 2008 році Товариство здійснило самочинне будівництво прибудови до будинку № 30 по вул.6-та Поперечна в м.Миколаєві для розміщення виставкового залу літ."А", загальною площею 65,9 м2 (далі –Об'єкт).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спірний Об'єкт може бути визнаний власністю Товариства  в порядку

ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку Товариство отримало від Миколаївської міської ради дозвіл на розміщення на її земельній ділянці спірної прибудови. При цьому, в якості такого дозволу місцевим судом було враховано рішення Миколаївської міської ради № 14/33 від 30.08.07, яким Товариству було погоджено місце для розташування прибудови до будинку

№ 30 по вул.6-та Поперечна для розміщення в ній виставкового залу і надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт на земельній ділянці орієнтовною площею 120 м2, на підставі якого було укладено договір № 929 від 22.11.07 на резервування земельної ділянки строком до 30.08.08.

Крім того, місцевим судом було враховано, що на здійснену забудову отримані висновки санепідемслужби, МЧС і архітектури, а також те, що мешканці будинку № 30 по вул.6-та Поперечна надали свою згоду на розташування спірної прибудови.

Так, судом встановлено, що Товариству видано технічний паспорт від 04.07.08 на самочинно збудоване майно за адресою вул.6-та Поперечна, 30.

Судом першої інстанції взято до уваги, що у Товариства є висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області за № 01-12/2160-05 від 23.06.05 про погодження місця розташування об‘єкту, а також те, що Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради погоджує можливість оформлення самовільно збудованих споруд по вул.6-й Поперечній, 30. Також, враховано, що Санепідемстанція Заводського району та Заводський РВ ГУ МНС України не заперечували проти оформлення права власності на спірний об‘єкт.

При винесенні рішення суд першої інстанції зазначив, що спірний Об'єкт відповідає всім технічним, екологічним, пожарним і санітарним нормам і не порушує нічиїх прав. Разом з тим, в рішенні не зазначено на підставі яких документів та в контексті яких правових норм суд дійшов до такого висновку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Оскільки згідно вимог закону право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації або його державної реєстрації.

Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, право давати дозвіл на будівництво на своїй земельній ділянці таких споруд іншим особам має власник земельної ділянки, а згідно ст. 25 Закону України "Про оренду землі", орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об'єкта містобудування та виконання будівельних робіт відповідно до ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій".

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що вирішуючи спір по суті місцевий суд мав надати правову оцінку питанню дотримання Товариством порядку будівництва спірного Об'єкта нерухомості, зокрема, питанням наявності дозвільної документації на будівництво, та за наслідками будівництва –документам, що засвідчують здачу спірного Об'єкта в експлуатацію.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.04 року № 1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (чинної на момент спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердження проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво, передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно, за таких умов: а) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване самочинно нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; б) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за N 157/6445), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться саме місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

З наведених положень вбачається, що з метою повного та об'єктивного вирішення даного спору суд першої інстанції мав залучити до участі у даній справі власника спірної земельної ділянки, а не його виконавчий орган.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що суд мав надати правову оцінку обставинам щодо вирішення компетентним органом за зверненням Товариства питання про надання останньому земельної ділянки, розташованої під спірним Об'єктом нерухомості, у користування з таким цільовим призначенням, яке передбачає можливість будівництва на ній або надання земельної ділянки під уже споруджене спірне нерухоме майно.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що договір № 929 від 22.11.07 на резервування земельної ділянки строком до 30.08.08, на який послався суд першої інстанції, не може бути взятий до уваги у спірних правовідносинах, оскільки за ним цільове використання землі не визначено як будівництво, чи користування власником належним йому об'єктом нерухомості. Також, слід звернути увагу на те, що на момент винесення рішення судом першої інстанції (24.09.08) строк договору від 22.11.07 сплив (оскільки його дію було встановлено до 30.08.08), разом з тим, правової оцінки питанню продовження дії такого договору місцевим судом надано не було.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що оскільки спірний Об'єкт самочинно побудовано у 2008 році, то згода власника земельної ділянки на відведення земельної ділянки під цими спорудами має бути датована з урахуванням фактичних дат завершення будівництва.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередньою судовою інстанцією без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішення з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційному поданні стверджуються факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалене у справі, підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційне подання прокуратури Миколаївської області № 05-419вих від 12.02.09 задовольнити.

Рішення від 24.09.08 господарського суду Миколаївської області у справі № 17/426/08 господарського суду Миколаївської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська