Постанова

від 27.03.2014 по справі 922/4971/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 922/4971/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Соколовій Ю.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Стаднік Г.О. - дов. б/н від 01.03.2014р.,

відповідача - Бібік А.Т. - дов. б/н від 14.12.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №607Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014р. у справі № 922/4971/13,

за позовом Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва", м. Харків

до Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний Слов'янський університет. Харків", м. Харків

про стягнення 25 826,36 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2014р. у справі № 922/4971/13 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено. Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Міжнародний слов'янський університет. Харків" на користь Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що здано в оренду та прибудинкових територій № 5390-Н/Б від 13.02.2013р. у розмірі 24487,27 грн., пеню в сумі 1089,52 грн., 3% річних в сумі 249,57 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Відповідач, Приватний вищий навчальний заклад "Міжнародний слов'янський університет. Харків", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення від 17.01.2014р. у справі № 922/4971/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач, Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 13.02.2013р. між Приватним вищим навчальним закладом "Міжнародний слов'янський університет. Харків" (орендар, відповідач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) було укладено договір оренди № 5390-Н нежитлових приміщень, які розташовані на 3-му поверсі кім. №№ 16,17,18 - 78,0 кв.м, на 4-му поверсі кім. № 5,6,7,16,27 - 120,4 кв.м, на 5-му поверсі кім. №№3,17,18,19,26-31,34 - 235 кв.м 5-ти поверхового головного адміністративно-виробничого будинку (інв. №4097, літ. Ж-5), загальною площею 433,4 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, що знаходяться на балансі Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва (балансоутримувач, позивач).

На підставі вказаного договору оренди № 5390-Н від 13.02.2013р., між Державним науково-дослідним інститутом організації і механізації шахтного будівництва (балансоутримувач, позивач). та Приватним вищим навчальним закладом "Міжнародний слов'янський університет. Харків" (орендар, відповідач) укладений договір від 13.02.2013р. № 5390 - Н/Б на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що здано в оренду, та прибудинкових територій.

За умовами укладеного договору на відшкодування витрат балансоутримувач зобов'язався забезпечувати обслуговування, експлуатацію і підтримання у робочому стані будівлі та інженерних мереж, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18, загальною площею 12954,3 м2, а також утримання прибудинкової території загальною площею 19083,54 м2, а орендар бере участь у відповідних витратах балансоутримувача пропорційно площі зайнятих орендарем приміщень і спожитих послуг та сплачує за спожиту електричну і теплову енергію.

Відповідно до п. 2.1. договору на відшкодування витрат встановлено, що орендар щомісяця відшкодовує балансоутримувачу частку витрат на утримання будівлі, інженерних мереж і прибудинкових територій згідно "Розрахунку щомісячних платежів на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, інженерних мереж і прибудинкових територій" (додаток № 1 до цього договору) в сумі 7077,42грн. на місяць, в тому числі ПДВ - 20%, та щомісячно сплачує передоплату за електричну і теплову енергію.

Згідно з п. 2.4. договору на відшкодування витрат, сплата належних сум здійснюється орендарем не пізніше 10 числа поточного місяця згідно рахунків, які надає балансоутримувач. Передоплату за електричну та теплову енергію орендар здійснює не пізніше, ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду згідно рахунків, які надає балансоутримувач.

Пунктом 2.5 цього ж договору встановлено, що сплата за електроенергію, теплоенергію, водопостачання і водовідведення, обсяг споживання яких визначається за допомогою лічильників, здійснюється за діючими тарифами з урахуванням відповідних втрат і додаванням сум на відшкодування витрат балансоутримувача, пов'язаних з експлуатацією внутрішніх інженерних мереж. За спожиту теплову енергію орендар сплачує пропорційно займаної площі за показниками лічильника балансоутримувача з урахуванням відповідних втрат. За спожиту електроенергію, у разі відсутності свого лічильника, орендар сплачує в обсязі, розрахованому заздалегідь з урахуванням потужності використовуваних ним електроприладів та середньомісячному часу їх використання.

У відповідності до п. 3.2.1. договору на відшкодування витрат відповідач зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, вносити на рахунок балансоутримувача (позивача) плату на відшкодування витрат на утримання орендованого приміщення, інженерних мереж та прибудинкових територій, а також сплачувати передоплату за теплову і електричну енергію згідно з наданими рахунками.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором на відшкодування витрат належним чином не виконав та станом на 02.12.2013р. у нього є заборгованість за період серпень-листопад 2013р. у розмірі 24487,27грн., що підтверджується актами виконаних робіт, про що відповідачу були виставлені відповідні рахунки.

Також, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою погасити заборгованість, які були отримані відповідачем, однак відповідач вимоги претензій не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача про ненадання йому повного докладного розрахунку суми за послуги по утриманню орендованого майна у розмірі 7077,42 грн. є необґрунтованими, оскільки п. 2.1. договору № 5390-Н/Б від 13.02.2013р. передбачено, що відповідач щомісячно відшкодовує позивачу частку витрат на утримання будівлі, інженерних мереж і прибудинкових територій згідно розрахунку щомісячних платежів на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, який є додатком № 1 до зазначеного договору та містить підпис та печатку відповідача. Більш того, як зазначає позивач, цей додаток № 1 до договору складено в двох примірниках, один з яких разом з договором, знаходиться у відповідача.

Пунктом 3.1.3. договору встановлено, що балансоутримувач зобов'язався надавати орендарю комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами з урахуванням втрат електроенергії, теплоенергії на відстані від лічильника балансоутримувача до орендованого приміщення, за умови своєчасної і повної оплати орендарем відповідних послуг.

Як свідчать акти, копії яких містяться в матеріалах справи, а також, акт звірки станом на 02.09.2013р., відповідач погодився з нарахуваннями за надані послуги, які здійснювались відповідно до діючих тарифів та розцінок. Дані акти підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Тому, посилання відповідача на порушення позивачем п. 3.1.3. договору є необґрунтованим.

Також, необґрунтованими є посилання відповідача про те, що позивач в свої розрахунки включив розрахунки за теплозабезпечення, так як позивачем було надано довідку про помісячне нарахування, зарахування та заборгованість ПВНЗ "МСУ. Харків" за період з 13.02.2013 р. по 01.12.2013 р. не в якості розрахунку заборгованості відповідача.

Крім того, позивачем в обґрунтування своїх вимог щодо не виконання зобов'язань відповідачем до матеріалів справи додані рахунки, акти, які узгоджені з відповідачем, про що свідчить підпис керівника та печатка підприємства.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, тому, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 24487,27 грн. заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, що здано в оренду, та прибудинкових територій № 5390-Н/Б від 13.02.2013р.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок 3% річних нарахований позивачем правильно та у відповідності до вимог діючого законодавства, тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 249,57 грн. за період з 01.08.2013р. по 02.12.2013р.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1089,52 грн. за період з 01.08.2013р. по 02.12.2013р., то судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення цих вимог.

Так, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 3.2.3 договору на відшкодування витрат сторони встановили, що при несвоєчасному внесенні плати орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з першого дня звітного місяця.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на те, що позивачем помилково нараховані пеня у розмірі 1089,52 грн. і 3 % річних у розмірі 249,57 грн. спростовується матеріалами справи та є безпідставними.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2014 р. у справі № 922/4971/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.03.2014 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.