Постанова

від 30.12.2013 по справі 826/17880/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2013 року 10 год. 15 хв. № 826/17880/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меблі-Про» до 1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, зобов'язання надати висновок та стягнення коштів у розмірі 59 314,88 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Меблі-Про» (далі - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 1 або митний орган) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач 2) про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, зобов'язання надати висновок та стягнення коштів у розмірі 59 314, 88 грн.

На думку позивача, митним органом допущено протиправну бездіяльність внаслідок відмови останнього від підготування висновку про повернення надміру сплачених коштів до Державного бюджету України, оскільки документ, на підставі якого переплачено суму податку на додану вартість у розмірі 59 314,88 грн., наразі скасовано судовим рішенням.

Відповідач 1 проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що судовим рішення, яким було скасовано рішення про визначення митної вартості, та яке набрало законної сили, питання щодо стягнення коштів не вирішувалось, що унеможливило задоволення поданої заяви позивача.

Відповідач 2 також проти позову заперечував. Посилався на те, що ним права та законні інтереси позивача не було порушено.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів в призначене на 10 грудня 2013 року судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

10 грудня 2013 року судом було ухвалено про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

12 листопада 2010 року Київською регіональною митницею було винесено рішення за №100000006/2010/015878/2 про визначення митної вартості, на підставі якого здійснено коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та збільшено митну вартість товару за методом № 6 (резервним) з 30 249,70 доларів США (задекларованої позивачем вартості) на 71 407,88 доларів США.

Позивач, не погоджуючись з митною вартістю, визначеною митним органом, звернувся до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під надання гарантійних зобов'язань шляхом сплати до податків і зборів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Митний орган в листі від 16 листопада 2010 року № 35/71-12/11381 повідомив позивача про згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Для випуску товарів у вільний обіг 16 листопада 2010 року позивач оформив вантажну митну декларацію № 100000011/2010/525235, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом.

ТОВ «Меблі-Про» 11 лютого 2011 року подав до відповідача заяву про застосування заявленої ним митної вартості за ціною договору щодо товарів, як імпортуються, разом з експортною декларацією виробника, калькуляцією цін та собівартості та прайс-листом виробника.

Київська регіональна митниця в листі від 09 березня 2011 року № 40/2-17/2664 зазначила, що надані позивачем документи не можуть бути підставою для скасування рішення про визначення митної вартості.

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаного вище рішення про визначення митної вартості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2010 року по справі № 2а-6617/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2013 року позов задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 12 листопада 2010 року № 100000006/2010/015878/2.

У зв'язку з наведеним, позивач 16.08.2013 року звернувся до Київської регіональної митниці із письмовою заявою про повернення митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється митними органами, в якій просив повернути 59 314,88 грн. Однак у відповідь на заяву Київська міжрегіональна митниця Міндоходів повідомила про те, що рішенням суду про скасування рішення про визначення митної вартості не вирішувалось питання про повернення надміру сплачених коштів, а тому правові підстави для повернення коштів з Державного бюджету України відсутні.

При цьому факт додаткової сплати позивачем податку на додану вартість у розмірі 59 314,88 грн., який відноситься до суми відкоригованої митним органом митної вартості товару, митним органом не заперечується.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 і 2 ст. 40 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року за № 92-IV(далі - МК України) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи (ч. 1 ст. 41 МК України).

При цьому, згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Кодексу під «митним оформленням» розуміється виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу (ч. 1 ст. 70 МК України).

Частиною першою статті 72 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

В свою чергу, відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 1 зазначеного Кодексу, «митна декларація» - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Одночасно, судом враховується те, що в залежності від мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України законодавцем у Кодексу визначені порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються, - тобто «митний режим» (п. 16 ч. 1 ст. 1 МК України).

Перелік видів митного режиму міститься в ст. 185 МК України, серед яких наявний, зокрема, такий виді митного режиму як імпорт (митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень).

В силу норм ст. 189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Відповідно до п.п. «в» п. 2.1. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку є, зокрема будь-яка особа, яка імпортує товари.

Відповідно до статті 15 МК України митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

У відповідності до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 1000/7288, встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.11.2005р. № 1093 «Про переведення митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства» встановлено, що митні та інші платежі, які вносяться до/або під час митного оформлення, переводяться на розрахунково-касове обслуговування через органи Державного казначейства.

Згідно п. 2.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006р. № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.01.2006р. № 64/11938 (далі - Порядок), що був розроблений на виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2005р. № 1093, для зарахування коштів, що вносяться платниками та громадянами до/або під час митного оформлення товарів, на балансі Головного управління Державного казначейства України у м. Києві відкриті на ім'я митних органів за балансовим рахунком 3734 «депозитні рахунки митних органів» (далі - депозитний рахунок 3734).

Відповідно до п. 3.1, 3.3, 3.4 Порядку сплата коштів у національній валюті, призначених для забезпечення справляння митних та інших платежів, здійснюється платниками до/або під час митного оформлення товарів з рахунків, відкритих ними в банках, у вигляді передплати та/або доплати, а також готівкою через банки на депозитні рахунки 3734, відкриті на ім'я митних органів в Головному управлінні Казначейства. Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформленні митними органами в установленому порядку. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, зокрема, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за № 1097/14364 (далі - Порядок № 618). ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів на: банківські рахунки платників, відкриті в банках; банківські рахунки 2603, відкриті митним органам у відповідних відокремлених підрозділах уповноваженого банку за місцезнаходженням митного органу для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на банківський рахунок 2603; в) для повернення фізичній особі в готівковій формі, якщо такі кошти вносилися готівкою, - на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

До заяви додаються: аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту.

Положеннями п. 2 - 4, 6 розд. ІІІ Порядку № 618 визначений наступний порядок розгляду заяви платника. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Приписами п. 7 розд. ІІІ цього ж Порядку встановлено, що висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (п. 11 розд. ІІІ Порядку № 618).

Наявними матеріалами справи підтверджується подання позивачем до митного органу в межах встановлених строків та за встановленою формою письмової заяви про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 59 314, 88 грн. До такої заяви ТОВ «Меблі-Про» були додані всі необхідні у даному випадку документи: копія рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 12.11.2010 року №100000006/2010/015878/2; ВМД №100000011/2010/525935 від 16.11.2010 року; постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2010 року по справі № 2а-6617/11/2670; ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року; ухвала Вищого адміністративного суду України від 02.07.2013 року та інші документи на підтвердження суми надмірно сплачених митних та інших платежів.

Натомість митним органом за результатами отримання такої письмової заяви позивача не було вжито жодних з вищеописаних дій, визначених Порядком № 618 (проведення перевірки, встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, встановлення факту оформлення заяви не за встановленими порядком і формою та інше), а лише направлено на адресу Товариства лист від 28.08.2013р. № 14.1/4-11/3863, в якому відсутні обґрунтовані причини для відмови у розгляді заяви ТОВ «Меблі-Про».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому при прийнятті рішення у даній справі судом враховується, що в силу приписів норми ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 255 цього ж Кодексу обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на те, що відповідач 1 вчинив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви позивача та відсутність з боку відповідача заперечень з приводу розміру суми надміру сплаченого податку при розгляді заяви та при розгляді справи, суд дійшов висновку про необхідність з метою відновлення порушеного права позивача на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1, п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо нерозгляду заяви позивача у встановленому законодавством порядку та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 59 314, 88 грн., відмовивши в задоволенні решти позовних вимог, оскільки обраний спосіб захисту повністю порушені права позивача.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі-Про» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України щодо нерозгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі-Про» від 16 серпня 2013 року про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 59 314, 88 грн. у встановленому законодавством порядку.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11а, ідентифікаційний код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі-Про» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського 28/2, н.п. 43, ідентифікаційний код 32851066) 59 314 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста чотирнадцять гривень) 88 коп. надміру сплаченої суми з податку на додану вартість.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова