Рішення

від 22.01.2014 по справі 2-2056/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/213/14 Справа № 2-2056/09 Головуючий у 1 й інстанції - Підберезний Г.А. Доповідач - Чубуков О.П. Категорія 8

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Судді-головуючого: Чубукова О.П.

Суддів колегії: Михайловської С.Ю. та Пономарь З.М.

при секретарі Новицькій О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації «Асоціація представників органів самоорганізації населення» в інтересах ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі: Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на новостворений об'єкт, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2013 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі: Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на новостворений об'єкт- задоволено.

Громадська організація «Асоціація представників органів самоорганізації населення» в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм морального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 212 та 213 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2006 року між Позивачем та Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради був укладений договір оренди комунального майна.

При використанні зазначеного нежитлового приміщення виникла необхідність пристосування орендованого приміщення до потреб Позивача, що підтверджується висновком ТОВ «МЕТАЛБУДПРОЕКТ» від 02.11.2006 року.

Технічним висновком від 06.10.2007 року, складеним ТОВ «МЕТАЛБУДПРОЕКТ», встановлено, що співвідношення середньої ринкової вартості спірного приміщення та фактичних витрат Позивача на проведення його реконструкції станом на 2007 рік - 839 280/ 604 242 грн. Розмір частки позивача у праві спільної часткової власності на спірне приміщення з урахуванням його витрат на реконструкцію зазначеного майна складає 72/100 частини.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що внаслідок проведеної реконструкції орендованого майна значно змінилися характерні ознаки цього майна, у зв'язку з чим, слід вважати, що проведені поліпшення призвели до створення нової речі і тому визнано за Позивачем 72% у праві власності на будівлю.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Укладаючи 16.03.2006 року договір оренди майна, сторони в пункті 6.1 домовились, що орендар має право вносити зміни у склад орендованого майна та проводити його реконструкцію і переобладнання лише з письмового дозволу Орендодавця.

Проте, судами не враховано, що норми ст. 272 ЦК УРСР, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими на час укладення договору оренди N 471Д від 10.07.2003 мали керуватись сторони при визначенні їх прав і обов'язків у зв'язку з поліпшенням майна, не передбачали права орендаря стати співвласником орендованого майна внаслідок проведених поліпшень у будь-якому випадку.

Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції не враховано, що, як норма ч. 4 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", має диспозитивний характер, згідно якого капітальний ремонт, реконструкція, технічне переобладнання орендованого майна, викликані особливостями господарської діяльності орендаря проводяться тільки з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів, які не підлягають компенсації, з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердження у встановленому порядку, отже, залишились не спростованими доводи Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, що листом від 19.10.2007 року № 11 воно не надавало жодних дозволів на проведення поліпшення об'єкту оренди.

Оскільки предметом позову є визнання права часткової власності на нежитлове підвальне приміщення територіальної громади м. Дніпропетровська, суд, задовольняючи позов про визнання за ОСОБА_6 право власності на частину нежитлове підвальне приміщення, не звернули уваги, що на спірне майно поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та чинне законодавство про приватизацію, за приписами яких придбання орендованого державного чи комунального майна у власність можливе лише шляхом застосування процедур приватизації.

З огляду на викладене, колегія суддів встановивши, що позивач без згоди наймодавця (орендодавця) зробив ремонт в орендованому за Договором від 16.03.2006 року приміщенні, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання права ОСОБА_6 на спільну часткову власність приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 106,21 кв. м. А резолюція «согласовано» на листі житлового господарства Дніпропетровської міської ради № 11 від 19.10.2007 року не є належним чином письмова згода на проведення поліпшення чи реконструкцію в орендованому приміщенні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314 та 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Асоціація представників органів самоорганізації населення» в інтересах ОСОБА_5 на - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2009 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на новостворений об'єкт відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення і з цього ж дня може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді колегії: