Постанова

від 13.05.2009 по справі 9/590/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/590/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2009 р.                                                                                    № 9/590/06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне поданняПершого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

на рішення господарського суду Миколаївської області від  02.10.2006 року

у справі№9/590/06 господарського суду Миколаївської області   

за позовомУкраїнсько-молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина"

доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Дісконт"

третя особаДержавне підприємство "Виброприбор"

провизнання права власності,

за участю представників сторін від:

позивача:Пірожок В.П. –за довіреністю від 12.05.2009р.

відповідача:не з'явились

третьої особи:не з'явились

прокуратури:Попенко О.С. –прокурор відділу ГП України (посвідчення №203 від 17.12.2007р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006р. (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено; визнано за Українсько-молдавським спільним підприємством ТОВ "Жемчужина" право власності на базу відпочинку "Жемчужина", яка складається з двох спальних корпусів, позначених в технічному паспорті літерою "А" і "А'"; столової –літ. "Б"; овочевого сховища –складів літ. "В" і "Г"; кафе "Ветерок" –відеозал –літ. "Д"; вбиральні –літ."Ж"; душових –літ. "Е" та електричного котла, яка розташована за адресою: зона відпочинку "Коблево" Березанського району Миколаївської області по вулиці Морська, 155; 155а.

У касаційному поданні Перший заступник прокурора Житомирської області, який звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006р., а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, незастосування судом норм Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994, Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України"  від 10.09.1991. Викладені у касаційному поданні вимоги прокурор обґрунтовує також тим, що оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків Фонду державного майна України, який не було залучено до участі у справі.

Відповідно до ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача та прокурора, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до п.1.1 статуту УМ СП ТОВ "Жемчужина" (позивач), його засновниками є ТОВ фірма "Дисконт" (відповідач) та ДП "Виброприбор" (3-я особа).

До статутного фонду Українсько-молдавського спільного підприємства ТОВ "Жемчужина", відповідно до акту прийому-передачі від 03.01.2003р., було внесено майно згідно переліку на загальну суму 566627грн., а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Дісконт" було внесено майна на суму 28330грн.; Державним підприємством "Виброприбор" –на суму 538297грн., до якого входять: база відпочинку "Жемчужина", яка складається з двох спальних корпусів, столової, овочевого сховища, кафе "Ветерок", туалету, душових та електричного котла, яка розташована за адресою: зона відпочинку "Коблево" Березанського району Миколаївської області.

Вказана база відпочинку належала ДП "Виброприбор" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 10.05.2001р., реєстровий запис №25.

Позивач неодноразово звертався до КП "Миколаївське міське бюро технічної інвентаризації" з заявою про надання документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно, але позивачу було відмовлено.

Застосувавши до спірних правовідносин приписи ст.85 ГК України та ст.328 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову і визнав за позивачем право власності на базу відпочинку "Жемчужина".

Однак, судом першої інстанції не вжито заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило прийняття юридичних висновків, які відповідають матеріалам справи.

В обґрунтування касаційного подання прокурор зазначив про те, що  забудовником бази відпочинку "Жемчужина" був Кишинівський завод "Віброприбор" (на теперішній час –ДП "Віброприбор"), який підпорядковувався Міністерству радіопромисловості СРСР.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України № 3943-12 від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу PCP" встановлено, що, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року, ратифікованої Законом України від 12 липня 2001 року, регулюються відносини власності на об'єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України та Республіки Молдова, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року та ст.1 Угоди від 11 серпня 1994 року майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Законом України “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року” на Фонд державного майна України покладено виконання функцій, які відповідно до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

При цьому реалізація статті 5 зазначеної Угоди здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 5 Угоди між Урядом Республіки Молдова та Урядом України про визнання прав власності, що ратифіковані Законом № 2666-ІІІ від 12.07.2001 кожна сторона має право продати, обміняти, передати в заставу, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій стороні, її фізичним чи юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної із Сторін відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

В порушення вищевикладеного, місцевим судом не залучено до участі у розгляді справи Фонд державного майна України, права та обов'язки якого зачіпаються викладеними в рішенні висновками.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на те, що предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно, розглянути даний спір неможливо без з'ясування правового статусу спірного майна в порядку, передбаченому Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Молдова "Про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності".

Частиною першою та п. 3 частини другої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006 р. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у тому числі як таке, що стосується прав та обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі, а справа при цьому має бути передана на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення по справі, у статусі, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.10.2006р. у справі №9/590/06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                   Д.Кривда

           Судді                                                                                       Г.Жаботина

  А.Уліцький