Постанова

від 09.08.2006 по справі 7/97-16/282-22/432

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/97-16/282-22/432

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.08.06                                                                                       Справа №7/97-16/282-22/432

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді  Радченко О.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Соколов А.А.

за участю представників:

позивача:Хорунжий А.О., довіреність №40-Д від 07.08.2006р.

відповідача: Желєзняк О.В., довіреність №15 від 17.05.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Юлас” м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2006 р.

у справі №7/97-16/282-22/432

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональне відділення “ІВІК-СІЧ” м. Запоріжжя

69006, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 234, кв.87/88

до відповідача: Приватне підприємство “Юлас” м. Запоріжжя

63069, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 58

про стягнення  суми 39.819,06 грн.

Встановив:

          10.03.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональне відділення “ІВІК-СІЧ” м. Запоріжжя (далі-позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Юлас” м. Запоріжжя (далі-відповідач) з позовом про стягнення з останнього 30.584,48 грн., в тому числі: 29.587,46 грн. – основного боргу і 961.02 грн. пені за період з 19.09.2003р. по 09.03.2004р.

        Підставою позовних вимог позивач вказав ст.ст. 526,530,856,882  Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), договір №61 ПМП від 15.09.2003р.

      Ухвалою від 15.03.2004р. господарський суд прийняв до розгляду позовну заяву, порушено провадження у справі №7/97.

       За клопотанням відповідача (ПП “Юлас”) в період з 17.06.2004 по 04.08.2005р. провадження у справі зупинялося до розгляду справи №15/162д про визнання недійсним Договору №61 ПМП від 15.09.2003р.(а.с.36,39).

       Також розпорядженнями Голови Запорізького господарського суду справа двічі передавалася суддям Мойсеєнко Т.В. та Скидановій Ю.О. (а.с.23,37).

         В процесі розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог на 9.270,58 грн. (а.с.56-60), у зв'язку з чим загальна сума позовних вимог, прийнятих господарським судом до розгляду склала 39.819,06 грн., в тому числі: 29.587,46 грн. – основного боргу і 2.587,84 грн. пені, 1.471,05 грн. річних та 6.172,72 грн. втрат від інфляції. Уточнення судом прийняті до розгляду.

      Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.06.2006р. у справі №7/97-16/282-22/432 (суддя Скиданова Ю.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональне відділення “ІВІК-СІЧ” задоволені частково: з ПП “Юлас” на його користь стягнуто 37.231,22 грн. в тому числі: 29.587,46 грн. – основного боргу, 1.471,05 грн. річних та 6.172,72 грн. втрат від інфляції. В іншій частині позову відмовлено. Крім того, на відповідача суд відніс судові витрати у вигляді 372,31 грн. витрат на держмито і 110,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач (ПП “Юлас”) просить його скасувати оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого таке рішення не є законними ті обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що при винесенні рішення суд невірно застосував ст.ст. 526,625 ЦК України та ст. 193 ГК України. Вказує, що відповідно до умов договору №61 ПМП від 15.09.2003р. єдиною умовою для здійснення оплати є наявність підписаного акта здачі-приймання, яким фіксується двостороння операція, за результатами якої виконавець здає роботи, а замовник їх приймає. Звертає увагу на те, що за змістом договору передумовами процедури здачі-приймання робіт є наступні послідовні обставини: здійснення замовником передплати, отримання виконавцем письмового підтвердження замовника про будівельну готовність його об'єктів до початку монтажних і пусконалагоджувальних робіт, отримання замовником повідомлення виконавця про готовність предмету договору, присутність представників  обох сторін в момент приймання обладнання за кількістю і якістю, обов'язкова умова – отримання обладнання за накладною представником замовника на підставі довіреності у присутності представника виконавця без перерви. Всі наведені передумови були відсутні, позивач у позовній заяві зазначив, що ним не отримувалася довіреність на прийняття обладнання. Вказує, що хоча виконавець і змонтував обладнання, замовник фактично його не прийняв, оскільки ніхто не був уповноважений на приймання обладнання, курівництво ПП “Юлас” не знало про проведення монтажу, ніхто із відповідальних осіб не був присутній при цьому і не здійснював контроль за якістю робіт. Тобто, на думку відповідача, спірним є сам факт того, що виконання робіт приймалося замовником, оскільки акт здачі-приймання не був підписаний і фактично не було підстав для його підписання замовником. Зазначає, що до моменту, коли акт здачі-приймання не буде підписаний, або покупець не буде примусово зобов'язаний судом до підписання такого акта, стягнення заборгованості не має під собою ніякого юридичного обґрунтування. Вказує, що Специфікація до договору не визначає конкретний вид притокової установки (враховуючи наявність декількох її видів), що привело до ситуації, коли покупець за договором не отримує того товару, в якому він зацікавлений. Посилаючись  на ст. 153 ЦК УРСР. Вважає, що сторони не досягли згоди по всіх істотних умовах договору І, насамперед, щодо його предмету, А відтак цей договір не може вважатися укладеним. При винесенні рішення суд помилково визначив момент прострочення відповідачем зобов'язання, який настав не 19.09.2003р., а 28.01.2004р.

      В доповненні до апеляційної скарги від 07.08.2006р. відповідач вказує, що судом першої інстанції також порушені норми процесуального права, а саме: суд, в порушення ст. 43 ГПК України, не взяв до уваги, що позивачем поставлена установка, яка взагалі не може використовуватися у салоні краси, оскільки не відповідає вимогам СніП і проекту. Однак суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, тим самим порушив ст.ст.32,41 ГПК України і не дав можливості довести невідповідність поставленої системи кондиціонування вимогам СніП і проекту. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2006 року у справі №7/97-16/282-22/432 як таке, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

       Ухвалою від 17.07.2006р. апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 09.08.2006р.

       Позивач у відзиві від 27.07.2006р. зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, постановою ВГСУ від 22.03.2005р. у справі №15/162д встановлено, що сторонами був чітко встановлений предмет договору №61 ПМП, а отже, такий договір є належною підставою виникнення зобов'язання. По-друге, посилаючись на умови договору, вказує, що сума грошового зобов'язання відповідача стонам на 19.09.2003р. склала 14.793,73 грн., а вже починаючи з 10.02.2004р. – 29.587,46 грн. Виходячи з положень ст. 882 ЦК України,  враховуючи, що відповідач направлений 28.01.2004р. акт приймання-передачі виконаних робіт не підписав, зауважень до акту не надав, позивач зазначає, що акт породжує  обов'язок відповідача щодо оплати виконаних робіт.  Вважає безглуздим твердження відповідача стосовно того, що йому не відомо яким чином відбувався монтаж обладнання, хто зі сторони відповідача був присутній при цьому і хто контролював процес монтажу, оскільки монтаж та пусконалагоджувальні роботи проводились в приміщеннях, куди представники позивача могли потрапити лише з дозволу представників відповідача. Більш того, зазначає, що відповідач успішно експлуатує змонтовану систему з дня її монтажу по сьогоднішній день. Роботи позивачем були виконані, жодних заперечень з приводу виконання робіт відповідачем заявлено не було, факт належного виконання робіт встановлено постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2005р. у справі №15/162. Вважає, що підставою для оплати виконаних робіт є не підписаний акт здачі-приймання, а належним чином виконане зобов'язання. Просить залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2006р. у справі №7/97-16/282-22/432 та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

         Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2226 від  08.08.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді – Радченко О.П. (доповідач), суддів Кричмаржевський  В.А., Мірошниченко М.В..

За клопотанням сторін судовий процес вівся без застосування заходів технічного забезпечення.

 Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, Запорізький апеляційний господарський суд встановив:                             

       15.09.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Регіональне відділення “ІВІК-СІЧ” м. Запоріжжя (Виконавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством “Юлас” м. Запоріжжя (Замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір  №61-ПМП на поставку системи кондиціонування, монтаж і пусконалагоджувальні роботи (далі по тексту -  Договір, а.с.11-14).  

      Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати поставку систем кондиціонування, якість яких відповідає встановленим вимогам заводу-виробника, провести монтаж і пусконалагоджувальні роботи систем кондиціонування на об'єктах Замовника. Сторони узгодили, що вартість поставленого обладнання, монтажу і монтажного комплекту визначається відповідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору і складає 29.587,46 грн., в тому числі: вартість обладнання – 27.087,46 грн., вартість робіт – 2.500,00 грн. (а.с.14).

        Замовник зобов'язався на протязі 3-х банківських днів після підписання Договору здійснити попередню оплату у розмірі 50% вартості обладнання, монтажу і монтажного комплекту, що складає 14.793,73 грн. (п. 4.1 Договору).  

        Строки виконання робіт і умови поставки обладнання визначені сторонами у п. 3 Договору: поставка обладнання здійснюється із складу Виконавця в м. Запоріжжя на протязі 7 календарних днів з моменту отримання передплати. Строк проведення монтажних і пусконалагоджувальних  робіт – 7 робочих днів з моменту отримання від Замовника письмового підтвердження будівельної готовності об'єктів до початку монтажних і пусконалагоджувальних  робіт (п. 3.3 Договору).

      Приймання-здача виконаних робіт, відповідно до п.8.2 Договору, здійснюється сторонами по Акту  здачі-приймання на протязі 3 робочих днів з дня отримання Замовником повідомлення про готовність предмету Договору. Замовник зобов'язаний підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт на протязі 3 робочих днів з дати його отримання, або надати Виконавцю аргументовану відмову (п. 8.3 Договору). У разі аргументованої відмови  від підписання  Акту здачі-приймання виконаних робіт, сторонами складається двосторонній Акт в якому перелічуються  недоробки та строки їх виконання (п. 8.4 Договору).

       Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 3 банківських днів після підписання Акту приймання-здачі виконаних робіт (п. 4.2 Договору).

       Строк дії договору – моменту його підписання і до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 13.2 Договору).

        Матеріали справи свідчать, що Замовник не виконав умови п.4.1 Договору – не здійснив не тільки на протязі 3-х банківських днів після підписання Договору, а і взагалі попередню оплату у визначені договором строк. Незважаючи на це, позивач в позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору ним була поставлена система кондиціювання і виконані монтажні і пусконалагоджувальні  роботи на замовлення ПП «Юлас», загальна вартість яких склала 29.587,46 грн.

        Акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.01.2004р. був направлений відповідачу 28.01.2004р. і отриманий останнім 03.02.2004р., у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач повинен був його підписати до 06.02.5004р. Однак, відповідач зазначений акт не підписав, аргументованої відмови не надав, вартість виконаних робіт не сплатив. Оскільки відповідач не сплатив вартість виконаних робіт, позивач звернувся в господарський суд.

      Стягнення з ПП «Юлас» на користь позивача суми основного боргу, пені, втрат від інфляції і річних з підстав, зазначених вище, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини, на підставі укладеного письмового договору, який породив взаємні обов'язки. За своєю правовою природою договір №61-ПМП від 15.09.2003р.  містить у собі елементи як договору поставки обладнання, так і підряду виконання монтажних і пусконалагоджувальних  робіт. Про це також свідчить той факт, що в суму договору входить як вартість обладнання, так і вартість робіт.

На час укладення цього договору, виконання зобов'язань по ньому, діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини щодо оплати заборгованості продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р), відповідач не надав доказів проведення розрахунків, до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України, відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з умов укладеного 15.09.2003р. договору №61-ПМП обов'язком позивача є поставка систем кондиціонування, якість яких відповідає встановленим вимогам заводу-виробника, проведення монтажу і пусконалагоджувальних робіт систем кондиціонування на об'єктах Замовника, надсилання відповідачу Акту приймання-здачі і усунення недоліків (при їх наявності), які вказані Замовником.

Обов'язком відповідача є здійснення на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами договору попередньої оплати у сумі 14.793,73 грн., надіслання Виконавцю письмового підтвердження будівельної готовності об'єктів до початку монтажних і пусконалагоджувальних робіт, забезпечення  електроенергією, водо- і теплопостачанням для проведення монтажних робіт, оплата комунальних послуг і прийняття виконаних позивачем робіт.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Замовник належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання. Навпаки, ПП “Юлас” всіляко ухилялось від сплати суми за Актом. Так, за його позовом господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі №15/162д про визнання недійсним договору №61-ПМП від 15.06.2003р., а коли йому було відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскаржував рішення в апеляційній і касаційній інстанціях. Судами всіх вищезазначених інстанцій було встановлено, що ТОВ “Регіональне відділення “ІВІК-СІЧ” належним чином виконав зобов'язання за договором.  28.01.2004р. позивач направив відповідачу Акт приймання-здачі виконаних робіт та податкова накладна. Листом №19 від 03.03.2004р.відповідач повернув податкову накладну №10 від 27.01.2004р. з мотивацією ”Як безпідставно складену”.

Суди встановили, що між сторонами був чітко визначений предмет договору, технічні характеристики поставленого та змонтованого обладнання описуються в його технічній документації, з якою повинен був ознайомитися позивач, а не ознайомлення з технічними характеристиками обладнання до його придбання  оцінюється як бездіяльність позивача. (а.с. 41-55). Судове рішення набрало чинності.

       Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановленою, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

      Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що позивач повинен був перш ніж заявляти позов про стягнення боргу, ставити питання про спонукання до підписання Акту виконаних робіт, а також стосовно того, що господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання щодо призначення експертизи – є безпідставні і обґрунтовано не прийняті до уваги.

       Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

    Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпні, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Оскаржуване відповідачем рішення відповідає визначеним умовам, позовні вимоги задоволені обґрунтовано, підстави для  його зміни або скасування -  відсутні.

       За таких обставин та з огляду на висновки, викладені у рішенні господарського суду Запорізької області, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ПП «Юлас» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду від 20.06.2006р. у справі №7/97-16/282-22/432 – не підлягає скасуванню .

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Юлас» м. Запоріжжя  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від суду від 20.06.2006р. у справі №7/97-16/282-22/432 –  залишити без змін.

Головуючий суддя Радченко О.П.

 судді  Радченко О.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.