Рішення

від 16.01.2014 по справі 912/1781/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 рокуСправа № 912/1781/13

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1781/13

за позовом: Прокурора м. Кіровограда в інтересах держави

до відповідачів:

І - Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

ІІ - Приватного підприємства "Сейлтон-Кір", м. Кіровоград

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від прокуратури - Юшицина К.С., посвідчення прокурора №023071 від 21.11.13;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - Ботнаренко І.Ю., довіреність № 1 від 02.12.13.

Прокурор м. Кіровограда звернувся з позовною заявою в інтересах держави до відповідачів: Кіровоградської міської ради та приватного підприємства "Сейлтон - Кір" з вимогами визнати недійсним та скасувати пункт 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин" та визнати недійсним договір оренди землі від 03.12.2007 р. №676, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "Сейлтон-Кір", зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що вчинено запис від 12.12.2007 р. за №189.

В обґрунтування підстав позову прокурор зазначив, що пунктом 51 рішення Кіровоградської міської ради №1757 від 28.02.2006 року надано в оренду земельну ділянку за проектом відведення, який не пройшов погодження відповідними органами, та за відсутності державної експертизи землевпорядної документації, чим порушено частину 6 статті 123 Земельного кодексу України, Порядок розроблення проектів землеустрою, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, та статтю 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Прокурор стверджує, що недійсність рішення органу про надання земельної ділянки в оренду є підставою для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки обов'язковою передумовою укладення договору оренди землі, що перебуває в державній чи комунальній власності, є рішення відповідного органу.

Мотивуючи порушення інтересів держави, прокурор послався на статтю 14 Конституції України, якою встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а отже незаконне надання в користування земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Зазначено, що згідно статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, яким є Державна інспекція сільського господарства. Однак, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду з позовною заявою, внаслідок чого подання позову здійснено самостійно прокурором в інтересах держави.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 р. поданий позов прокурора прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у справі.

17.12.2013 року прокурор подав до суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій виклав додаткові обставини, що на переконання прокурора свідчать про незаконність пункту 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 року №1757.

Посилаючись на пункт 8 рішення Кіровоградської міської ради від 25.01.2005 р. №1428 та пункт 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 року №1757, експлікації земель по формі 6-зем та викопіювання з генерального плану м. Кіровограда прокурор стверджує, що передана в оренду земельна ділянка площею 0,4 га відноситься до земель зелених насаджень загального користування, тобто земель рекреаційного призначення, отже її передача під розміщення адміністративно-комерційного комплексу суперечить вимогам законодавства.

Відповідачем І - Кіровоградською міською радою позовні вимоги прокурора визнано повністю, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Відповідачем ІІ - ПП "Сейлтон-Кір" позов не визнано, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 року №2-зп відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом, яке вичерпало свою дію в момент підписання та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.12.2007 р. за №189, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Крім того, відповідач ІІ, посилаючись на приписи статей 256, 257 Цивільного кодексу України, просив суд застосувати строки позовної давності для захисту порушеного права та відмовити в задоволенні позовних вимог з даної підстави.

Відповідач ІІ також звернув увагу суду на недоведеність прокурором порушеного права держави в зв"язку з прийняттям спірного рішення та укладанням договору оренди землі.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані прокурором і сторонами докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 2, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградської міської ради, прийнятим на сесії ради 28.02.2006 р. за №1757 "Про регулювання земельних відносин", вирішено за пунктом 51 затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,4 га зелених насаджень загального користування по просп. Університетському (біля обласної лікарні) під розміщення адміністративно - комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (а.с. 12).

На підставі вказаного рішення Кіровоградською міською радою з ПП "Сейлтон-Кір" 03.12.2007 року укладено договір оренди землі № 189 к про надання в оренду земельної ділянки для розміщення адміністративно-комерційного комплексу, яка знаходиться по просп. Університетському (біля обласної лікарні) в місті Кіровограді, загальною площею 0,4 га зелених насаджень загального користування (а.с. 13-19).

Договір укладено на двадцять п'ять років та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 р. за № 189.

При розгляді вимог про визнання недійсними зазначених вище рішення та договору господарський суд враховує наступне.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

За вимогами частини 6 статті 123 Земельного кодексу у відповідній редакції проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, що діяв під час затвердження відповідачеві проекту землеустрою за спірним рішенням, проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт 9); погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства (пункт 10); після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок (пункт 10).

Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття радою спірного рішення) встановлювалось, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі (стаття 9). Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією (частина 4 статті 35).

З наведених норм слідує, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядається та затверджується, зокрема міською радою, лише після його погодження відповідними службами та проходження державної експертизи землевпорядної документації і одержання позитивного висновку такої експертизи. Виключно після того як проект відведення погоджений та пройшов державну експертизу приймається рішення про надання земельної ділянки.

Між тим, як вбачається з наданих до справи матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон - Кір" (в проекті землеустрою в назві підприємства допущена помилка та в окремих документах зазначено ПП "Сейлтлон-Кір") в оренду строком на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Університетський (біля обласної лікарні), вказаний проект розглянуто та затверджено рішенням Кіровоградської міської ради без погоджень такого проекту відповідними службами, а саме Кіровоградською міською санітарно-епідеміологічною станцією, без проведення державної експертизи (а.с. 44-72).

Так, рішення Кіровоградської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" прийнято на сесії ради 28.02.2006 р., тоді як проект погоджено: Державною санітарно - епідеміологічною службою міста Кіровограда 12.08.2007 р.; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області - 16.08.2007 р.; Державна експертиза землевпорядної документації проведена 30.11.2007 р.

Таким чином, при затвердженні Кіровоградською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, просп. Університетський (біля обласної лікарні) та наданні в оренду відповідної земельної ділянки, порушено діючі під час прийняття рішення вимоги частини 6 статті 123 Земельного кодексу України, статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677.

Отже, пункт 51 рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р. не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства.

Крім того, згідно з пунктом 8 рішення Кіровоградської міської ради від 25.01.2005 року №1428, пункту 51 рішення міської ради від 28.02.2006 року №1757, експлікації земель по формі 6-зем щодо вказаної земельної ділянки та викопіювання з генерального плану м. Кіровограда в оренду передана земельна ділянка площею 0,4 га зелених насаджень загального користування під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови.

При цьому, передача земель, що відноситься до земель зелених насаджень загального користування під розміщення адміністративно - комерційного комплексу суперечить вимогам законодавства.

Так, до складу земель рекреаційного призначення, відповідно до статті 51 Земельного кодексу України, належать, в тому числі, земельні ділянки зелених зон та зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Як зазначено у пункті 1.4 Правил утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 29.07.1994 року №70, зареєстрованого в Мін'юсті України 14.12.1994 року за №301/511 (що діяв на час прийняття спірного рішення), за функціональними ознаками міські зелені насадження діляться на три групи - загального користування - озеленені упорядковані території, призначені для відпочинку міського населення, з вільним доступом - міські та районні парки; парки культури і відпочинку, сади житлових районів і груп житлових будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки, гідропарки та ін.; обмеженого користування - насадження на території громадських і житлових будівель, шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств, складських територій та ін.; спеціального призначення - насадження вздовж вулиць, у санітарно-захисних і охоронних зонах, на територіях ботанічних та зоологічних садів, виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні насадження, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах міст та інших населених пунктів.

Статтею 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в чинній на той час редакції) визначено, що рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організації масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняється господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використання їх за цільовим призначенням, зміна природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

З огляду на викладене, належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення визначена Законом.

Згідно частини 2 статті 51 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Використання спірної земельної ділянки під розміщення адміністративно - комерційного комплексу унеможливлює використання її за призначенням, визначеним містобудівною документацією.

Так, згідно частини 4 статті 3 Закону України "Про планування і забудову територій" рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Згідно викопіювання з генерального плану м. Кіровограда земельна ділянка, зазначена у спірному рішенні, віднесена до території зелених насаджень загального користування.

Генеральний план населеного пункту, згідно із статтями 1,2 Закону України "Про планування та забудову територій" є містобудівною документацією, яка визначає принципові питання вирішення розвитку, планування та іншого використання територій населеного пункту, основним завданням планування і забудови територій є, зокрема обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб, визначення і раціональне розташування території житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних. природоохоронних, оздоровчих, історико - культурних та інших територій та об"єктів.

За змістом статей 7,10,12 цього Закону у схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи реалізації державної політики та враховуються державні інтереси під час планування цих територій, їх історичні, екологічні, географічні і демографічні особливості, етнічні та культурні традиції, планування на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулювання використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації; планування земельних ділянок, пов"язаних із зміною їх цільового використання, здійснюється власниками або користувачами цих ділянок у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до Генерального плану м. Кіровограда земельна ділянка площею 0,4 га по просп. Університетському відноситься до земель зелених насаджень загального користування, а тому за своїм цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення. Зміни до Генерального плану населеного пункту в частині зміни функціонального, цільового призначення спірної земельної ділянки не вносилися, отже надання її для містобудівних потреб суперечить містобудівній документації, а тому є незаконним.

Дана підстава підтверджує обґрунтованість тверджень прокурора щодо незаконності спірного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України (стаття 2 названого вище Закону).

Отже, незаконне надання в оренду земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011, визначені повноваження та завдання Держсільгоспінспекції сільського господарства та передбачено, що основними завданнями Держсільгоспінспекції України, відповідно до п. 3 даного Положення, є: реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі та внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (пункт 6 Положення).

З приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі звернення державного органу з відповідним позовом, необхідним є з'ясування наявності у нього передбаченого законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання позову до суду.

Між тим, Держсільгоспінспекція не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовами.

Господарський суд враховує, що відповідно до Закону України від 18.09.12 № 5288-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" у статті 2 , 29 Господарського процесуального кодексу України внесені зміни, а саме: частину другу статті 2 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві". Частину другу статті 29 Господарського процесуального кодексу України доповнено реченням такого змісту: "У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача."

Також внесені зміни до статей 35, 36 Закону України "Про прокуратуру", де визначено здійснення представництва прокурором в суді державних інтересів, та визначено, що таке має місце за наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

Таким чином, за наявності підстав, передбачених вказаними статями, з метою представництва держави, прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р., в якому зазначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Прокурор згідно поданого у даній справі позову доводить порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Кіровоградської міської ради під час прийняття пункту 51 рішення № 1757 від 28.02.2006 р. та порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, що свідчить про правомірність звернення прокурора для захисту інтересів держави до господарського суду з даним позовом, у якому прокурор відповідно до вимог статті 29 Господарського процесуального кодексу України виступає у статусі позивача.

На підставі викладеного, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради про визнання недійсним та скасування пункту 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, встановлений вище факт незаконності пункту 51 рішення Кіровоградської міської ради № 1757 від 28.02.2006 р., яким було надано в оренду земельну ділянку ПП "Сейлтон-Кір", означає відсутність передбаченої нормою частини1 статті 124 Земельного кодексу України обов'язкової передумови для укладення договору оренди землі - рішення відповідного органу місцевого самоврядування. В свою чергу вказане означає невідповідність укладеного між Кіровоградською міською радою та ПП "Сейлтон-Кір" договору оренди землі від 03.12.2007 р. № 676, вимогам закону, зокрема, статті 116, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України в редакції, які діяли на момент укладення оспорюваного у справі договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги прокурора м. Кіровограда в інтересах держави до Кіровоградської міської ради та до ПП "Сейлтон-Кір" про визнання недійсним договору оренди землі від 03.12.2007 р. №675, укладеного між відповідачами, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2007 р. за № 189, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, господарський суд враховує, що у Цивільному кодексі України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

Статтею 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Строк позовної давності обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами пункту 4.1 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 року у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 261 Цивільного кодексу України, вирішальним, при з'ясуванні питання пропуску прокурором м. Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору, а не те, коли останньому стало відомо про прийняття рішення та укладення договору.

З пояснень прокурора від 16.01.2014 року вбачається, що до прокуратури м. Кіровограда 28.10.2013 року надійшов лист Держсільгоспінспекції в Кіровоградської області від 28ю10.2013 №4425/1 "Про надання інформації", згідно з яким Держінспекцією в області встановлено, що в матеріалах справи по укладанню спірного договору оренди землі не містяться всі необхідні документи (а.с.21).

На підставі вказаної інформації 28.10.2013 р. прокурором м. Кіровограда винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Кіровоградській міській раді (а.с. 117).

З огляду на викладене, господарський суд прийшов до висновку, що станом на день звернення прокурора з позовом, про визнання незаконним та скасування пункту 51 рішення № 1757 "Про регулювання земельних відносин" та визнання недійсним спірного договору оренди землі від 03.12.2007 №676, позовна давність не сплила.

Крім того, господарський суд враховує, що пунктом 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме -15.01.2012.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Тобто, навіть якби прокурор дізнався про невідповідність спірного пункту рішення у 2006 році, станом на день звернення з позовом про визнання такого рішення недійсним позовна давність не сплила б.

Враховуючи викладені обставини, вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується статтею 49 Господарського процесуального України, частиною третьою якої встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно пункту 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2.11. названої постанови якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати пункт 51 рішення Кіровоградської міської ради від 28.02.2006 р. №1757 "Про регулювання земельних відносин", яким вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, акт визначення збитків та надати приватному підприємству "Сейлтон-Кір" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,4 га зелених насаджень загального користування по просп. Університетському (біля обласної лікарні) під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебуває у запасі.

Визнати недійсним договір оренди землі від 03.12.2007 р. №676, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "Сейлтон-Кір" щодо земельної ділянки загальною площею 0,4 га для розміщення адміністративно - комерційного комплексу по просп. Університетському (біля Обласної лікарні) в м. Кіровограді, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що вчинено запис від 12.12.2007 р. за №189.

Стягнути з Кіровоградської міської ради (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 41, ідентифікаційний код 26241020) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1 147,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства "Сейлтон-Кір" (25006, м. Кіровоград, вул. Євгена Маланюка, 1, ідентифікаційний код 33316699) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1 147,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 21.01.14

Суддя С. Б. Колодій