Рішення

від 14.01.2014 по справі 912/1778/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 рокуСправа № 912/1778/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1778/13

за позовом Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

до відповідачів:

І - Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

ІІ - товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція", м. Кіровоград

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

Представники:

від прокуратури - Юшицина К.С., прокурор відділу прокуратури м.Кіровограда (посвідчення № 023071 від 21.11.13 р.);

від відповідача І - Андрєєв А.О., довіреність від 24.09.13., №674;

від відповідача ІІ - Довженко Д.С., довіреність № б/н від 10.12.13.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор м. Кіровограда звернувся з позовною заявою в інтересах держави до відповідачів: Кіровоградської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" з вимогами визнати недійсним та скасувати пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" та визнати недійсним договір оренди землі від 16.05.2006 р. №208, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2008 р. за № 85, укладений між Кіровоградською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Композиція".

В обґрунтування підстав позову вказано, що за оскаржуваним рішенням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку за проектом землеустрою щодо відведення, який не пройшов погодження відповідними органами, та за відсутності державної експертизи землевпорядної документації, чим порушено ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, Порядок розроблення проектів землеустрою, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №677, та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Зазначено, що недійсність рішення органу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки договір оренди землі укладено на підставі незаконного рішення.

Мотивуючи порушення інтересів держави, прокурор послався на ст. 14 Конституції України, якою встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а отже незаконне надання в користування земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Зазначено, що згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, яким є Державна інспекція сільського господарства. Однак, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовною заявою, внаслідок чого подання позову здійснено самостійно прокурором в інтересах держави.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 р. поданий позов прокурора прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідачем І - Кіровоградською міською радою позовні вимоги прокурора визнано повністю, про що надано відповідні пояснення (а.с. 27, 71).

Відповідач ІІ - ТОВ "Композиція" позовні вимоги заперечив та просить відмовити у їх задоволенні з наступних підстав: прокурором не дотримано спеціальну процедуру перевірки, яка передує зверненню до суду; оскаржуване рішення відповідає вимогам законодавства; інтереси держави не порушено; з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі має право звертатись власник землі або інша зацікавлена особа, що має право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору (відзив від 25.12.2013 р., а.с. 72-73). Заявою від 25.12.2013 р. відповідач ІІ просить застосувати строк позовної давності (а.с. 75).

В судовому засіданні 14.01.2014 р. прокурором позовні вимоги підтримано повністю; відповідачем І позов не заперечено; відповідач ІІ позов заперечив згідно поданого відзиву.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно оскаржуваного прокурором рішенням Кіровоградської міської ради, прийнятим на сесії ради 08.12.2005 р. за №1597 "Про регулювання земельних відносин", вирішено за пунктом 23 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати товариству з обмеженою відповідальністю "Композиція" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,05 га (у тому числі по угіддях: 0,05 га землі громадського призначення), розташовану по вул. Шевченка (біля будинку № 36) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с. 11).

На підставі вказаного рішення Кіровоградською міською радою укладено 16.05.2006 р. з ТОВ "Композиція" договір оренди землі № 208 про надання в оренду земельної ділянки для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по вул. Шевченка (біля будинку № 36) в місті Кіровограді, загальною площею 0,05 га, у тому числі по угіддях: 0,05 га землі громадського призначення (а.с. 12-14).

Договір укладено на двадцять п'ять років та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 р. за №85.

Досліджуючи спірні правовідносини, господарський суд враховує, що за приписами ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34).

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За вимогами частини 6 статті 123 Земельного кодексу у відповідній редакції проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, що діяв на час затвердження ТОВ "Композиція" проекту землеустрою за спірним рішенням, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9); погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10); після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (пункт 11).

Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі (ст. 9). Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією (ч. 4 ст. 35).

З наведених норм слідує, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядається та затверджується, зокрема міською радою, лише після його погодження відповідними службами та проходження державної експертизи землевпорядної документації і одержання позитивного висновку такої експертизи. Виключно після того як проект відведення погоджений та пройшов державну експертизу приймається рішення про його затвердження та надання земельної ділянки.

Між тим, як вбачається з наданих до справи матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка (біля будинку № 36), вказаний проект розглянуто та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами та без проведення державної експертизи (а.с. 51-60).

Так, рішення Кіровоградської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" прийнято на сесії ради 08.12.2005 р., тоді як проект погоджено: Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів - 24.05.2006 р. (а.с. 53); Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних ресурсів - 22.05.2006 р. (а.с. 54); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області - 23.03.2006 р. (а.с. 57-58). Державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" проведена 09.06.2006 р. (а.с. 60).

Таким чином, при затвердженні Кіровоградською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Композиція" в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Шевченка (біля будинку № 36) порушено діючі під час прийняття рішення вимоги частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, що полягає у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не пройшов погодження органів, визначених частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, та по якому не було отримано позитивного висновку державної землевпорядної експертизи. При цьому господарський суд враховує, що оскільки земельна ділянка за оскаржуваним рішенням і договором передавалась під забудову, то наявність проекту відведення є обов'язковим в силу вимог ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України і надання в оренду землі без затвердженого проекту порушує наведені норми.

Отже, пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 р. не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства.

Відповідачем ІІ наведені вище обставини жодним чином не спростовані, а тому його твердження про прийняття рішення у відповідності до положень чинного законодавства відхиляються господарським судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (ст. 2 названого вище Закону).

Отже, порушення вимоги закону при наданні в оренду земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, визначені повноваження та завдання Держсільгоспінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

З приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Між тим, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."

Також внесені зміни до ст.ст. 35, 36 Закону України "Про прокуратуру", де визначено здійснення представництва прокурором в суді державних інтересів, та визначено, що таке має місце за наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р., в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор згідно поданого у даній справі позову доводить порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Кіровоградської міської ради під час прийняття пункту 23 рішення № 1597 від 08.12.2005 р. та порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до господарського суду з даним позовом, у якому прокурор відповідно до вимог ст. 29 Господарського процесуального кодексу України виступає у статусі позивача.

Наведене вище спростовує доводи відповідача ІІ щодо відсутності порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Крім того, відповідач ІІ не доводить порушення прокурором процедури перевірки, що слідує з наступного.

Згідно ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора.

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках (ст. 21 Закону).

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 Закону (ст. 21 Закону).

Із матеріалів справи вбачається, що 28.10.2013 до прокуратури м. Кіровограда надійшов лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації", із змісту якого вбачається, що в ході вивчення матеріалів відведення земель на території м. Кіровограда Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області було встановлено, зокрема, що в справі по укладенню договору з ТОВ "Композиція" від 16.05.2006 №208, зареєстрованого 14.06.2006 №85 щодо оренди земельної ділянки площею 0,05 га для розміщення адміністративно-комерційного комплексу біля будинку по вул. Шевченка, 36, терміном на 25 років, містяться не всі необхідні документи, зокрема, не всі висновки погоджувальних служб (а.с.15-17).

Для здійснення перевірки в порядку нагляду за додержання і застосуванням законів у Кіровоградській міській раді прокурором м. Кіровограда 28.10.2013 р. прийнято постанову про проведення перевірки (а.с. 49-50).

На підставі зазначеної постанови прокурором проведено перевірку, під час якої встановлено порушення вимог земельного законодавства при передачі Кіровоградською міською радою в оренду ТОВ "Композиція" земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

На підставі викладеного, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, встановлений вище факт незаконності пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради № 1597 від 08.12.2005 р., яким було надано в оренду земельну ділянку ТОВ "Композиція", означає відсутність передбаченої нормою ч.1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. В свою чергу вказане означає невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та ТОВ "Композиція" договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 208, вимогам закону, зокрема, статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення оспорюваного у справі договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Господарський суд зазначає, що за змістом частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", а тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Зокрема, такими особами можуть бути як особи, що мають безпосередній інтерес та на права й обов'язки яких безпосередньо впливає оспорюваний правочин, так і представники, що виступають відповідно до наданих законодавством повноважень на захист державних і суспільних інтересів. Зацікавленість державних органів полягає в захисті державних чи суспільних інтересів або порушеного оспорюваним правочином права.

В пункті 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Виходячи з наведеного та встановлених вище порушень інтересів держави, звернення прокурора з даним позовом про визнання недійсним договору оренди землі є правомірним.

Положення пункту 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", на який посилається відповідач ІІ у своєму відзиві, не обмежує коло осіб, які можуть звертатися з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради та до ТОВ "Композиція" про визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. №208, укладеного між відповідачами, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 р. за № 85, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, господарський суд враховує, що відповідачем на підставі частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України подано заяву про застосування до вимог про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору позовної давності (а.с. 75).

Обґрунтовуючи пропуск прокурором позовної давності відповідач послався на те, що оспорюваний договір оренди землі підписаний 16.05.2006 р. і строк позовної давності сплив 16.05.2009 р.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України).

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор , позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (п. 4.1. постанови пленуму ВГСУ № 7 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Таким чином, вирішальним при з'ясуванні питання пропуску прокурором м.Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору, а не те, коли останньому стало відомо про прийняття рішення та укладення договору.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурору м. Кіровограда стало відомо про порушення вимог чинного законодавства при винесенні рішення №1597 та при укладенні договору оренди землі після надходження листа Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації" та проведення перевірки. Крім того, згідно повідомленої Кіровоградською міською радою інформації, прокурор м. Кіровограда не приймав участі на засіданні сесії ради 08.12.2005 р., Регламентом роботи Кіровоградської міської ради не передбачалося направлення прокуратурі примірників прийнятих рішень.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що станом на день звернення прокурора з позовом у даній справі про визнання незаконним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597 "Про регулювання земельних відносин" та про визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. №208, укладеного між відповідачами, позовна давність не сплила.

Враховуючи викладені обставини, вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 49 Господарського процесуального України, частиною третьою якої встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відповідно до пункту 2.11. названої постанови якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача І (Кіровоградська міська рада) за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним та скасування пункту 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 р. №1597; на відповідача І (Кіровоградська міська рада) та на відповідача ІІ (ТОВ "Композиція") за вимогою немайнового характеру про визнання недійсним договору оренди землі від 16.05.2006 р. №208 в рівних частках.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати пункт 23 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року №1597 "Про регулювання земельних відносин".

Визнати недійсним договір оренди землі від 16.05.2006 року № 208, укладений між Кіровоградською міською радою (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) та товариством з обмеженою відповідальністю "Композиція" (25006, м.Кіровоград, вул. Дзержинського, 72, ідентифікаційний код 23686520), зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2006 року за №85.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Композиція" (25006, м.Кіровоград, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 33372444) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 573,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя В.В.Тимошевська