Ухвала

від 24.03.2015 по справі 815/8481/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/18363/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року у справі№ 815/8481/13-а за позовомПриватного підприємства «Торгівельна компанія «НЬЮКО» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року у справі № 815/8481/13-а в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року апеляційну скаргу ПП «Торгівельна компанія «НЬЮКО» задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 року у справі № 815/8481/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області: № 0002282280, № 0002292280, №0002302280 та № 0002312280.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. 209 Податкового кодексу України, п. 47.1 ст. 47, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241, п. 250.1 ст. 250 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі оскаржувану постанову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової перевірки ПП «ТК «НЬЮКО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року складений акт від 03.07. 2013 року № 000086/15-32-22- 80/34379440/2024/126.

На підставі акта перевірки відповідачем 12.07.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002282280, яким нараховано позивачу податок на прибуток в розмірі 135 063,00 грн., фінансова (штрафна) санкція в сумі 1,00 грн.:

- №0002292280, яким нараховано позивачу податок на додану вартість в розмірі 132 041,00 грн., фінансова (штрафна) санкція в сумі 1,00 грн.,

- № 0002302280, яким нараховано позивачу екологічний податок за 2 та 3 квартал 2011 року в розмірі 234 466,00 грн., фінансова (штрафна) санкція в сумі 58 617,00 грн.;

№ 0002312280, яким нараховано штрафні санкції за неподання звітності на суму 1 020,00 грн.

Відповідно до рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги № 862/10/15-32-10-02-07 від 23.09.2013 року за результатами розгляду скарги збільшені суми штрафних санкцій з ПДВ на 33 009,00 грн., з екологічного податку - на 13 750,00 грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 28.11.2013 року № 16299/6/99-99-10-01-15, відповідно до якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Саноіл Торг». Також суд дійшов висновку про необхідність сплати підприємством екологічного податку у зв'язку із відсутністю доказів його сплати контрагентами позивача.

Суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги, оскільки висновки акта перевірки спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 12.07.2013 року № 0002302280 нараховано екологічний податок за 2 та 3 квартал 2011 року в розмірі 234 466,00 грн. та фінансові (штрафні) санкції в сумі 58 617 грн.; а № 0002312280 нараховано штрафну санкцію в розмірі 1 020,00 грн. за неподання декларацій з екологічного податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в 2 та 3 кварталах 2011 року ПП «ТК «НЬЮКО» реалізовані нафтопродукти, придбані у постачальників ТОВ «РомпетролУкраїна», ТОВ «Торговий дім «Сокар Україна», ТОВ «ЮКК», ТОВ «Ласта ЛТД», ТОВ «Алвас», ТОВ «Веста-Сервис», ТОВ «Золотий екватор», ПП «Лукойл Україна».

Підприємством в обґрунтування позовних вимог надано докази сплати контрагентами-постачальниками екологічного податку.

Відповідно до п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Згідно із ст. 241 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами (п. п. 241.1, 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України).

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу - платнику екологічного податку лише один раз.

Якщо нафтопродукти перепродаються через низку оптовиків, то у разі сплати екологічного податку першим із оптовиків (який придбав його у виробника на території України або імпортував його на територію України), то наступні оптовики не є податковими агентами та не повинні сплачувати цей податок.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів несплати екологічного податку оптовиками, які продавали позивачу нафтопродукти.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про протиправність донарахування екологічного податку та штрафу за неподання декларацій з екологічного податку.

Підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 12.07.2013 року № 0002282280 та № 0002292280 стали висновки відповідача щодо відсутності реальності операцій з придбання позивачем дизпалива у ТОВ «Саноіл Торг».

З аналізу статей 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарський операцій по виконанню договору № ДП-48 від 11.10.2012 року, укладеного позивачем та ТОВ «Саноіл Торг», підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Оплата придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» нафтопродуктів підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, наявними в справі ВМД, згідно із якими ТОВ «Саноіл Торг» одержував дизпаливо із закордону, підтверджує дійсний рух дизпалива від ТОВ «Саноіл Торг» до позивача, адже спростовує доводи відповідача щодо відсутності можливості та господарського сенсу ТОВ «Саноіл Торг» у продажі дизпалива.

Посилання відповідача на висновки акта позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Доводи касаційної скарги щодо безтоварності спірного договору викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року у справі № 815/8481/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак