Постанова

від 15.01.2014 по справі 812/10120/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10120/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лагутіна А. А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,

за участю представників сторін: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського правління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39169649 від 05 серпня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського правління юстиції (далі - Відповідач) про скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідачем 05.08.2013 року винесено постанову ВП №39169649 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу № Ф-959/2 від 31.05.2013 року управління пенсійного фонду України в м. Первомайськ Луганської області з про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску у сумі 1194,03 грн.

Позивач вважав, що відповідач відкрив виконавче провадження на підставі документа, який не є виконавчим, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 09.09.2010 № 2511-VI.

На підставі викладеного у позові, позивач просив суд скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Первомайського міського правління юстиції від 05.08.2013 року ВП №39169649 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу № Ф-959/2 від 31.05.2013 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, місце і час судового засідання повідомлявся належним чином, разом із позовною заявою заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю (аркуш справи 3).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, місце та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заперечень на позов чи заяви про визнання позовних вимог суду не надав (аркуші справи 24-30).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача знаходиться вимога про сплату боргу № Ф-959/2 від 31.05.2013 року управління пенсійного фонду України в м. Первомайськ Луганської області з про стягнення з ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску у сумі 1194,03 грн. (аркуш справи 7).

Відповідачем постановою від 05.08.2013 року ВП №39169649 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу № Ф-959/2 від 31.05.2013 року (аркуш справи 5).

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 09.09.2010 № 2511-VI та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом. Відповідно до цього закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Посилання позивача на те, що станом на час прийняття УПФУ вимоги про сплату боргу були виключені ч. ч. 1-9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме ч. 3 вказаної статті передбачався статус вимоги про сплату боргу як виконавчого документа, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-VI , який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (надалі -Закон № 2464).

За приписами ч.4. ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ст. 19 Закону 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 25 Закону 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Заборгованість позивача перед управлінням пенсійного фонду України в м. Первомайськ Луганської області зі сплати страхових внесків в сумі 1194,03 грн. до цього часу не сплачено.

З системного аналізу вищезазначених законодавчих актів, порушень щодо проведення виконавчих дій та виконання вищезазначеного рішення органу державної влади не вбачається, дії державного виконавця по примусовому виконанню вимоги № Ф-959/2 від 31.05.2013 року є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства України та були здійснені в межах норм, передбачених Законом № 606 та Інструкції про проведення виконавчих дій.

А відтак позовні вимоги про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Первомайського міського правління юстиції від 05.08.2013 року ВП №39169649 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу № Ф-959/2 від 31.05.2013 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу у справі, який не є суб'єктом владних повноважень, не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Первомайського міського правління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 39169649 від 05 серпня 2013 року, відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 20 січня 2014 року.

Суддя А.А. Лагутін