Постанова

від 30.01.2019 по справі 826/17880/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа №826/17880/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4484/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 (суддя - Дегтярьова О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Про" (далі - ТОВ "Меблі-Про") до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ ДКС) про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, зобов'язання надати висновок та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Меблі-Про" звернулося до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності щодо ненадання висновку про повернення надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, зобов'язання надати висновок та стягнення коштів у розмірі 59`314,88 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що судовим рішенням у справі 2а-6617/11/2670, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів від 12.11.2010 № 100000006/2010/015878/2, тому відмова митного органу на заяву товариства у поверненні надмірно сплачених коштів з вартості товару з урахуванням рішення митного органу, яке скасовано в судовому порядку, і ненадінні висновку органу державної казначейської служби про повернення надмірно зарахованих коштів є протиправним.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, адміністративний позов ТОВ "Меблі-Про" задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність митниці щодо нерозгляду заяви ТОВ "Меблі-Про" від 16.08.2013 про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 59`314,88 грн у встановленому законодавством порядку; стягнув на користь ТОВ "Меблі-Про" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві 59`314,88 грн надміру сплачену суму з податку на додану вартість; в задоволені решти позовних вимог відмовив.

Суди встановили, що 12.11.2010 Митниця винесла рішення №100000006/2010/015878/2 про визначення митної вартості товару, на підставі здійснила коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та збільшила митну вартість товару за методом шостим (резервним) методом з 30`249,70 доларів США (задекларованої позивачем вартості) на 71`407,88 доларів США.

16.11.2010 позивач оформив вантажну митну декларацію № 100000011/2010/525235, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 05.10.2010 у справі № 2а-6617/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2013, скасував рішення Митниці про визначення митної вартості товарів від 12.11.2010 №100000006/2010/015878/2.

16.08.2013 позивач звернувся до Митниці із письмовою заявою про повернення митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється митними органами, в якій просив повернути 59`314,88 грн. У відповідь на заяву Митниця повідомила про те, що рішенням суду про скасування рішення про визначення митної вартості не вирішувалось питання про повернення надміру сплачених коштів, а тому правові підстави для повернення коштів з Державного бюджету України відсутні. При цьому факт додаткової сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 59`314,88 грн митним органом не заперечується.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог обґрунтовані, зокрема, посиланням на протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товару за шостим методом, що встановлено судовим рішенням у справі № 2а-6617/11/2670, та порушення митним органом положень Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364 (далі - Порядок № 618).

Застосувавши норму частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, з урахуванням відсутність з боку відповідача заперечень з приводу розміру суми надміру сплаченого податку при розгляді заяви та при розгляді справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що Митниця вчинила протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви у встановленому законодавством порядку та з метою відновлення порушеного права позивача на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) стягнув з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 59`314,88 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог, оскільки обраний спосіб захисту не захищає повністю порушені права позивача.

Митниця та ГУ ДКС подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги на постанову на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги касаційних скарг обґрунтовані висновком про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме положень Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.201 № 845, Порядку № 618 та посиланням на правову позицію правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17.12.2013 № 21-439а13, про те, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2014 № К/800/18703/14 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.05.2014 № К/800/22011/14 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та об'єднав в одне касаційне провадження з касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Заперечуючи проти касаційної скарги Митниці, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими.

Процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу ГУ ДКС позивач не реалізував.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2019 касаційні скарги відповідачів прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідачів, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги Митниці та дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься у податковому законодавстві.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пунктів 1, 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

За правилами пункту 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 25.11.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, від 16.09.2015 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (правонаступником якої є Одеська митниця Державної фіскальної служби України; далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Отже, якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

За таких обставин висновки судів у справі, що розглядається, в частині вирішення позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо нерозгляду заяви товариства про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку ґрунтуються на правильному застосуванні ними норм матеріального права, тоді як задоволення вимоги позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів, яка не є правильним способом захисту прав платника митних платежів, та відмова у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання митний орган надати висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів для його виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є помилковими.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 слід скасувати частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Керуючись статтями 349, 350, 351, 352, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі-Про" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві надміру сплачений податок на додану вартість у сумі 59`314,88 грн і ухвалити нове рішення в цій частині: зобов'язати Київську міжрегіональну митницю Міндоходів підготувати та прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Меблі-Про" сум надмірно сплаченого податку на додану вартість та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду