Постанова

від 06.06.2006 по справі 178/18-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

178/18-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" червня 2006 р.                                                             Справа №     178/18-05

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної дирекції "Укртелеком"

до  Державної податкової інспекції у Таращанському районі та Відділення державного казначейства у таращанському районі

про      стягнення 10945,50 грн.

За участю представників:

Позивач -  Рибіна Г.Г.

Відповідач -  Рябчук В.М., Павлов С.О.

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Київської  обласної філії (далі - позивач) до Державної  податкової інспекції  у Таращанському районі (далі –відповідач 1) та Відділення Державного казначейства у Таращанському районі (далі- відповідач - 2) про стягнення 10945,50 грн.  

Розгляд справи відкладався відповідно до ухвали  від  31.05.2005 року  у зв'язку з   невиконанням  вимог суду та клопотанням  відповідача 1 надіслав  про відкладення розгляду справи у зв'язку  з неможливістю його уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на визнання рішенням господарського суду Київської області  від 13.01.2004 року у справі № 384/16-2003  частково недійсним  податкового повідомлення-рішення ДПІ у Таращанському районі Київської області  № 110 від 20.02.2003 року на суму 10945, 50 грн., яке було залишене в силі після апеляційного (постанова від 19.03.2004 року КАГС ) та касаційного (постанова ВГСУ від  05.07.2004 року) оскарження.

Відповідач 1 у відзиві  позовні вимоги по суті не заперечив, однак зазначив, що, оскільки  відповідно до п. 4 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України,  фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених  податків, зборів,  (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого  Наказом Державної   податкової адміністрації  України, Міністерства  фінансів України, Державного казначейства України  від 03.02.2005 року № 58/78/22  повернення платникам  податків помилково та/або надміру  сплачених коштів здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному  бюджетному році платіж, який підлягає поверненню.  На момент  подання заяви здійснити  повернення було  неможливо через відсутність в бюджеті, на який було  перераховано фінансові санкції, вільних коштів.  

Відповідач 2 у відзиві зазначив, що відповідно до Порядку повернення платникам  помилково та/або надміру  сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)  здійснюється з відповідних рахунків,  відкритих в органах Державного казначейства  згідно з Планом  рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого  бюджетів,  затвердженого наказом  Державного казначейства України від 28.11.2000 року  № 119  шляхом  оформлення  платіжних доручень на підставі відповідних  документів,  у тому числі  виконавчих, податкових, митних та інших  державних органів, яким відповідно до закону надано право  стягнення до бюджету  податків, зборів та інших надходжень. Тобто  відповідно до п. п. 1.3   такого Порядку  повернення  платникам помилково та/або  надміру сплачених  платежів, надходження яких  забезпечується іншими державними  органами, здійснюють органи  державного казначейства  на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідно державного органу, на який покладено  справляння платежу, що повертається,  з обов'язковим зазначенням  необхідності  повернення  оригіналу документа (квитанції, платіжного доручення), який   підтверджує  перерахування коштів до відповідного бюджету. Роль органів Державного казначейства  відповідно до ст.ст. 48, 50 Бюджетного кодексу України зводиться до  здійснення контроль  за бюджетними  повноваженнями  при зарахуванні надходжень,  прийнятті зобов'язань, проведенні  платежів та ведення обліку всіх надходжень, що  належать Державному бюджету України.  

В судовому засіданні 14.06.2005 року,   з врахуванням   положень Указу Президента України  від 20.04.2005 року № 676/2005 року, яким   з метою забезпечення проведення  збалансованої  державної фінансової політики та відповідно до  п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено реорганізувати  Державне  казначейство України шляхом його перетворення в урядовий орган   державного управління  у складі  Міністерства фінансів України,  з'ясувалось, що провадження у справі підлягає зупиненню на підставі  п. 3 ч. 2 ст. 79  ГПК України.

Відповідно до  п. 3 ч. 2 ст.  79 ГПК України господарський суд  має право  зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому  процесі, або за своєю ініціативою в разі  заміни однієї з сторін  її правонаступником внаслідок реорганізації.

За таких обставин, оскільки  орган Державного казначейства  є стороною у справі           № 178/18-05 –відповідачем 2, господарський суд зупинив провадження у  справі.

Позивач  22.05.2006 року надав суду листа, в якому  повідомив про  закінчення  реорганізації  Державного казначейства України відповідно до Положення «Про Державне казначейство України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232.    

Відповідно до  ч. 3 ст.  79 ГПК України господарський суд   поновлює провадження у справі після усунення  обставин,  що зумовили його зупинення.

Оскільки,  процес реорганізації   Державного казначейства України завершено, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 178/18-05 відпали, провадження у справі підлягає поновленню.

Крім того, суд зазначає, що  оскільки позивач оскаржує дії  податкового органу, на підставі чого ставить вимогу про  стягнення  помилково зарахованих коштів до бюджету,  відповідно до п. 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), який набрав чинності 01.09.2005р., компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, в зв'язку з чим даний позов є адміністративним і на підставі п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) його розгляд покладено на господарські суди відповідно до норм та правил КАС України.

За таких обставин  подальший розгляд справи має відбуватись за правилами КАС України. Відповідно до ухвали від  24.05.2006 року  провадження у справі було поновлене та призначено її розгляд на 06.06.2006 року.

В судовому засіданні 06.06.2006 року  представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник  відповідача 1  в судовому засіданні   зазначив про неможливість повернення  коштів з бюджету, оскільки  встановлений ст. 15 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ   строк 1095 днів  для повернення минув, при цьому письмові заперечення суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, судом встановлено.

Відповідно до  податкового повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Таращанському районі № 110 від  20.02.2003 року позивачеві було нараховано штрафні санкції  з посиланням на п. 1 ст. 3,  п. 1 ст. 17  Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування  та послуг»в сумі 15695,40 грн., з яких  10945,50 грн.  складають штрафні санкції  в п'ятикратному розмірі вартості путівки, наданої працівнику з відшкодуванням її вартості, за не проведення такої операції через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до платіжного доручення №  3995 від  30.09.2003 року  позивачем були сплачені  вищезазначені штрафні санкції в сумі   15695,40 грн. на рахунок  ВДК у Таращанському районі, що  не заперечується відповідачами  у справі.

В той же час, Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Київської  обласної філії  звернулось  до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Таращанському районі № 110 від  20.02.2003 року  в частині нарахування 10945,50 грн.  та  повернення  з бюджету  безпідставно сплачених коштів.  Відповідно до рішення господарського суду Київської області  у справі  № 384/16-2003 від 13.01.2004 року, позовні вимоги були задоволені в частині   визнання  недійсним  частини податкового  повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Таращанському районі № 110 від  20.02.2003 року  у зв'язку з неправомірним нарахуванням 10945,50 грн.  штрафних санкцій.   Щодо повернення з  бюджету 10945,50 грн. в позові було відмовлено за відсутністю факту порушеного права на момент розгляду спору по суті. Рішення набрало законної сили відповідно до постанови від  19.03.2004 року  Київського  апеляційного господарського суду.

Таким чином,   рішенням господарського суду Київської області  у справі                   № 384/16-2003 від 13.01.2004 року було  визнано неправомірним нарахування  податковим повідомленням-рішенням  Державної податкової інспекції у Таращанському районі № 110 від  20.02.2003 року  штрафних санкцій в сумі 10945,50 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача 1, зокрема, листами від  18.08.2004 року, 21.12.2004 року для дачі висновку ВДК у Таращанському районі про повернення з  бюджету 10945,50 грн., як помилково чи надміру сплачених, крім того, в листах від  12.07.2004 року, 18.08.2004 року, 22.09.2004 року, 21.12.2004 року  позивач звертався до відповідача 2 про повернення спірних коштів.

В своєму листі від  09.03.2005 року № 281/7/10 відповідач 1 не заперечив проти необхідності повернення  безпідставно отриманих фінансових санкцій, однак, оскільки  в бюджеті, до якого були зараховані  спірні суми штрафних санкцій  відсутні вільні кошти, заборгованість повернути неможливо, однак,  висновок про їх повернення буде  підготовлено одразу ж при появі коштів.

Відповідач 2  в листі  від 11.08.2004 року відповів, що  повернення  коштів з бюджету  по коду класифікації доходів 23030100 відбувається за висновком  відповідного податкового органу.

Оскільки  відповідачем 1 висновок для   Відділення державного казначейства не був наданий, кошти з бюджету не були повернуті, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав і просить  стягнути з  Державного бюджету  через відповідача 2   спірну суму  за рішенням суду.

Станом на день подання позову  04.05.2005 року   кошти не були повернуті позивачеві, що  встановлено під час  розгляду справи та  не заперечується сторонами.

Відповідно  до  статті  1  Господарського  процесуального  кодексу  України  підприємства  мають  право  звертатися  до  господарського  суду  згідно  з  встановленою  підвідомчістю  господарських  справ  за  захистом  своїх  порушених  або  оспорюваних  прав  і  охоронюваних  інтересів.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами, внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР від 16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР від 05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином, органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби, які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають з платниками податків з питань оподаткування.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

          Відповідно до п.  2 ст. 50 Бюджетного кодексу України  Державне казначейство України  веде бухгалтерський облік  всіх надходжень, що належать державному бюджету України та за поданням   органів стягнення  здійснює повернення коштів, що були помилково або надміру зараховані  до бюджету.

Відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби України,  фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених  податків, зборів,  (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого  Наказом Державної   податкової адміністрації  України, Міністерства  фінансів України, Державного казначейства України  від 03.02.2005 року № 58/78/22  повернення  сум з державного бюджету здійснюється  шляхом  оформлення  платіжних доручень на підставі відповідних  документів,  у тому числі  виконавчих, податкових, митних та інших  державних органів, яким відповідно до закону надано право  стягнення до бюджету  податків, зборів та інших надходжень.

Згідно з цим  Порядком  поверненню  з  бюджету  за  заявою платника податків підлягають, зокрема,     переплата, яка  виникла  внаслідок  скасування чи зміни судом рішення контролюючого органу  про  нарахування  або  донарахування суми  податкового  зобов'язання,  якщо  така  сума  була  сплачена (стягнута).

З огляду на викладене позивач правомірно заявив позов до відповідачів про стягнення   з державного бюджету надміру  сплачених коштів,  оскільки затримка  виплати сталася з вини  відповідача 1, який  будучи органом стягнення відповідних коштів,  своєчасно не надав висновок   для Відділення державного казначейства (відповідача 2) про виплату  сум, стягнення яких  в подальшому було визнано неправомірним.

Крім того,  відповідно до Наказу державного казначейства України  від 10.12.2002  N 226 Про затвердження Порядку повернення платникам        помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)  повернення  платникам помилково та/або надміру сплачених платежів здійснюється з того бюджету,  до  якого  зараховується  у поточному бюджетному році платіж,  який підлягає поверненню.  Якщо платіж,  що  повертається,  був  сплачений  до  загального   фонду державного   або   місцевих   бюджетів,  але  згідно  з  бюджетним законодавством не передбачений серед джерел надходжень бюджетів  у поточному  бюджетному році,  то повернення здійснюється за рахунок інших податків (код класифікації  доходів  бюджету  16030200)  або інших  надходжень  (код  класифікації  доходів  бюджету  24060300) відповідного бюджету.

      У разі неможливості одноразової виплати    на  загальну  суму  орган  Державного казначейства  здійснює   повернення   частковими   сумами   шляхом оформлення відповідних розрахункових документів.

           У   разі   недостатності   або  відсутності  коштів  для здійснення   повернення   проводиться   підкріплення   відповідних рахунків з обліку доходів бюджетів,  при цьому сума підкріплення у бухгалтерському обліку  з  виконання  бюджетів  відображається  як зменшення  коштів переданих за рахунками управлінського обліку,  а не як зменшення доходів бюджетів (у  таких  випадках  допускається від'ємне сальдо за окремими рахунками).

Таким чином, посилання відповідача 1 у відповіді про неможливість відшкодування у передбачені законодавством терміни, на відсутність  вільних коштів неправомірна.

Посилання відповідача 1 (в засіданні суду 06.06.2006 року) на  закінчення 1095 денного строку  для  виплати сум з державного бюджету не приймається судом, оскільки згідно із підпунктом 15.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто,  передбачено граничний строк для  звернення з відповідною  заявою, який позивачем не пропущений, оскільки право на таке відшкодування виникло з набранням судовим рішенням у справі № 384/16-2003  законної сили  відповідно до постанови Київського  апеляційного господарського суду від 19.03.2004 року, і позивач  звернувся з заявою про відшкодування листами від  18.08.2004 року та від 21.12.2004 року.

Слід зазначити, що відповідна норма  не встановлює граничних строків для  повернення  невиплаченої з вини  державних органів  бюджетної заборгованості,  а 1095 днів не минуло  навіть з моменту зарахування до бюджету 30.09.2003 року спірної суми.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що в  діях органів Державного казначейства відсутні ознаки порушення, що спричинили виникнення спору, оскільки  не було висновку органу стягнення, як підстави для виплати з Державного бюджету в загальному порядку.

Відповідно до  п. 5 Постанови  від 21 грудня 2005 р. N 1232, якою затверджене  Положення про  Державного казначейства України, Державне казначейство  повертає  кошти,  помилково  або  надмірно  зараховані  до бюджету,  за  поданням  органів  стягнення,  яким  відповідно   до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків,  зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Однак судом встановлено, що   позивач має право на повернення з Державного бюджету   10945,50 грн., тому  спірні кошти  підлягають виплаті  Відділенням державного казначейства України  у Таращанському районі за рішенням суду, яким встановлено протиправність  ненадання висновку відповідачем 1.

За таких обставин,  суд вважає, що  позовні вимоги  обґрунтовані та правомірні, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до  п. 1 ст.  94 КАС України   судові витрати  в сумі 109,46 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

          1.     Позов задовольнити повністю.

          2.    Стягнути з Відділення Державного казначейства України  у Таращанському районі (09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Шевченка, 28)   на користь  Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(02098, м. Київ,                         пр-т Тичини, 6, код 01184901)  10945,50 (десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. заборгованості.

          3. Стягнути з Державного бюджету України на користь  Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(02098, м. Київ, пр-т Тичини, 6, код 01184901) 109,46 (сто дев'ять) грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.