Постанова

від 26.12.2013 по справі 805/16286/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 р. Справа №805/16286/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьовій І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атолл» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2013 року №000411202 та від 05 листопада 2013 року №0004072202,

за участю представників сторін

від відповідача: Чирикіна Н.В.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атолл», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2013 року №000411202 та від 05 листопада 2013 року №0004072202.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акти перевірок №238/32-62/23114189 від 17 жовтня 2013 року та №205/22-02/23114189 від 01 листопада 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Саптек» (код за ЄДРПОУ 36559752) по податковим накладним за грудень 2012 року та з ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36559744) за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року відповідно. Відповідно до Актів перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства. На підставі актів перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року №0004072202 та від 07 листопада 2013 року №0004112202.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.1 а.с.231), в яких зазначив, що між позивачем та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», ТОВ «Фірма «Саптек» відбувались на підставі договорів підряду від 02 липня 2012 року №02/0712 та від 01 грудня 2012 року №3/1212 відповідно, та договору поставки будівельних матеріалів від 02 липня 2012 року №0207. В порушення вимог ГК України та ЦК України, в наданих до звірки договорах відсутні смети, проектно-кошторисна документація, прейскуранти калькуляційних витрат та такі істотні умови договорів як місце поставки, умови та строки постачання, ціна товарів та їх кількість. Укладені між позивачем та його контрагентами договори підряду не відповідають сутності здійснених операцій. З урахуванням досліджених операцій вбачається, що договори з замовниками укладало ТОВ «Атолл», у договорах підряду з ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», ТОВ «Фірма «Саптек» мова про те, що вони є субпідрядниками не йде. Доказів того, що замовники надавали згоду на залучення субпідрядників не надано, при тому, що генеральними підрядниками у актах здачі-прийманні виконаних робіт визначено саме ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» та ТОВ «Фірма «Саптек», які взагалі не мали договірних відносин з замовниками.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач приходить до висновку, що позивачем отримувались первинні документи, зокрема, накладні та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атолл» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26 квітня 1993 року під записом про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №1266120000023448, ідентифікацій код юридичної особи 23114189, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки АА №654713 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.3 а.с.131,135,136), взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецьк з 29 квітня 1993 року за №3/833 (т.3 а.с.133), зареєстрований як платник податку на додану вартість 23 вересня 2006 року (т.3 а.с.132).

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Фірма «Саптек» (код за ЄДРПОУ 36559752) по податковим накладним за грудень 2012 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 01 листопада 2013 року №238/22-02/23114189 (т.1 а.с.15).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 67909 грн., у тому числі по деклараціях ПДВ за грудень 2012 року - 61961 грн., січень 2013 року - 2475 грн., лютий 2013 року - 3473 грн.

07 листопада 2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0004112202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 101863,50 грн., з якої основний платіж - 67909,00 грн. та штрафні санкції - 33954,50 грн. (т.1 а.с.13).

Також, Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ПК «СДВ-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 36559744) по податковим накладним за період з 01 липня 2012 року по 30 листопада 2012 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 17 жовтня 2013 року №205/22-02/23114189 (т.1 а.с.27).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 557945 грн., у тому числі по деклараціях ПДВ за липень 2012 - 54539 грн., серпень 2012 року - 88535 грн., вересень 2012 року - 38210 грн., листопад 2012 року - 232884 грн., грудень 2012 року95807 грн., лютий 2013 року - 47970 грн.

05 листопада 2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення №0004072202, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 697431,25 грн., з якої основний платіж - 557945,00 грн. та штрафні санкції - 139486,25 грн. (т.1 а.с.11).

Спір виник через висновки податкового органу про неукладеність договорів укладених між позивачем та ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-СЕРВІС» у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, актів приймання-передачі товару та інших документів, що підтверджують транспортування, зберігання та оприбуткування товару, незнаходженням контрагентів за юридичною адресою, відсутністю умов для результатів відповідної господарської діяльності та через суперечність інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з

- ТОВ «Фірма «Саптек», з якими уклало договір на виконання ремонтно-будівних робіт від 01 грудня 2012 року №3/1212, відповідно до якого замовник (ТОВ «Атолл») доручує виконання ремонтно-будівних робіт підрядчику (ТОВ «Фірма «Саптек»), а підрядчик приймає на себе виконання ремонтно-будівних робіт. Вартість послуг за цим договором складає 6500000,00 грн. Оплата виконаних об'ємів робіт здійснюється платіжними дорученнями згідно наданих актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкам КБ-3в (т.1 а.с.46).

- ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», з яким уклало договір на виконання ремонтно-будівних робіт від 02 липня 2012 року №02/0712, відповідно до якого замовник (ТОВ «Атолл») доручує виконання ремонтно-будівних робіт підрядчику (ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс»), а підрядчик приймає на себе виконання ремонтно-будівних робіт. Вартість послуг за цим договором складає 6000000,00 грн. Оплата виконаних об'ємів робіт здійснюється платіжними дорученнями згідно наданих актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкам КБ-3в (т.1 а.с.49).

- ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», з яким уклало договір постачання від 02 липня 2012 року №0207, відповідно до якого постачальник (ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс») зобов'язується постачати у власність покупця (ТОВ «Атолл») будівні матеріали (далі товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в товарних документах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (т.1 а.с.55).

На виконання договорів, що не заперечується відповідачем, позивачем на користь контрагентів перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні, які під час перевірки були оглянуті перевіряючими про що зазначено в акті перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за липень - вересень 2012 року, листопад - грудень 2012 року, січень - лютий 2013 року (т.1 а.с.158-182).

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких зауважень до оформлення податкових та видаткових накладних контролюючий орган не встановив.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-СЕРВІС» останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Що стосується посилання відповідача на неможливість встановлення факту транспортування матеріалів, які були використані для виконання робіт до позивача з огляду ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, або інших документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 Наказу Міністерства транспорту № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено сферу дії вказаних законодавчих актів, які не поширюються на органи Державної податкової служби України та які не впливають на систему оподаткування.

Правила ведення податкового обліку, визначені Податковим Кодексом України не встановлюють ніяких вимог щодо форми та виду документів, які б відносились до цілей податкового обліку. У переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

Суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до умов договорів підряду від 01 грудня 2012 року №3/1212 та від 02 липня 2012 року №02/0712, придбання підрядчиком необхідних матеріалів для виконання робіт не є його обов'язком. Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що за договорами підряду було транспортування будь-чого.

Крім того, суд зазначає, що згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія.

Представником відповідача не доведено, що позивач в даному випадку відноситься до зазначених категорій суб'єктів господарювання.

Таким чином, не належне оформлення товарно-транспортних накладних, їх відсутність або їх неприйняття до уваги під час проведення перевірки не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин з ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс».

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», які в свою чергу були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних (т.1 а.с.198, 203).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Позивачем на виконання умов договору від 01 грудня 2012 року №3/1212 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №783 від 27 грудня 2012 року на капітальний ремонт дверних та віконних блоків сходової клітки 5-ти поверхової будівлі терапевтичного корпусу ДЗ ДКЛ ст.Донецьк, ДП «Донецька залізниця» вартістю 14850,00 грн., в тому числі ПДВ 2475,00 грн. (т.1 а.с.54);

- №784 від 27 грудня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду: капітальний ремонт покрівлі та холодного водопостачання житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Клайпеди, 19 вартістю 20838,00 грн., в тому числі ПДВ 3473,00 грн. (т.1 а.с.57);

- №860 від 29 грудня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду: герметизації між панельних швів житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Чернигівська, 7 вартістю 304734,00 грн., в тому числі ПДВ 50789,00 грн. (т.1 а.с.52);

- №861 від 29 грудня 2013 року на капітальний ремонт житлового фонду: капітальний ремонт квартири за адресою: м.Донецьк, вул.Чернигівська, 8Б, кв.58 вартістю 67032,00 грн., в тому числі ПДВ 11172,00 грн. (т.1 а.с.53).

Позивачем на виконання умов договору від 02 липня 2012 року №02/0712 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №909 від 31 липня 2012 року на капітальний ремонт неврологічного відділення МУ «Відділкова лікарня ст.Красний Лиман» ДП «Донецька залізниця» вартістю 78018,00 грн., в тому числі ПДВ 13003,00 грн. (т.1 а.с.58);

- №911 від 31 липня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - посилення конструкцій квартир №7, №8 житлового будинку №8 по вул. Кобозєва, м.Донецьк вартістю 66684,00 грн., в тому числі ПДВ 11114,00 грн. (т.1 а.с.60);

- №910 від 31 липня 2012 року на капітальний ремонт житлового будинку №57 по вул. Артемівська у Київському районі м.Донецька вартістю 69852,00 грн., в тому числі ПДВ 11642,00 грн. (т.1 а.с.62);

- №423 від 21 серпня 2012 року на капітальний ремонт приміщень 2-го поверха будівлі поліклініки ДУ «ДКЛ ст.Донецьк» ДП «Донецька залізниця» вартістю 45858,00 грн., в тому числі ПДВ 7643,00 грн. (т.1 а.с.69);

- №544 від 27 серпня 2012 року на відновлення після пожежі даху житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул. Жиліщна, 22 вартістю 18762,00 грн., в тому числі ПДВ 3127,00 грн. (т.1 а.с.64);

- №561 від 28 серпня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - заміна бойлера в житловому будинку за адресою: м.Донецьк, вул.Бірюзова, 27 вартістю 129126,00 грн., в тому числі ПДВ 21521,00 грн. (т.1 а.с.65);

- №609 від 30 серпня 2012 року на капітальний ремонт приміщень: лабораторія №1, лабораторія №2, асистентська, роздягальня Маріупольського учбово-консультаційного центру ДонНУЕТ імені М.Туган-Барановського за адресою: вул. Матровсова, 7 вартістю 295044,00 грн., в тому числі ПДВ 49174,00 грн. (т.1 а.с.67);

- №38 від 03 вересня 2012 року на поточний ремонт приміщень: кабінету директора центру, санвузла, аудиторії №20, аудиторії №25 Маріупольського учбово-консультаційного центра ДонНУЕТ імені М.Туган-Барановського за адресою: вул.Матросова, 7 вартістю 40713,60 грн., в тому числі ПДВ 6785,60 грн. (т.1 а.с.73);

- №287 від 20 вересня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - відновлення після пожежі квартири №44 житлового будинку за адресою: вул. Туполєва, 4 вартістю 10602,00 грн., в тому числі ПДВ 1767,00 грн. (т.1 а.с.91);

- №288 від 20 вересня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - посилення конструкцій квартир №7, №8 житлового будинку за адресою: вул. Кобозєва, 8 вартістю 5838,00 грн., в тому числі ПДВ 973,00 грн. (т.1 а.с.70);

- №423 від 28 вересня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - капітальний ремонт вибіркового ремонту житлового будинку за адресою: вул. Кримська, 4, м.Моспіне вартістю 131222,40 грн., в тому числі ПДВ 21870,40 грн. (т.1 а.с.92);

- №424 від 28 вересня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - ремонт центрального опалення за адресою: вул. Бірюзова, 15 вартістю 142675,20 грн., в тому числі ПДВ 23779,20 грн. (т.1 а.с.76);

- №425 від 28 вересня 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду - ремонт центрального опалення за адресою: вул. 50-річчя СРСР, 110 вартістю 144165,60 грн., в тому числі ПДВ 24027,60 грн. (т.1 а.с.74);

- №426 від 28 вересня 2012 року на капітальний ремонт будівлі амбулаторії №2 центру первинної медико-санітарної допомоги №2 за адресою: вул. Щорса, 41 вартістю 177564,00 грн., в тому числі ПДВ 29594,00 грн. (т.1 а.с.71);

- №755 від 27 листопада 2012 року на капітальний ремонт приміщень 2-го поверху 5-ти поверхової будівлі терапевтичного корпусу ДЗ ДКЛ ст.Донецьк, ДП «Донецька залізниця» вартістю 298308,00 грн., в тому числі ПДВ 49718,00 грн. (т.1 а.с.78);

- №756 від 27 листопада 2012 року на капітальний ремонт палати №1 кардіологічного відділення 5-ти поверхової будівлі терапевтичного корпусу ДЗ ДКЛ ст. Донецьк, ДП «Донецька залізниця» вартістю 78660,00 грн., в тому числі ПДВ 13110,00 грн. (т.1 а.с.80);

- №757 від 27 листопада 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду: житловий будинок за адресою: м.Донецьк, вул.. Куйбишева, 55 вартістю 240588,00 грн., в тому числі ПДВ 40098,00 грн. (т.1 а.с.84);

- №758 від 27 листопада 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду: капітальний ремонт покрівлі та герметизація між панельних швів житлового будинку за адресою: вул. Чернигівська, 7 вартістю 92892,00 грн., в тому числі ПДВ 15482,00 грн. (т.1 а.с.82);

- №880 від 30 листопада 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду: капітальний ремонт даху житлового будинку за адресою: м.Донецьк, вул. Клайпеди, 19 вартістю 132594,00 грн., в тому числі ПДВ 22099,00 грн. (т.1 а.с.86);

- №882 від 30 листопада 2012 року на капітальний ремонт житлового фонду: житловий будинок за адресою: м.Донецьк, вул.Куйбишева, 55 вартістю 170484,00 грн., в тому числі ПДВ 28414,00 грн. (т.1 а.с.96);

- №883 від 30 листопада 2012 року на капітальний ремонт крівлі ДЗ «Вузлова лікарня ст. Красноармійськ» ДП «Донецька залізниця» вартістю 287820,00 грн., в тому числі ПДВ 47970,00 грн. (т.1 а.с.98);

- №884 від 30 листопада 2012 року на капітальний ремонт неврологічного відділення МУ «Відділкова лікарня ст.Красний Лиман» ДП «Донецька залізниця» вартістю 78018,00 грн., в тому числі ПДВ 13003,00 грн. (т.1 а.с.58);

- №885 від 30 листопада 2012 року на капітальний ремонт холів 4-го та 5-го поверхів 5-ти поверхової будівлі терапевтичного корпусу ДЗ ДКЛ ст. Донецьк ДП «Донецька залізниця» вартістю 120438,00 грн., в тому числі ПДВ 20073,00 грн. (т.1 а.с.89);

- №886 від 30 листопада 2012 року на капітальний ремонт дверних та віконних блоків сходової клітки 5-ти поверхової будівлі терапевтичного корпусу ДЗ ДКЛ ст. Донецьк, ДП «Донецька залізниця» вартістю 55248,00 грн., в тому числі ПДВ 9208,00 грн. (т.1 а.с.88).

Позивачем на виконання умов договору від 02 липня 2012 року №0207 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №62 від 03 липня 2012 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 57424,07 грн., в тому числі ПДВ 9570,68 грн. (т.1 а.с.102);

- №63 від 03 липня 2012 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 56472,55 грн., в тому числі ПДВ 9412,09 грн. (т.1 а.с.100);

- №64 від 03 липня 2012 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 30852,15 грн., в тому числі ПДВ 5142,03 грн. (т.1 а.с.103);

- №65 від 03 липня 2012 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 56206,83 грн., в тому числі ПДВ 9367,80 грн. (т.1 а.с.101);

- №96 від 04 липня 2012 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 51021,00 грн., в тому числі ПДВ 8503,50 грн. (т.1 а.с.104-105).

Як зазначалось вище, будь-яких зауважень до оформлення податкових накладних контролюючий орган не встановив.

Так, судом встановлено, що податкові накладні складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Реальне настання правових наслідків укладання спірних договорів підтверджується відповідними звітами про дебетові та кредитові операції (т.1 а.с.126-134, 183-196), платіжними дорученнями (т.2 а.с.137-169), видатковими накладними (т.1 а.с.121-125), довідками про вартість виконаних будівних робіт за формою №КБ-3 та актами виконаних будівних робіт за формою КБ-2в, загальними відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних смет (т.3 а.с.49-244, т.6 а.с.1-321).

Суд не приймає посилання відповідача щодо незнаходження ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» за місцем реєстрації, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем до суду не надано відповідних доказів щодо внесення до Єдиного державного реєстру інформації про відсутність ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» за юридичною адресою.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів, суд зазначає, що недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано сертифікатів якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до договору постачання від 02 липня 2012 року №0207, обов'язок передати такі документи покупцю покладено на постачальника, тому ненадання сертифікату якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів жодним чином не може нести негативні наслідки для покупця. Окрім того, наявність чи відсутність перелічених вище документів у позивача не може впливати на право платника податків на податковий кредит.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність актів приймання виконаних робіт та неналежного їх оформлення, оскільки це твердження спростовується матеріалами справи, а невірне оформлення актів приймання виконаних робіт не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин.

Що стосується посилання відповідача на те, що замовниками не надано згоду на залучення субпідрядників, якими є ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», ТОВ «Фірма «Саптек», суд зазначає наступне.

Відповідно до договорів підряду (т.2 а.с.170-179, т.3 а.с.2-48) позивач є генпідрядником, який не позбавлений права залучати до роботи субпідрядників. Відсутність обов'язкової згоди замовників за окремими договорами підряду, а також не зазначення в спірних договорах ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», ТОВ «Фірма «Саптек» як субпідрядників не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин, а може свідчити про порушення умов виконання та оформлення договорів.

Що стосується посилань відповідача на укладання фіктивних, нереальних угод по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Фірма «Саптек» та ТОВ «ПК «СДВ-Сервіс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу складу валових витрат та формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про «фіктивність» та «нереальність» господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Окрім того, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Атолл» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року №0004072202, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 697431,25 грн., в тому числі за основним платежем - 557945,00 грн., за штрафними санкціями - 139486,25 грн.; від 07 листопада 2013 року №0004112202, яким збільшено суму грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 101863,50 грн., в тому числі за основним платежем - 67909,00 грн., за штрафними санкціями - 33954,50 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атолл» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2013 року №000411202 та від 05 листопада 2013 року №0004072202 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року №000411202, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 101863,50, в тому числі за основним боргом 67909,00 грн., штрафні санкції - 33954,50 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2013 року №0004072202, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 697431,25, в тому числі за основним боргом 557945,00 грн., штрафні санкції - 139486,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атолл» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 грудня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі буде складено протягом п'яти днів після розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.