Постанова

від 20.01.2014 по справі 908/3106/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.01.2014р. справа №908/3106/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Кучер А.Ю. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Ростовська Н.В. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013р. (повний текст від 06.12.2013р.) у справі №908/3106/13 (суддя Мірошниченко М.В.)

за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя

до відповідачів: 1) Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, м. Запоріжжя, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова поляна», м. Запоріжжя

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним укладеного на його підставі договору купівлі-продажу та виданого на його підставі державного акту на право власності на землю та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Запорізький міжрайонний екологічний прокурор, м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя, до відповідачів, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова поляна», м. Запоріжжя, про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації №1377 від 05.08.2010р. «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Лісова поляна», визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010р. №5556, укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Лісова поляна», визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №144163, виданого ТОВ «Лісова поляна», зареєстрованого Державним земельним кадастром 03.12.2010р., скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №021026000003, а також про зобов'язання ТОВ «Лісова поляна» повернути земельну ділянку площею 0,0364га ринковою вартістю 25 626,3грн., що розташована на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, за межами населених пунктів, з кадастровим номером 2322188400:04:003:1002, до власності держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Рішенням від 02.12.2013р. у справі №908/3106/13 господарський суд Запорізької області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі з посиланням на те, що частина 3 ст. 122 ЗК України не містить вичерпного переліку об'єктів, які можуть бути пов'язані з обслуговуванням територіальної громади жителів району, будівництво (функціонування) бази відпочинку «Лісова поляна» не потребувало підтримки й координації на рівні облдержадміністрації та обласної ради, не передбачало використання коштів обласного та місцевого бюджетів, тому і не було включено до заходів затверджених обласною радою програм соціально-економічного розвитку області, отже прокурором в ході розгляду справи не було доведено у встановленому законом порядку того, що об'єкти оздоровчого призначення (в тому числі бази відпочинку) не пов'язані з обслуговуванням територіальної громади жителів відповідної території, і що ділянки під їх розташування мають надаватись обласними державними адміністраціями та/або КМУ. Тобто, за висновком суду, відсутні підстави стверджувати, що об'єкт на спірній земельній ділянці не має соціально-культурного або соціально-побутового призначення та не може бути пов'язаний з обслуговуванням громади району, а отже розпорядження голови районної державної адміністрації від 05.08.2010р. №1377 «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Лісова поляна» є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом також не було взято до уваги посилань прокурора на те, що продаж земельної ділянки відповідачу здійснено із проведенням експертної грошової оцінки земельної ділянки без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У зв'язку з викладеним, господарським судом не було прийнято до уваги клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, та відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі з вищевказаних мотивів.

Не погодившись з винесеним рішенням, Перший заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013р. у справі №908/3106/13 та прийняти нове рішення про задоволення вимог прокурора у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що спірним розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації №1377 від 05.08.2010р. всупереч ст.ст.122, 128 Земельного кодексу України передано ТОВ «Лісова поляна» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0364га, а також укладено на підставі нього договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки та видано державний акт серії ЯЛ№144163. Проте, зазначена земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, що підтверджується технічною документацією із землеустрою та інформацією голови Запорізької ОДА, а отже в силу ст.122 ЗК України спірна база відпочинку не є об'єктом соціально-побутового призначення з обслуговування саме цієї територіальної громади. Таким чином, за висновком скаржника, прийняття розпорядження головою Запорізької РДА від 05.08.2010р. №1377 для обслуговування та експлуатації існуючої бази відпочинку виходить за межі повноважень районної державної адміністрації. Враховуючи викладене, апелянт наголошує на недійсності в силу ст.203 ЦК України укладеного на підставі вказаного розпорядження договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2010р.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасуванні незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

13.01.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення позивача по суті апеляційної скарги, в яких останній вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що спростовуються матеріалами та обставинами справи. Крім того, у вказаних поясненнях позивач просить розгляд апеляційної скарги здійснити без участі свого представника. 17.01.2014р. на адресу суду надійшли пояснення та клопотання Запорізької ОДА з аналогічним змістом. Клопотання судовою колегією задоволено.

Крім того, 17.01.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області вважає викладені в ній вимоги необґрунтованими, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також клопотання про розгляд справи №908/3106/13 без участі свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представника другого відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації №1377 від 05.08.2010р. ТОВ «Лісова поляна» було продано земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0364га на території Розумівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, яка перебувала в оренді ТОВ «Лісова поляна» згідно договору оренди земельної ділянки площею 0,0364га, укладеного 22.03.2008р. із Запорізькою райдержадміністрацією, для функціонування бази відпочинку «Лісова поляна».

На підставі вказаного розпорядження 02.09.2010р. між Запорізькою районною державною адміністрацією (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісова поляна» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення (зареєстрований в реєстрі за №5556), за умовами якого продавець зобов'язався передати за плату земельну ділянку несільськогосподарського призначення, розташовану на території Розумівської сільської ради, за межами населеного пункту, площею 0,0364га, а покупець зобов'язався сплатити за неї певну грошову суму і прийняти у власність цю земельну ділянку.

Пунктом 1.2 договору визначені відомості про земельну ділянку. Зокрема, об'єктом продажу є земельна ділянка із цільовим призначенням - для функціонування бази відпочинку «Лісова поляна», земельна ділянка віднесена до земель «землі оздоровчого призначення».

На земельній ділянці розташовані літні будиночки бази відпочинку «Лісова поляна», які належать покупцю на підставі договору купівлі-продажу від 08.06.2006р. (п.1.4 договору).

У відповідності до пунктів 2.1, 2.3 договору ціна продажу земельної ділянки складає 25 626,30грн. без урахування ПДВ, які покупець зобов'язується сплатити на рахунок продавця на протязі 10 банківських днів з моменту підписання цього договору. Ціна земельної ділянки встановлена згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виконаного ДП «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» 15.06.2010р., затвердженого висновком державної експертизи землевпорядної документації від 02.07.2010р. №458/1 та Розпорядженням №1377 Запорізької РДА від 05.08.2010р.

Згідно п.4.1 договору, право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після підписання цього договору та одержання Державного акта на право власності на земельну ділянку, який оформляється та видається покупцю після повної сплати вартості придбаної земельної ділянки за цим договором.

03.10.2010р. на підставі вказаного договору Товариству з обмеженою відповідальністю «Лісова поляна» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №144163 відносно земельної ділянки площею 0,0364га, розташованої за межами населеного пункту Розумівської сільської ради, для функціонування бази відпочинку. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №021026000003.

Водночас, згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області №1971 від 15.08.2013р., спірне розпорядження голови Запорізької РДА від 05.08.2010р. №1377 прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Запорізької області у задоволенні заявленого позову відмовив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства судова колегія не повністю погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (чинний на момент прийняття спірного розпорядження та укладення оспорюваного договору) закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження та укладення договору), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтями 127, 128 ЗК України (у відповідній редакції) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у відповідній редакції), до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті .

При цьому до об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Зі змісту статті 122 ЗК України вбачається, що він обмежує обсяг цивільної дієздатності районних державних адміністрації в частині передачі у власність або у користування земельних ділянок, визначаючи перелік цільового використання земель.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що передана згідно спірного розпорядження земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (на території Розумівської сільської ради) з цільовим призначенням - для функціонування бази відпочинку «Лісова поляна».

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області перевіркою законності розпоряджень голів Запорізької та Вільнянської держадміністрацій (лист №1971 від 15.08.2013р.) встановлено, що при прийнятті, зокрема, розпорядження №1377 від 05.08.2010р. головою Запорізької РДА порушено вимоги ст. 122 ЗК України, оскільки прийняття такого розпорядження виходить за межі його повноважень, а відноситься до повноважень Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального та процесуального права і дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації №1377 від 05.08.2010р. «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Лісова поляна».

Що стосується похідної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.2010р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом наведеного, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду Україн, від 29.05.201р., № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (зі змінами і доповненнями).

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що прокурором належними і допустимими доказами підтверджено наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки його укладено на підставі розпорядження райдержадміністрації, прийнятого за межами наданих законом повноважень, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) висловлено правову позицію про те, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку (п.2.3 Постанови).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд також вважає обґрунтованою вимогу прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №144163, виданого ТОВ «Лісова поляна» на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2010р. та зареєстрованого Державним земельним кадастром 03.12.2010р.

Що стосується вимоги про скасування реєстрації вказаного акту, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Частина 9 Положень підкреслює, що право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом, державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначається, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За змістом наведеного, при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, про визнання недійсною підстави внесення запису (права власності, обтяження, іншого речового права - оренда іпотека та ін.) до Державного реєстру, він зобов'язаний у відповідності з приписами Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012р., скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Отже, враховуючи наявність підстав для скасування державного акту ЯЛ №144163 на право власності на земельну ділянку, а також те, що існуюча процедура реєстрації державного акту на право власності на землю окремо від реєстрації речового права на земельну ділянку чинним на час розгляду справи законодавством не передбачена, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги прокурора про скасування запису №021026000003 від 03.12.2010р. про державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №144163.

Разом з цим, в частині вимог про зобов'язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку до власності держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, судова колегія не може погодитись із висновками прокуратури з огляду на таке.

В силу приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності даним Законом (01.01.2013р.), у державній власності залишаються, зокрема, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу (п.4).

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку (п.5).

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками (п.6).

Право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку (п.9).

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації за позивачем права власності на спірну земельну ділянку, у нього відсутні законні підстави для реалізації права розпорядження нею, а отже позовні вимоги в цій частині заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації позов є частково обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в частині визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької РДА №1377 від 05.08.2010р. «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Лісова поляна», визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010р. №5556, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ№144163, а також скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, запису №021026000003. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.78-79) судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 5 ст. 267 вказаного нормативно-правового акта, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За поясненнями прокурора, які з боку відповідачів в порядку норм ст. ст. 43, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, Запорізьку міжрайонну екологічну прокуратуру утворено 04.10.2011р., а про вищевказані порушення земельного законодавства прокурору стало відомо лише під час виконання відповідного завдання Дніпровської екологічної прокуратури.

Таким чином, виходячи з того, що ні Запорізька міжрайонна екологічна прокуратура, ні Запорізька обласна державна адміністрація не були учасниками спірних правовідносин, наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для його відновлення та захисту порушеного права держави.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013р. у справі №908/3106/13 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, проте з огляду на вірний висновок в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання ТОВ «Лісова поляна» повернути спірну земельну ділянку Запорізькій ОДА, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, п.п.2.11 п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 6882,00грн. (4588грн. за 4 задоволені вимоги немайнового характеру + 2294грн. за задоволені вимоги апеляційної скарги (4588/2) підлягає солідарному віднесенню на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ, на рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013р. (повний текст від 06.12.2013р.) у справі №908/3106/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.12.2013р. (повний текст від 06.12.2013р.) у справі №908/3106/13 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації №1377 від 05.08.2010р., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010р. №5556, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №144163, а також скасування в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №021026000003.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Запорізького міжрайонного екологічного прокурора, м. Запоріжжя, в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя, до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова поляна», м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації №1377 від 05.08.2010р. «Про продаж земельної ділянки ТОВ «Лісова поляна».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.09.2010р. №5556, укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією та ТОВ «Лісова поляна».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №144163, виданий ТОВ «Лісова поляна», зареєстрований Державним земельним кадастром 03.12.2010р.

Скасувати в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №021026000003.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, м. Запоріжжя, в дохід державного бюджету 3 441,00грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова поляна», м. Запоріжжя, в дохід державного бюджету 3 441,00грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 9

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачам

3-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС