15/449-07
КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.05.08 р. № 15/449-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Чорногуза М. Г.
судді-доповідача
розглянув апеляційну скаргу СТОВ Агрофірма "Руна"
за позовом Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України"
до СТОВ Агрофірма "Руна"
про стягнення 10 628,77 грн
ВСТАНОВИВ
У листопаді 2007 року Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Руна" (далі-відповідач) про стягнення 10 628,77 грн. вартості 6,2 т. насіння гречки другої репродукції сорту "Українка".
29 січня 2008 року рішенням господарського суду Київської області у справі № 15/449-07 (суддя Рябцева О.О.) –позов задоволено частково в сумі 10 590,62 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням господарського суду Київської області відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 29 січня 2008 року у справі 15/449-07.
Апелянт посилається на те що, судом першої інстанції не повно з'ясовано всі суттєві обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального права.
Ухвалою від 19 березня 2008 року, Київським міжобласним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою відповідача порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Київської області від 29 січня 2008 року.
Відповідно до розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 травня 2008 року, розгляд справи № 15/449-07 призначено здійснити у складі колегії суддів: головуючого судді – Зеленіної Н.І., суддів Жук Г.А. та Чорногуза М.Г.
У судових засіданнях представник відповідача підтримував вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Київської області, мотивуючи тим, що судове рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, відповідач стверджував, що накладна № 13 від 07.12.2001 року свідчить про те, що Замовник за Договором № 66 від 30.03.2001 року «Про надання послуг по вирощуванню насіння», укладеним між ДП ДАК «Хліб України»«Державний насіннєвий страховий фонд»(Замовник) та СТОВ Агрофірмою «Руна»(Виробник) зобов'язався прийняти вирощене насіння, а для підтвердження факту наявності насіння гречки, була оформлена складська розписка про прийняття на зберігання вирощеного насіння гречки другої репродукції сорту «Українка», яка до умов зазначеного договору ніякого відношення не має. Відповідач також зазначив, що насіння передане відповідно до складської розписки у наявності є, проте пошкоджене, у зв'язку з тим, що відповідач не мав належні умови для його зберігання, крім того, насіння зіпсоване враховуючи його термін придатності.
Відповідач наполягає на тому, що пошкодження об'єкту договору зберігання сталося з вини позивача, оскільки останній неодноразово був повідомлений відповідачем про те, що товариство не має технічної можливості для збереження насіння, відсутні відповідні належні приміщення, кошти на його зберігання.
Представник позивача вважає вищеназвані твердження відповідача необґрунтованими посилаючись, при цьому, на те, що позов подано саме щодо факту зберігання насіння у відповідача на підставі складської розписки, тобто, саме це було предметом позову, а не договір про надання послуг по вирощуванню насіння, крім того, позивач не знав та не отримував повідомлення, що приміщення відповідача не відповідає вимогам довгострокового збереження насіннєвого матеріалу.
Відповідно до ст.960 ЦК України визначено: якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.05.2008р., колегією суддів оголошувалась перерва до 28.05.2008 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши юридичну оцінку суду першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до складської розписки позивачем передано на зберігання відповідачу 6,2 т насіння гречки другої репродукції сорту "Українка" ( а.с. 6).
За результатами проведеної інвентаризації станом на 1 листопада 2005 року на зберіганні ТОВ «Агрофірма «Руна»знаходилось 6,2 т. насіння гречки «Українка»2 репродукції. ( а.с. 8). Також за результатами проведення інвентаризації було складено акт від 01.11.2005 р. контрольної перевірки інвентаризації цінностей, яким встановлено наявність насіння гречки другої репродукції сорту "Українка" в кількості 6,2 т. загальною вартістю 4 333,32 грн. (а.с. 34). Інвентаризаційний опис від 01.11.2005 р. та акт від 01.11.2005 р. підписані директором відповідача Мехед О.Г. та скріплені печатками СТОВ Агрофірма "Руна".
За своєю правовою природою угода, яка відбулась між позивачем та відповідачем, є угодою зберігання.
Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Абзацом 3 частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України встановлено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).
На підставі наказу № 24 від 16.05.2007 р. ДП "Держрезервнасінфонд" комісією у складі представників позивача та за участю представника Бородянської районної державної насіннєвої інспекції було проведено інвентаризацію, за результатами проведення якої було встановлено відсутність переданого на зберігання насіння гречки другої репродукції сорту "Українка" в кількості 6,2 т, що підтверджується інвентаризаційним описом від 21.06.2007 р., (а.с. 9).
31 жовтня 2007 р. позивачем на адресу відповідача був надісланий лист-вимога, в якому позивач, у зв'язку із втратою відповідачем майна, яке було передане відповідачу на зберігання, з посиланням на ст. 951 ЦК України просить відповідача перерахувати на рахунок позивача вартість втраченого майна-насіння гречки другої репродукції сорту "Українка", у розмірі 10 628,77 грн. ( а.с. 10-12)
Відповідач відповіді на вимогу не надав, оплату вартості втраченого майна (насіння гречки другої репродукції сорту "Українка"), у розмірі 10628,77 грн. не здійснив.
Частиною 1 ст. 950 Цивільного кодексу України встановлено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 10 628,77 грн. вартості 6,2 т. насіння гречки другої репродукції сорту "Українка". Вартість майна, розрахована позивачем згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.1996 р. Позивач звертається до суду з вимогою про стягнення 10 628,77 грн., згідно з арифметичним розрахунком, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 628,77 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 10 590,62 грн.
Посилання відповідача на те, що майно передане позивачем відповідачу на зберігання на підставі складської розписки, було знищене оскільки у зв'язку з тривалим зберіганням стало непридатним до використання, не приймається судом до уваги. Відповідно до ст. 945 ЦК України, «Зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.».
Відповідачем (зберігачем) не надано суду жодних доказів звернення до позивача з повідомленням про псування насіння гречки другої репродукції сорту “Українка”, що знаходилось на зберіганні, та з вимогою забрати це майно, а також доказів псування та знищення насіння гречки другої репродукції сорту “Українка”, переданого позивачем відповідачу на зберігання на підставі складської розписки.
Таким чином, за оцінкою колегії суддів, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом у повному обсязі досліджено обставини справи та надана їм належна правова оцінка, підстав для зміни чи скасування судового рішення по даній справі не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 99, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Руна»на Рішення господарського суду Київської області від 29.01.2008 року по справі № 15/449-07 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 29.01.2008 року по справі № 15/449-07 залишити без змін.
Справу № 15/449-07 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя: Зеленіна Н.І.
Судді:
Жук Г. А.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки 29.05.08
Суд | Київський міжобласний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 28.05.2008 |
Оприлюднено | 28.05.2009 |
Номер документу | 3677194 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський міжобласний апеляційний господарський суд
Зеленіна Н.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні