Постанова

від 15.01.2014 по справі 809/2303/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа № 809/2303/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представників позивача - Федченко М.О., Вакун Г.В.,

представників відповідача - Кріль Р.М., Гергелюк О.В., Гордої Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА

до відповідача: Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання нечинним Акту ревізії від 12.03.2013 року №06-21/03 в частині виявлення зайво сплачених коштів та нанесення збитків державному бюджету при проведенні розрахунків.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА (надалі також - позивач) звернулося в суд з позовною завою до Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання нечинним Акту ревізії від 12.03.2013 року №06-21/03 в частині виявлення зайво сплачених коштів та нанесення збитків державному бюджету при проведенні розрахунків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, за результатами проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача складено акт ревізії від 12 березня 2013 року №06-21/03 в якому орган контролю зафіксував порушення, частина з яких не відповідають вимогам діючого законодавства. В обґрунтування своїх доводів позивач вказує, що серед іншого, до висновків акту ревізії відноситься те, що за Договором від 17 серпня 2011 року №2-02-11, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» встановлено його завищення на суму 81373,21 грн., яка була фактично сплачена на користь підрядника (ТОВ «Текос ЛТД»). Таким чином, на думку контролюючого органу позивач оплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» зайві кошти в сумі 81373,21 грн., чим завдав шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму. Крім того, в Акті ревізії відповідачем зафіксований факт порушення позивачем вимог п.2.2, п.2.3, п.2,8 ДБН Д1.1-7-2000 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України», затверджених наказом Держбуду України від 14 грудня 2000 року № 285 (із змінами). Відповідач вказує на те, що позивачем зайво оплачені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА 0902» кошти в сумі 50004,20 грн., за виконання передпроектних робіт на колективні установки доочищення води для питних потреб восьми загальноосвітніх шкіл області, однієї центральної районної лікарні та однієї школи-садка, що призвело до збитків бюджету на вищевказану суму. Тому, відповідач у вимогах про усунення порушень, виявлених ревізією зобов'язав позивача відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість із Товариством з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» в сумі 81373,21 грн., стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» зайві виплати та повернути кошти до бюджету, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА 0902» в сумі 50004,20 грн., стягнути з даного підприємства зайві виплати та повернути кошти до бюджету. Приймаючи до уваги обов'язок виконання вимог відповідача, позивач звернувся до господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» та до Господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА 0902» зайво сплачених коштів. Рішеннями судів в задоволенні вимог позивача відмовлено, окрім цього рішеннями господарських судів, які набрали законної сили не встановлено порушень вимог законодавства з боку позивача та зроблені висновки про обґрунтованість проведення з підрядниками розрахунків. Оскільки порушення, висвітлені в акті є необґрунтованими, просить суд визнати нечинним Акт ревізії від 12.03.2013 року №06-21/03 в частині виявлення зайво сплачених коштів та нанесення збитків державному бюджету при проведенні розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА 0902» в сумі 50004,20 грн, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» в сумі 81373,21 грн.

Представники позивача вимоги, викладені в адміністративному позові підтримали в повному обсязі. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених в письмовому запереченні та поясненнях, зокрема вказали, що акт ревізії немає обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства. Щодо порушень в частині зайвої оплати коштів ТОВ «ЮР-АКВА 0902» зазначили, що передпроектні роботи вже були передбачені умовами договорів на виготовлення проектно-кошторисної документації з ТОВ «ЮР-АКВА», тобто за своїм змістом дублюють один одного, крім того, кошториси складені з порушенням вимог 2.3.4 Державних будівельних норм, оскільки кошторисом не визначено перелік фактично виконуваних видів робіт. Фактично названі розрахунки з ТОВ «ЮР-АКВА 0902» не складалися, так як були складені із ТОВ «ЮР-АКВА», тому позивачем зайво оплачено ТОВ «ЮР-АКВА 0902» кошти в сумі 50004,2 грн., що є порушенням п.2.2., п.2.3, п.2.8 ДБН Д.1.1-7-2000 «Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України», затверджені наказом Держбуду України від 14.12.2000 №285 (із змінами) та призвело до збитків державного бюджету у вказаній сумі. Щодо порушень в частині безпідставної оплати коштів ТОВ «Текос ЛТД», ревізією правильності формування вартості проектних робіт, встановлено їх завищення на 81373,21 грн., що є порушенням п.2.2., п.2.3, п.2.8 ДБН Д 1.1-7-2000 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України», затверджені наказом Держбуду України від 14.12.2000 №285 (із змінами), чим завдано шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму. Також вказали, що у висновках судової будівельно-технічної експертизи застосовано експертом норматив, який втратив чинність, що є неприпустимим, що в свою чергу ставить під сумнів кваліфікацію експерта та висновок в цілому.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 24 грудня 2012 року по 4 березня 2013 року відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, результати якої висвітлені в акті ревізії від 12 березня 2013 року №06-21/03 (надалі також - Акт ревізії) (том 1, а.с.10-13). Зокрема актом ревізії встановлено, що позивачем безпідставно оплачено товариству з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» кошти в сумі 81373,21 грн., чим завдано шкоди державному бюджету на вказану суму та зайво сплачено товариству з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА 0902» кошти в сумі 50004,20 грн., що призвело до збитків державного бюджету на вказану суму.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду, оскаржуючи Акт ревізії в частині виявлення відповідачем зайво сплачених коштів на суми 81373,21 грн., та 50004,2 грн., а також в частині виявлення факту нанесення збитків державному бюджету при проведенні Управлінням житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА 0902».

Щодо можливості оскарження самого Акту ревізії, суд приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8, зокрема, що відповідно до положень підпункту «ґ» пункту 2 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 28 жовтня 2008 року № 383, одним із рішень, яке приймають органи державної контрольно-ревізійної служби під час розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень, дій (бездіяльності) посадових осіб, є рішення щодо скасування повністю або частково акта ревізії, проведеної з порушенням законодавства. Отже, суди повинні мати на увазі, що такий акт також може бути оскаржено до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

А тому, твердження відповідача про те, що Акт ревізії Держфінінспекції не являється рішенням суб'єкта владних повноважень та не підлягає оскарженню є необґрунтованими.

Стосовно порушень в частині зайвої оплати коштів ТОВ «ЮР-АКВА» в сумі 50004,20 грн., судом встановлено, що між позивачем та вищевказаною юридичною особою укладено договори, за якими ТОВ «ЮР-АКВА» взято на себе зобов'язання зібрати передпроектні дані для подальшого виготовлення проектно-кошторисної документації на колективні установки доочищення води для питних потреб, а позивач зобов'язувався оплатити послуги в розмірі, передбаченому договором (том 1, а.с.130-158). Роботи виконані у відповідності до актів виконаних робіт, послуги оплачені в повному обсязі.

Проте, в акті ревізії зазначено, що вказані договори на виконання передпроектних робіт укладено після того, як були укладені договори на виконання проектно-кошторисної документації з товариством з обмеженою відповідальністю «ЮР-АКВА» ( том 1, а.с.99-126), які фактично були укладені 06.07.2011,

Крім цього, як зазначав відповідач, передпроектні роботи вже були передбачені умовами договорів на виготовлення проектно-кошторисної документації з ТОВ «ЮР- АКВА», а кошториси складені з порушенням п.2.3.4 Державних будівельних норм Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174, зі змінами та доповненнями (надалі також - ДБН), де визначено, що при розробленні передпроектної документації (техніко-економічні обґрунтування інвестицій і ескізні проекти) визначається розрахункова вартість будівництва і складаються локальні, об'єктні розрахунки та зведений розрахунок вартості будівництва. Зазначені розрахунки складаються за відповідними формами кошторисної документації. Листом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 16.02.2006 №10/5-196 роз'яснено, що витрати понесені проектною організацією необхідно визначати за кошторисом по формі №3-П, вказані витрати компенсуються замовником за рахунок Глави 10 «Утримання служби замовника і авторський нагляд» зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва.

Таким чином, на думку відповідача, названі розрахунки з ТОВ «ЮР-АКВА 0902» фактично не складалися.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939 (далі - Закон №2939) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (частина друга статті 1 Закону № 2939).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

За правилами, встановленими пунктом 7 частини першої статті 10 Закону №2939 органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №2939 законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Пунктом другим Постанови Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29 листопада 2006 року № 1673 установлено, що підставою для розгляду питання про відповідність займаній посаді керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, бюджетних установ або розірвання контракту з керівниками суб'єктів господарювання державного сектору економіки є недотримання ними фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної фінансової інспекції та її територіальних органів.

Таким чином, на виконання вимоги відповідача, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «ЮР-АКВА 0902» про стягнення 50004,20 грн., зайво одержаних бюджетних коштів, перерахованих за договором на виконання передпроектних робіт.

За результатами розгляду господарської справи №909/506/13, у позові Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської області державної адміністрації до ТОВ «ЮР-АКВА 0902», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області про стягнення 50004,20 грн., зайво одержаних бюджетних коштів, перерахованих за договорами на виконання передпроектних робіт - відмовлено ( том 2, а.с.36-40).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області встановлено, що збір передпроектних даних не був врахований у кошторисі на виконання проектних робіт, відтак господарський суд дійшов висновку, що Управлінням житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації було правомірно укладено відповідні договори на виконання передпроектних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮР-АКВА 0902". Також, судом у справі №909/506/13 встановлено, що ТОВ «ЮР-АКВА 0902» приступив до виконання перед проектних робіт з 03.06.2011 року на підставі гарантійного листа № 335/1/03-04/08 від 02.06.2011 року, тобто за місяць до укладення перших договорів на виконання проектних робіт, що підтверджує той факт, що в укладених договорах на виконання проектних робіт не була закладена вартість виконання передпроектних робіт. А дата укладення договорів на виконання передпроектних робіт 28.12.2011 року вказує на той факт, що договори укладалися по мірі надходження коштів з держбюджету для оплати заборгованості, яка виникла за виконані роботи по збору передпроектних даних та згідно з гарантійним листом повинна була бути оплачена до 31.12.2011 року.

Крім цього, господарський суд Івано-Франківської області встановив, що лист Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 16.02.2006 року № 10/5-196, на який посилалася в своїх запереченнях Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області не стосується справи, оскільки містить інформацію щодо здійснення перед проектних робіт для електромережного будівництва.

Згідно з висновками господарського суду Івано-Франківської області, відображеними в рішенні від 05.07.2013 року №909/506/13, акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 12.03.2013 року, в частині взаємовідносин Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації з ТзОВ «ЮР-АКВА 0602», не відповідає дійсним обставинам справи (том 2, а.с.39).

Відповідно до довідки господарського суду Івано-Франківської області, рішення у справі № 909/506/13 набрало законної сили 23.07.2013 року ( том 2, а.с.41).

Приписами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області в справі за №909/506/13 встановлено обставини, які спростовують факти порушень з боку позивача, суд вважає твердження відповідача, викладені в акті ревізії, щодо зайвої оплати послуг та заподіяння шкоди (збитків) державному бюджету в сумі 50004,20 грн - безпідставними.

Щодо порушень в частині безпідставної оплати проектних робіт на користь ТОВ «Текос ЛТД», судом встановлено наступне.

Управлінням житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА укладено Договір від 17.08.2011 №02-11 (п) з товариством з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» (виконавець за Договором), за яким виконавець виконує проектні роботі щодо реконструкції каналізаційних мереж та очисних споруд м.Коломиї, 1-ий етап та виконує комплексну державну інвестиційну експертизу виготовленого проекту.

До договору надано завдання на розробку проектно-вишукувальної документації, протокол погодження договірної ціни проектних робіт, кошторис на проектні роботи (КФК 100209 КЕКВ 2143).

Згідно п.1.1 вищевказаного договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати обумовлені цим договором та додатками до нього проектні роботи, а саме виготовлення проектно-кошторисної документації по «Реконструкція каналізаційних мереж та очисних споруд м. Коломиї, 1-й етап» та виконати комплексну державну інвестиційну експертизу виготовленого проекту.

Загальна вартість обумовлених цим Договором робіт (1 етап) становить 270000,0 грн. (з ПДВ).

Для ревізії надано накладну №1 б/д, згідно з якою ТОВ «Текос ЛТД» передано УЖКГ ОДА технічну документацію по «Реконструкції каналізаційних мереж та очисних споруд м. Коломиї, 1-й етап» у чотирьох екземплярах, акт здачі-приймання виконаних робіт №1 б/д, кошторис №1 на проектні роботи на суму 270000,00 грн. (з ПДВ). Управлінням оплачено вартість робіт в повному обсязі.

В ході ревізії, товариству направлено запит щодо надання договору, актів приймання робіт, інформації про стан розрахунків.

Листом від 14.01.2013 року за №0106, від ТОВ «Текос ЛТД» на адресу Держфініспекції в області направлено інформацію з додатками, а саме договір від 17.08.2011 №02-11 (п), кошторис №1 на проектні роботи, протокол погодження договірної ціни, завдання на розробку проектно-вишукувальної документації, акт здачі приймання виконаних робіт, виписку банку. Розбіжностей в сумах, які відображені в документах наданих управлінням та отриманих від ТОВ «Текос ЛТД» не встановлено.

Ревізією правильності формування вартості проектних робіт, встановлено їх завищення на 81373,21 грн.

Так, вартість виду робіт у наданому кошторисі №1 Форми №2-п (колонка 2. «Характеристика підприємства, будівлі, споруди або види робіт) п.1 «Вузли споруд біологічної очистки стічних вод на аеротенках потужністю 20,0 тис.м.куб/добу», розраховано виходячи із збірника цін із застосуванням коефіцієнтів, а саме: 1,12 - на стадійність; 1,3 - на використання імпортного обладнання; 0,5 - понижуючий коефіцієнт враховуючий об'єм проектних робіт у порівнянні з новим будівництвом (38569,0 грн. + 0,274х(0,4x40000,0+0,6x20000,0)х1,12x1,3x0,5), що становить 48462,23 грн.

Тоді як, арифметичною перевіркою вказаного розрахунку відповідачем встановлено, що вказана вартість повинна становити 33663,45 грн.

Проведеним перерахунком вартості проектних робіт (згідно з кошторисом №1) та застосованих товариством коефіцієнтів встановлено, що загалом вартість проектних робіт завищено на суму 81373,21 грн. (з ПДВ), що є порушенням п.2.2., п.2.3, п.2.8 ДБН Д 1.1-7-2000 «Правила визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України», затверджені наказом Держбуду України від 14.12.2000р. №285 (із змінами).

На виконання вимог Держфінінспекції, у квітні 2013 року Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернулось до господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» зайво сплачених за Договором від 17 серпня 2011 року № 02-11 коштів в сумі 81 373,21 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 03 червня 2013 року у справі № 910/8099/13 за позовом Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю. В основу рішення покладено те, що Акт ревізії Держфінінспекції, на який посилалося Управління житло-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації і положення якого свідчать про завищення ціни робіт підрядника та зайво сплачені кошти замовником на користь підрядника не є належним та допустимим доказом, при цьому суд також послався на статтю 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Рішення господарського суду м. Києва від 03 червня 2013 року у справі №910/8099/13 набрало законної сили (том 2 а.с.33-35).

В судовому засіданні, при розгляді даної адміністративної справи судом встановлено, що до погодження остаточного кошторису №1 на проектні роботи, в якому перевіркою встановлено завищення в сумі 81 373,21 грн, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текос ЛТД» складено проектний (попередній) кошторис № 1 на аналогічну суму - 270000,00грн., погоджений головним інженером позивача, в якому в розділі 1 «Вузол споруд біологічної очистки стічних вод на аеротенках потужністю 20 тис. м куб/добу» застосовано інші коефіцієнти, ніж ті, що відображені в кошторисі, представленому до перевірки (том 1, а.с.77, 83).

Представник позивача з цього приводу пояснила, що оскільки ціна, визначена в проектному (попередньому) кошторисі в розмірі 270000,00 грн., погодженому інженером-кошторисником І.Корольовим не змінилася, позивач повторно не перевірив складові цієї суми (коефіцієнти), внаслідок чого, при підписанні Договору та додатків до нього, в розділі І кошторису, представленого до перевірки, було допущено арифметичну помилку, що підтверджується поясненнями голови ліквідаційної комісії Управління житло-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації (том 1, а.с.97).

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної адміністративної справи судом задоволено клопотання позивача та ухвалою суду від 12 вересня 2013 року призначено у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України.

За результатами розгляду питань, поставлених на вирішення експертизи зроблені висновки, зокрема, що завищення кошторисної вартості виконаних проектних робіт на «Реконструкцію каналізаційних мереж та очисних споруд м.Коломиї-І етап» Споруди біологічної очистки стічних вод на аеротенках потужністю 20 тис. куб.м./добу, відображеної в кошторисі №1 на проектні роботи (Додаток до договору №02-11п) від 10.06.2011 року становить 6638,00 грн. (Шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень 00 копійок) з ПДВ.

Представники відповідача в своїх письмових поясненнях заперечували даний висновок судової експертизи та просили суд не приймати його як доказ, з тих підстав, що експертом при розрахунку вартості проектних робіт застосовано базовий норматив, який втратив чинність.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» № 4038-XII від 25.02.1994 року, із змінами та доповненнями, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. Таким чином, висновок експерта - це наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час судової експертизи досліджень, зроблені в їх результаті висновки щодо досліджених об'єктів, явищ і процесів та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом, що дають інформацію про обставини у справі.

В статті 3 цього Закону зазначається, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Відповідно до пункту 2.2.Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року (надалі - Інструкція №53/5) на експерта покладаються, зокрема, обов'язки: заявити самовідвід за наявності передбачених законодавством обставин; прийняти до виконання доручену йому експертизу; особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз'яснити його; невідкладно заявити клопотання органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), щодо уточнення питань або надання відповідних матеріалів у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення (поставлених експертові питань) або виникнення потреби у додаткових матеріалах, необхідних для проведення повного дослідження.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції №53/5 експерту забороняється, зокрема, самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Пунктом 2.4. Інструкції №53/5 передбачено, що за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

З врахуванням вищенаведених правових норм, суд зазначає, що відповідач не володіє спеціальними знаннями в галузі проведення експертних досліджень, а тому доводи відповідача, в частині надання останнім оцінки правильності застосування експертом базових нормативів та діючого законодавства, які ґрунтуються на тому, що базовий норматив, використаний експертом є закресленим у відповідному нормативному акті, а отже не діє, не можуть бути для суду переконливими.

Жоден належний і допустимий доказ не має для суду наперед встановленого значення, оскільки законодавство не встановлює якихось переваг одних засобів доказування над іншими. Проте, для встановлення обставин у справі при її вирішенні, необхідно, щоб докази переконували (упевнювали) у наявності цих обставин. Якщо у сторони є докази на користь протилежного твердження - про відсутність таких обставин, то вони не повинні породжувати вагомих сумніві у тому, що ці обставини дійсно були.

Виходячи з приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень діє презумпція вини такого суб'єкта, а тому певну обставину слід вважати встановленою, якщо суб'єкт владних повноважень не навів переконливих доказів щодо відсутності цієї обставини.

З огляду на вищенаведене висновок №8261-8262 від 12 листопада 2013 року судової будівельно-технічної експертизи є належним доказом у справі та повинен прийматися судом до уваги.

За наведених підстав та вказаних правових норм, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в управлінні житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА від 12 березня 2013 року №06-21/03 в частині виявлення Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області безпідставно оплачених коштів та завдання шкоди (збитків) державному бюджету на суму 74735 (Сімдесят чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) гривень 21 коп, при проведенні Управлінням житлово комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Текос ЛТД".

Визнати нечинним Акт ревізії фінансово-господарської діяльності в управлінні житлово-комунального господарства Івано-Франківської ОДА від 12 березня 2013 року №06-21/03 в частині виявлення Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області безпідставно оплачених коштів та завдання шкоди (збитків) державному бюджету на суму 50004 (П'ятдесят тисяч чотири) гривні 20 коп, при проведенні Управлінням житлово комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юр-Аква 0902".

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління житлово комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 35914935) судовий збір в розмірі 32 (Тридцять дві) гривні 69 коп., (квитанція №11.1.1/365 від 26.07.2013 року) та витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в розмірі 2234 (Дві тисячі двісті тридцять чотири) гривні 40 коп., (квитанція №63 від 22.10.2013 року).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 20.01.2014 року.