Ухвала

від 16.12.2013 по справі 426/1291/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Гашинська О.А.

Доповідач - Малієнко Н.В.

Справа № 426/1291/13-ц

Провадження № 22ц/782/4697/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого: Малієнко Н.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Матвєйшиної О.Б.

при секретарі: Борзило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство»

на рішення Сватівського районного суду Луганської області

від 18 жовтня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство» про визнання наказу про дисциплінарну відповідальність незаконним, про поновлення на попереднє місце роботи, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, який в подальшому доповнив та просив визнати накази №102-з від 24.05.2013 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та № 148-к від 19.06.2013 року про звільнення із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, незаконними, поновити його на попереднє місце роботи та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.06.2013 року по день винесення рішення із розрахунку заробітку 1700 грн. на місяць.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені. Наказ №102-з від 24.05.2013 року ДП «Сватівське лісомисливське господарство» про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та наказ № 148-к від 19.06.2013 року ДП «Сватівське лісомисливське господарство» про звільнення єгеря Містківського лісництва ОСОБА_2 визнано незаконними. Поновлено ОСОБА_2 на попереднє місце роботи в ДП «Сватівське лісомисливське господарство» в якості єгеря обходу №4 Містківського лісництва. Стягнуто з ДП «Сватівське лісомисливське господарство» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.06.2013 року і по день винесення рішення, в розмірі 6355,40 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, позивач надав апеляційну скаргу і просив скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в задоволені позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як при виданні наказу №102-з від 24.05.2013 року про оголошення позивачу догани, так і №148-к від 19.06.2013 року про його звільнення, були порушені норми трудового законодавства, що тягне за собою поновлення на роботі із стягненням з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах з 24.01.2011 року, з 01.04.2013 року працював єгерем обходу №4 Містківського лісництва. (а.с.6,7).

Наказом № 102-з від 24.05.2013 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне відношення до своїх службових обов*язків при організації робіт по охороні та захисту лісів, які віднесені до державного майна. (а.с.11).

11.06.2013 року на ім'я директора ДП «Сватівське лісомисливське господарство» був наданий акт перевірки роботи позивача, як єгеря на обході №4, згідно плану роботи з переліченими недоліками в роботі.(а.с.13-14, 16-17).

12.06.2013 року позивач з цього приводу надав пояснення та відзвітував про проведену роботу із січня 2013 року по 13.05.2013 року. (а.с.18-19).

17.06.2013 року директор ДП «Сватівське лісомисливське господарство» звернувся до профспілкового комітету з поданням про надання згоди на звільнення позивача з посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. (а.с.115)

19.06.2013 року на засіданні профспілкового комітету, в якому приймав участь позивач, було розглянуто подання адміністрації та прийняте рішення про надання згоди на звільнення позивача з вказаної підстави, що оформлено протоколом №2. (а.с.114).

Наказом ДП «Сватівське лісомисливське господарство» №148-к від 19.06.2013 року позивач був звільнений з посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку. (а.с.21)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до працівника застосовувались заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, виходячи зі змісту цієї норми необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків воно не знято і не погашено.

При цьому під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести правильність застосування ним всіх попередніх дисциплінарних стягнень та факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ про звільнення.

Суд під час оцінки законності застосування дисциплінарних стягнень, які стали підставою для звільнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, повинен врахувати положення ст. ст. 147-149 КЗпП України, відповідно до яких роботодавець має право застосувати до працівника дисциплінарне стягнення лише за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.

Як вбачається з матеріалів справи, в наказі про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зазначено, що підставою для звільнення став попередній наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Але в наказі про звільнення не зазначено, яке саме порушення трудової дисципліни допустив позивач та які не виконав обов'язки, покладені трудовим договором після застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача став акт перевірки його роботи на обході №4 та встановлені при цьому недоліки.

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що з 13.05.2013 року по 10.06.2013 року (а.с.8) позивач знаходився у щорічній відпустці і недоліки в його роботі встановлені комісією 11.06.2013 року відразу після виходу із відпустки більшістю пов*язані саме із його відсутністю певний час на обході, що виключає невиконання плану роботи без поважних причин.

Крім того, наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення від 24.05.2013 року не можна вважати законними, оскільки дисциплінарне стягнення було накладено на позивача в період його щорічної відпустки, в наказі не вказано в чому полягає неналежне відношення позивача до службових обов*язків, коли цей проступок скоєний, не запропоновано надати з цього приводу письмові пояснення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем при звільненні позивача на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, порушені вищенаведені норми закону, у зв'язку з чим судом першої інстанції правильно зроблений висновок про відсутність в діях позивача систематичного невиконання трудових обов*язків, визнання наказів №102-з від 24.05.2013 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та №148-к від 19.06.2013 року про звільнення - незаконними та поновлення його на роботі.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі, прийнято рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 6355,40 грн. за період з 19.06.2013 року по 18.10.2013 року, виходячи із довідки про розмір його середньомісячної заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують законність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу треба відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 324, 325 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство» відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: