Рішення

від 17.01.2014 по справі 922/4971/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2014 р.Справа № 922/4971/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва, м. Харків до Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний слов'янський університет. Харків", м.Харків про стягнення 25826,36грн. за участю представників сторін:

позивача - Стаднік Г.О., дов. № б/н від 31.12.2013р., Оніщенко О.Е., дов. № 01-474 від 31.12.2013р.

відповідача - Бібік А.Т., дов. № б/н від 14.12.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій № 5390-Н/Б від 13.02.2013р. у розмірі 24487,27грн., пені в сумі 1089,52грн. та 3% річних в сумі 249,57грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена. Окрім того в позовній заяві позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову наклавши арешт на майно відповідача у межах суми 25826,36грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд визнає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зі змісту позовної заяви суд не вбачає будь яких підстав забезпечення позову, передбачених ст. 66 ГПК України, та позивачем не доведено належними доказами, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В своїх письмових запереченнях на позов, поданих до суду 16.12.2013р. за вх. № 47039 відповідач проти пред'явлених до нього вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається зокрема на те, що у спірний період з 17.10.2013р. по 03.12.2013р. він не отримував від позивача послуг з опалювання орендованих приміщень, позивач безпідставно не пропускав до навчальних аудиторій співробітників та студентів університету; окрім того, позивач припинив електропостачання у орендованих приміщеннях і з цих підстав відбувся простой в роботі університету. За період серпень-листопад 2013р. відповідач не має перед позивачем заборгованості по оплаті за фактично отримані послуги, натомість він переплатив позивачу за жовтень 2013р. 3652,97грн.

В судовому засіданні 17.12.2013р. представник відповідача подав заяву про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів, яка була задоволена судом.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.12.2013р. до 20.12.2013р.

18.12.2013р. за вх. № 47698 від позивача надійшла заява в якій він зазначив, що в описовій частині позовної заяви, а саме в розрахунку пені, помилково було вказано суму боргу у розмірі 10292,71грн., у зв'язку з чим позивач просить вважати вірною суму 24487,27грн.

Подана позивачем заява прийнята судом до розгляду.

20.12.2013р. позивач подав до суду пояснення на заперечення відповідача (вх. № 47912), у яких спростував посилання відповідача на те, що позивач без поважних причин не пропускав до навчальних аудиторій співробітників та студентів університету. З 18.11.2013р. до 21.11.2013р. позивачем дійсно було припинено електропостачання у приміщення відповідача у зв'язку з наявністю заборгованості, про що відповідача було попереджено. Стосовно посилань відповідача на низьку температуру у орендованих приміщеннях позивач зазначив, що до нього не надходило зауважень з цього приводу. Простой, який відбувся в роботі відповідача стався через анулювання ліцензії відповідача та його неможливість через це надавати послуги з освіти. Щодо тверджень відповідача про відсутність заборгованості позивач пояснив, що грошові кошти які перерахував відповідач в спірний період були перераховані в рахунок погашення заборгованості за попередні місяці.

В судовому засіданні 20.12.2013р. оголошено перерву до 24.12.2013р.

24.12.2013р. за вх. № 48397 відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу договору з додатками для огляду у суді та повний розрахунок нарахувань по теплопостачанню.

Суд задовольнив клопотання відповідача, витребував у позивача зазначені в ньому документи.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 24.12.2013р. до 25.12.2013р. та з 25.12.2013р. до 16.01.2014р.

13.01.2014р. за вх. № 841 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про витребування у ХТМ доказів на підтвердження розрахунків між позивачем та ХТМ.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання суд відмовив в його задоволенні, оскільки витребувані в ньому документи не стосуються предмету спору.

16.01.2014р. відповідачем заявлено клопотання (вх. № 1371) про залучення до матеріалів справи зробленого ним розрахунку за спірний період.

Суд задовольнив клопотання відповідача та залучив розрахунок до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.01.2014р. оголошено перерву до 17.01.2014р.

В судовому засіданні 17.01.2014р. представник позивача підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити. Окрім того, представник позивача надав для залучення до матеріалів справи розрахунок 3% річних та пені. Також, позивачем подано заяву (вх. № 1428 від 17.01.2014р.), в якій позивач зазначив, що в розрахунку 3% річних міститься опечатка в кінцевій даті періоду прострочення, а саме зазначено дату 02.11.2013р.; позивач просить суд вважати вірною дату 02.12.2013р. Також, позивач в заяві зазначив, що в розрахунку пені зазначено кількість днів прострочення 91 за період з 13.08.2013р. по 02.12.2013р.; позивач просить вважати вірною кількість днів прострочення за період з 13.08.2013р. по 02.12.2013р. 112 днів.

Подана позивачем заява прийнята судом до розгляду та залучена до матеріалів справи.

Відповідач в судовому засіданні, в усній формі, частково визнав пред'явлені до нього вимоги. Окрім того подав клопотання (вх. № 1421 від 17.01.2014р.) про прийняття заперечень до уваги суду.

Суд прийняв до розгляду письмові заперечення відповідача та залучив їх до матеріалів справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13 лютого 2013 року між Приватним вищим навчальним закладом "Міжнародний слов'янський університет. Харків" (Орендар, відповідач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) було укладено Договір оренди № 5390-Н (далі - Договір оренди) нежитлових приміщень які розташовані на 3-му поверсі кім. №№ 16,17,18 - 78,0 кв.м., на 4-му поверсі кім. № 5,6,7,16,27 - 120,4 кв.м., на 5-му поверсі кім. №№3,17,18,19,26-31,34 - 235 кв.м. 5-ти поверхового головного адміністративно-виробничого будинку (інв. №4097, літ. Ж-5), загальною площею 433,4 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, що знаходяться на балансі Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва (Балансоутримувач, позивач).

На підставі укладеного договору оренди № 5390-Н від 13.02.2013р., між Державним науково-дослідним інститутом організації і механізації шахтного будівництва (Балансоутримувач, позивач). та Приватним вищим навчальним закладом "Міжнародний слов'янський університет. Харків" (Орендар, відповідач) укладений договір від 13.02.2013р. № 5390 - Н/Б на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що здано в оренду, та прибудинкових територій (далі - Договір на відшкодування витрат).

За умовами укладеного Договору на відшкодування витрат Балансоутримувач зобов'язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію і підтримання у робочому стані будівлі та інженерних мереж, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, загальною площею 12954,3 м2, а також утримання прибудинкової території загальною площею 19083,54 м2, а Орендар бере участь у відповідних витратах Балансоутримувача пропорційно площі зайнятих Орендарем приміщень і спожитих послуг та сплачує за спожиту електричну і теплову енергію.

Пунктом 2.1. Договору на відшкодування витрат встановлено, що Орендар щомісяця відшкодовує Балансоутримувачу частку витрат на утримання будівлі, інженерних мереж і прибудинкових територій згідно "Розрахунку щомісячних платежів на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, інженерних мереж і прибудинкових територій" (Додаток № 1 до цього Договору) в сумі 7077,42грн. на місяць, в тому числі ПДВ - 20%, та щомісячно сплачує передоплату за електричну і теплову енергію.

Згідно п.2.4. Договору на відшкодування витрат, сплата належних сум здійснюється Орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця згідно рахунків, які надає Балансоутримувач. Передоплату за електричну та теплову енергію Орендар здійснює не пізніше, ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду згідно рахунків, які надає Балансоутримувач.

Сплата за електроенергію, теплоенергію, водопостачання і водовідведення, обсяг споживання яких визначається за допомогою лічильників, здійснюється за діючими тарифами з урахуванням відповідних втрат і додаванням сум на відшкодування витрат Балансоутримувача, пов'язаних з експлуатацією внутрішніх інженерних мереж. За спожиту теплову енергію Орендар сплачує пропорційно займаної площі за показниками лічильника Балансоутримувача з урахуванням відповідних втрат. За спожиту електроенергію, у разі відсутності свого лічильника, Орендар сплачує в обсязі, розрахованому заздалегідь з урахуванням потужності використовуваних ним електроприладів та середньомісячному часу їх використання (п.2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.2.1. Договору на відшкодування витрат відповідач зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, вносити на рахунок Балансоутримувача (позивача) плату на відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення, інженерних мереж та прибудинкових територій, а також сплачувати передоплату за теплову і електричну енергію згідно з наданими рахунками.

Як зазначає позивач в позовній заяві, всупереч вимогам Договору на відшкодування витрат відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконує та станом на 02.12.2013р. має заборгованість за період серпень-листопад 2013р. у розмірі 24487,27грн., що підтверджується актами виконаних робіт, про що відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач, в порядку досудового врегулювання спору направляв на адресу відповідача претензії з вимогою погасити заборгованість, які були отримані відповідачем, однак відповідач вимоги претензій не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 24487,27грн. заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що здано в оренду, та прибудинкових територій № 5390-Н/Б від 13.02.2013р. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 249,57грн. 3% річних за період з 01.08.2013р. по 02.12.2013р., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.2.3. Договору на відшкодування витрат передбачено, що при несвоєчасному внесенні плати Орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з першого дня звітного місяця.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 1089,52грн. пені за період з 01.08.2013р. по 02.12.2013р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у письмових запереченнях на позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача на відсутність опалення в орендованих ним приміщеннях в спірний період не стосується предмету спору, оскільки предметом розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та прибудинкових територій № 5390-Н/Б від 13.02.2013р. до якої не входять нарахування за теплопостачання. Щодо посилань відповідача на відсутність заборгованості перед позивачем - вони споростовуються матеріалами справи та наявними в ній доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний слов'янський університет. Харків" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, будинок 9-А; код ЄДРПОУ 21176157) на користь Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва (61045, м.Харків, вул.Отакара Яроша, 18; код ЄДРПОУ 00174131) заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що здано в оренду, та прибудинкових територій № 5390-Н/Б від 13.02.2013р. у розмірі 24487,27грн., пеню в сумі 1089,52грн., 3% річних в сумі 249,57грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 22.01.2014 р.

Суддя Присяжнюк О.О.