Постанова

від 11.03.2014 по справі 815/8481/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8481/13-а

Категорія: 8.3.7 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Орлик Л.Л.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - Караханян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року приватне підприємство "Торгівельна компанія "НЬЮКО" (далі ПП ТК "НЬЮКО") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року:

- №0002282280 щодо нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 135 063 грн., штрафної санкції - 1 грн.;

- №0002292280 у частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у сумі 131 015 грн. та штрафної санкції 1 грн.

- №0002302280 щодо нарахування екологічного податку за 2 та 3 квартал 2011 року у розмірі 234 466 грн. та фінансової (штрафної) санкції у сумі 58 617 грн.;

- №0002312280 щодо нарахування штрафної санкції у розмірі 1 020 грн. за неподання декларації з екологічного податку.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами виїзної планової перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування підприємством податкового кредиту і валових витрат по безтоварним господарським операціям з певними контрагентами-постачальникам, а також, висновків про необхідність підприємству сплачувати екологічний податок. На думку позивача, ці висновки є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у задоволенні позову ПП ТК "НЬЮКО" відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ПП ТК "НЬЮКО" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ПП ТК "НЬЮКО", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена виїзна планова перевірка ПП ТК "НЬЮКО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року за результатами якої складений акт перевірки від 03 липня 2013 року №000086/15-32-22- 80/34379440/2024/126.

На підставі акта перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року: №0002282280. яким нарахований податок на прибуток у розмірі 135 063 грн. фінансова (штрафна) санкція у сумі 1 грн., №0002292280, яким нарахований ПДВ у розмірі 132 041 грн. фінансова (штрафна) санкція у сумі 1 грн., №0002302280, яким нарахований екологічний податок за 2 та 3 квартал 2011 року у розмірі 234 466 грн., фінансова (штрафна) санкція у сумі 58 617 грн.; №0002312280 про сплату штрафних санкцій за неподання звітності на суму 1 020 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП ТК "НЬЮКО" звернулось до ГУ Міндоходів в Одеській області з первинної скаргою №22/07/13-1 від 22 липня 2013 року.

Відповідно до рішення ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №862/10/15-32-10-02-07 від 23 вересня 2013 року за результатами розгляду скарги збільшені суми штрафних санкцій з ПДВ на 33 009 грн., з екологічного податку - на 13 750 грн., в іншої частині скаргу залишено без задоволення. Додаткові повідомлення-рішення на донараховані за результатами розгляду скарги штрафні санкції не були направлені платнику податків.

ПП ТК "НЬЮКО" не погоджуючись з рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області звернулося до Міністерства доходів та зборів зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України. 02 грудня 2013 року було отримано рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 28 листопада 2013 року за №16299/6/99-99-10-01-15, відповідно до якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року з урахуванням рішення ГУ Міндоходів в Одеській області без змін.

Вирішуючи питання про правомірність податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року: №0002302280 щодо нарахування екологічного податку за 2 та 3 квартал 2011 року у розмірі 234 466 грн. та фінансової (штрафної) санкції у сумі 58 617 грн.; №0002312280 щодо нарахування штрафної санкції у розмірі 1 020 грн. за неподання декларацій з екологічного податку, суд першої інстанції встановив наступне.

У 2 та 3 кварталах 2011 року ПП ТК "Ньюко" були реалізовані нафтопродукти, які придбані у постачальників ТОВ "РомпетролУкраїна" ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна", ТОВ "ЮКК", ТОВ "Ласта ЛТД", ТОВ "Алвас", ТОВ "Веста-Сервис", ТОВ "Золотий екватор", ПП "Лукойл Україна".

Копії податкових декларацій та платіжних доручень, а також листи постачальників палива не містять інформації щодо сплати екологічного податку ТОВ "РомпетролУкраїна", ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна", ТОВ "ЮКК", ТОВ "Ласта ЛТД", ТОВ "Алвас", ТОВ "Веста-Сервис", ТОВ "Золотий екватор", ПП "Лукойл Україна" при купівлі нафтопродуктів та доказів, що такий податок був включений та сплачений позивачем при придбанні палива у своїх постачальників до вартості кінцевої ціни нафтопродуктів.

На думку суду першої інстанції, оскільки позивачем не надано будь-яких беззаперечних доказів сплати контрагентами-постачальниками екологічного податку, то це вказує, що позивач сам є податковим агентом, який повинен був сплачувати екологічний податок, однак не сплатив його і, тому, податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року: №0002302280 щодо нарахування екологічного податку за 2 та 3 квартал 2011 року у розмірі 234 466 грн. та фінансової (штрафної) санкції у сумі 58 617 грн.; №0002312280 щодо нарахування штрафної санкції у розмірі 1 020 грн. за неподання декларацій з екологічного податку є правомірними.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.240.2 ст. 240 ПК України, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Статтею 241 ПК України встановлено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

Згідно з п.п.241.1, 241.2 ст. 241 ПК України, податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Відповідно до п.18.1 ст. 18 цього Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Тобто, податковий агент з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити утримання суми екологічного податку з вартості кожної тони палива, що була (буде) реалізована кінцевому споживачу - платнику екологічного податку лише один раз.

Відповідно, якщо нафтопродукти перепродаються через низьку оптовиків, то у разі сплати екологічного податку першим із оптовиків (який придбав його у виробника на території України або імпортував його на територію України), то наступні оптовики не є податковими агентами та не повинні сплачувати цей податок.

Судова колегія акцентує увагу, що в цій справі податковий орган повинен був надати докази несплати екологічного податку оптовиками, які продавали позивачу нафтопродукти. Однак, податковий орган навіть і не намагався встановити чи був сплачений екологічний податок постачальниками нафтопродуктів позивачу, а виходив виключно з того, що кожен з оптовиків, який перепродає нафтопродукти, повинен сплачувати екологічний податок (а.с.249 т. 1).

Необґрунтованість цієї правої позиції податкового органу доведена вище.

Таким чином, оскаржувані рішення, які стосуються екологічного податку, ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства, відповідно, висновки суду першої інстанції про необхідність їхнього скасування є правильними.

Вирішуючи питання про правомірність податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2013 року №0002282280 та №0002292280, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 135 063 грн., штрафної санкції - 1 грн. з ПДВ у сумі 132 041 грн. й штрафну санкцію 1 грн., суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно договору №ДП-48 від 11 жовтня 2012 ТОВ "Саноіл Торг" відвантажило нафтопродуктів загальною вартістю 704 678,20 грн. з ПДВ.

За товар придбаний у ТОВ "Саноіл Торг" ПП "ТК "Ньюко" надано платіжні доручення від 12.10.2011 року платіжне доручення №1155 - 109579,40 грн.; від 13.10.2011 року платіжне доручення №1165 - 169 626 грн.; від 14.10.2011 року платіжне доручення №1167 - 255 438,6 грн.; від 17.10.2011 року платіжне доручення №1178 - 169 646,40 грн.; від 16.11.2011 року платіжне доручення №1281 - 387,80 грн.

Під час проведення перевірки позивача, відповідачем був використаний акт позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг", код за ЄДРПОУ 37269136 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22 березня 2013 року №788/22-20/37269136 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Инфинити" код за ЄДРПОУ 37585953 за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, згідно з яким, здійснення ТОВ "Саноіл Торг" господарських операцій не підтверджується виходячи з врахування реального часу здійснення операцій (з урахування часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна та обсягів матеріальних ресурсів), відсутності майна, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у значних обсягах.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси встановлено розбіжності між даними реєстру отриманих податкових накладних та наявністю податкових накладних, підтверджуючих податковий кредит відповідного періоду.

Під час розгляду адміністративної справи, позивачем не було надано суду будь-яких договорів постачання, купівлі-продажу палива, та доказів на підтвердження руху товару (палива) його завантаження чи розвантаження на відповідних терміналах. Також, позивачем не було надано суду відповідних сертифікатів якості та відповідності товару (палива) та не було доведено подальшу реалізацію товару чи його використання.

Вирішуючи справу в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до суду первинні документи, що підтверджують реальність господарської діяльності, у зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року №0002282280 та №0002292280, якими позивачу нараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 135 063 грн., штрафної санкції - 1 грн. з ПДВ у сумі 132 041 грн. й штрафну санкцію 1 грн., є правомірними.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товарність господарських операцій позивача з ТОВ "Саноіл Торг" підтверджується товарно-транспортними накладними, згідно з якими, дизпаливо, із ресурсу належного ТОВ "Саноіл Торг" відвантажувалось для доставки позивачу (а.с.94, 108 т. 1).

Крім того, в справі наявні ВМД, згідно з якими ТОВ "Саноіл Торг" одержував дизпаливо з закордону (а.с.112, 114, 116, 118, 120 т. 1), що судова колегія вважає найсуттєвішою обставиною для висновків про дійсний рух дизпалива від ТОВ "Саноіл Торг" до позивача, оскільки вона підтверджує здатність, можливість та господарський сенс ТОВ "Саноіл Торг" у продажі дизпалива.

Також, рішенням суду, яке набрало законної сили, заборонено ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформація, викладену в акті позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" від 22 березня 2013 року №788/22 -20/37269136.

Виключно на цей акт посилається ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в обґрунтування своїх доводів.

Наведене вказує, що висновки суду першої інстанції про недоведеність реальності операцій з придбання позивачем дизпалива у ТОВ "Саноіл Торг" суперечать обставинам справи.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП ТК "Ньюко" і, відповідно, необхідність їх задоволення.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ПП ТК "НЬЮКО" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.п.3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства "Торгівельна компанія "НЬЮКО" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області:

- №0002282280 щодо нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 135 063 грн., штрафної санкції - 1 грн.;

- №0002292280 у частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 131 015 грн. та штрафної санкції 1 грн.

- №0002302280 щодо нарахування екологічного податку за 2 та 3 квартал 2011 року у розмірі 234 466 грн. та фінансової (штрафної) санкції у сумі 58 617 грн.;

- №0002312280 щодо нарахування штрафної санкції у розмірі 1 020 грн. за неподання декларації з екологічного податку.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 березня 2014 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: