Ухвала

від 20.01.2014 по справі 801/7740/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7740/13-а

20.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 801/7740/13-а за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Варіант" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 11.11.2013

за позовом Комунального підприємства "Варіант" (вул. Совхозна, буд.30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Дзержинського, буд.30, місто Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Комунальне підприємство "Варіант" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення по справі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Варіант" (далі-позивач) звернулось до суду із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 25.07.2013 №0007601502.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю проведення відповідачем камеральної перевірки позивача, оскільки ним, на думку позивача, не було порушено закону, а складений на підставі камеральної перевірки акт суперечить нормам чинного законодавства. Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що позивач не мав можливості сплатити платіжне доручення на перерахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року, оскільки в нього були відсутні кошти на рахунку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивачем порушено норми Податкового кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 25.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007601502, яким позивачу визначені штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 4230,92 грн..

Передумовою визначення позивачу штрафних санкцій став акт від 16.07.2013 №№1871/1502/32188135 камеральної перевірки позивача з питання своєчасного подання платіжного доручення на перерахування узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 57.1, статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання платіжного доручення на перерахування узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року у розмірі 42309,22 грн.

Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства, а саме: статті 80 Податкового кодексу України, оскільки, на думку позивача, відповідачем неправомірно не було направлено наказ про проведення перевірки, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено у статті 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення . Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова .

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що порушень вимог Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання платіжного доручення на перерахування узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року у розмірі 42309,22 грн. з боку позивача не було з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2013 року позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та сума податку, що підлягає сплаті у бюджет у розмірі 43608,00 грн. Станом на 31.05.2013 року на особовому рахунку позивача рахувалась переплата у розмірі 1298,78 грн. Тобто, з урахуванням наявної переплати недоїмка (борг) склала 42309,22 грн. При цьому, у відповідності до вимог статті 203 Податкового кодексу України, обов'язок самостійно сплатити узгоджене податкове зобов'язання повинен був бути виконаним до 30.06.2013 включно.

Проте, заявником апеляційної скарги не враховано, що лише 09.07.2013 позивачем до банківської установи було спрямоване платіжне доручення №1464 за кодом платежу 101 - сплата податку на додану вартість за травень 2013 року у сумі 43700,00 грн.

Згідно з положеннями пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу ; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, затримка сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість склала 9 календарних днів (30.06.2013 - 09.07.2013), через що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу (42309,22 х 10%) - 4230,92 грн.

До того ж колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що відсутність коштів на рахунку позивача не є підставою для звільнення платника податків від фінансової відповідальності.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання платіжного доручення на перерахування узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за травень 2013 року у розмірі 42309,22 грн., через що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим та прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем пояснення щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Комунального підприємства "Варіант" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Варіант" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2013 у справі № 801/7740/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко