Постанова

від 13.01.2014 по справі 801/9385/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/9385/13-а

13.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/9385/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 05.11.13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

заявник апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.13 задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0012431710 від 20.09.2013.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 2294,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи. Заявник апеляційної скарги наполягає, що при здійснені взаємовідносин позивача з ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (ЄДРПОУ - 37517328) у квітні 2012 року сум ПДВ - 10406грн., ТОВ Агротранстрейд Компані (ЄДРПОУ 38047265) у липні 2012 року сум ПДВ - 8988грн., у серпні 2012 року сума ПДВ - 18131грн. порушено п. 14.1191 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201. Податкового Кодексу, в результаті завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 37525 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання дій відповідача незаконними; скасування податкового повідомлення - рішення №0012431710 від 20.09.2013.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний код НОМЕР_1), зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 15.04.2008 року.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19); неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90) та інша.

Посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Фірма Радіус Інвест» за квітень 2012р., ТОВ «Агротранстрейд Компані» за липень-серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 07.08.2013 №589/17-1/НОМЕР_1 (далі акт перевірки) (т.1 а.с.8-26).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем виненсено повідомлення-рішення №0012431710 від 20.09.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 56287,50 грн., у тому числі за основним платежем - 37525,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18762,50 грн.

Згідно висновків акту перевірки на думку податкового органу позивачем порушено п. 14.1.191 п. 14.1. ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1., п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 37525,00 грн., у т.ч. по періодам: за квітень 2012 - 10406 грн., за липень 2012 р. - у сумі 8988 грн., за серпень 2012 р. - у сумі 18131 грн. за 2011 р. по операціям з придбання товарів у ТОВ «Фірма Радіус Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані».

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» (Постачальник) укладено договір поставки №3003-1 від 30.03.2012 (т.1 а.с.103-105). Відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти Товар (обладнання, хімія для знезараження води плавального басейна) у кількості, якості, асортименті у відповідності до рахунку фактури. Поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника на склад Покупця (п. 3.3.).

На виконання умов договору ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» виписано рахунок - фактура № СФ-280402 від 28.04.2012 з визначенням номенклатури матеріалів та обладнання на загальну суму 66634,08 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 11105,68 грн., вартість без ПДВ - 55528,40 грн. (т.1 а.с.29)

Отримання позивачем матеріалів та обладнання від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» підтверджується видатковою накладною №РН - 280404 від 28.04.2012 на загальну суму 66634,08 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 11105,68 грн., вартість без ПДВ - 55528,40 грн.(т.1 а.с.30)

Позивачем повністю сплачена вартість товарів, отриманих від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», що підтверджується банківськими виписками за рахунком від 14.05.2012 у сумі 35000,00 грн., від 24.05.2012 у сумі 31634,08 грн.

З урахуванням наведеного, у перевіряємому періоді за датою відвантаження товарів вартістю 66634,08 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 11105,68 грн., у постачальника (ТОВ «Фірма «Радіус Інвест») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 11105,68 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» виписала позивачу податкову накладну: № 130 від 28.04.2013 на суму 66634,08 грн., в тому числі ПДВ 11105,68 грн., вартість без ПДВ - 55528,40 грн.

Позивачем суми ПДВ включено до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані платником податку товари, що підтверджено податковою накладною.

Встановлено, що постачальник - ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на 28.04.2012, оскільки був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Між ТОВ «Агротранстрейд Компані» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір поставки №3107-3 від 31.07.2012, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити відповідно до умов Договору і прийнятих Сторонами змін і доповнень. Покупець передає Постачальнику на узгодження замовлення, у якому вказується кількість, від, якість Товару, термін і місце поставки, а також умови оплати, якщо вони відрізняються від умов установлених Сторонами в цьому Договорі (п. 2.1.).

На виконання умов договору ТОВ «Агротранстрейд Компані» поставила товар - гіпохлорит натрію у кількості 145 шт. на загальну суму 53927,82 грн., в т.ч. ПДВ - 8987,97 грн. (вартість без ПДВ 44939,85 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РП-310712 від 31.07.2012 (т.1 а.с.330; длітельний хлор 50 кг. у кількості 10 шт. на загальну суму 25200,00 грн., у т.ч. ПДВ 4200,00 грн. (вартість без ПДВ 21000,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РП - 310807 від 31.08.2012 (т.1 а.с.34); шоковий хлор 50 кг. у кількості 16 шт. на загальну суму 38034,04 грн., в т.ч. ПДВ - 6339,00 грн. (вартість без ПДВ 31695,04 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РП-310808 від 31.08.2012 (т.1 а.с.36); гіпохлорит натрію 25 л. у кількості 130 шт. на загальну суму 45552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7592,00 грн. (вартість без ПДВ 37960,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №РП-310809 від 31.08.2012 (т.1 а.с.39).

Позивачем сплачена вартість товарів, отриманих від ТОВ «Агротранстрейд Компані», що підтверджується банківськими виписками за рахунком від 18.09.2012 у сумі 25200,00 грн., від 24.09.2012 у сумі 45552,00 грн., від 25.09.2012 у сумі 38034,04 грн. та від 04.10.2012 у сумі 53927,82 грн.

Виходячи з наведеного, у липні 2012 року за датою відвантаження товарів вартістю 53927,82 грн., в т.ч. ПДВ - 8987,97 грн. (вартість без ПДВ 44939,85 грн.), у постачальника відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 8987,97 грн., у серпні 2012 року за датою відвантаження товарів вартістю 108786,00 грн. , у т.ч. ПДВ 18131,00 грн. у постачальника (ТОВ «Агротранстрейд Компані») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 18131,00 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Агротранстрейд Компані» виписала позивачу податкову накладну: № 187 від 31.07.2012 на загальну суму 53927,82 грн., в т.ч. ПДВ - 8987,97 грн. (вартість без ПДВ 44939,85 грн.) (т.1 а.с.32); №101 від 31.08.2012 на загальну суму 25200,00 грн., у т.ч. ПДВ 4200,00 грн. (вартість без ПДВ 21000,00 грн.) (т.1 а.с.35); №102 від 31.08.2012 на загальну суму 38034,04 грн., в т.ч. ПДВ - 6339,00 грн. (вартість без ПДВ 31695,04 грн.) (т.1 а.с.37); № 103 від 31.08.2012 на загальну суму 45552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7592,00 грн. (вартість без ПДВ 37960,00 грн.) (т.1 а.с.38).

Позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому отримані платником податку товари, що підтверджено податковою накладною.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «Агротранстрейд Компані» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Товари, придбані ФОП ОСОБА_2 у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані», в подальшому реалізовані з отриманням доходу, що підтверджується наступним. ФОП ОСОБА_2 - постачальником укладені договори на поставку товарів, а саме: договір поставки № 385 від 15.03.2012 та № 214 від 05.04.2011р. з Державним підприємством України "Міжнародний дитячий центр "Артек" з додатковими угодами; договори поставки № 15 від 18.03.2012 з ТОВ «Санаторій «Алушта»; договір поставки № 80/112/27.01.2012 від 05.01.2012 з Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий криничний санаторій ім.. М.І. Пірогова"; договір поставки №141 з ТОВ «Проджектпарк»; договір поставки №160/2/2012 від 22.08.2012 з ТОВ «Кронус»; договір поставки №12 від 26.03.2012 з ТОВ "Скінія Тур"; договір поставки № 1001 від 01.01.2012 з ТОВ "Парк отель "Порто Маре ХХІ"; договір поставки №60/2 від 27.05.2012 з ТОВ «Хотел менеджмент Груп»; договір поставки №142/2 з Пансионатом «Планета» филиала ФГУП «ГКНПЦ ім. М.В. Хруничева».

На виконання вказаних договорів у період квітень - вересень 2012 р. товарно-матеріальні цінності, придбані ФОП ОСОБА_2 у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані», реалізовані третім особам - покупцям, що підтверджується належними видатковими, податковими накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період.

Вказані операції призвели до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Отже, отримання позивачем від ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані» товарно-матеріальних цінностей та їх подальша реалізація стороннім споживачам з метою отримання прибутку відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД; вчинення вказаних господарських операцій спрямовано на виконання взятих на себе зобов'язань за договорами поставки з метою отримання прибутку під час здійснення господарської діяльності, що є основним принципом та метою підприємницької діяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0012431710 від 20.09.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 56287,50 грн., у тому числі за основним платежем - 37525,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18762,50 грн..

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, тому отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Заявник апеляційної скарги вважає, що завищення сум податкового кредиту у звітних періодах квітня 2012 року та липня-серпня 2012 року пов'язано з тим, що ФОП ОСОБА_2 необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з придбання товару у ТОВ «Фірма Радіус Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані».

З акту перевірки та апеляційної скарги вбачається, що згідно податкової інформації вказані контрагенти не знаходяться за юридичною адресою, у підприємств відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, основні фонди та інші виробничі потужності, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з чим податковим органом встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Фірма Радіус Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані» та його контрагентами - покупцями. На підставі чого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Більш того, складання ТТН не є обов'язковим у разі здійснення перевезень власними силами без залучення перевізника.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

Отже на перевезення, які здійснюються власними силами підприємства без залучення перевізника, вимоги вказаного Наказу №363 не розповсюджуються.

Слід зазначити, що відповідно до умов договору, укладеному між позивачем та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», поставка товару здійснюється саме останнім.

Більш того, сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підтвердження відсутності реального виконання умов договору та права на формування податкового кредиту є необґрунтованими, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної, за умови наявності інших первинних документів, та відсутності у даному випадку підстав для оформлення товарно-транспортних накладних, не може бути беззаперечним доказом обґрунтованості викладених висновків відповідача.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 18.04.201 р. у справі К/9991/74763/11, від 02.02.2012 р. у справі К-20170/09.

Заявником апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Щодо відсутності ТОВ «Фірма «Радіус Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані» за місцезнаходженням, а також відсутність у вказаних осіб достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, колегія суддів вказує, що це не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарські операції з продажу товарів: адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п.. Аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 у справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 у справі №К/9991/50633/11.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Але, колегія суддів вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України.

Відповідно до ст.201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст.201 КАС України.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.13 по справі № 801/9385/13-а змінити.

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2294,00 грн. судових витрат".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.13 по справі № 801/9385/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко