Ухвала

від 14.01.2014 по справі 816/1717/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 р.Справа № 816/1717/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 816/1717/13-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

2 квітня 2013 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч" (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить після зміни позовних вимог, про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.03.2013 року про застосування адміністративного арешту майна позивача № 746/10/22-42.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 р. по справі № 816/1717/13-а позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 01.03.2013 року про застосування адміністративного арешту майна позивача № 746/10/22-42.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що порушені приписів Податкового кодексу України, неврахування фактичні обставини справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку у відповідача.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання Полтавської МДПІ Полтавської області ДПС на І квартал 2013 року заплановано здійснити комплексну перевірку СТОВ "Світоч".

26.02.2013 року працівниками податкового органу був вручений лист від 26.02.2013 року №686/10/22-42 з вимогою про надання документів, пояснень та документальних підтверджень використання у власній господарській діяльності орендованого майна, а також зобов'язано провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із необгрунтованості рішення податкового органу від 01.03.2013 року про застосування адміністративного арешту майна позивача № 746/10/22-42 у зв"язку з виконанням позивачем вимог про проведення інвентаризації.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи державної податкової служби мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У відповідності до пп.20.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

На підставі п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Частиною 2 п.94.5 ст.94 ПК України зазначено, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов»язковому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Податковим органом в якості підстави для постановлення оскаржуваного рішення зазначається відмова позивача від надання на вимогу податкового органу належним чином оформлених матеріалів інвентаризації, та відмова від її проведення, що зафіксоване актом №25 від 28.02.2013 року

Матеріали справи містять посилання на проведення позивачем інвентаризації основних засобів, наявних коштів у касі про що було постановлено розпорядження «Про створення інвентаризаційної комісії» від 28.02.2013 року, розпорядження від 28.02.2013 року «Про проведення інвентаризації» у період з 01.03.2013 року по 04.03.2013 року, розпорядження від 04.03.2013 року «Про затвердження акту проведення інвентаризації №1 від 04.03.2013 року ».

Відсутність встановленого податковим органом строку проведення інвентаризації у вимозі податкового органу та фактичне проведення позивачем інвентаризації стали підставами для відмови у задоволені подання податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна по адміністративній справі №816/955/13-а.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно надав оцінку даним обставинам у відповідності до правил частини 1 статті 72 КАС України, та задовольнив позовні вимоги.

Частина 1 статі 72 КАС України каже, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність постановлення податковим органом оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів апеляційної скарги неврахування судом першої інстанції права, передбаченого статтею 20 Податкового кодексу України про вимагання від платників податків проведення інвентаризації, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору.

Предметом розгляду справи є правомірність оскаржуваного рішення від 01.03.2013 року, а не дії податкового органу по вимаганню проведення вимоги.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 1 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Таким чином, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2013р. по справі № 816/1717/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С.