Ухвала

від 14.01.2014 по справі 810/1783/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1783/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Київській області, відділу Держземагенства у Згурівському районі Київської області про скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Київській області, відділу Держземагентства у Згурівському районі Київської області про скасування наказів від 03.08.2010 року №289-к «Про звільнення ОСОБА_3.», від 08.04.2010 року №152-к «Про призначення ОСОБА_4», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області від 03.08.2010 року № 289-к «Про звільнення ОСОБА_3.», в частині визначення підстав звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області. Визнано ОСОБА_3 звільненою з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року залишено без задоволення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у задоволені заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про відмову у винесені додаткового рішення, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо винесення додаткового рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін, виходячи з наступного.

10.10.2013 року позивачем до Київського окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Так, заяву позивач обґрунтовує тим, що Київським окружним адміністративним судом 01.10.2013 року прийнято постанову, в якій не визначено спосіб виконання цього судового рішення. Також позивач зазначає, що при прийнятті постанови судом не ухвалено рішення відносно позовної вимоги позивача про встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Головним управлінням Держкомзему у Київській області при її перебуванні на посаді заступника начальника відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області з 28.08.2009 року до 03.08.2010 року, яка, як зазначає позивач у поданій заяві, була заявлена нею відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 року. Окрім того, позивач вказує на те, що судом також не ухвалено судового рішення щодо застосування вимог ст. 55 КАС України по встановленню судом процесуального правонаступництва відповідачів.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Київській області, відділу Держземагентства у Згурівському районі Київської області про скасування наказів від 03.08.2010 року №289-к «Про звільнення ОСОБА_3.», від 08.04.2010 року №152-к «Про призначення ОСОБА_4», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області від 03.08.2010 № 289-к «Про звільнення ОСОБА_3.», в частині визначення підстав звільнення ОСОБА_3 з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області. Визнано ОСОБА_3 звільненою з посади заступника начальника Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Відділу земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Однак, позивач вважаючи, що судом не вирішено питання щодо способу виконання судового рішення, неприйняття рішення щодо однієї із позовних вимог, яка була заявлена, на думку позивача, в заяві про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 року, та щодо неприйняття рішення по встановленню судом процесуального правонаступництва відповідачів, позивач звернулась до суду з даною заявою.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї з позовних вимог, з приводу якою досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

ОСОБА_3 в заяві про ухвалення додаткового судового рішення зазначає, що відповідно до її заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 року, була заявлена вимога про встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Головним управлінням Держкомзему у Київській області при її перебуванні на посаді заступника начальника відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області з 28.08.2009 року до 03.08.2010 року.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила відсутність такої заяви в матеріалах справи, що як наслідок дає суду змогу вважати, що позивачем не було подано заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 року.

Будь-яких доказів щодо реєстрації такої заяви позивача 22.04.2013 року суду надано не було, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття додаткового рішення щодо встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Головним управлінням Держкомзему у Київській області при її перебуванні на посаді заступника начальника відділу Держкомзему у Згурівському районі Київської області з 28.08.2009 року до 03.08.2010 року, оскільки така позовна вимога позивачем не заявлялась, а при прийнятті постанови в даній адміністративній справі судом першої інстанції не розглядалась.

Щодо неприйняття судом рішення по встановленню процесуального правонаступництва відповідачів.

Так, Київським окружним адміністративним судом за результатами розгляду клопотання позивача від 20.09.2013 року про застосування ст. 55 КАС України по встановленню судом процесуального правонаступництва відповідачів було прийнято ухвалу про заміну неналежної сторони від 30.09.2013 року, якою здійснено заміну відповідача Головне управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Київській області на Головне управління Держземагентства у Київській області та відповідача відділ Державного комітету України із земельних ресурсів у Згурівському районі Київської області на відділ Держземагентства у Згурівському районі Київської області.

Тобто, судом було вирішено питання процесуального правонаступництва відповідачів, а тому доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення в цій частині суд вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо не визначення способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оскаржуватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Так, порядок встановлення способу і порядку виконання судового рішення визначений статтею 263 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконанні, встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

В свою чергу, підставою для визначення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про наявність обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо не визначення в рішенні суду способу виконання є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду 18 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.