Рішення

від 15.01.2014 по справі 461/8024/13-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/8024/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді - Романюка В.Ф.

при секретарі - Бішко В.М.,

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - 1 - Ступінського А.В.,

представника відповідача-2 - Антоняка Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості», Відділу державного земельного агентства у м. Львові Львівської області, Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння елементів будівлі, заборони відповідачам вчиняти будівельні та земляні роботи в підвальних приміщеннях та фундаментах будинку за адресою АДРЕСА_1,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості», Відділу державного земельного агентства у м. Львові Львівської області, Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння елементів будівлі, заборони відповідачам вчиняти будівельні та земляні роботи в підвальних приміщеннях та фундаментах будинку за адресою АДРЕСА_1, з підстав, викладених у позовній заяві. Свої позовні вимоги мотивує тим, що є власником нерухомого майна - приміщень та фундаментів окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладеного 03.06.2011 року Договору купівлі-продажу із Національною спілкою художників України. 09.06.2011 року Позивач зареєстрував своє право власності на вказане майно, про що ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» було видано Витяг про державну реєстрацію прав від 09.06.2011 року № 30258607. Вважає, що відповідно до ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені. Проте, земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» на підставі державного акта серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га. Просить скасувати державний акт серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості», визнати за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, витребувати з чужого незаконного володіння ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» на користь ОСОБА_1 демонтовані елементи приміщень та фундаментів окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної організації Національної спілки художників України, заборонити відповідачам та іншим третім особам на замовлення відповідачів особам вчиняти будівельні та земляні роботи в підвальних приміщеннях та фундаментах будинку за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дав пояснення аналогічні мотивам позовної заяви та письмових додаткових пояснень. Уточнив, що позовна вимога щодо скасування державного акту серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданий ТзОВ «Центр розвитку нерухомості», базується на тому, що Львівська міська рада, здійснюючи відчуження вказаної земельної ділянки ВАТ «Львівнафтопродукт» здійснила це поза межею своїх повноважень, оскільки таке право мав тільки Кабінет Міністрів України. Оскільки ВАТ «Львівнафтопродукт» набуло прво власності на вказану земельну ділянку від неналежного продавця, то і наступні правочини, зокрема договір купівлі-продажу земельної ділянки між ВАТ «Львівнафтопродукт» та ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» від 05.03.2005 р. є також нікчемним. Пояснив, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на вказану спірну земельну ділянку обгрунтовує ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.05.2004 р. № 7 «Про практику застосуваня судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно яких прво власності на землю є похідним від права власності на об»єкт нерухомого майна, а тому позивач як власник такого майна має право на визнання за ним в судовому порядку керуючись ст. 15, 16 ЦК України, права власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, у АДРЕСА_1. Покликається ткож на інші обставини, викладені у своїх додаткових письмових поясненнях. Просить позов задоволити.

Представник відповідача-1 (ТзОВ «Центр розвитку нерухомості»), в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, та пояснив, що ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 422460 від 04.04.2005 р. виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1184. Згідно умов договору купівлі-продажу, дану земельну ділянку відповідач-1 придбав вільною від забудови. Подав додаткові письмові пояснення, та пояснив, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року у справі № 6-42135ск13 скасовано рішення апеляційного суду Львівської області від 17.09.2013 року, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 10.04.2013 р. залишене без змін. Вищевказаним рішеням Галицького районнго суду м. Львова від 10.04.2013 р. позов ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» до ОСОБА_1 було задоволено повністю, та встановлено факт відсутності у продавця за договором (Національної спілки художників України) права власності на приміщення та фундамент окремої будівлі - пам"ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою: АДРЕСА_1. Також, вказаним рішеням суду встановлено факт фізичного знищення вказаного об"єкта нерухомуго майна, що нібито відчужувався за договором купівлі-продажу від 03.06.2011 р. Покликається також на інші обставини, викладені ним у додаткових письмових пояненнях, долучених до матеріалів справи. Зважаючи на викладене просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник відповідача-2 Відділ Держземагентства у м.Львові Львівської області, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, та пояснив, що позовна вимога Позивача щодо скасування державного акту ЯА №422460 від 04.04.2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, виданого ТОВ «Центр розвитку нерухомості» не може стосуватись Відділу Держземагентства у м.Львові Львівської області, оскільки Відповідач-2 не наділений відповідними повноваженнями щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки та скасування державних актів на землю, а відтак вважає себе неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідач- 3, Науково-дослідний центр "Рятівна археологічна служба" Інституту археології Національної академії наук України, та відповідач-4 (Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції), явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце проведення судового розгляду були належним чином повідомлені, тому суд прийшов до висновку про можливіть проведення судового розгляду без їх участі за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач покликається на те, що укладений між Національною спілкою художників України (Продавець, далі НСХУ) та гр. ОСОБА_1 (Покупець) договір № 1423 від 03 червня 2011 року купівлі-продажу приміщення та фундаменту окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної Національної спілки художників України за адресою: АДРЕСА_1. Як слідує із умов Договору, його предмет виступає об'єкт нерухомого майна - приміщення та фундамент окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім того, відповідно до п. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Проте позивачу управлінням Держкомзему у місті Львові було відмовлено у складенні та погодженні технічного завдання на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості», що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 422460 від 04.04.2005р., виданого на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 25.03.2005р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстрованого в р. №1184. Згідно п.1.2 умов договору купівлі-продажу, дану земельну ділянку Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості» придбав вільною від забудови.

Згідно з п.3 Рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №345 від 20.07.82р. «Про створення Будинку художника в м.Львові», приміщення за адресою АДРЕСА_1 було передано в оренду художньо-виробничому комбінату під Будинок художника.

Крім того, відповідно до роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 та висновків наведених у рішенні Арбітражного суду Львівської області суду від 06.09.1994р. у справі №3/390, знаходження майна на балансі організації ще не є безспірною ознакою її права власності. Таким чином, художній комбінат не є власником будинку АДРЕСА_1, а має право господарського відання.

Отже, єдиним документом, що може посвідчити право власності НСХУ на приміщення та фундамент будівлі за адресою АДРЕСА_1, є свідоцтво про право власності П-693 видане на підставі наказу Фонду державного майна України від 24.02.2004 року №338, які станом на час розгляду справи скасовані в судовому порядку.

На замовлення Департаменту житлового господарства м.Львова ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектконструкцій» (держ.ліцензія АА№744538) було виконано технічні висновки про стан конструкції житлового будинку АДРЕСА_1 в травні 1997року, з п.5 якого вбачається, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться в аварійному стані, загрожує обвалом, капітальний ремонт його недоцільний - будинок підлягає зносу з наступним будівництвом на цьому місці нового будинку.

Як вбачається з Ухвали №755 від 29.05.97 року 8-мої сесії 2-го скликання «Про знос аварійного будинку, що загрожує обвалом на АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки під забудову» на підставі рішення комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 14.05.1997р.та технічного заключення Львівської філії НДІ «Проектреконструкція» було затверджено рішення про знос будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Знищення означає припинення існування майна, за відсутності майна право власності на нього існувати не може, але стосовно майна, право власності на яке підлягає реєстрації, встановлюється, що в зв'язку з його знищенням право власності на нього припиняється з моменту внесення запису до відповідного реєстру за заявою власника.

Ця норма ЦК України сприяє виникненню правової фікції коли фізично нерухомості вже немає, але з юридичної точки зору права на нерухоме майно продовжують існувати до внесення відповідних відомостей до реєстру. При цьому, цілком можливими є ситуації, коли право власності на старий об'єкт нерухомого майна, якого вже фактично немає, буде існувати за наявності новозбудованого, але до моменту проведення державної реєстрації прав на новозбудований об'єкт. Ця обставина підкреслює правовстановлюючий і правоприпиняючий характер державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як вбачається з п.3 договору купівлі-продажу приміщення та фундаменту окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної Національної спілки художників України за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між Національною спілкою художників України (Продавець, далі НСХУ) та гр. ОСОБА_1 (Покупець) договір № 1423 від 03 червня 2011 року, приміщення належить НСХУ (Продавцю) на підставі свідоцтва П-693 про право власності на приміщення та фундамент окремої будівлі виданого 26.02.2004 року на підставі наказу Фонду Державного майна України від 24.02.2004 року №338 та зареєстрованого у ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 19.04.2011 року за реєстраційним №33463348.

Відповідно до висновків наведених у рішенні Господарського суду м.Києва від 10.10.2011 року, яке набрало законної сили, та Постанови Київського апеляційного господарського суду рішенням господарського суду м.Києва від 24.07.2008 року у справі №3/215, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2009 року було визнано недійсним наказ ФДМУ №338 від 24.02.2004 року. Вищезазначеним рішенням встановлено, що наказ ФДМУ №338 від 24.02.2004 року на підставі якого було видано свідоцтво про власність № П-693 від 26.02.2004 року не відповідає чинному законодавству. Однак як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що усі правовстановлюючі документи на майно за адресою АДРЕСА_1, за НСХУ, були скасовані у судовому порядку, змін до державного реєстру прав у ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» не було внесено. Відповідно до рішення Галицького районног суду м. Львова від 10.04.2013 р., яке залишене в силі згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 р. у справі № 6-4235ск13, встановлено факт відсутності у продавця за договором (Національної спілки художників України) права власності на приміщення та фундамент окремої будівлі - пам"ятки історії та культури підприємства громадської організації "Львівський художньо-виробничий комбінат" Львівської обласної організації Національної спілки художників України за адресою: АДРЕСА_1. Також, вказаним рішеням суду встановлено факт фізичного знищення вказаного об"єкта нерухомуго майна, що нібито відчужувався за договором купівлі-продажу від 03.06.2011 р., визнано незаконною та скасованою державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказаний об"єкт нерухомусті.

Крім того слід зазначити, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру (ст. 349 ЦК України), отже дана норма передбачає, що право власності на знищене майно припиняється лише у разі волевиявлення власника у формі заяви. Отже, як вбачається з матеріалів справи НСХУ при укладанні договору купівлі-продажу з Позивачем було відомо про факт фізичного знищення об'єкту нерухомості, що був предметом договору, та про те, що до державного реєстру не внесенні відповідні відомості.

Фактична відсутність предмету матеріального світу - приміщення підвалу площею 1007 м у будинку на АДРЕСА_1 та неможливість віднесення фундаменту знесеного будинку на АДРЕСА_1 до нерухомого майна, відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», постанови Кабінету Міністрів України № 1058 від 10.07.1998р. «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 24.07.2008р. у справі № 3/215, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2008р. та постановою Вищого господарського суду від 24.02.2009р., і яке вступило в законну силу. 30.04.2009р. ухвалою Верховного суду України відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.02.09р. у справі № 3/215. 03.09.2009р. Верховним судом України відмовлено у порушенні касаційного провадження за касаційний поданням Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 24.02.09р. у справі №3/215.

Так, рішенням суду у справі № 3/215 визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004р. «Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України», на підставі якого НСХУ отримало Свідоцтво про право власності №П-693 від 26.02.2004р. на приміщення та фундамент окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної організації Національної спілки художників України, що нібито знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, визнання недійсним Наказу №338 від 24.02.2004р., судом обґрунтовано встановленими за результатами дослідження наданих сторонами документальних доказів, фактичними обставинами, зокрема про те, що Фонд державного майна України зазначеним Наказом №338 передав у власність Національній спілці художників України нерухоме майно площею 1007 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 якого станом на 26.02.2004 року фактично не існувало. Фактична відсутність об'єкту нерухомості була підтверджена, зокрема, листом Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №13/09 від 08.01.2003 року, складеного за результатами обстеження будинку АДРЕСА_1 під час якого встановлено, що будинок повністю зруйновано, залишився тільки фундамент та стіни підвальних приміщень.

В зв'язку з цим, судами зазначено, що у зв'язку з відсутністю предмету матеріального світу - приміщення підвалу площею 1007 кв.м у будинку на АДРЕСА_1 неможлива була його передача у власність відповідно до Наказу № 338, а, відтак оскільки фундамент знесеного будинку на АДРЕСА_1 не може бути нерухомим майном, то і у НСХУ не могло виникнути право власності відповідно до Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», постанови Кабінету Міністрів України №1058 від 10.07.1998 року «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам».

Крім того, судом зазначено, що з 26.06.1996р. будинок на АДРЕСА_1 не належав Львівському художньо-виробничому комбінату Спілки художників України, а тому його не може бути зареєстровано за Національною спілкою художників та передано їй у власність.

Таким чином, станом на сьогоднішній день (як і на дату укладення договору) за адресою: АДРЕСА_1 відсутній об'єкт нерухомого майна, що був предметом купівлі-продажу з договором № 1423 від 03.06.2011 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який визначає правові економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав визначено розділом 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Зазначений перелік є вичерпним та не передбачає можливості державної реєстрації фундаменту.

Крім того, згідно ст. 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Однак, в державному Реєстрі прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на майно, яке фактично відсутнє.

Згідно рішення Господарського суду м.Києва від 24.07.2008 року № 3/215, судом встановлено, що згідно листа ОДКБТІ та ЕО від 08.01.2003 року №13/09 згідно з обстеженням будинок на АДРЕСА_1 повністю зруйнований, з чого вбачається, що станом на 1999 рік, будинку АДРЕСА_1 як окремої будівлі на АДРЕСА_1 не існувало, оскільки він був повністю зруйнований. Залишився фундамент та стіни підвальних приміщень. Загальний процент зносу складає 80 %.

Відповідно до висновку № 2025 судової будівельно-технічної експертизи від 28.10.2005 року, фізичний знос залишків фундаментів будинку по АДРЕСА_1 становить 80%. Згідно п. 6 даного Висновку на час проведення дослідження ще не повністю демонтовані залишки фундаментів. Виходячи з питомої ваги конструктивних елементів будинку не демонтованими залишились 3,75 % конструктивних елементів. Згідно п. 7 залишки знесеного будинку у своєму складі перекриття не мають. Згідно п. 8 приміщень в залишках конструкцій знесеного будинку не виявлено.

Відповідно до п. 9 Висновку будинок повинен являти собою закінчену архітектурну форму і включати в себе усі конструктивні елементи, які є обов'язковими по технології будівництва, тобто: фундаменти, стіни, перегородки, перекриття, дах, покрівлю, підлоги, прорізи, внутрішню інфраструктуру, які утворюють один закритий цикл будівництва і використовуються за своїм функціональним призначенням. Залишки фундаментів знесеного будинку по АДРЕСА_1 не становлять собою будинок.

Згідно п. 12 Висновку залишки фундаментів не забезпечать необхідної несучої здатності для будівництва нового будинку, оскільки мають значний фізичний знос. А відповідно до п. 13 залишки фундаменту не можуть самостійно експлуатуватися, оскільки не являють собою закінченої архітектурної форми (не будівля і не споруда), а тому не можуть оцінюватися з точки зору надійності і безпеки і підлягають демонтажу.

Окрім того види нерухомості за ступенем готовності до експлуатації поділяються на: 1) споруди, введені в експлуатацію; 2) будівлі, які потребують капітального ремонту або реконструкції; 3) незавершене будівництво. Отже до жодної категорії спірне майно не віднесене.

Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно ст.4 вказаного закону, державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

З огляду на викладене, станом на сьогоднішній день здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, який фактично знищено та щодо якого судом визнано недійсним правовстановлюючий документ, а саме наказ Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004р., що став підставою для внесення запису про державну реєстрацію права власності.

У відповідності до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи у Державному реєстрі прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Водночас, судом встановлено, що згідно державного акту про право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, серії ЯА № 422460 від 04.04.2005р., виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р.№1184 належить ТзОВ «Центр розвитку нерухомості». Згідно копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 10778904 від 12.10.2013 р. власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, кадстровий номер 4610136600:02:006:0007, площею 0,1090 га, з реєстраційним номером 179562446101 є товариство з обмеженою відповідальністю "Центр розвитку нерухомості". Підтвердженням цього є і технічна документація для переоформлення парава власності на земельну ділянку для будівництва адміністративно-торгового центру ТзОВ "Центр розвитку нерухомості", надана відповідачем-1.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті .

У позовній заяві Позивач просить суд, зокрема, визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка згідно акту серії ЯА №422460 зареєстрованого 04.04.2005р. за № 02:05:438:00639 в книзі записів 02-1», посвідчує право власності на дану земельну ділянку ТзОВ «Центр розвитку нерухомості.

Фактично, у разі визнання права власності Позивача та скасування зазначеного державного акту, припиняється право власності на спірну земельну ділянку ТзОВ «Центр розвитку нерухомості» та виникає право власності на земельну ділянку у гр. ОСОБА_1

Згідно з приписами ст. 140 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку, зокрема є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;д) конфіскація за рішенням суду;є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про землеустрій» в редакції від 22 травня 2003 року складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право на земельну ділянку, є кадастровий план земельної ділянки.

Відповідно до абз. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 27 листопада 2003 року невід'ємною частиною договору оренди землі є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів. Пункт 1 Тимчасових методичних вказівок по складанню кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, затверджених першим заступником Голови Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 серпня 1999 року, що є внутрішнім рекомендаційним документом для структурних підрозділів Державного комітету України по земельних ресурсах, передбачено кадастровий план обмежень і обтяжень, який є окремою частиною чергового кадастрового плану та використовується при розмежуванні земель державної і комунальної власності, підготовці технічної документації, що посвідчує право власності на землю і, у разі внесення доповнень у раніше видані правоустановчі документи на землю, проведенні грошової оцінки землі, здійсненні контролю за дотриманням землекористувачами встановленого режиму використання земель, проведенні робіт по землеустрою, розробці містобудівної документації. Відтак, вказані різні назви одного і того ж документу (кадастрового плану земельної ділянки) залежать лише від змістовного наповнення його інформацією та по суті відображають документ, що є складовою частиною технічної документації чи проекту відведення на земельну ділянку.

Разом з тим, твердження позивача, що при складанні кадастрового плану земельної ділянки та державного акту на земельну ділянку не враховано обмеження на земельну ділянку, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги, з огляду про наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що при виготовленні державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 422460 від 04.04.2005р. складався кадастровий план земельної ділянки з дотриманням вимог, передбачених п.2.6. Інструкції, із зазначенням зон обмежень щодо використання земельної ділянки.

Розроблений Львівським міським відділом Центру ДЗК та затверджений Львівським міським управлінням земельних ресурсів кадастровий план земельної ділянки (ідентифікаційний номер 4610136600:02:006:0007) вказував на обмеження земельної ділянки та передбачав загальну площу частини земельної ділянки в розмірі 0,0039 га, на яку поширювалась дія обмеження використання земельної ділянки.

Про наявні обмеження щодо використання земельної ділянки до складання та оформлення державного акту про право власності на земельну ділянку засвідчує і інформація, введена в Державний реєстр земель, що підтверджується Витягом з Поземельної книги про земельну ділянку №ВТ-003 770002202011 від 13 травня 2011 року, виданим Управлінням Держкомзему у місті Львові.

Так, як вид права земельного сервітуту, обмеження (обтяження) на земельну ділянку передбачено виключно: необхідність забезпечити цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту, обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні, згідно вимог інженерних служб міста; на частину земельної ділянки площею 0,0039 га, що прилягає до споруд суміжних землекористувачів поширюється дія сервітуту: суміжний землекористувач має право встановлення на цій частині ділянки будівельних риштувань та складських будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд. Інших обмежень на земельну ділянку не встановлювалось.

Крім цього, на кадастровий план не наносились межі будинків і споруд, та в реєстраційній картці, необхідній для внесення відомостей до бази даних АС ДЗК, не зазначались відомості про номери будівель (споруд), корпусів, квартир, оскільки таких не було на земельній ділянці. Будинок на земельній ділянці було знесено до оформлення права власності на земельну ділянку, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 22/8 від 16 квітня 2009 року, яке залишено в законній силі постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 22/8 від 17 серпня 2009 року та постановою Вищого господарського суду у справі № 22/8 від 08 грудня 2009 року.

При цьому, відсутність забудови на земельній ділянці підтверджується згаданим вище договором купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 05 березня 2005 року за .№1184 та актом приймання - передачі до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 05 березня 2005 року, в яких зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови.

Відповідно до приписів ст..1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" - нерухомий об'єкт культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Крім того, відповідно до позиції висловленої Європейським судом з прав людини в Ухвалі щодо прийнятності заяви №38162/04, поданої ОСОБА_6 проти України, суд підкреслює, що про порушення ст.1 Першого протоколу можна стверджувати лише тією мірою, якою оскаржуване рішення стосується «майна» у розумінні цього положення. «Майном» може бути або «існуюче майно» або активи, включаючи право вимоги, щодо яких заявник може стверджувати, що він має щонайменше «легітимне сподівання» отримати можливість ефективної реалізації права на майно.

Крім того, позивачем не представлено у матеріали справи витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на майно, яке відповідно також фактично відсутнє на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, нележній відповідачу-1.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, підстави для скасування державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 422460 від 04.04.2005р. та визнання за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку площею 0,1090 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відсутні, оскільки на земельній ділянці був відсутній об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зі змісту цієї статті випливає, що власник, що пред'являє вимогу про повернення йому майна, яке належить йому на праві власності, повинен довести, що як раз це майно є об'єктом його права власності, тобто індивідуалізувати його.

Що стосується позовних вимог в частині витребування з чужого незаконного володіння ТЗОВ «Центр розвитку нерухомості» на користь ОСОБА_1 демонтовані елементи приміщень та фундаментів окремої будівлі - пам'ятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат» Львівської обласної організації Національної спілки художників України, то Позивачем не надано суду чіткого переліку індивідуально визначеного майна, що підлягає витребуванню, як і доказів перебування даного майна у чужому незаконному володінні.

Тому, виходячи з вищевикладеного, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про витребування з чужого незаконного володіння елементів будівлі, заборони відповідачам вчиняти будівельні та земляні роботи в підвальних приміщеннях та фундаментах будинку за адресою АДРЕСА_1, оскільки позивачем не наведено належних та допустимих доказів порушення його прав з боку відповідачів у цій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 14, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.177,179,181,187,349,387 ЦК України суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості», Відділу державного земельного агентства у м.Львові Львівської області, Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку, витребування з чужого незаконного володіння будівлі, заборони відповідачам вчиняти будівельні та земляні роботи в підвальних приміщеннях та фундаментах будинку за адресою АДРЕСА_1, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів після його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Романюк В.Ф.