Постанова

від 14.04.2009 по справі 8/487

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 14.04.2009

р.                                                                                

№ 8/487

Окружний адміністративний суд міста

Києва в особі судді  Пилипенко О.Є., при

секретарі        Коваль А.В.

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом

Приватного підприємства «Мале

науково-технічне підприємство «Студент-Сервіс»

До

Регіонального відділення Фонду

державного майна України по м. Києву

Третя особа

Національний технічний

університет України «КПІ»

Про

Визнання відмови незаконною та

скасування рішень

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. за дов.

НОМЕР_1від 20.11.2008 р.

від відповідача: ОСОБА_2. за дов.

НОМЕР_2  від 05.11.2008 р.

від третьої особи: ОСОБА_3. за дов.

від 21.11.2008 р., ОСОБА_4. за дов. від 07.07.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мале

науково-технічне підприємство «Студент-Сервіс»звернулося до Окружного

адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України,

Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про

визнання відмови в продовженні терміну дії договорів оренди НОМЕР_3та НОМЕР_4

від 17.02.2006 р. незаконною та скасувати рішення НОМЕР_5 від 18.12.2007 р. та

НОМЕР_6 від 18.12.2007 р.

Ухвалою Окружного адміністративного

суду міста Києва від 18.02.2009 р. в частині позовних вимог до Фонду державного

майна України провадження у справі було закрито.

Позивач позовні вимоги підтримав,

просив суд адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог

посилається на Цивільний та Господарський кодекси України, Закон України «Про

оренду державного та комунального майна».

Відповідач проти позовних вимог

заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову. Надав письмові

заперечення по суті адміністративного позову, в яких вказує на ряд норм чинного

законодавства порушених позивачем.

Третя особа підтримала позицію

відповідача, у задоволенні позову просила відмовити. Надала письмові пояснення

по суті адміністративного позову, в яких вказує на те, що наміру продовжувати

строк дії договорів оренди не має.

Проаналізувавши матеріали справи та

учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Заявлені позовні вимоги про

визнання відмови в продовженні терміну дії договорів оренди НОМЕР_3та НОМЕР_4

від 17.02.2006 р. незаконною та скасувати рішення НОМЕР_5 від 18.12.2007 р. та

НОМЕР_6 від 18.12.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу

адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права,

свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення

до адміністративного суду з адміністративним позовом. 

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист

його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними

нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом

лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача

(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)

порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними

та допустимими доказами саме позивач.

17.02.2006 р. між Регіональним

відділенням Фонду державного майна України по      м. Києву та Приватним підприємством «Мале

науково-технічне підприємство «Студент-Сервіс»було укладено договори оренди

НОМЕР_3та НОМЕР_4 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Предмети договорів -державне

нерухоме майно, загальною площею 192,4 кв. м. та 355,7 кв. м., за адресою:

АДРЕСА_1 Майно знаходиться на балансі Національного технічного університету

України «Київський політехнічний інститут».

Договори укладено строком на 11

місяців, діяли до 13.02.2007р. включно (у відповідності до п. 10.1.), потім

були пролонговані  (у відповідності до

п.10.5.) та діли до      17.12.2007 р.

включно.

Згідно п. 10.9. Договорів, чинність

договорів припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було

укладено.

Частиною 2 ст. 26 Закону України

«Про оренду державного та комунального майна»та ч. 2 ст. 291 Господарського

кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який

його було укладено.

На підставі п. 10.5. та враховуючи

результати перевірки Департаменту контрольно-ревізійної роботи та економічної

розвідки ФДМУ (Акт від 03.08.07р. „Про перевірку ефективності використання та

дотримання вимог чинного законодавства України щодо оренди не житлових будинків

та приміщень Національного технічного університету України «КПІ»), якими

виявлені порушення умов договору оренди НОМЕР_3від 17.02.2006 р., а саме:

- п.1.1. Договору в частині того,

до орендарем без оформлення договору оренди та

безкоштовно

використовуєтеся 56 кв. м.;

-

п.6.2. Договору в частині того, що орендарем без письмового дозволу орендодавця

та     балансоутримувача     здійснено     реконструкцію     приміщення     (збільшено

орендовану площу на 56 кв. м.).

          Також, в результаті проведеної

перевірки, відповідно, орендарем ПП «МНТП «Студент-Сервіс»(договір НОМЕР_4 від

17.02.2006 р.) порушено:

          - п. 2 ст. 18 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна», Методику розрахунку та порядку

використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабміну

від 04.10.1995 р. № 786 та пункти 1.1, 5.1, 6.1. договору оренди в частині

того, що порушено мету договору, а саме:

          - приміщення площею 77 кв. м.

використовується не під громадське харчування-кафе, а під гральний заклад

-більярд, орендна ставка повинна була бути застосована не 10% і 8%, а 20% і

100% відповідно (до січня 2007 р. та після січня);

          - 278,7 кв. м. використовується під

кафе з продажем товарів підакцизної групи, отже, орендна ставка повинна була

бути застосована не 10% і 8%, 12% і 15% відповідно (до січня 2007 р. та після

січня);

          - ст. 15 Закону України «Про державне

регулювання виробництва і обігу

спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. №

481/95-ВР;

- пункт 5.15 договору в частині

того, що орендар не має права надавати третім особам право користуватися

об'єктом оренди (в тому числі передача в суборенду), а саме використання стіни

СПД ФО ОСОБА_5. для розміщення носія з комерційною рекламою.

В акті перевірки були викладені

пропозиції Фонду державного майна України, зокрема, Регіональному відділенню

ФДМУ по м. Києву необхідно по договорам оренди з ПП «МНТП «Студент-Сервіс»вжити

заходи по усуненню виявлених порушень.

Стаття 5 Закону України «Про оренду

державного та комунального майна» визначає вичерпний перелік органів державної

влади, які можуть бути орендодавцями державного майна: Фонд державного майна

України, його регіональні відділення та представництва -щодо цілісних майнових

комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також

майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у

процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що

належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих

академій наук.

РВ ФДМУ по м. Києву будучи

орендодавцем майна, листами НОМЕР_5 від 18.12.2007 р. та НОМЕР_6 від 18.12.2007

р.   попередило   ПП  

«МНТП   «Студент-Сервіс»,   що  

пролонгації   існуючих

правовідносин щодо орендованого майна не буде, тобто Договори припиняють

чинність внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено.

Крім того, Національний технічний

університет України «КПІ»своїм листом         

НОМЕР_7 від 25.12.2007 р. повідомив РВ ФДМУ по м. Києву, що не має

наміру продовжувати дію вищезазначених договорів з вказаних вище підстав.

Орендарю було запропоновано у

відповідності до п. 2.4., п. 2.5. та п. 5.7. договору, звільнити приміщення та

повернути майно за актом приймання-передачі орендодавцю (балансоутримувачу) та

згідно п. 5.14. сплатити орендну плату, інші належні до сплати платежі, в тому

числі пеню та штрафні санкції виходячи із строку фактичного користування майном

до дня його передачі балансоутримувачу (орендодавцю).

Вимоги РВ ФДМУ по м. Києву, вказані

в вищезазначеному листі, не були виконані, а державне нерухоме майно площею

192,4 кв. м., та площею 355,7 кв. м., яке розміщене у       АДРЕСА_1, торгівельно-побутовий блок №

2, за актом приймання - передачі не поверталося.

Таким чином, «Мале науково-технічне

підприємство «Студент-Сервіс»на даний час безпідставно займає нерухоме майно,

адже договори оренди нерухомого майна від 17.02.2006 р. НОМЕР_3та НОМЕР_4

припинили свою дію.

Крім умов Договору щодо повернення

майна, позивачем також, порушуються норми чинного законодавства України, а

саме:

-          частину 1 ст. 27 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна», яка передбачає, що у разі розірвання

договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або

банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на

умовах, зазначених у договорі оренди";

-          згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу

України, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно

було набуте, згодом відпала;

-          частину 1 ст. 785 Цивільного кодексу

України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути

наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального

зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;

-          статтю 526 Цивільного кодексу

України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства;

-          статтю 629 Цивільного кодексу

України, яка встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на вищенаведене, суд не

вбачає підстав для визнання відмови в пролонгації договорів оренди, незаконною,

так як термін дії договорів завершився, балансоутримувач не має наміру

продовжувати дію договорів оренди.

Щодо скасування рішень НОМЕР_5 від

18.12.2007 р. та НОМЕР_6 від 18.12.2007 р., суд вважає, за необхідне зазначити

наступне.

Відмова у продовженні дії строку

договорів оренди від НОМЕР_3та НОМЕР_4 від 17.02.2006 р. була викладена у

листах НОМЕР_5 від 18.12.2007 р. та НОМЕР_6 від 18.12.2007 р.

Акт державного чи іншого органу -

це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта

недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та

охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено,

тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу

адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів

поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних

повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових

актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на вищенаведене, суд

приходить до висновку, що вищевказані листи щодо відмови у пролонгації

договорів не є актами розпорядчого характеру органу виконавчої влади. Дані

листи були виготовлені та надіслані позивачу відповідачем як суб'єктом

господарювання, в рамках господарських відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою

це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; 

розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи

несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням

права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Згідно частини першої статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які

б підтверджувались достатніми доказами, 

які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані

позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування

позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Мале

науково-технічне підприємство «Студент-Сервіс»задоволенню не підлягають,

оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог

чинного законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору

покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,

158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного

позову Приватному підприємству «Мале науково-технічне підприємство

«Студент-Сервіс»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного

судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                         О.Є.

Пилипенко

Дата

підписання повного тексту постанови: 17.04.2009 р.