Постанова

від 31.01.2008 по справі 42/415

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/415

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.01.2008                                                                                           № 42/415

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Журкова Т.О. представник

                                         Мамуня О.С. адвокат

                                         Беляневич В.С. адвокат

Від відповідача:   Сетов М.О. юрист

З-я особа               Антонов О.В. адвокат

                             Тихоплав С.О. юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанія "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 27.11.2007

 у справі № 42/415 (Паламар П.І.)

 за позовом                               Компанія "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані"

 до                                                   Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

 третя особа відповідача           Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Україна"

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання наказу частково недійсним

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 р. у справі № 42/415 за позовом Е. І. Дюпон де Немур енд Компані до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімагромаркетинг Україна”, про визнання наказу частково недійсним клопотання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про припинення провадження у справі задоволено, провадження у справі № 42/415 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить зазначену ухвалу скасувати, оскільки вважає, що при її прийнятті місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення судом питання підвідомчості спору та, в результаті, до безпідставного припинення провадження у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне:

Компанія “Е. І. Дюпон де Немур енд Компані” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа – ТОВ “Хімагромаркетинг Україна”, про визнання недійсним наказу вказаного міністерства від 22.01.2007 р. № 17 в частині положень про внесення гербіцидного препарату “Карабін, з.п.” до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”.

На підставі зазначеного наказу ТОВ “Хімагромаркетинг Україна”, за твердженням позивача, неправомірно, а саме з порушенням установленої процедури, отримало право ввозити на митну територію України, виготовляти, продавати, застосовувати та рекламувати препарат “Карабін, з.п.”, що спричинило порушення прав інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 26336. Так, діюча речовина, з якої складається зареєстрований міністерством гербіцидний препарат “Карабін, з.п.”, – трифлусульфурон-метил – захищена патентом України № 26336 на винахід, виключні права інтелектуальної власності на який належать Е. І. Дюпон де Немур енд Компані.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що провадження у господарській справі № 42/415 підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню господарськими судами України. Ухвала Господарського суду м. Києва мотивована тим, що заявлені позивачем вимоги стосуються оскарження нормативно-правового акту, виданого суб'єктом владних повноважень, а також вони не стосуються захисту від незаконного використання відповідачем належного позивачу патенту № 26336, зважаючи на що спір у даній справі, на думку місцевого господарського суду, є публічно-правовим та відповідно до вимог ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є справою адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з нормою п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до абз. 2 п. 5.1. Рекомендацій Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27 червня 2007 р. № 04-5/120 справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2.-2005.

Відповідно до п. 3 Рекомендацій Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27 червня 2007 р. № 04-5/120 господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;  відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;  приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права; з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.

Аналіз пункту 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27 червня 2007 р. № 04-5/120 дає підстави для висновку про те, що предметом оскарження у справі господарської юрисдикції є спір про визнання недійсним акту і цей перелік (враховуючи, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності) не є вичерпний.

Заявлений позов є ні що іншим як такий, що направлений на захист право власності, що цілком підпадає під визначення даних рекомендацій президії Вищого Господарського суду України.

Наведена позиція щодо підвідомчості господарським судам спорів, підтверджується судовою практикою Верховного суду України (постанови Верховного суду України від 27.03.2007 р., 05.12.2006 р., 19.09.2006 р., 12.09.2006 р.). Зокрема, в постанові Верховного суду України від 27.03.2007 року зазначено, що предметом спору у даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка як і позивач, на підставі рішень владних органів претендує на користування землею. Тобто між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у господарській справі № 42/415 виник з порушення прав інтелектуальної власності на винахід позивача за патентом України № 26336 у правових відносинах щодо використання товариством “Хімагромаркетинг Україна” запатентованого винаходу, у яких міністерство законодавчо не уповноважене владно керувати поведінкою позивача, а останній не зобов'язаний виконувати вимоги та приписи міністерства. На думку позивача, зазначене порушення прав інтелектуальної власності, з якого виник спір, стало можливим лише після видання відповідачем оскаржуваного наказу.    

Окрім того, у п. 5.3. вищезазначених рекомендацій Вищого господарського суду України наведений виключний перелік категорій справ, розгляд яких не відноситься до компетенції господарських судів. Дана справа, очевидно, не підпадає під жодну з перелічених у вказаному пункті рекомендацій категорію. Відтак, така справа за участю господарюючого суб'єкта та суб'єкта владних повноважень не має ознак справи адміністративної юрисдикції. З огляду на положення п. 5.2. рекомендацій Вищого господарського суду України спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень останнього можуть розглядатися в порядку господарського процесуального законодавства.

Отже, спір у даній справі не є публічно-правовим, оскільки він виник у правових відносинах, де Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не було законодавчо уповноважене владно керувати поведінкою Компанії “Е. І. Дюпон де Немур енд Компані”.

Відповідно до норми п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з абз. 3 п. 5.2. рекомендацій Вищого господарського суду України необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Як зазначено у абз. 4 п. 5.2. зазначених рекомендацій якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває “при здійсненні управлінських функцій” і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом. Аналогічні висновки з цього питання зроблені Верховним Судом України у інформаційному листі від 26.12.2005 р. № 3.2.-2005.

З огляду на матеріали справи № 42/415 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, видаючи оскаржуваний наказ, не здійснювало у спірних правовідносинах з використання об'єктів інтелектуальної власності владних управлінських функцій щодо Е. І. Дюпон де Немур енд Компані, а тому воно не перебувало при здійсненні управлінських функцій і, відповідно, не має ознак суб'єкта владних повноважень.

Предмет спору у даній справі пов'язаний з виключним правом  інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України № 26336, оскільки спрямований на захист такого права. В основі спірних правовідносин у цій справі лежить спір між Е. І. Дюпон де Немур енд Компані та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, який виник з порушення права інтелектуальної власності на винахід.

За таких обставин, спір у справі № 42/415 стосується відносин з використання у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, які не є публічно-правовими відносинами, а тому такий спір не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Також, у даній справі є спір про право використання об'єкту інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Отже, спір у справі № 42/415 між Компанією “Е. І. Дюпон де Немур енд Компані” та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України про визнання частково недійсним наказу, внаслідок видання якого були порушені виключні права інтелектуальної власності компанії, повинен розглядатись господарськими судами на загальних підставах.

Частиною 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга Компанії “Е.І. Дюпон де Немур енд Компані” підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 27.11.2007р. - скасуванню з направленням справи № 42/415 на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 36, 63, 75, 99, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Компанії “Е.І. Дюпон де Немур енд Компані”   задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва №42/415 від 27.11.2007р. скасувати.

3. Справу №42/415 направити на розгляд  до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.