Постанова

від 14.07.2006 по справі 8/46-7/337

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/46-7/337

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.07.06                                                                                       Справа №8/46-7/337

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді  Шевченко Т. М.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

секретар судового засідання: Акімова Т.М.;

за участю представників:

позивача: Колодка В.Д., дов. №07/1 від 03.01.06р., адвокат;

відповідача-1: Близнюкова С.І., дов. №474 від 24.03.06р.;

відповідача-2: Калугін В.П., дов. №1564 від 16.05.06р., юрисконсульт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.06р. по справі №8/46-7/337

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», с. В.Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область

до відповідача-1 Державного підприємства «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область

відповідача-2 Державного підприємства «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Агропромисловий комплекс», м. Запоріжжя

про стягнення суми

СУТЬ СПОРУ:

СВК «Росія» (позивач по справі) звернувся до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» (відповідач-1) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Агропромисловий комплекс» (відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 42725,55 грн.

ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» (відповідач-1) позовні вимоги не визнавав, посилаючись на те, що кредиторська заборгованість списана ним на прибуток підприємства внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності за цими вимогами.

Відповідач-2, ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Агропромисловий комплекс", проти позову також заперечував та зазначав, що він не є правонаступником Агрогосподарства ВП "ЗАЕС" , тому не має будь-яких зобов'язань перед позивачем щодо угод, укладених останнім в 2000 році з Агрогосподарством.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.06р. позовні  вимоги до відповідача-1 (ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС») задоволені: стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» на користь СВК «Росія» 42725 грн. 55 коп. основного боргу, 427 грн. 26 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забеспечення судового процесу. Рішення мотивовано приписами ЦК УРСР в редакції 1963 р., що діяв на момент виникнення господарських правовідносин між сторонами. В частині вимог до відповідача-2 (ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Агропромисловий комплекс") на підставі п.4 т. 80 ГПК України провадження по справі припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.06р. апеляційна скарга повернута заявнику на підставі п.2 ст. 97 ГПК України.

ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» (відповідач-1) звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.06р. ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.06р. скасована, справу передано до Запорізького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.06.06р. на виконання постанови Вищого господарського суду України апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначене на 14.07.06р.

На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №1921 від 13.07.2006 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Шевченко Т.М. (доповідач),  суддів – Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось без застосування засобів фіксації судового процесу.

           За згодою представників сторін в судовому засіданні 14.07.2006р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В апеляційній скарзі відповідача-1 зазначено, що при прийнятті рішення господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права: а саме, ст. 165 ЦК УРСР, тобто неправильно зроблений висновок про термін виникнення зобов'язання  щодо оплати одержаної від продавця продукції, про початок перебігу строку позовної давності. Заявник вважає, що виходячи з приписів ст. 76 ЦК УРСР, право на пред'явлення позову  у СВК «Росія»  виникло з моменту поставки продукції, тобто в січні-травні 2000р. і не пов'язане з датою направлення листа з вимогою сплатити заборгованість, тому строк позовної давності сплинув у січні-травні 2003р.

Також, в апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає, що 02.12.03р. господарським судом м. Києва порушено провадження по справі №43/167 про банкрутство ДП «НАЕК «Енергоатом» і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі. Однак, 16.01.06р. господарським судом Запорізької області по справі №8/46-7/337 були задоволені вимоги кредитора, який не подав до суду письмову заяву про грошові вимоги до ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом».

На підставі зазначеного, заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.06р. по справі №8/46-7/337, а позовні вимоги СВК «Росія» залишити без задоволення.

В судовому засіданні 14.07.06р. представник відповідача-1 (заявника апеляційної скарги) підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні зазначив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення господарського суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін, а також - стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «ЗАЕС» 427 грн. 26 коп. державного мита за подання апеляційної та касаційної скарги.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні зазначив, що він є неналежним відповідачем, а, також, підтримав доводи заявника щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до  приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами  повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

          Матеріали справи свідчать, що у січні-травні 2000року СВК "Росія" передав   Агрогосподарству ВП ЗАЕС (правонаступником якого є ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС") відповідну продукцію за накладними № 1 від 11.01.2000 р., від 31.01.2000р.,  № 47 від 11.02.2000р., № 148 від 16.03.2000р., № 256 від 06.04.2000р., №350 від 05.05.2000р., №247 від 05.05.2000р., №361 від 10.05.2000р, № 163 від 10.05.2000р., №402 від 18.05.2000р., №354 від 05.05.2000р. (том 1-й, аркуш справи 19-28), а останнє отримало її, про що свідчать довіреності №694025 від 10.01.2000 р. (том 2-й, а.с. 4), № 694114 від 31.01.2000р. (том 2-й, а.с. 6), №694164 від 11.02.2000р. (том 2-й, а.с. 8), № 694308 від 15.03.2000р. (том 2-й, а.с.10), № 694445 від 05.04.2000р.(том 2-й, а.с. 12), №694519 від 05.05.2000р. (том 2-й, а.с. 14), № 694610 від 10.05.2000р. (том 2-й, а.с. 18), № 694597 від 05.05.2000р. (том 2-й, а.с. 20). Всього було передано товару і продукції на суму 145798,48 грн.

Передача здійснена за вищезазначеними накладними та отримана довіреною  особою відповідача за довіреностями.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не узгоджували порядок та строки оплати за переданий товар. Однак, протягом 2000-2003 років, Агрогосподарство, а згодом відповідач-1 частково розрахувалося за сільгосппродукцію, шляхом заліку зустрічних вимог договором оренди  майна, передачею продукції,  наданням  послуг та грошовими коштами, всього на суму 103072 грн. 72 коп. Таким чином, утворилася заборгованість у відповідача-1 за отриману продукцію в розмірі 42725,55 грн.

Колегія судів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду  в силу наступного.

Приписами ст. 41 ЦК УРСР, що був чинним на момент виникнення господарських правовідносин між сторонами, в редакції 1963 р., угодами визнаються дії громадян і організації, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, цивільні права та обов'язки виникають на підставах, передбачених законодавством, а також з дій громадян та організацій, які хоча і передбачені законом, але в силу загальних начал та смислу цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Як вже зазначалося, позивач (СВК "Росія") передав певну продукцію Агрогосподарству, останній в свою чергу прийняв її, що підтверджується відповідними накладними та довіреностями відповідача-1 на отримання продукції. Такі дії  свідчить про укладення між сторонами угоди купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, у сторін виникають взаємні зобов'язання.

Відповідно  до  ст.  153  ЦК УРСР,  договір вважається укладеним, коли сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами, а згідно зі ст. 154 ЦК УРСР, договір може бути укладено як шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, тощо.

У накладних зазначено найменування продукції, її кількість, ціна за одиницю виміру та загальна вартість продукції (товару), яка заявлена до сплати покупцю (з ПДВ). В свою чергу особа, яка отримала продукцію, з усіма умовами погодилась та прийняла товар, про що  свідчать довіреності на отримання продукції.

Такими чином, зазначене вище дає підстави вважати, що всі істотні умови, передбачені законом для даного виду угод (купівля-продаж), сторонами були узгоджені, тому, відповідно до ст.153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним.

Статтею 171 ЦК УРСР передбачено, що взаємні зобов'язання за договором купівлі-продажу повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.

  Сторони не узгодили строки оплати за поставлену продукцію, однак, як свідчать матеріали справи, оплата здійснювалась шляхом взаєморозрахунків між сторонами.   

Згідно з приписами ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за угодою позивач виконав – передав обумовлену продукцію Агрогосподарству. Однак, останнє оплату продукції здійснило частково. Після того, як перестали надходити платежі, кооператив 02.11.2004р. звернувся з вимогою про сплату боргу,  заборгованість  відповідача-1 за отриману продукцію  становить 42725,55 грн.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України, ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, згідно приписів закону, умов договору.

Відповідач-1 не надав доказів погашення заборгованості за придбану у позивача продукцію, тому  вимога про стягнення з відповідача-1  42725,55 грн. є обґрунтованою  і господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позову про стягнення з відповідача-1  зазначеної суми боргу.

Посилання відповідача-1 на  те, що  позивач звернувся до суду з позовними вимогами після спливу терміну позовної давності  судом до уваги не приймається  з наступних причин.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, порушене право підлягає захисту шляхом пред'явлення  позову. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за угодою позивач виконав – передав обумовлену продукцію Агрогосподарству. Однак, выдповідач-1 оплату продукції здійснив частково. Після того, як перестали надходити платежі, 02.11.04р. кооператив звернувся з вимогою про сплату боргу. Невиконання вимоги про оплату продукції порушило права позивача і з'явилося підставою для звернення з вимогами про стягнення  з відповідача заборгованості. Отже, передбачений законом 3-річний термін позовної давності на дату звернення позивача  з позовом не сплив.

Оцінку зазначеним обставинам  надав також Вищій господарський суд у  Постанові від 18.10.2005 року у даній справі ( т.2 а.с.67).

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-1 на порушення  господарським судом ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з тих підстав, що вимоги СВК «Росія», виникли після порушення справи про банкрутство, а саме,  з моменту пред'явлення вимоги – у 2004 році. Таким чином, позивачем правомірно були пред'явлені, а господарським судом задоволені  вимоги про стягнення заборгованості.

Доводи заявника, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи заяву позивача, колегія суддів  погоджується з господарським судом щодо припинення провадження по справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України стосовно відповідача-2 (Державного підприємства «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Агропромисловий комплекс», м. Запоріжжя).

Таким чином, господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про задоволення позовних вимог, правових підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду немає.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до п.6.4 Роз'яснень ВАС України № 02-5/78 від 04.03.98р., у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на  новий розгляд розподіл судових  витрат зі справи, у тому  числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами  розподілу  судових  витрат.

За таких обставин, з відповідача-1 необхідно стягнути на користь позивача  427,26 грн. державного мита, сплаченого позивачем  за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення господарського суду у справі 8/46-7/337, у зв'язку з чим  апеляційний суд вважає за необхідне доповнити резолютивну чистину рішення господарського суду пунктом стосовно розподілу судових витрат за подання позивачем апеляційної і касаційної скарг.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги Державним підприємством  «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (відповідачем-1) покладається на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду  Запорізької області від 16.01.06р. по справі №8/46-7/337 - без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Національна акціонерна енергетична компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар, Запорізька область на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія», с. В.Білозерка, Великобілозерський район, Запорізька область 427,26 грн. державного мита.

Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Шевченко Т. М.

 судді  Шевченко Т. М.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.