Постанова

від 17.01.2014 по справі 815/8481/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/8481/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року 16 год. 09 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

Представника Позивача Класс О.П., Макушинської Н.О.,

Представника Відповідача Караханяна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язати вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Торгівельна компанія "НЬЮКО" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язати вчинити певні дії.

Як зазначає представник позивача, державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № 0002282280, № 0002302280, № 0002312280, № 0002292280.

Оскаржувані рішення, були прийняті на підставі акту перевірки від 03.07.2013 р. № 000086/15-32-22-80/34379440/2024/126.

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими рішеннями, зазначає, що під час перевірки, ряд висновків, зроблених відповідачем - не ґрунтується на вимогах діючого законодавства є протиправними, тому рішення відповідача підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, в тому числі посилаючись на письмові заперечення надані суду раніше.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ПП «ТК «Ньюко» зареєстровано 25.04.2006 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 34379440 та знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена виїзна планова перевірка ПП «ТК «Ньюко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 р. за результатами якої складений акт перевірки від 03.07.2013 р. № 000086/15-32-22- 80/34379440/2024/126.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002282280 від 12.07.2013 р. яким нарахований податок на прибуток у розмірі 135063 грн. фінансова (штрафна) санкція у сумі 1 грн., № 0002292280 від 12.07.2013 р. яким нарахований податок на додану вартість у розмірі 132041 грн. фінансова (штрафна) санкція у сумі 1 грн., № 0002302280 від 12.07.2013 р. яким нарахований екологічний податок за 2 та З квартал 201 1р. у розмірі 234466 грн.. фінансова (штрафна) санкція у сумі 58617 грн.; № 0002312280 від 12.07.2013 р. про сплату штрафних санкцій за неподання звітності на суму 1020 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП "ТК "Ньюко" звернулось до Головного управління Міндоходів в Одеській області з первинної скаргою №22/07/13-1 від 22.07.2013р.

Відповідно до Рішення ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №862/10/15-32-10-02-07 від 23.09.2013р. за результатами розгляду скарги збільшені суми штрафних санкцій з податку на додану вартість на 33009 гривень, з екологічного податку - на 13750 гривень, в іншої частині скаргу залишено без задоволення. Додаткові повідомлення - рішення на донараховані за результатами розгляду скарги штрафні санкції не були направлені платнику податків.

ПП «ТК «Ньюко» не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області звернулося до Міністерства доходів та зборів зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України. 02 грудня 2013 р. було отримано рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 28.11.2013 р. За № 16299/6/99-99-10-01-15, відповідно до якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 р. з урахуванням рішення ГУ Міндоходів в Одеській області без змін.

Не погодившись з рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «ТК «Ньюко» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Що стосується правомірності податкового повідомлення - рішення № 0002302280 від 12.07.2013 року, яким відповідачем був нарахований екологічний податок за 2 та 3 квартал 2011р. у розмірі 234466 грн. фінансова (штрафна) санкція у сумі 58617 грн., а також податковим повідомленням- рішенням № 0002312280 від 12.07.2013 р., яким була нарахована штрафна санкція у розмірі 1020 грн. за неподання декларацій з екологічного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 ПК України екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно з п. 240.2 ст. 240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Відповідно до п. 241.1 ст. 241 ПК України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Згідно п. 241.2 ст. 242 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: - здійснюють оптову торгівлю паливом; - здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті). Та здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника й здійснюють ввезення палива на митну територію (у пізніших редакціях ПК України).

При цьому, у відповідності до пп. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242 ПК України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами, та обсяги та види палива, у тому числі виробленого з давальницької сировини, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами, крім: обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією; мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії (у пізніших редакціях ПК України).

Пунктом 2 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року включно ставки податку становлять 50 % від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.

Оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг (пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004).

Враховуючи, що ПП ТК «Ньюко» були реалізовані нафтопродукти, які придбані у постачальників ТОВ «РомпетролУкраїна» ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», ТОВ «ЮКК», ТОВ «Ласта ЛТД», ТОВ «Алвас», ТОВ «Веста-Сервис», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Лукойл Україна» позивач виступав у цих господарських операціях в якості оптового покупця, здійснюючи придбання і відповідне перетворенню товарів для наступної їхньої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Відтак, аналізуючи в сукупності наведені норми ПК України, суд вважає, що обов'язок щодо обчислення, утримання та перерахування екологічного податку до відповідного бюджету за рахунок коштів платника податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення покладається на податкового агента.

Представники позивача у судовому засіданні та у позові пояснили, що у 2 та 3 кварталах 2011 року ПП ТК «Ньюко» були реалізовані нафтопродукти, які придбані у постачальників ТОВ «РомпетролУкраїна» ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», ТОВ «ЮКК», ТОВ «Ласта ЛТД», ТОВ «Алвас», ТОВ «Веста-Сервис», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Лукойл Україна» та саме ці особи є податковими агентами реалізованого позивачем палива у 2-3 кварталах 2011р.

На думку представників позивача факт сплати екологічного податку ТОВ «РомпетролУкраїна» ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», ТОВ «ЮКК», ТОВ «Ласта ЛТД», ТОВ «Алвас», ТОВ «Веста-С ервис», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Лукойл Україна» у 2 та 3 кварталах 2011 року підтверджується копіями податкових декларацій та платіжних доручень, а також листами постачальників палива.

Суд дослідивши копії податкових декларацій та платіжних доручень, а також листи постачальників палива, дійшов висновку, що вказані документи не містять інформації щодо сплати екологічного податку ТОВ «РомпетролУкраїна» ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», ТОВ «ЮКК», ТОВ «Ласта ЛТД», ТОВ «Алвас», ТОВ «Веста-Сервис», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Лукойл Україна» при купівлі нафтопродуктів та доказів, що такий податок був включений та сплачений позивачем при придбанні палива у своїх постачальників до вартості кінцевої ціни нафтопродуктів.

Будь-яких інших доказів сплати контрагентами позивача екологічного податку до суду не надано.

Відтак, податкове повідомлення - рішення № 0002302280 від 12.07.2013 року, яким позивачу нараховано екологічний податок за 2 та 3 квартал 2011р. у розмірі 234466 грн. та фінансова (штрафна) санкція у сумі 58617 грн., а також податкове повідомлення- рішення № 0002312280 від 12.07.2013 р., яким позивачу нарахована штрафна санкція у розмірі 1020 грн. є правомірними, отже скасуванню не підлягають.

Що стосується правомірності винесених податкових повідомлень - рішень від 12.07.2013р. № 0002282280 та № 0002292280, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 135063 грн., штрафної санкції - 1 грн. та податок на додану вартість у сумі 132041 грн. й штрафну санкцію 1 грн., суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки від 03.07.2013 р. № 000086/15-32-22- 80/34379440/2024/126, нарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток за 4 квартал 2011 р. у сумі 135063 грн. та ПДВ за жовтень 2011 р. у сумі 117446 грн. здійснено внаслідок виключення зі складу валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ, отриманих від господарських операцій позивача з ТОВ «Саноіл Торг».

Згідно договору № ДП-48 від 11.10.2012 ТОВ «Саноіл Торг» відвантажило нафтопродуктів загальною вартістю 704678,20грн з ПДВ.

За товар придбаний у ТОВ «Саноіл Торг» ПП «ТК «Ньюко» надано платіжні доручення від 12.10.2011 платіжне доручення № 1155 - 109579,40грн; 13.10.2011 платіжне доручення № 1165 - 169626грн; 14.10.2011 платіжне доручення № 1167 - 255438,6грн; 17.10.2011 платіжне доручення № 1178 - 169646,40грн; 16.1 1.2011 платіжні доручення № 1281 -387.80грн.

Під час проведення перевірки позивача, відповідачем був використаний акт позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг», код за ЄДРПОУ 37269136 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 № 788/22 -20/37269136 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Инфинити» код за ЄДРПОУ 37585953 за період з 21.03.2011 по 30.09.2012.

Згідно акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, здійснення ТОВ «Саноіл Торг» господарських операцій не підтверджується виходячи з врахування реального часу здійснення операцій (з урахування часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та обсягів матеріальних ресурсів), відсутності майна, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у значних обсягах.

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо неможливості використання акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2013 № 788/22 -20/37269136 внаслідок ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року по справі № 826/5797/13-а, оскільки відповідачем окрім посилання на вищезазначений акт перевірки досліджувалась первинна документація позивача та встановлено проведеною перевіркою відображеного показника з 01.04.2011 по 31.12.2012 в сумі 27284780грн. на підставі даних бухгалтерського обліку по рахункам № 311 «Рахунки в банках», № 37 «Розрахунки з різними дебіторами», № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками», № 641.5 "Розрахунки за податками ПДВ", а також, виписок банку про рух грошових коштів на рахунку в установі банку, податкові накладні, реєстр отриманих податкових закладних, акти виконаних робіт, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків» всього у сумі 132041грн. За результатами перевірки формування податкового кредиту за серпень 2011 року та на підставі первинних документів встановлено розбіжності між даними реєстру отриманих податкових накладних та наявністю податкових накладних, підтверджуючих податковий кредит відповідного періоду.

Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України Міністерства економіки України Міністерства транспорту та зв'язку України Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Відповідно до п.п. 5.1.1 вказаної інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання,купівлі-продажу тощо.

Під час розгляду адміністративної справи, позивачем не було надано суду будь-яких договорів постачання, купівлі-продажу палива, та доказів на підтвердження руху товару (палива) його завантаження чи розвантаження на відповідних терміналах. Також, позивачем не було надано суду відповідних сертифікатів якості та відповідності товару (палива) та небуло доведено подальшу реалізацію товару чи його використання.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них, документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій, фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо), реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, а) порядковий номер податкової накладної, б) дата виписування податкової накладної, в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг, г) податковий номер платника податку (продавця та покупця), г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг, е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг, є) ціна постачання без урахування податку, ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку, и) вид цивільно-правового договору, і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивач не надав до суду первинні документи, що підтверджують реальність господарської діяльності, а саме не було надано жодних доказів, які б беззаперечно підтвердили факт поставки товарів між позивачем та контрагентом.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України з такої категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відтак, фактично позивач не надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів та їх переміщення (доставку) тощо.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду адміністративної справи суд знайшов підтвердження висновків відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представниками позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, відтак, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюються у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволені адміністративного позову Приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 року № 0002282280, № 0002302280, № 0002312280, № 0002292280 - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" (код ЄДРПОУ 34379440) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУДКСУ в Одеській області, код отримувача 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 4100,80 грн. (чотири тисячі сто грн. 80 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.01.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову Приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 року № 0002282280, № 0002302280, № 0002312280, № 0002292280 - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" (код ЄДРПОУ 34379440) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУДКСУ в Одеській області, код отримувача 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 4100,80 грн. (чотири тисячі сто грн. 80 коп.).

17 січня 2014 року.