Постанова

від 09.08.2006 по справі 7/124/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/124/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.08.06                                                                                       Справа №7/124/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді  Радченко О.П.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Соколов А.А.

за участю представників:

позивача Сосонна О.С. довіреність № 282 від 12.12.2005р.,             

відповідача  Лит кін А.П. довіреність № б/н від 20.01.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДДЧ» Екопром» м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 року

у справі №7/124/06

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж м. Запоріжжя

69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДДЧ» Екопром»

69096, м. Запоріжжя, вул. Ленська, будинок 19 кв. 7

про стягнення суми 13.588,77 грн.

встановив:

      12.04.2006р. Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких МЕМ) звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДДЧ» Екопром» м. Запоріжжя (далі ТОВ «ВДДЧ» Екопром») про стягнення з останнього 13.588,77грн. боргу за спожиту електроенергію.

       Ухвалою від 13.04.2006р. порушено провадження у справі №7/124/06.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Кутіщева Н.С.) від 13.06.2006р. у справі №7/124/06 позов задоволено в повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнено 13.588,77 грн. боргу.         Також суд поклав  на відповідача судові витрати  у розмірі 135,89 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення видано накази (а.с.74-75).

Рішення суду мотивовано ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України та наступним: відповідач не виконав свої обов'язки, порушуючи умови укладеного 13.05.1999р. договору №4663 та Правил користування електричною енергією, заборгованість відповідача за спожиту електроенергію складає 13.588,77 грн., доказів її погашення не надано.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням,  Відповідач у справі подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006р. у справі №7/124/06 скасувати, застосувати позовну давність та в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Свої доводи мотивує пропуском позивачем строку позовної давності.

Апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 09.08.2006р.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2232 від 08.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії, головуючого судді Радченко О.П. (доповідач) суддів Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.

За клопотанням представників сторін, судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні оголошено тільки вступну і резолютивну частини постанови.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач (ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізької МЕМ) у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими.  Вважає, що пунктом 4.1. договору встановлено виключно грошову форму розрахунків за спожиту електричну енергію, тобто з можливих існуючих форм розрахунків виключаються бартерні операції та взаємозаліки за спожиту електроенергію, а сам порядок проведення оплати у грошовій формі за спожиту електроенергію визначається пунктом 4.4. договору: « Споживач проводить оплату у п'ятиденний термін після дати, що зазначена у платіжній вимозі-дорученні». Вказує, що  згідно з п. 4.3. договору остаточний розрахунок за електроенергію, а також інші платежі за розрахунковий період здійснюються по платіжним вимогам-дорученням, які направляються позивачем на адресу відповідача. 14.03.2006р. відповідачу була надіслана платіжна вимога-доручення №7935 від 13.032006р. на суму 13.588,77 грн., яка до теперішнього часу не сплачена, у зв'язку з чим  виник борг у вказаній сумі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а  рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006р. у справі №7/124/06 без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

       13.05.1999р. між сторонами у справі укладено договір №4663 на користування електричною енергією (а.с.10-21), за умовами якого позивач (Енергопостачальна організація) зобов'язався здійснювати поставку електричної енергії за регульованими тарифами відповідно до умов договору, а відповідач (Споживач) своєчасно проводити оплату за спожиту електричну енергію.

       Відповідно до п. 4.2 договору Споживач повинен щомісячно, до 14 годин другого робочого дня, наступного за звітним місяцем направляти свого представника у відділ сбуту Енергопостачальної організації для представлення звіту (рапорту) про спожиту електричну енергію за розрахунковий період і отримання платіжних документів для сплати електроенергії у наступному періоді. Остаточний розрахунок за електроенергію і потужність, а також інші платежі проводяться за платіжними вимогами, які Енергопостачальна організація направляє Споживачу (п.4.3 договору). Споживач проводить оплату в 5-ти денний строк після дати, вказаної у платіжній вимозі (п. 4.4. договору).

       Перелік місць встановлення електролічильників і тарифів, згідно з якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію визначений у Додатку № 2.1 до договору (а.с. 16) і якими є офіс, кафе по вул. Спортивній, 26 з загальною потужністю 12.4 кВт. Відповідно до „Сведений о расчетном учете" від 05.05.1999р. потужність внутрішнього освітлення складає 1 кВт., а потужність силового устаткування (комп'ютери, принтери і т.п.) складає 11,4 кВт., години роботи силового устаткування 24 годин на добу без вихідних.

          Згідно з п. 10.1 договору, договір укладений на строк до 31.12.99р. та на набирає законної сили з моменту його підписання та вважається кожного року продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї із сторін про відмову від договору або його перегляду.

        Згідно з листом № 6 від 26.01.2000р. ТОВ „ВДДЧ Екопром" (а.с.63) до договору №4663 було внесено додатковий об'єкт за адресою пер. Короткий, 4 з загальною потужністю 1,3кВт., що підтверджується „Актом на допуск в зксплуатацию" від 24.01.2000р.; Відповідно до “Сведений о расчётном учёте” від 31.01.2000р. потужність силового устаткування складає 1,3 кВт., години роботи силового устаткування 12 годин на добу без вихідних.       

        Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору, в період дії договору відповідач не надавав  позивачу щомісячних звітів (рапорту) про спожиту електричну енергію за розрахунковий період і не отримував платіжних документів для сплати електроенергії у наступному періоді.          Споживання за період з вересня 2002 року по квітень 2003 року ТОВ „ВДДЧ Екопром"  електричної енергії було розраховано по потужності. Всього за зазначений період відповідачем було спожито 70.803 кВт/год. електроенергії на загальну суму 13.588,77 грн. (а.с.22).

        Листом №16 від 13.03.2006р. позивач направив відповідачу платіжну вимогу-доручення №7935 від 13.03.2006р., яку відповідач отримав 24.03.2006р. (а.с.23-25). Позивач запропонував відповідачу сплатити суму боргу за спожиту за договором №4663 від 13.05.1999р. електричну енергію в розмірі  13.588,77 грн. Оскільки відповідачем вимога позивача щодо погашення боргу не була виконана, останній звернувся в господарський суд.

Стягнення з відповідача вказаної заборгованості стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

На час укладення та дії договору №4663 від 13.05.1999р. на користування електричною енергією діяв Закон України “Про електроенергетику” від 16.10.1997р. №575/97-ВР (далі Закон №575/97), який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до зазначеного Закону і Указу Президента України від 21.04.98 N335 «Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України» розроблені і діяли Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28, в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002р. №928, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.11.2002р. за №903/7191 (далі Правила), які визначають взаємовідносини споживачів електричної енергії, постачальників електричної енергії та електропередавальних організацій та є обов'язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Як встановлено, відповідач не виконував прийняті на себе обов'язки, щодо надання відомостей про розмір спожитої електричної енергії, порушуючи умови договору.

       Відповідно до п. 7.25 у разі не надання відповідачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Позивачем за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

        Об'єм споживання електричної енергії визначається помноженням потужності на години роботи, а сума заборгованості за спожиту електричну енергію визначається помноженням об'єму споживання електричної енергії на тариф з урахуванням ПДВ.

        Відповідно до визначення термінів які зазначені у Правилах користування електричної енергії, „розрахунковий період" - період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Пунктом 4.1 договору, розрахунковий період встановлено –місяць.

      Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поняття „розрахунковий період" ніяким чином не встановлює термінів чи строків, в які повинна бути проведена оплата за спожиту електричну енергію, не встановлює постачальнику певний обов'язок відносно термінів звернення до споживача за проведення оплати і не встановлює форму, у якій ця оплата повинна бути проведена. А поняття „розрахунковий період" визначає конкретний проміжок часу, у межах якого для зручності розрахунків визначаються об'єми спожитої електричної енергії.

         Згідно з 4.1 договору, встановлюється саме форма розрахунків за спожиту електричну енергію у певному розрахунковому періоді (місяці). Цим пунктом договору встановлено виключно грошову форму розрахунку за спожиту електричну енергію.

         У пункті 4.2 договору № 4663, визначено, споживач  повинен кожен місяць до 14 годин другого робочого дня наступного за звітним місяцем (розрахунковим періодом) направляти свого представника у відділ збуту для пред'явлення звіту (рапорту згідно з додатком 12) про спожиту електричну енергію (активну і реактивну) за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату за спожиту електричну енергію за розрахунковий період та отримання платіжних документів для оплати електричної енергії у наступному розрахунковому періоді. Сума оплати визначається відповідно з очікуваним споживанням електричної енергії у наступному розрахунковому періоді з урахуванням кредитового сальдо за попередній розрахунковий період. Але відповідач звіти (рапорти) за спожиту електричну енергію у розрахункових періодах позивачу не надавав, а також не надавав документи, що підтверджують оплату за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді, а тому не отримував платіжні документи для сплати електричної енергії у наступному розрахунковому періоді.

       Згідно з п. 4.3 договору, кінцевий розрахунок за електроенергію та потужність, плата за приймання та генерацію реактивної енергії, розрахованому по наданому згідно п. 4.2 рапорту, а також інші платежі за розрахунковий період здійснюється по платіжній вимоги - дорученню що направляється користувачу електропостачальною організацією.

       Обґрунтованим є висновок господарського суду стосовно того, що споживач, не виконав п. 4.2 договору, оскільки пунктом 4.1 договору з можливих існуючих форм розрахунків виключаються бартерні операції та взаємозаліки за спожиту електричну енергію, сам порядок і строк проведення оплати у грошовій формі за спожиту електричну енергію визначається пунктом 4.4 договору № 4663: «Споживач проводить оплату у п'ятиденний термін після дати, що зазначена у платіжній вимозі –дорученні».

        Згідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

            Направлена позивачем платіжна вимога-доручення №7935 від 13.03.2006р. на суму 13 588 грн. 77 коп. відповідачем не сплачена.

         Згідно ст. 714 ЦК України: „За договором постачання енергетичними ресурсами одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів".

          Згідно ст. 173 ГК України, господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник), зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на  користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або односторонню зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі наведеного, колегія зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що пред'явлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою і задовольнив позовні вимоги.   

       Також суд підставно не прийняв до уваги твердження відповідача відносно пропуску строку позовної давності, оскільки пунктом 4.2 договору № 4663 не встановлений строк (термін) оплати за використану електричну енергію, а визначена подія, яка має настати, тобто отримання відповідачем платіжних документів, і зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідач повинен був сплатити вимогу позивача в семиденний термін з дня її отримання, тобто до 01.04.2006р. Виходячи з цього, перебіг позовної давності починається з 01.04.2006 року і на день пред'явлення позовної заяви до господарського суду не сплинув.          

Порушень судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків фактичним обставинам справи колегією суддів не встановлено.

Доводи відповідача спростовуються вищенаведеним.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України слід віднести на відповідача – ТОВ «ВДДЧ Екопром» м. Запоріжжя

Керуючись ст.ст.49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

      Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДДЧ Екопром» м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006р. у справі №7/124/06 залишити без змін.

Головуючий суддя Радченко О.П.

 судді  Радченко О.П.  

 Мірошниченко М.В.  Хуторной В.М.