Рішення

від 13.01.2014 по справі 5011-22/10637-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/10637-2012 13.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМА Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.Консальт»»

Про стягнення 489 139,00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Пустовойтов Д.М. - по дов. №б/н від 30.12.2013р.

Від відповідача: Полонець В.Ф. - по дов. №66 від 23.12.2013р.

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача:

- суми боргу в розмірі 31 400 грн. у зв'язку з невнесенням орендної плати за період користування обладнанням з 23.02.2010р. по 04.10.2011р. по договору № 01-02-10 від 15.02.2010р.;

- збитки в розмірі 323 504 грн. з відшкодування вартості пошкоджених та втрачених елементів підйомника щоглового типу К-320, який передавався в оренду по договору № 01-02-10 від 15.02.2010р., а саме: базової моторної одиниці (детектор перевантаження моторів); платформи (3,6 м*, 1, 7 м.); комплекту настінних опор 1, 80-2, 50 м. в кількості 14 шт.; направляючого кабелю в кількості 14 шт.;

- 134 235 грн. - відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди орендодавцем внаслідок повернення орендарем обладнання в несправному та некомплектному стані та раніше закінчення строку дії договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після повернення відповідачем обладнання, яке перебувало у його користуванні на умовах оренди за договором № 01-02-10 від 15.02.2010р., між сторонами залишились невирішені питання, зокрема по погашенню заборгованості з орендної плати, відшкодуванню завданих збитків за повернення обладнання у пошкодженому стані в частині вартості пошкоджених та втрачених елементів підйомника, упущеної вигоди.

Заперечення відповідача викладені письмово, залучені до матеріалів справи та ґрунтуються на відсутності підстав вважати відповідача зобов'язаним у відшкодуванні збитків завданих пошкодженням елементів підйомника, оскільки об'єкт оренди відповідачем використовувався у відповідності з його призначенням та приписами інструкції, а у технічному паспорті підйомника виробником гарантовано строк служби підйомника протягом 12 років.

За твердженнями відповідача, проведені позивачем діагностика та розрахунок збитків не можна приймати до уваги, оскільки він проведений без встановлення конкретних пошкоджень підйомника, і здійснений працівниками позивача; розрахунок збитків проведено на підставі листа заводу-виготовлювача, де зазначена вартість нового обладнання, комплектуючих, шляхом складання вартості кожної одиниці і такий не враховує амортизаційного зносу підйомника, його погіршення внаслідок нормального його зношення.

В ході розгляду справи, ухвалами від 01.10.2012р., від 28.02.2013р. призначалась судова товарознавча, економічна експертиза, проведення якої доручалось Українському центру судових експертиз, Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинялось провадження у справі до надання висновків експертизи.

У листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за вих. № 3228-13 від 22.03.2013р., згідно з яким повернуті матеріали справи без виконання експертного дослідження, відзначено, що технологічні питання виходять за межі компетенції експертів інституту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 р. призначено у справі № 5011-22/10637-2012 товарознавчу експертизу з дослідження причин та наслідків пошкодження обладнання, яке перебувало в оренді на підставі договору № 01-02-10 від 15.02.2010р., проведення якої доручено атестованому судовому експерту Українського центру судових експертиз Стецику Юрію Михайловичу та зупинено провадження у даній справі.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 р. справу № 5011-22/10637-2012 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу, у зв'язку з обранням судді Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду відповідно до Постанови Верховної Ради України № 593-VII від 19.09.2013р.

Автоматизованою системою документообігу справу розподілено судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013р., відповідно до ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 5011-22/10637-2012 до свого провадження та поновлено провадження у справі № 5011-22/10637-2012 та призначено розгляд справи на 25.11.2013р.

В судовому засіданні 25.11.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.12.2013р.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне даної справи відкласти на 23.12.2013р.

В судовому засіданні 23.12.213р. оголошувалась перерва до 13.01.2014р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2014р. позовні вимоги визнав частково в сумі боргу в розмірі 31400 грн. за період користування обладнанням з 23.02.2010р. по 04.10.2011р. по договору № 01-02-10 від 15.02.2010р. В іншій частині позовних вимог просить відмовити у зв'язку з тим, що відповідач не погоджується з висновком судової експертизи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМА Україна» (надалі позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «М.КОНСАЛЬТ» (надалі відповідач») був укладений договір оренди обладнання № 01-02-10.

Відповідно до п 1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове оплатне (орендне) користування один комплект підйомника щоглового типу К -320, серійний номер 336.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу один комплект підйомника щоглового типу К -320, серійний номер 336, що підтверджується актом №1 від 23.02.2010 року (додаток №2 до договору). В даному акті зазначено, що обладнання передається в технічно справному стані, без візуальних дефектів та пошкоджень, відповідач зауважень до отриманого обладнання не має.

Строк оренди становить: 30 календарних днів (п.1.2 договору).

Додатковою угодою № 1 до договору відповідач та позивач перебачили строк дії договору до 23.03.2011 року включно.

22.03.2011 року між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору №01-02-10 від 15.02.2010р., відповідно до якої сторони погодились продовжити на 12 місяців (до 23.03.2012р.) із щомісячною оплатою за оренду обладнання.

В п.3.3 договору встановлено, що після закінчення терміну оренди відповідач (орендар) зобов'язується самостійно і за свій рахунок повернути обладнання на склад Позивача (орендодавця). Обладнання повинно бути повернуто не пізніше 3 (трьох) днів після закінчення терміну оренди.

Пунктом 3.5. Договору встановлений обов'язок відповідача (орендаря) про те, що обладнання повинно бути повернуто позивачу (орендодавцю) у справному стані з урахуванням коефіцієнту нормального зносу.

Згідно п. 5.2 Договору сторонами визначений розмір орендної плати за один комплект обладнання з 24.02.2010 року до 25.03.2010 року включно, тобто за 30 днів складає: 23550, 00 грн., у тому числі (20%) ПДВ складає 3925,00 грн.

З розрахунку 785,00 грн. за один день оренди, у тому числі (20%) ПДВ 130,83 грн..

В п.5.3. договору сторони визначили строки оплати за оренду обладнання: авансовими платежами за кожні наступні 30 днів оренди.

Спір про справі виник внаслідок того, що на думку позивача, відповідач не сплатив позивачу орендну плату в повному обсязі за період з 23.02.2010р. по 04.10.2011 р. у зв'язку з чим вини борг в сумі 31 400 грн. Крім того, у зв»язку з тим, що відповідач повернув обладнання до закінчення строку оренди та в несправному стані позивач просить стягнути з відповідача 323 504, 00 грн. - відшкодування вартості пошкоджених та втрачених елементів підйомника щоглового типу К -320 та 134 235, 00 грн. відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з нормами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу один комплект підйомника щоглового типу К -320, серійний номер 336, що підтверджується актом №1 від 23.02.2010 року (додаток №2 до договору). В даному акті зазначено, що обладнання передається в технічно справному стані, без візуальних дефектів та пошкоджень, відповідач зауважень до отриманого обладнання не має.

Згідно зі ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 5.2 Договору сторонами визначений розмір орендної плати за один комплект обладнання з 24.02.2010 року до 25.03.2010 року включно, тобто за 30 днів складає: 23550, 00 грн., у тому числі (20%) ПДВ складає 3925,00 грн.

З розрахунку 785,00 грн. за один день оренди, у тому числі (20%) ПДВ 130,83 грн..

В п. 5.3. договору сторони визначили строки оплати за оренду обладнання: авансовими платежами за кожні наступні 30 днів оренди.

За період з 23.02.10 року по 04.10.2011 року позивачем нарахована відповідачу орендна плата в сумі 455300,00 грн., а саме:

- За період з 23 лютого 2010 року по 23.03. 2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000001 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 березня 2010 року.

- За період з 23 березня 2010 року по 23.04.2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000003 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 квітня 2010 року.

- За період з 23 квітня 2010 року по 23.05.2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000004 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 травня 2010 року.

- За період з 23 травня 2010 року по 23.06.2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000005 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 червня 2010 року.

- За період з 23 червня 2010 року по 23.07.2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000006 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 липня 2010 року.

- За період з 23 липня 2010 року по 23.08. 2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000007 здачі прийняття робіт(надання послуг) від 23 серпня 2010 року.

- За період з 23 серпня 2010 року по 23.09.2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000008 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 23 вересня 2010 року.

- За період з 23 вересня 2010 року по 23.10.2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000009 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 жовтня 2010 року.

- За період з 23 жовтня 2010 року по 23.11. 2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000010 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 23 листопада 2010 року.

- За період з 23 лютого 2010 року по 23.12. 2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -0000011 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 березня 2010 року.

- За період з 23 грудня 2010 року по 23.01.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230101 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 січня 2011 року.

- За період з 23 січня 2011 року по 23.02.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230201 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 лютого 2011 року.

- За період з 23 лютого 2011 року по 23.03.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230301 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 березня 2011 року.

- За період з 23 березня 2011 року по 23.04.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -220401 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 22 квітня 2011 року.

- За період з 23 квітня 2011 року по 23.05.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230501 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 травня 2011 року.

- За період з 23 травня 2011 року по 23.06.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230601 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 червня 2011 року.

- За період з 23 червня 2011 року по 23.07.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230701 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23 липня 2011 року.

- За період з 23 липня 2011 року по 23.08. 2010 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230801 здачі - прийняття робіт(надання послуг) від 23 серпня 2011 року.

- За період з 23 серпня 2011 року по 23.09.2011 року в розмірі 23550,00грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом №ОУ -230901 здачі прийняття робіт (надання послуг) від 23 вересня 2011 року.

Крім того, за період з 23 вересня 2011 року по 04.10.2011 року Відповідачу нарахована орендна плата в розмірі 23550,00грн., акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за даний період між сторонами не підписувались. Розрахунок орендної плати є таким: 785,00 грн. (орендна плата за один день)*10 (кількість днів оренди в зазначеному періоді)=7850,00 грн.

Відповідач перерахував позивачу орендну плату на загальну суму 423900,00 грн., а саме: 19.02.2010 року - 23550,00 грн., 24.03.2010 року - 23550,00 грн., 25.06.2010 року - 70650,00 грн., 12.08.2010 року - 23550,00 грн., 27.08.2010 року - 23550,00 грн., 01.10.2010 року - 23550,00 грн., 19.10.2010 року - 23550,00 грн., 08.11.2010 року - 23550,00 грн., 28.12.2010 року - 23550,00 грн., 23.03.2011 року - 23550,00 грн. , 23.03.2011 року - 23550,00 грн., 14.04.2011 року - 23550,00 грн., 20.06.2011 року - 23550,00 грн., 20.07.2011 року - 23550,00 грн., 19.08.2011 року - 23550,00 грн., 31.08.2011 року - 23550,00 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на день розгляду справи становить 31 400, 00 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 31 400 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представник відповідача в судовому засіданні заборгованість по орендній платі в сумі 31 400 грн. визнав в повному обсязі.

Нормами ст. 779 ЦК України передбачено наслідки погіршення речі, переданої у найм:

наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Умовами договору сторони передбачили обов'язок відповідача про те, що обладнання повинно бути повернуто позивачу у справному стані з урахуванням коефіцієнту нормального зносу (п. 3.5.).

Сторони для отримання і повернення обладнання виділяють представників, які уповноважені отримати, приймати, перевірити справність і комплектність обладнання, а також підписувати акти приймання - здачі обладнання (повноваження представників визначені відповідною довіреністю).

Позивач посилається на те, що 04.10.2011 року (в період дії договору) відповідачем були повернуті позивачу основні базові елементи підйомника щоглового типу К 320 серійний номер 336.

Позивачем був складений акт передачі - приймання всього орендованого обладнання від 04 жовтня 2011 року до договору. Для його складання та підписання своїх представників відповідач на склад позивача не направив.

У зв'язку з неявкою представників відповідача для підписання акту 20.01.2012р. позивач зазначений акт направив відповідачу поштою. Дане поштове відправлення було отримане відповідачем 26.01.2012 року. Жодних зауважень та заперечень на нього зі сторони відповідача на адресу позивача не надходило.

Із акту повернення вбачається, що відповідачем орендоване обладнання повернуто позивачу з пошкодженнями (пошкоджено базову моторну одиницю (детектор перенавантаження моторів) та платформу (3,6 м* 1,7м.). Крім повернення орендованого майно в пошкодженому стані позивачу не повернуті елементи які входять до комплекту підйомника щоглового типу К 320, а саме: кабель живлення 55 м.п. в кількості 1 шт., комплект настінних опор 1,80 -2,50 м. в кількості 14 шт., направляюча кабелю в кількості 14 шт.

Працівниками позивача була проведена діагностика обладнання в результаті чого було встановлено, що пошкоджені елементи які входять до комплекту підйомника щоглового типу К 320 (базова моторна одиниця та платформа 3,6 м* 1,7м.) не підлягають ремонту та відновленню.

У зв'язку з викладеним позивачем був направлений лист від 19 жовтня 2011 року на адресу заводу Onik Elevation Sistem, який є виготовлювачем обладнання переданого в оренду відповідачу, з проханням здійснити незалежну оцінку шкоди завданої обладнанню та визначити можливість повноцінного відновлення підйомника.

У відповідь на даний лист позивач отримав лист від 24 листопада 2011 року, в якому генеральним директором Onik Elevation Sistem повідомлялось про те, що відновлення пошкодженого обладнання можливо лише за допомогою заміни пошкоджених агрегатів та деталей на нові.

Також, в листі було зазначено, що нові деталі позивач може придбати або в заводу або в офіційного представника в Україні - ТОВ «Рентакран».

В додатку № 3 до договору була встановлена вартість комплектуючих обладнання та встановлено, що відшкодування збитків буде здійснюються за такою ціною:

- базова моторна одиниця (детектор перенавантаження моторів) - 229040,00 грн.

- платформа (3,6 м* 1,7м.) - 58016,00 грн.

- комплект настінних опор 1,80 -2,50 м. в кількості 14 шт. - 33712,00 грн.

- направляюча кабелю в кількості 14 шт. - 22736,00 грн.

В п. 5.1. договору сторони передбачили, що після підписання договору, відповідач в строк зазначений в п.4.2. на підставі наданого на оплату рахунку (в оригіналі, переданим по факсу або E -mail), здійснює оплату заставної суми вартості орендованого обладнання (за один комплект) в розмірі: 20000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ складає 3333,33 грн.

Зазначена заставна сума була сплачена відповідачем на користь позивача в наступному розмірі та строки: 19.02.2010 року - 10000,00 грн. , 22.02.2010 року - 10000,00 грн..

В п.7.2. договору передбачено, що при поверненні несправного обладнання,

відповідач сплачує позивачу протягом 7 календарних днів після закінчення терміну дії даного договору вартість пошкоджених елементів на підставі виставленого на оплату рахунку. Якщо при повернення обладнання встановлена некомплектність, відповідач протягом 7 календарних днів після закінчення терміну дії даного договору відшкодовує позивачу вартість відсутніх частин (комплектуючих).

В п 5.7. договору сторони визначили, що при наявності претензій до відповідача з боку позивача, з суми застави (п.5.1.) віднімаються відповідні суми. Якщо сума збитків або претензій позивача перевищує суми застави, то відповідач зобов'язується сплатити цю різницю протягом 7 календарних днів після закінчення терміну дії даного договору.

Враховуючи зазначене, на адресу відповідача був направлений лист позивача вих. № 01/03/В2 від 01 березня 2012 року. В даному листі повідомлялось про те, що заставна сума вартості орендованого обладнання в розмірі 20000, 00 грн. сплачена відповідачем позивачу зарахована позивачем як часткова оплата вартості пошкодженого обладнання, яке не підлягає ремонту, а саме базової моторної одиниці (детектор перенавантаження моторів).

Також, в даному листі містилась вимога протягом семи днів з дня закінчення Договору (до 31.03.2012 року включно) сплатити на користь позивача суму боргу по Договору № 01-02-10 від 15 лютого 2010 року з відшкодування вартості пошкоджених та втрачених елементів обладнання, яке передавалось в оренду (в т.ч. базова моторна одиниця (детектор перенавантаження моторів); платформа (3,6 м* 1,7м.); комплект настінних опор 1,80 -2,50 м. в кількості 14 шт.; направляюча кабелю в кількості 14 шт.).

Даний лист був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

18.05.2012 року позивачем був направлений відповідач лист від 17 травня 2012 року в якому повідомлялось про те, що 28 травня 2012 року о 10 годині 00 хвилин на складі позивача по вул. Дружби, б. 3 (Бортничі) за участі ТОВ «Рентакран», що є спеціалізованою торгівельно - сервісної компанією по вантажопідйомній техніці, відбудеться повторний огляд підйомника щоглового типу К 320 серійний номер 336, який був повернутий з оренди відповідачем позивачу в некомплектному та несправному стані. Крім того, в листі від 17 травня 2012 року відповідачу пропонувалось направити свого повноважного представника для взяття участі у вказаному огляді.

Представник відповідача для огляду підйомника 28 травня 2012 року на склад позивача не з'явився.

Через вказане, акт огляду підйомника щоглового типу К 320 був складений та підписаний без участі представника відповідача.

На підставі вказаного акту огляду, товариством з обмеженою відповідальністю «Рентакран» був наданий позивачу » лист вих. № 232-1 від 28.05.2012 року.

Як вбачається із даного листа Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентакран», було встановлено, що не підлягають ремонту комплектуючи підйомника щоглового типу К 320 серійний номер 336: базова моторна одиниця в кількості 1 шт., платформа (3,6 м* 1,7м.) в кількості 1 шт.

У зв'язку з проведенням повторного огляду повернутого з оренди обладнання за участі ТОВ «Рентакран», що є спеціалізованою торгівельно - сервісної компанією по вантажопідйомній техніці на адресу відповідача був направлений лист позивача за вих. № 01/25Д/ЮР від 11 червня 2012 року з повторною вимогою сплатити на користь позивача суму боргу по Договору № 01-02-10 від 15 лютого 2010 року з відшкодування вартості пошкоджених та втрачених елементів обладнання, яке передавалось в оренду.

Даний лист позивача був залишений відповідачем без відповіді та задоволення .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 р. призначено у справі № 5011-22/10637-2012 товарознавчу експертизу з дослідження причин та наслідків пошкодження обладнання, яке перебувало в оренді на підставі договору № 01-02-10 від 15.02.2010р., проведення якої доручено атестованому судовому експерту Українського центру судових експертиз Стецику Юрію Михайловичу та зупинено провадження у даній справі.

Згідно висновку №1014/10 судової товарознавчої експертизи від 14.10.2013р. за матеріалами господарської справи №5011-22/10673- 2012 експертом визначено розмір збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фактичного коефіцієнту зносу) завданий пошкодженням підйомника щоглового типу К-320 (серійний №336). Переданого у користування ТОВ «М.Консальт» на підставі договору №01-02-10 від 15.02.2010р. при повернення з оренди, з урахуванням коефіцієнту нормального зносу допустимого при його використанні протягом строку що дорівнює 19 місяців 11 днів ( з 23.02.2010р. по 04.102011р.) орієнтовно складає 378 103, 31 грн.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням проведеним належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Згідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дотримуючись вимог вищевказаних статей, позивач довів суду наявність всіх необхідних елементів для такого виду відповідальності як стягнення збитків, матеріалами справи підтверджується наявність збитків завданих позивачу в розмірі 378 103,31 грн.

Оскільки позивачем заявлений до стягнення розмір збитків в сумі 343 504,00 грн., меншій ніж визначено висковим експертизи, тому позов підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем до стягнення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 134 235, 00 грн. , що становлять збитки у вигляді упущеної вигоди позивачем внаслідок повернення відповідачем обладнання раніше закінчення стор року дії договору.

Як вбачається із умов додаткової угоди № 2 від 23 березня 2011 року до договору строк оренди обладнання та зобов'язання щодо повернення відповідачем обладнання в справному стані та в повному обсязі до 23 березня 2012 року.

В п.3.3 договору зазначено, що після закінчення терміну оренди відповідач зобов'язується самостійно і за свій рахунок повернути обладнання на склад позивача. Обладнання повинно бути повернуто не пізніше 3 днів після закінчення терміну оренди.

При розгляді справи судом встановлено, що всупереч умовам договору, відповідач раніше закінчення строку його дії, без укладення додаткової угоди про дострокове припинення дії договору, повернув обладнання позивачу буз складення акту прийому передачі обладнання в некомплектному та несправному стані.

З урахуванням викладеного обладнання перебувало в користуванні відповідача в період з 15 лютого 2010 року по 04 жовтня 2011 року, а не до 23 березня 2012 року, як передбачено сторонами в додатковій угоді № 2 до договору.

В п. 5.2. договору сторонами визначений розмір орендної плати в сумі 785 грн. (з ПДВ 20%) за один день оренди.

Відповідно розмір збитків (упущена вигода) є наступним: 785 грн. (орендна плата за день)*171 (кількість днів з дня повернення обладнання (04.10.2011 року) до закінчення строку дії договору(23 березня 2012 року )= 134235,00 грн. (сума збитків як упущена вигода).

Відповідачу був направлений лист позивача за вих. № 01/03/В1 від 01 березня 2012 року з вимогою відшкодувати суми збитків у вигляді упущеної вигоди.

Даний лист був залишений Відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил коментованої статті, оскільки частиною 1 зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Для цього немає необхідності особливо вказувати в законі або в договорі про право особи вимагати таке відшкодування.

Отже, оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Стаття 225 ГК України визначає склад та порядок визначення розміру спричинення збитків. Зокрема до складу збитків, що підлягають до відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спір в даній справі, суд зазначає, що встановлені обставини справи, досліджені докази, пояснення сторін спору не надають суду підстави визначити наявність у діях відповідача елементів складу господарського правопорушення

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про те що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальних збитків (упущена вигода) в розмірі 134 235 грн. підлягають задоволенню, оскільки збитки заподіяні з вини відповідача, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М. КОНСАЛЬТ» (01133, м. Київ, вул.. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 32046528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМА Україна» (0024, м. київ, вул.. Круглоуніверситетська, 22-А, код ЄДРПОУ 36148651) 31 400 грн. 00 коп. основного боргу, 323 504 грн. 00 коп. вартості пошкоджених та втрачених елементів, 134 235 грн. 00 коп. збитки, 9 783 грн. 00 коп. судового збору, 15 900 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2014 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.