Постанова

від 20.01.2014 по справі 904/1990/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 р. Справа № 904/1990/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач ,

суддів : Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі : Євстигнеєвій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Спєров Д.К., представник, довіреність № б/н від 27.02.13;

від відповідача-1: Ліфлянчик С.І., представник, довіреність № б/н від 18.09.13;

від відповідача-2: ОСОБА_1, представник, довіреність № 424 від 25.09.13;

від третьої особи: Сорокіна Н.В., представник, довіреність № б/н від 14.05.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013р. у справі №904/1990/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід",

м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 : Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортної

компанії "Східна експедиція", м. Дніпропетровськ

відповідача-2 : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнього підприємства "Хумана піпл ту піпл Україна", м. Київ

про стягнення 420 472 грн 39 коп

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Рудь І.А., суддів Суховарова А.В., Рудовської І.А.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване недоведеністю Позивачем факту понесення збитків та складу цивільного правопорушення, необхідного для їх стягнення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, прийняти нове рішення про задоволення позову шляхом солідарного стягнення з Відповідачів суми збитків - 420 472,39 грн. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що право власності на товар виникло у нього з моменту передачі товару перевізнику, що підтверджується товаро-транспортною накладною серії 10ААВ №564606 від 10.01.2013р., та відповідає вимогам ст.334 Цивільного кодексу України. Зазначив, що розмір понесених ним збитків є співрозмірним розміру вартості знищеного товару, який ним був оплачений платіжним дорученням №94 від 09.01.2013р., та становить 420472,39 грн. Вважає, що в силу вимог ст.ст. 924,932 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відповідальність за завдану шкоду мають нести обидва Відповідачі солідарно.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2013р. було скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р., якою вказану апеляційну скаргу повернуто Позивачу без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. апеляційна скарга прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

Відповідач-1 проти скарги заперечив, посилаючись на те, що виконав зі свого боку зобов`язання по організації перевезення вантажу. Зауважив, що пожежа сталася в результаті подій, які Відповідачі передбачити не могли (коротке замикання електричних проводів) та Позивачем не доведено протиправності дій Відповідача-2 та наявності причинного зв`язку між діями та шкодою. Вказав на те, що з акту про пожежу не можливо встановити, чи було знищено весь вантаж в цілому або лише його частка, який саме це був вантаж та кому він належав. Крім того, Позивач не може вимагати відшкодування вартості знищеного вантажу, оскільки він не набув право власності на нього. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 проти скарги також заперечив, вказав, що Позивач не надав документи, якими обґрунтовуються розмір заподіяного збитку. Крім того, факт пошкодження вантажу під час перевезення не зафіксований у відповідному документі, а надана ТТН не підписана водієм, не містить поміток щодо вартості товару та передачі разом з вантажем інших документів, а також помітки вантажоодержувача про втрату товару. Вважає ТТН підробленою, з приводу чого він звертався до правоохоронних органів. Також зазначив, що сума збитків між сторонами не погоджувалася, жодних претензій від Відповідача він не отримував; вантаж не був повністю пошкоджений, але Позивачем цей факт з`ясований не був. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа свою позицію, викладену письмово, до суду не надала, повноважний представник в судових засіданнях апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2009р. між Дочірнім підприємством „Хумана піпіл ту піпл України" - продавець (надалі - Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід" - покупець (надалі - Позивач) був укладений договір поставки №2/09 (надалі - Договір-1), строк дії якого з урахуванням додаткових угод №3 від 30.12.2011р. та №6 від 30.12.2012р. був продовжений до кінця 2013 року.

Відповідно до умов Договору-1 Третя особа зобов'язалась поставити товар (одяг та взуття секонд-хенд) у власність Позивачу для використання його у підприємницькій діяльності, а Позивач зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах Договору-1 (п.п. 1.1, 1.2 Договору-1).

Поставка товару здійснюється на умовах самовивезення. Датою поставки товару вважається дата передачі товару Третьою особою Позивачу. (п. 3.1., 4.2. Договору-1).

25.11.2010р. між Позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія „Східна експедиція" - експедитор (надалі - Відповідач-1) був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування №28 (надалі - Договір -2) строком дії в один рік з моменту його підписання та з умовою пролонгації на наступний рік в разі письмового звернення однієї із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії (п. 7.1. Договору-2). Доказів припинення Договору-2 або його розірвання сторонами відповідно до п. 7.2. договору суду не надано.

Відповідно до умов Договору-2 Відповідач-1 зобов'язався за винагороду, за дорученням та за рахунок Позивача організувати перевезення вантажів по номенклатурі та в обсягах, обумовлених товарно-транспортними накладними, транспортними засобами вантажопідйомністю до 20 тон в пункти призначення, вказані Позивачем; а Позивач зобов'язався надавати для перевезення вантажі та своєчасно сплачувати винагороду Відповідачу-1 за договірною ціною та відшкодовувати вартість послуг за їх перевезення (п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору-2, а.с. 118, т.1). Перевезення вантажів здійснюються Відповідачем-2 тільки на підставі заявок, що надаються Позивачем по факсу не пізніше 6 годин дня, який передує дню перевезення (п.2.1. Договору-2).

Умовами Договору-2 сторони обумовили, що Відповідач-1 зобов`язується здійснювати заходи з метою забезпечення збереженості вантажу та безпеки перевезення з моменту його прийому до перевезення до моменту видачі у пункті призначення особі, уповноваженій вантажоодержувачем на приймання вантажу (п.п. 2.2.3., 2.2.4. Договору-2). Крім того, Відповідач-1 в разі наявності його вини несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу у разі його повної або часткової втрати, пошкодження, порчі, тощо (п. 4.2. Договору-2).

08.01.2013р. на виконання п. 2.1 Договору-2 Позивачем на адресу Відповідача-1 було направлено заявку №4 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якої Відповідач-2 мав забезпечити перевезення вантажу (одежа б/у об`ємом 15,86 куб.м.). Вантажовідправником зазначена Третя особа, вантажоодержувачем - Позивач. Дата завантаження - 10.01.2013р. з 14.30-15.00, дата розвантаження - 11.01.2013р. з 09.00 год. (а.с. 23, 123, т.1).

На виконання вказаної заявки та з урахуванням п. 1.2. Договору -2 щодо можливості укладати договори з третіми особами, Відповідач-1 уклав із перевізником Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (надалі -Відповідач-2) заявку - договір 08/01/2013г. №4 від 08.01.2013р. на здійснення разового міжміського автотранспортного перевезення, відповідно до умов якої Відповідач-1 залучає Відповідача-2 для доставки вантажу автомобілем Рено держ. номер НОМЕР_1, причеп держ. номер НОМЕР_2 (надалі - автомобіль). Вантаж - одяг б/в чистий, сухий, без запаху в кількості 15 тон, об'ємом 83 куб.м.; вантажовідправник - Третя особа, вантажоодержувач - Позивач (а.с. 24, 124, т.1).

10.01.2013р. між Позивачем та Третьою особою була підписана специфікація №2 до Договору-1, якою сторони узгодили вид, кількість та ціну товару, що поставляється - б/у одежа А, текстиль, заг. вага 9 851 кг, ціна з НДС 420 472,39 грн.(а.с. 20,т.1).

10.01.2013р. на території складу ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" за адресою м. Київ. вул. О.Довбуша, 22, де зберігався товар на підставі договору про надання послуг від 06.01.2011р. №58-ЮІ, укладеного між Третьою особою та ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (а.с. 32-40, т.1), було здійснено завантаження вантажу до автомобілю Відповідача-2 для перевезення його Позивачу. Заїзд та виїзд Відповідача-2 на територію ДП «УДЦТС «Ліски» підтверджується листом №25-10 від 27.02.2013р. та разовою перепусткою №20 (а.с. 26,27 т.1), прийняття товару у кількості 9 851 кг для перевезення Позивачу - товарно-транспортною накладною 10 ААВ № 564606 .

10.01.2013р. в ході здійснення Відповідачем-2 перевезення вантажу у кабіні автомобілю, який знаходився на 40 км Бориспільського району Північно-Східного обходу, м. Київ, сталася пожежа, внаслідок якої було знищено внутрішнє та зовнішнє облицювання автомобіля марки RENAULT HR 420 держ. НОМЕР_1, передні колеса, тентові покриття причепу марки КRONE держ. № НОМЕР_2, а також вантаж - одяг „Секондхенд" вагою 10 тон. Про зазначені обставини службовими особами підрозділу МНС був складений акт про пожежу від 10.01.2013р., причиною пожежі зазначено - коротке замикання електричних проводів кабіни автомобіля (а.с. 29, т.2).

В результаті пожежі Позивач поніс збитки в розмірі вартості втраченого вантажу на суму 420 472 грн 39 коп, які Відповідачі в добровільному порядку не відшкодували, що і стало підставою позову.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 Цивільного кодексу України). Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, яка передбачає, зокрема, і відшкодування збитків.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортне обслуговування та організацію перевезення товару від Третьої особи Позивачу здійснював Відповідач-1, який залучив перевізника - Відповідача-2 шляхом укладення із ним разового договору-заявки №08/01/2013 №4. Укладення договору перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.01.2013р., товар був прийнятий Відповідачем-2 в належному стані без зауважень у різновиді та кількості, що відповідають специфікації №2 від 10.01.2013р. та видатковій накладній №3 від 10.01.2013р. (Відповідач-2 не заперечує отримання товару для перевезення).

Відповідач-2 не виконав свого зобов'язання та взагалі не доставив вантаж позивачу, а також не надав жодних доказів, які б звільняли його від відповідальності, що визначена законом та договором-заявкою №08/01/2013 №4.

Пунктом 4.2. Договору-2 визначено також, що Відповідач-1 несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу у разі його повної або часткової втрати, пошкодження, порчі, тощо.

Відповідно до ст. ст. 540 та 541 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про правомірність позовних вимог саме шляхом солідарного стягнення понесених замовником збитків з експедитора та перевізника. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд (постанова № 8/211 від 03.02.2009р.).

При цьому апеляційний суд зауважує на помилковості висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення збитків внаслідок недоведеності складу цивільного правопорушення та факту понесення збитків саме Позивачем з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (п.1 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Розмір збитків, які поніс Позивач внаслідок пожежі, складає 420 472,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №94 від 09.01.2013р. на суму 726 925,75 грн, яким Позивач, в тому числі оплатив передплатою за товар по рахунку на оплату №1 від 03.01.2013р. в сумі 420 472,40 грн, тобто за товар, який був знищений при перевезенні. Здійснення Позивачем оплати за Договором-1 підтверджується Третьою особою (а.с. 53, т.2), актом звіряння розрахунків між ними за 1 квартал 2013р., витягом із акту перевірки державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 21.08.2013р. (а.с. 8-12 .3, а.с.71 т.2). Заперечення відповідачів в цій частині спростовується вище наведеними доказами та наданими апеляційному суду документами щодо ввезення спірного вантажу на митну територію України (а.с.132-153 т.3), якими підтверджується вартість товару на час митного оформлення.

Частиною 1,2 статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна.

Таким чином, з урахуванням того, що товар був переданий перевізникові для перевезення, що підтверджується дослідженою ТТН, Позивач набув право власності на нього. Третьою особою, яка є постачальником цього товару, не оспорюється право власності позивача на товар, та не заявляються самостійні вимоги щодо товару. Отже, збитки поніс саме позивач.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідачі не забезпечили схоронне перевезення та передачу вантажу вантажоодержувачу. Посилання відповідача-2 на те, що не весь вантаж було знищене вогнем, не впливає на розмір відповідальності відповідачів, оскільки ними не було забезпечено збереження та доставку решти вантажу вантажоодержувачу. А звідси, є неправомірним посилання відповідача-2 на відсутність відмітки в товарно-транспортній накладній про втрату товару як підставу для звільнення від відповідальності, оскільки вантаж взагалі не було доставлено.

Вина перевізника підтверджується актом про пожежу від 10.01.2013р., висновком від 17.01.2013р., що наданий ДІМ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, колегія суддів доходить до висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення, як то наявність збитків, вина перевізника у формі необережності (недогляду за автомобілем), та причинний зв'язок між збитками та порушенням зобов'язання щодо доставки вантажу у цілісності, тобто вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню. За повідомленням сторін по даному випадку страхові відшкодування не проводилися.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на ст. 1166 Цивільного кодексу України, оскільки дана норма права регулює відносини позадоговірної шкоди, а між сторонами виникли договірні відносини, відповідальність за порушення яких визначена як у Договорі-2, так і у договорі-заявці №08/01/2013 №4.

З огляду на встановлені обставини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013р., як прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права із невідповідністю висновків, викладених в рішенні, обставинам справи - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на Відповідачів.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2013р. у справі № 904/1990/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортної компанії "Східна експедиція" - 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Котляревського, 11/101, код ЄДРПОУ 33247620 (р/р невідомі) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 (р/р невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хумана Схід" - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 35934899 (р/р невідомі) збитки - 420 472, 39 грн (чотириста двадцять тисяч чотириста сімдесят дві грн 39 коп), витрати по сплаті судового збору за подання позову - 8 409,45 грн (вісім тисяч чотириста дев`ять грн 45 коп), витрати по апеляційній скарзі - 4 204,73 грн (чотири тисячі двісті чотири грн 73 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 22.01.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус