Постанова

від 13.05.2009 по справі 40/135-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/135-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2009 р.                                                                                    № 40/135-08  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

За участю представників сторін:

позивачане з'явився

відповідачаІваненка Є.В. дов. б/н від 12.05.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственньій центр "Даника-Плюс"

на постановуХарківського   апеляційного господарського суду  від 21.01.2009 р.

у справі№40/135-08 господарського суду Харківської області

за позовомАудиторської фірми "Аудит-Адвокат-Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственньій центр "Даника-Плюс"

простягнення 100 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Аудиторська фірма "Аудит-Адвокат-Україна" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственньій центр (надалі ТОВ НПЦ) "Даника-Плюс" про стягнення 100 000 грн. заборгованості за аудиторські послуги, що  надані відповідно до укладеного між сторонами договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008 року (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського   апеляційного господарського суду  від 21.01.2009 року (судді: Погребняк В.Я., Бухан А.І., Шевель О.В.), позов задоволений, з ТОВ НПЦ "Даника-Плюс" на користь Аудиторської фірми "Аудит-Адвокат-Україна" стягнуто 100 000 грн. грошового боргу та відповідні судові витрати.

Судові рішення мотивовані посиланням на норми ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 536 Цивільного кодексу України та  встановленням факту існування заборгованості з розрахунків за надані позивачем аудиторські послуги.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ НПЦ "Даника-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною  скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд. Скаржник зазначає, що договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є сфальсифікованим, суди неправомірно відхилили клопотання відповідача про проведення експертизи, крім того, суд апеляційної  інстанції розглянув справу за відсутності представників сторін.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування  господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між  Аудиторською фірмою "Аудит-Адвокат-Україна" (Виконавець)  та  ТОВ НПЦ "Даника-Плюс"  (Замовник) 28 квітня 2005 року  укладений договір на проведення аудиту,  за умовами якого Виконавець здійснює аудит фінансово-господарської діяльності Замовника за 2002-2004 роки  зі складенням аудиторського висновку, а Замовник  зобов'язується оплатити за надані послуги після підписання акта приймання-передачі аудиторських послуг. Ціна договору на проведення аудиту від 28 квітня 2005 року складає 150 000,00 грн.

За наслідками проведення аудиту Аудиторською фірмою "Аудит-Адвокат-Україна" переданий ТОВ НПЦ "Даника-Плюс"  аудиторський висновок, який за своїм змістом та обсягом повністю задовольнив останнього, що засвідчено складенням Акту прийому-здачі аудиторських послуг від 30 травня 2005 року, який підписано уповноваженими представниками сторін. Затвердивши Акт прийому-здачі аудиторських послуг від 30 травня 2005 року відповідач визнав, що аудиторські послуги в належному порядку надано, оформлено та передано відповідачу; аудиторські послуги надано в повному обсязі; претензій відповідач не має. Сторонами погоджений в Акті і розмір винагороди –150 000,00 грн.

Проте, у встановлений договором термін - 60 банківських днів з дня підписання Акту здавання-прийому проведення аудиту, ТОВ НПЦ "Даника-Плюс"  за надані послуги не розрахувалося, чим порушило права Виконавця –позивача на отримання винагороди.

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на норми вищенаведеного законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо наявності боргу з розрахунків за виконані аудиторські послуги, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов.

Щодо посилань скаржника на те, що апеляційний господарський суд розглянув справу за відсутності представників сторін, то з огляду на норми розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України нез'явлення сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, тим більш, що сторони були належним чином повідомлені про час і місце засідання суду, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка представників відповідача та клопотання позивача розглянути справу без його участі ( а.с. 5, 13 т.3).

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  Тому  доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі або збору доказів, що не входить до повноважень касаційної інстанції, до уваги не приймаються.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Научно-производственньій центр "Даника-Плюс"  залишити без задоволення.

Постанову Харківського   апеляційного господарського суду  від 21.01.2009 р. у справі №40/135-08 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.