Постанова

від 15.01.2014 по справі 42/558

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 42/558 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. ( доповідач), розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі№ 42/558 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" простягнення 75085,38 грн. за участю представники сторін:

позивача: Коканов С.О., дов. від 10.10.2013 №1103/1

відповідача: Пясецька Г.О., дов. від 31.12.2013 №301

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київський завод експериментальних конструкцій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 75085,38 грн. зайво переплачених коштів по Договору №03543/5-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 16.12.2003.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 у справі № 42/558 (суддя Паламар П.І.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у цій справі (колегія суддів у складі: головуючого судді Рябухи В.І., суддів Кондес Л.О., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій" 75085,38 грн. переплати за послуги з водопостачання та водовідведення, 750,85 грн. державного мита за подання позовної заяви, 315,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 375,43 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Публічного акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій" на касаційну скаргу, в яких позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі №42/558 залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 16.12.2003 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Публічним акціонерним товариством "Київський завод експериментальних конструкцій" укладено договір №03543/5-04 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (п. 1 договору).

Згідно із п. 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання; набуває чинності з моменту його підписання.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно актів виконаних робіт за грудень 2008 року та січень, лютий 2009 року відповідачем надано, а позивачем одержано послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків на суму 104173,38 грн. Позивачем повністю оплачені виставлені відповідачем 22.01.2009, 30.01.2009 та 03.03.2009 рахунки-фактури № 4-446/12-2008 на 14200,96 грн., № 4-446/1-2009 на 51220,03 грн. та № 4-446/2-2009 на 38752,39 грн., про що свідчать платіжні доручення від 09.12.2008 № 995, від 15.01.2009 № 23, від 21.01.2009 № 39, №41, від 16.03.2009 № 192.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач зазначає, що за період з грудня 2008 по лютий 2009 нарахування за надані послуги повинно здійснюватись на підставі тарифів, затверджених Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007, відповідно до яких позивач мав заплатити 29088,00 грн., натомість за вказаний період позивачем нарахована плата за надані послуги у сумі 104173,38 грн. на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані указами Президента України від 24.12.2008 № 1199/2008, від 03.02.2009 № 65/2009 та від 09.02.2009 № 76/2009. Враховуючи зазначене позивач вважає, що у нього утворилась переплата за надані послуги в сумі 75085,38 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Розглядаючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, виходив з того, що договір, на підставі якого позивачем проведена оплата на користь відповідача не припинений, підстава для одержання відповідачем грошових коштів у розмірі 75085,38 не відпала, кошти у заявленому розмірі відповідачем одержані підставно. З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції, з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позову.

Переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції та скасовуючи рішення місцевого господарського суду і задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що внаслідок скасування указами Президента України від 24.12.2008 № 1199/2008, від 03.02.2009 №65/2009 та від 09.02.2009 № 76/2009, розпоряджень КМДА про встановлення тарифів для бюджетних установ та інших споживачів, такі розпорядження є нечинними з моменту їх прийняття, а отже є безпідставним нарахування відповідачем оплати за надані послуги на підставі тарифів, які були визнані незаконними та такими, що суперечать Конституції та Законам України.

Згідно зі ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як з'ясовано апеляційним господарським судом, при нарахуванні вартості наданих послуг за грудень 2008 року та січень, лютий 2009 року відповідач керувався тарифами, погодженими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме: з 01.12.2008 - тарифами, встановленими розпорядженнями від 27.11.2008 № 1661 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів"; з 31.12.2008 по 03.02.2009 - тарифами згідно розпорядження від 25.12.2008 № 1780; з 06.02.2009 - тарифами згідно розпорядження від 05.02.2009 № 127, які скасовані указами Президента України від 24.12.2008 №1199/2008, від 03.02.2009 №65/2009 та від 09.02.2009 №76/2009, які набрали чинності з дня опублікування.

Оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи на житлово-комунальні послуги, скасовані Указами Президента України як такі, що суперечать законодавству, тому вони (розпорядження) є нечинними з моменту їх прийняття.

Отже, судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги помилкові твердження відповідача про чинність розпоряджень Київської міської державної адміністрації до моменту їх скасування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у позивача відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання води і водовідведення, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а нарахування відповідачем оплати за надані послуги на підставі тарифів, встановлених цими розпорядженнями, змушує позивача робити те, що не передбачено законодавством (відповідна правова позиція також наведена, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 10.01.2012 №49/37, від 01.02.2012 №54/158, від 02.04.2013 №52/101, від 30.11.2011 №22/230).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, враховуючи, що у спірний період плата за надані послуги з постачання питної води та водовідведення визначена відповідачем на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями, які скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення вимог позивача і стягнення з відповідача коштів у розмірі 75085,38 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті постанови суду апеляційної інстанцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 42/558 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова