Постанова

від 16.01.2014 по справі 2а-9667/12/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-9667/12/0170/24

16.01.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кащеєва Г.Ю. ) від 21.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро-Плюс" (вул. Свердлова, буд. 3, офіс 1, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 березня 2013 року у справі № 2а-9667/12/0170/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро-плюс» до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 23.04.2012 року № 0000031504. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 березня 2013 року, прийняти нову постанову, якою позивачу відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до перевірки позивачем не надані документи про технічні та технологічні можливості платника податку - контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (перелік фактично виконаних робіт із зазначенням кваліфікованих спеціалістів, притягнутих до виконання послуг, основних фондів, реальність здійснення послуг або робіт, повноту відображення в обліку, умови, необхідні для здійснення певної операції).

У судові засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлявся належним чином у т. ч. шляхом надіслання тексту повістки електронною поштою.

Відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою на адресу електронної пошти, який міститься в Єдиній базі даних електронних адрес. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується і приєднується секретарем судового засідання до справи. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.

До матеріалів справи долучені довідки секретаря судового засідання від 26 червня 2013 року, 15 жовтня 2013 року, 24 грудня 2013 року про те, що протягом двох робочих днів на електронну адресу судді Дадінської Т.В. не надійшло підтвердження від Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС про отримання повістки та процесуальних документів, надісланих електронною поштою відповідно до статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, відповідач сповіщений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У судових засіданнях представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання 16 січня 2014 року представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу розміру від'ємного значення ПДВ за листопад 2011 року у сумі 82309 грн. та за грудень 2011 року у сумі 72059 грн. податковим повідомлення-рішенням від 23.04.2012 року № 0000031504.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від 09.04.2012 року № 444/15-04/32684460/3 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро-плюс» код за ЄДРПОУ 32684460 з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ по деклараціям по ПДВ за листопад, грудень 2011р.», яким позивачу було зменшено від'ємне значення ПДВ за листопад 2011 року на суму ПДВ у розмірі 82309 грн. та за грудень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 72059 грн. внаслідок зменшення сум податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних ТОВ «Лівадійський берег» на загальну суму ПДВ у розмірі 154367,60 грн., а саме: п/н № 15 від 30.11.2011 року на суму 498853,38 грн. у т.ч. ПДВ 82308,90 грн. за послуги генпідрядника у розмірі 5% за листопад 2011 року на об'єкті «Пансіонат сімейного типу»; п/н № 18 від 30.12.2011 року на суму 432352,24 грн. у т.ч. ПДВ 72058,71 грн. за послуги генпідрядника у розмірі 5% за грудень 2011 року на об'єкті «Пансіонат сімейного типу».

Згідно відомостей акту перевірки підставою для зменшення розміру податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 154367,60 грн. за вищевказаними податковими накладними сталося те, що до перевірки позивачем не надані документи щодо переліку послуг фактичного виконання генпідрядником (винагорода 5%) в сукупності фізичних, технічних та технологічних можливостей платника податку (контрагента) до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (перелік фактично виконаних робіт із зазначенням кваліфікованих спеціалістів притягнутих до виконання послуг, основних фондів, реальність здійснення послуги або робіт, повноту відображення в обліку, умови, необхідні для здійснення певної операції).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Лівадійський берег» (Генпідрядник) був укладений Договір генпідряду № 1 від 07.06.2011 року, предметом якого є виконання будівельних робіт на об'єкті: «Пансіонат сімейного типу для батьків з дітьми за адресою: м. Ялта, с. Ореанда, у районі пансіонату «Гліцінія».

Згідно п. 1 Договору Генпідрядник зобов'язаний за дорученням Замовника у межах Договірної ціни та на свій ризик та залученими силами з використанням власних матеріальних ресурсів виконати будівельні роботи на об'єкті.

Додатком до Договору Договірна ціна визначена у розмірі 386400 грн. у т.ч. ПДВ 64400 грн. станом у поточних цінах на 27.04.2011 року згідно з ДБН Д 1.1-1-2000. З вказаного Додатку вбачається, що Договірна ціна визначена з урахуванням вартості будівельних робіт у розмірі 274096,66026 грн. та вартості інших затрат у розмірі 112303,33974 грн.

Згідно переліку найменування витрат, за вартістю яких була визначена Договірна ціна, при визначенні Договірної ціни були враховані прямі витрати, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій, податки, збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Договору договірна ціна є динамічною та складається із вартості матеріалів а також вартості виконаних Генпідрядником робіт та є попередньою. Договірна ціна може бути скоректована у сторону збільшення або зменшення згідно умовам Договору. Перегляд договірної ціни оформлюється додатковими угодами до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2011 року до Договору генпідряду № 1 від 07.06.2011 року сторони добавили п. 2.2 та п. 2.3 розділу 2 Договору та визначили, що окрім вартості договору, визначеної у п. 2.1 даного Договору, Замовник також сплачує Генпідряднику винагороду у розмірі 5% від загальної вартості виконаних робіт, без ПДВ, згідно форми № КБ-2, що включає в себе: адміністративно-господарські витрати, витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва (надалі послуги Генпідрядника). Оплата послуг Генпідрядника здійснюється протягом 10-ти днів після підписання акту про надання послуг.

Таким чином, Додатковою угодою до Договору № 1 від 07.06.2011 року було передбачено оплату позивачем Генпідряднику грошової винагороди у розмірі 5% від загальної вартості виконаних робіт за адміністративно-господарські витрати, витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва.

Факт надання Генпідрядником послуг, за які позивачем було сплачено 5% загальної вартості виконаних робіт згідно Додаткової угоди № 1 від 01.08.2011 року, підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), що долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 21-25). При цьому у кожному акті зазначено які конкретно послуги (роботи) надані (виконані).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що укладення Додаткової угоди щодо оплати позивачем винагороди у розмірі 5% від загальної вартості виконаних робіт, пов'язано із необхідністю залучення Генпідрядником до виконання окремих видів робіт субпідрядників, що відповідає умовам Договору №1 від 07.06.2011 р. (п.1).

Відповідно до статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, вказаними положеннями Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит з ПДВ повинен бути документально підтвердженим а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт (КБ3), актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ2).

Понесені позивачем витрати по сплаті ПДВ підтверджені відповідними податковими накладними контрагента та здійснені в межах існуючого Договору № 1 від 07.06.2011 року, тобто в межах договірної вартості. Вказані витрати по сплаті ПДВ з придбання робіт (послуг) здійсненні позивачем в межах господарської діяльності.

Під час проведення судово-економічної експертизи експертом також було підтверджено документальне підтвердження понесених позивачем витрат по сплаті ПДВ та їх відображення за даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Так експертом у Висновку № 245/12 від 22.02.2013 року судово-економічної експертизи на підставі первинних документів бухгалтерського обліку визначені конкретні роботи (послуги), що були надані позивачу ТОВ «Лівадійський берег» протягом листопад-грудень 2011 року на суму 926205,62 грн., в т.ч. ПДВ 154367,60 грн.

Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не є переконливими та висновки суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення не спростовують.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Але судова колегія вважає за необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України. Суд першої інстанції присудив стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного стягнення із рахунка відповідача.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 березня 2013 року у справі № 2а-9667/12/0170/24 змінити.

Викласти пункт 3 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

«Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро Плюс» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 21308, 00 грн. (Двадцять одна тисяча триста вісім грн.. 00 коп.)».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 березня 2013 року у справі № 2а-9667/12/0170/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська