Рішення

від 17.01.2014 по справі 901/4080/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2014 Справа № 901/4080/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотоп»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж - Крим»

про спонукання до виконання певних дій

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників сторін:

від позивача - Зорін А.Є., довіреність № б/н від 12.08.2013, представник; Калінін О.М., довідка АА №526602 від 05.04.2012, керівник.

від відповідача - Грапенюк С.С., довіреність № 12/09 від 10.09.2013, представник.

від третьої особи - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 29.07.1997.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж - Крим», та просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояж-Крим» здійснити перебудову торгівельного центру, кемпінгу та комплексу автотехобслуговування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, 189а, 191, шляхом знесення частини забудови площею 0,5499 га, яка знаходиться в стометровій охоронній зоні та санітарно-захисній зоні автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2013 провадження по справі порушено суддею І.А. Іщенко, справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні, що відбулось 14.01.2014 до початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояж-Крим» (АДРЕСА_2, Торгівельний центр «Південна галерея», поштовий індекс: 95493, ідентифікаційний код: 31213956) здійснити перебудову Торгівельного центру, кемпінгу, комплексу автотехобслуговування, з виділенням другої черги будівництва - торгівельний центр в м. Сімферополі, що знаходиться в стометровій охоронній зоні та санітарно-захисній зоні автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: АДРЕСА_2-191, шляхом знесення частини забудови площею 0,5499 га, яка знаходиться в стометровій охоронній зоні та санітарно-захисній зоні автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: АДРЕСА_2".

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2013 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотоп» про зміну предмету позову задоволено, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1).

Під час судового засідання 17.01.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд у позові відмовити, за мотивами викладеними у відзиві, згідно якого зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а у позивача відсутнє право на звернення з такого роду позовними вимогами, оскільки в межах забудови, що здійснюється відповідачем не встановлена жодна охоронна зона, навіть за її існування обмеження здійснення діяльності в такій зоні не діють, у зв'язку з не введенням АГНСК в експлуатацію в установленому законом порядку (а.с. 155-165, т. 1).

Третя особа під час судового засідання наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 21 Господарського Процесуального Кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж-Крим» (Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська 189, Торгівельний центр «Південна галерея», поштовий індекс: 95493, ідентифікаційний код: 31213956) здійснити перебудову Торгівельного центру, кемпінгу, комплексу автотехобслуговування, з виділенням другої черги будівництва - торгівельний центр в м. Сімферополі, що знаходиться в стометровій охоронній зоні та санітарно-захисній зоні автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: АДРЕСА_2-191, шляхом знесення частини забудови площею 0,5499 га, яка знаходиться в стометровій охоронній зоні та санітарно-захисній зоні автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: АДРЕСА_2".

Позовні вимоги позивач мотивує тим, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 2287, фізична особа - ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0,5990 га, кадастровий номер 0110100000:02:001:0507, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та на якій розташована нежитлова будівля з господарсько-побутовими будівлями, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ВП № 497779 від 04.11.2010 та витягом з Державного реєстру правочинів № 10632688 від 11.11.2011.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 11.11.2011 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №2287, ОСОБА_2 набув право власності на автомобільну Газонаповнювальну компресорну станцію з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі договору оренди від 01.12.2013 за № 01/12/13, ОСОБА_2 передав автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію за адресою: АДРЕСА_2 у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Екотоп» строком до 01.09.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» виступає орендарем земельної ділянки та розташованої на неї автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належать ОСОБА_2.

Позивач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояж-Крим» самовільно здійснює будівництво торгівельного центру, кемпінгу та комплексу автотехобслуговування за адресою: АДРЕСА_2, тобто в стометровій охоронній зоні та санітарно - захисній зоні автомобільної газонаповнювальної компресорної станції за адресою: АДРЕСА_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» зазначає, що здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю «Вояж-Крим» спірна забудова суперечить Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів та Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів 173-96, оскільки розташована у межах охоронної зони, яка складає 100 (сто) метрів від огорожі для всіх типів автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій , відтак, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а для їх відновлення у разі не вжиття певних заходів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, адже у разі прийняття спірного об'єкту до експлуатації позивач вже не зможе захистити власні права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено статтею 33 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного Кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2013 №6 «Про практику застосування судами статті 376 цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи то самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким і за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 Цивільного Кодексу України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка їла самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно рване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, фізична або юридична особа приватного права вправі звернутися до суду з городу позовними вимогами в наступних випадках:

- на підставі статті 391 Цивільного Кодексу України, якщо особа є власником і їй здійснюються перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном;

- на підставі статті 376 Цивільного Кодексу України, якщо на земельній ділянці, яка належить такій особі на праві власності або користування здійснюється самочинне будівництво третьою особою без згоди або користувача.

Згідно абзацу 4 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2013 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 Цивільного Кодексу України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснило самочинне будівництво, від такої перебудови.

Проте, жодних приписів про усунення порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотоп» до позовної заяви не додано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» посилається на лист Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Автономній Республіки Крим від 05.04.2013, де вказується про наявність протоколів та в про усунення порушень вимог містобудівного законодавства та на Акт перевірки від 01.04.2013, яким встановлено порушення Відповідачем вимог містобудівного законодавства.

Поряд з тим, вказаний лист не може бути належним та допустимим доказом по справі, оскільки не містить інформації про які приписи йдеться та які порушення встановлені вказаними документами і чи стосуються вони предмету розгляду даної справи

Що стосується обставин, встановлених в Акті перевірки Державної інспекції сільського в Автономній Республіки Крим від 01.04.2013, на які посилається позивач, суд звертає увагу, що вони були (розгляду Окружного адміністративного суду АРК, за результатами якого судом були визнані протиправними та скасовані приписи, так зокрема, судом не встановлено будь - яких порушень земельного законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояж - Крим», у зв'язку з чим оскаржувані приписи не можуть бути визнані такими, що прийняті обґрунтовано, а визнані судом протиправними та підлягають скасуванню».

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотоп», згідно яких будівництво здійснюється в стометровій зоні, яка відповідно частини 3 статті 11 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон в магістральних трубопроводів» встановлюється для автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, суд до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Закон визначає організаційні та правові засади встановлення та дотримання і режиму земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів, в т.ч. розміри «зони для автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС).

Частина 1 статті 9 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон в магістральних трубопроводів» встановлює, що охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектах землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектах землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, спеціальних тематичних картах і атласах стану земель та їх використання, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічній документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку документації із землеустрою та кадастрових планах.

Під поняттям «документації із землеустрою» згідно Закону України «Про землеустрій» слід розуміти «затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо».

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон в магістральних трубопроводів» встановлюється, що охоронні зони об'єктів магістральних трубопроводів зазначаються в документації із землеустрою з моменту надання земельної для будівництва об'єкта магістрального трубопроводу.

Таким чином, порушення меж охоронної зони можливе за наявності (встановлення цієї зони) у документації із землеустрою. Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотоп» не долучено жодних документів із землеустрою на підтвердження факту встановлення такої охоронної зони.

При цьому, зазначаючи у позові про можливість зменшення охоронної зони навколо АГНКС, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» посилається на статтю 13 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон в магістральних трубопроводів», відповідно до якої встановлення нового розміру охоронної зони зазначається в документації із землеустрою.

Таким чином, до моменту встановлення меж охоронної зони в документації із землеустрою, обмеження, встановлені законодавством щодо забудови охоронних зон не існують.

Окільки документація із землеустрою не містить інформації щодо встановлення охоронної зони для автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на земельній Товариство з обмеженою відповідальністю «Вояж - Крим», на даній земельній ділянці пов'язані з автомобільною газонаповнювальною компресорною станцією обмеження відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних і магістральних трубопроводів» Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об'єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію.

Згідно акту від 17.11.2006 державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - АГНКС було введено в експлуатацію.

Відповідно вказаного Акту в експлуатацію були нежитлові будівлі, що належать ОСОБА_2., обладнання автомобільної ірної газонаповнювальної станції у вказаному акті не згадується.

З Акту робочої комісії про приймання обладнання після індивідуального випробування від 25.08.2004, обладнання приймалося в експлуатацію лише робочою комісією.

Станом на момент підписання вказаного акту порядок введення в експлуатацію регулювався ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення».

Пунктом 3 ДБН А.3.1-3-94 встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Ці об'єкти приймаються в експлуатацію за рішенням державних технічних комісій. Державні технічні комісії призначаються районними, районними міста Києва, Севастопольською міською державними адміністраціями та виконавчими органами міст обласного підпорядкування.

До складу державних технічних комісій включаються представники забудовника, замовника, проектувальника, підрядника (при здійсненні будівництва підрядним способом), місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно - епідеміологічного нагляду та державного пожежного нагляду, виконавчого органу місцевих Рад, а на підконтрольних об'єктах Державної екологічної інспекції, Держнаглядохоронпраці, Державної інспекції з енергозбереження додатково включаються представники цих органів.

При введенні в експлуатацію закінчених будівництвом автозаправних станцій, станцій технічного обслуговування, автостоянок, комплексів та об'єктів дорожнього сервісу в межах смуг відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, до складу державної технічної комісії включаються представники Державної автомобільної інспекції.

Рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом та підготовлені до експлуатації.

Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта ї державної технічної комісії, в якому приймається рішення про введення об'єкта в експлуатацію.

Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є підставою для включення даних про введення об'єкта в експлуатацію в державну статистичну звітність, а також для права власності на збудований об'єкт.

Починаючи з 29.09.2004 порядок прийняття в експлуатацію регулювався постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 22.09.2004.

Згідно положень абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Згідно пункту 27 вказаної Постанови за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Відповідно до пункту 3.41 Правил безпечної експлуатації та обслуговування обладнання автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС) ДНАОП 1.1.23-1.06-02, затверджених Наказом Мінпраці №369 від 29.07.2002, робоча комісія, що здійснює обладнання АГНКС після комплексного випробування, приймає рішення про можливість пред'явлення АГНКС Державній приймальній комісії. Датою введення АГНКС в експлуатацію вважається дата підписання акта Державною приймальною комісією.

У матеріалах справи відсутній акт державної комісії про прийняття обладнання іа адресою: АДРЕСА_2, в експлуатацію.

Як випливає з частини 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон магістральних трубопроводів» відсутність введення має наслідком відсутність дії обмежень на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів.

Згідно частини 8 статті 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке я передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Як випливає з аналізу статтей 376, 391 Цивільного Кодексу України, пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2013 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» для звернення фізичної особи або юридичної особи приватного права до суду з вимогами про перебудову чи знесення майна необхідна наявність одночасно трьох обставин:

- подання позову іншими особами, права яких порушуються, можливе при обґрунтуванні такого порушення в порядку статті 391 Цивільного Кодексу України, а саме: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

- якщо не будь-які порушення державно-будівельних норм та санітарних правил є істотним порушенням таких норм і правил, а лише ті, що загрожують життю та здоров'ю людини.

- невиконання суб'єктом, що здійснює будівництво, приписів інспекції державного архітектурного-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Проте, у супереч вимогам статті 33 господарського процесуального кодексу України, позивач жодними доказами не обґрунтовує, яким чином відповідачем здійснюються перешкоди у користуванні та розпоряджанні орендованим позивачем майном; не доводиться, яким чином здійснення відповідачем будівництва об'єкту нерухомості і у відповідності до проекту та на відведеній для цього земельній ділянці істотно порушує державно-будівельні норми та санітарні правила, що загрожують життю та здоров'ю людини; а також не доведено існування приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів чи невиконання таких приписів.

Враховуючи, що жодна з перелічених обставин, не має місця, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено доказів порушення його прав і охоронювальних законом інтересів.

Право звернутися з вимогою про усунення перешкод має лише власник майна, в той час, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотоп» не є власником нерухомого майна, а є лише орендарем.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість заміни позивача.

Якщо при розгляді справи встановлено, що позов подано неналежним позивачем, суд виносить рішення про відмову у позові.

Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 21.02.2014.

Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.А. Іщенко