Рішення

від 15.01.2014 по справі 37/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/20 15.01.14

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» стягнення 133 323,09 грн. Суддя Гавриловська І.О.

Учасники судового процесу:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № № 91/2013/11/28-3 від 28.11.13 р.

від відповідача: Кравецька В.С. - голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» про стягнення 102 591,31 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 17 467,24 грн. інфляційної складової боргу, 3 755,70 грн. трьох відсотків річних та 9 508,84 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 7560316 від 17.09.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.01.07 р. до 01.12.09 р.

Ухвалою суду від 18.01.10 р. було порушено провадження у справі № 37/20 та призначено її розгляд на 15.02.10 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 15.02.10 р. у справі № 37/20 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 2а-3475/09; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.12.09 р. було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3475/09 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. закрито провадження у даній справі у зв'язку з відмовою ОСББ «Престиж» від позову.

Дану ухвалу оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою КААС від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. про закриття провадження у справі скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для подальшого розгляду до Шевченківського суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду.

Після того, як ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11. р. залишено без розгляду адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643) останньої (третя особа Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») вказана ухвала була оскаржена юридичними особами, які приєднались до позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування розпоряджень (№ 640, 642, 643).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.12 р. у справі № 2а-376/11 зазначена апеляційна скарга залишена без задоволення , а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва № 2а-376/2011 від 27.04.11 р. - без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а- 376/11 оскаржено до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 28.08.12 р. № К/9991/33592/12 залишив касаційну скаргу без задоволення, а увалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. та Ухвалу КААС від 15.05.12 р. у справі за позовом ОСББ «Престиж» до ВО КМР (КМДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень - без змін.

За таких обставин, наразі відсутнє будь-яке процесуальне рішення про визнання нечинними та протиправними розпоряджень КМДА щодо введення в дію тарифів, які застосовано ПАТ «Київенерго» у спірному періоді.

Враховуючи наведене, оскільки підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, ухвалою від 19.12.13 р., керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 37/20; призначив розгляд справи № 37/20 на 15.01.14 р.; зобов'язав учасників процесу надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.14 р. надав суду заяву про зміну найменування з підтверджуючими документами та довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплову енергію, які залучені до матеріалів справи; просив припинити провадження в справі в частині стягнення основного боргу, у зв'язку з його сплатою; підтримав позовні вимоги в частині штрафних санкцій та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.14 р. проти позову заперечив частково, надав суду письмові заперечення та клопотання про розстрочку виконання рішення у даній справі на 12 місяців та зменшення пені.

У судовому засіданні 15.01.14 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560316 від 17.09.03 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 7560316 від 17.09.03 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 7560316 від 17.09.03 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 2 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 7560316 від 17.09.03 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 7560316 від 17.09.03 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 38, розрахункова група, тел. 570-02-75, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду розрахунок основного боргу за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплову енергію ОСББ «Затишок», копії облікових карток відповідача за період з грудня 2006 р. до листопада 2009 р., відомостей обліку використаної теплової енергії за спірний період. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.07 р. до 01.12.09 р. становила 343 225,08 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 7560316 від 17.09.03 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 236 246,99 грн., у зв'язку з чим станом на 01.12.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 102 591,31 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» про стягнення 102 591,31 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 17 467,24 грн. інфляційної складової боргу, 3 755,70 грн. трьох відсотків річних та 9 508,84 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 7560316 від 17.09.03 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.01.07 р. до 01.12.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 7560316 від 17.09.03 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив неповністю.

15.01.14 р. позивач надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ОСББ «Затишок» за період з грудня 2009 р. до грудня 2013 р., з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за договором № 7560316 від 17.09.03 р. за період з 01.01.07 р. до 01.12.09 р.

Суд встановив, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 7560316 від 17.09.03 р. за період з 01.01.07 р. до 01.12.09 р. у розмірі 102 591,31 грн. було погашено відповідачем 27.09.13 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду 30.12.09 р.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 102 591,31 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 7560316 від 17.09.03 р. за період з 01.01.07 р. до 01.12.09 р., підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просило суд також стягнути з відповідача 17 467,24 грн. інфляційної складової боргу та 3 755,70 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 7560316 від 17.09.03 р. за період з лютого 2007 р. до листопад 2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з лютого 2007 р. до листопада 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99,5 %, 99,9 %, 99,9 % та 99,8 %, відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з ОСББ «Затишок» за період з лютого 2007 р. до листопада 2009 р. підлягають 16 974,62 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання за договором № 7560316 від 17.09.03 р. станом на 01.12.09 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 755,70 грн. трьох відсотків річних за період з лютого 2007 р. до листопада 2009 р.

ПАТ «Київенерго» просило стягнути з відповідача 9 508,84 грн. пені за період з червня 2009 р. до листопада 2009 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 7560316 від 17.09.03 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 3.5. додатку № 4 до договору № 7560316 від 17.09.03 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивач при розрахунку пені припустився помилок, щодо сум заборгованості, відносно яких нараховувалась пеня, то судом було виконано власний розрахунок даної вимоги, згідно з яким пеня за порушення грошового зобов'язання за договором № 7560316 від 17.09.03 р. за період з червня 2009 р. до листопада 2009 р. становить 3 696,01 грн.

Відповідач у письмовому запереченні від 15.01.14 р. просив суд зменшити штрафні санкції, посилаючись на повну оплату заборгованості за спожиту теплову енергію.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що ОСББ «Затишок» повністю погасило заборгованість.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто - до 2 348,00 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 7560316 від 17.09.03 р. та додатками до нього.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.14 р. надав суду клопотання про надання розстрочки виконання рішення у справі № 37/20 на 12 місяців у зв'язку з скрутним фінансовим становищем та пояснив, що ОСББ «Затишок» має істотну заборгованість перед позивачем, іншими постачальниками комунальних послуг та іншими контрагентами, також ризикує утворенням заборгованості з податків, зборів та заробітної плати.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення на 9 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги визнання заборгованості відповідачем,повну оплату боргу, а також ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/20 від 15.01.14 р., виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 8, код ЄДРПОУ 32488717) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 16 974 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 62 коп. інфляційних нарахувань, 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 70 коп. трьох відсотків річних, 2 348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн. 00 коп. пені, 1 256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 70 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.01.14 р. у справі № 37/20 на дев'ять місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1. до 15.02.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89 грн. пені, 1 256,70 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. - витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

2. до 15.03.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89,27 грн. пені;

3. до 15.04.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 528,27 грн. пені;

4. до 15.05.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89 грн. пені;

5. до 15.06.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89 грн. пені;

6. до 15.07.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89 грн. пені;

7. до 15.08.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89 грн. пені;

8. до 15.09.14 р. - 1 886,07 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,89 грн. пені;

9. до 15.10.14 р. - 1 886,06 грн. інфляційних нарахувань, 417,30 трьох відсотків річних, 260,88 грн. пені.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 102 591,31 грн. основного боргу.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 20.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.