Ухвала

від 20.01.2014 по справі 0670/5686/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 січня 2014 року м. Київ В/800/187/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів Голяшкіна О.В.,

Зайця В.С.,

Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Новейдж"

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2013 року у справі К/9991/5435/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новейдж"

до 1) Житомирської митниці,

2) Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області

про визнання недійсною картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Новейдж" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці, Головного управління Державного казначейства України про визнання недійсними картки відмови, рішення про визначення митної вартості від 11.04.2011, рішення від 19.05.2011 та зобов'язання повернути надмірно сплачені кошти в сумі 35415,12 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2013 року у справі К/9991/5435/12 Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року в цій справі скасовано, залишено в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою касаційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Новейдж" подало заяву про її перегляд Верховним Судом України.

В обґрунтування заяви зазначає, що в спірних правовідносинах судом невірно застосовано положення статті 266 Митного кодексу України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В якості прикладів приводить правову позицію колегії суддів, викладену в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2013 року у справі К/9991/80491/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року у справі К-22915/10.

Згідно статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за правилами статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України» від 13.12.2010 року N2 (із наступними змінами та доповненнями), під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

- різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

- різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

- різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

- різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені заявником приклади застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин не відповідають вимогам вищезазначених норм, оскільки відсутня обов'язкова одночасна наявність таких складових як тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

За вказаних обставин підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Новейдж" в задоволенні заяви про допуск справи К/9991/5435/12 до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: