Постанова

від 21.01.2014 по справі 901/1991/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 901/1991/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -ОСОБА_4, відповідача третіх осіб -не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі№901/1991/13 за позовомТОВ "Торговий дім "Санта-Віта" до (треті особифізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - ТОВ "Ариол", ТОВ "Дарніка") про відшкодування шкоди ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.08.2013 (суддя Пукас А.Ю.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 (судді: Голик В.С., Черткова І.В., Балюков К.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ТОВ "Торговий дім "Санта-Віта" 90783,77 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія відповідача.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.258,614,920,924,925,1166,1172,1187,1188 ЦК України, ст.314 ГК України, ст.ст.1,5,6,7,8,22 Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" та ст.ст.4 2 ,4 3 ,32,33,34,35, ч.2 ст.43, ч.1 ст.79 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує, що вина водія, який керував належним відповідачу транспортним засобом, у вчиненні злочину не доведена в законному порядку, так як в матеріалах справи відсутній вирок у кримінальній справі, яким би було встановлено вину ОСОБА_6 у вчиненні ДТП 23.02.2011р., а постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 19.03.2012 та довідка ДАІ від 23.02.2011 не можуть мати преюдиціального значення для суду при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_6 у вчиненні ДТП. Разом з цим, заявник вказує на те, що заявлена до відшкодування сума збитку складається з вартості неякісної продукції та продукції, що належить ТОВ "Ариол", у зв'язку з чим є фіктивною, а, отже, не підлягає відшкодуванню. Також скаржник вважає, що відповідальність за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу повинен нести перевізник - ТОВ "Ариол".

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

01.03.2009р. між ТОВ "Торговий дім "Санта-Віта" (постачальник) та ТОВ "Дарніка" (покупець) укладено договір поставки продуктів харчування №01/03 (далі - договір поставки).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог договору поставки 11.01.2010 року між ТОВ "Торговий дім "Санта-Віта" (замовник) та ТОВ "Ариол" (перевізник) укладено договір про надання транспортних та експедиційних послуг №Ар-2 (далі - договір перевезення).

На підставі заявки на товар №5 від 06.07.2010, за актами приймання-передачі товарів від 07.07.2010 на перевезення за договором від 11.01.2010 №Ар-2, ТОВ "Торговий дім "Санта-Віта" передало, а ТОВ "Ариол" прийняло товар до перевезення, а саме: за товарно-транспортною накладною №Хв-S000088 від 07.07.2010 по акту приймання-передачі товарів на перевезення від 07.07.2010 передано та прийнято товар на суму 44136,25 грн.; за товарно-транспортною накладною №Хв-S000089 від 07.07.2010 по акту приймання-передачі товарів на перевезення від 07.07.2010 передано та прийнято товар на суму 46647,52 грн.; за товарно-транспортною накладною №Хв-S000087 від 07.07.2010 по акту приймання-передачі від 07.07.2010 передано та прийнято товар на суму 9288,92 грн. для перевезення.

Перевезення товару здійснював водій ТОВ "Ариол" ОСОБА_8, на підставі посвідчення про відрядження №Ар-А000641 від 07.07.2010 на автомобілі ГАЗ 3307, д.н. НОМЕР_4, який був закріплений за ним відповідно до наказу №57 ЛС від 08.04.2010.

Згідно з відміткою про прибуття до пункту призначення, яка робиться у посвідченні про відрядження, водій ОСОБА_8 прибув до ТОВ "Дарніка" 09.07.2010р. та доставив товар за товарно-транспортними накладними №Хв-S000087 на суму 9288,92 грн., №Хв-S000088 на суму 44136,25 грн., №Хв-S000089 на суму 46647,52 грн., до яких були долучені супровідні документи, у тому числі документи, що підтверджують якість товару.

Проте, ТОВ "Дарніка" був прийнятий товар лише за накладною №Хв-S000087 на суму 9288,92 грн.

Товар за двома іншими товарно-транспортними накладними був повернутий ТОВ "ТД "Санта-Віта" у зв'язку з тим, що його кількість та асортимент не відповідали заявці, про що ТОВ "Дарніка" повідомило ТОВ "ТД "Санта-Віта" листом від 09.07.2010 №240/1 та про що свідчать відповідні відмітки на накладних.

Вантаж, який не був прийнятий, загальною вартістю 90783,77 грн. повернутий позивачу тим же транспортним засобом, який доставив товар замовнику, що відображено на накладних та зроблено запис про вибуття водія ОСОБА_8 з м.Харкова 09.07.2010р., які посвідчено печаткою ТОВ "Дарніка".

Згідно даних довідки ВДПС смт.Н.Олексіївнка №8648292, довідки ДПС смт.Новоолексіївка, протоколу огляду місця ДТП від 10.07.2010, протоколу огляду затриманого транспорту №ХО3499, 10.07.2010р. автомобіль ГАЗ 3307, д.н. НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_8, на ділянці 470 км + 700 м а/д "Харків - Сімферополь" в Генічеському районі внаслідок лобового зіткнення з автомобілем DAF85CF/380, д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом FRUEHAUF PJCTA3, д.н. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6, який не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди товар позивача знищений як такий, що розсипався по дорозі та не міг бути використаний за призначенням у подальшому.

В результаті зіткнення обидва водія загинули на місці ДТП від отриманих тілесних пошкоджень, про що складені акти судово-медичних досліджень трупів №№92/Г та 93/Г від 16.08.2010.

Відповідно до матеріалів ДТП, встановлено, що водій автомобіля DAF85CF/380, д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом FRUEHAUF PJCTA3, д.н. НОМЕР_3, керуючи транспортним засобом проявив неуважність, відволікся від керування автомобілем та виїхав на зустрічну смугу.

ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наказом №16 від 07.07.2010.

19.03.2013р. слідчим СО Геніческого РВ УМВС України в Херсонській області старшим лейтенантом міліції Кушакевич К.А. винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.07.2010 на 470 км + 700 м автодороги Харків - Сімферополь через загибель водія ОСОБА_6 Вказаною постановою встановлено вину водія ОСОБА_6 у вчиненні ДТП внаслідок порушення п.2.3 "б" та п.2.9 "б" Правил дорожнього руху.

З посиланням на норми ст.ст.1172,1187,1188 ЦК України, відповідно до яких відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на володільця транспортного засобу, суди дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ФОП ОСОБА_5, з вини водія якої позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмір 90783,77 грн. внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як роз'яснено у п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", відповідно до ст.35 ГПК України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано доведеність вини водія ОСОБА_6, який перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5, у вчиненні ДТП, внаслідок якої був знищений товар позивача.

Відтак, виходячи з системного аналізу норм ст.ст.1172,1187,1188 ЦК України, колегія погоджується з висновком судів про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача, як роботодавця винної у вчиненні ДТП особи, позадоговірної шкоди, завданої позивачу шляхом знищення належного йому товару внаслідок ДТП.

Колегія не приймає до уваги твердження заявника про те, що вина водія, який керував належним відповідачу транспортним засобом, у вчиненні злочину не доведена в законному порядку, так як в матеріалах справи відсутній вирок у кримінальній справі, яким би було встановлено вину ОСОБА_6 у вчиненні ДТП 23.02.2011р., а постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 19.03.2012 та довідка ДАІ від 23.02.2011 не можуть мати преюдиціального значення для суду при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_6 у вчиненні ДТП, з огляду на таке.

Відсутність у матеріалах справи вироку по кримінальній справі або ж постанови у справі про адміністративне правопорушення обумовлена фактом загибелі винної у вчиненні ДТП особи (ОСОБА_6), що виключає можливість притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності, оскільки згідно з п.9 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі смерті особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Крім того, колегія враховує те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність вини у діях ОСОБА_6 за результатами самостійного дослідження всіх обставин та матеріалів слідчих органів, а не шляхом застосування положень ст.35 ГПК України.

Касаційна інстанція відхиляє помилкові твердження скаржника про те, що відповідальність за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу повинен нести перевізник (ТОВ "Ариол") виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Однак, в даному випадку судами достеменно встановлено той факт, що пошкодження товару сталося з вини водія відповідача (ОСОБА_6), а не з вини перевізника, що виключає можливість стягнення з ТОВ "Ариол" (перевізника) суми заявлених збитків, як завданих внаслідок порушення договірних зобов'язань, в порядку, передбаченому ст.924 ЦК України та ст.314 ГК України.

Таким чином, на спірні правовідносини відшкодування позадоговірної шкоди, завданої працівником відповідача внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, поширюється дія приписів ст.ст.1172,1187,1188 ЦК України, чим спростовуються безпредметні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на норми ст.ст.920,924,925 ЦК України та ст.314 ГК України, які регулюють підстави відповідальності перевізника у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення.

Колегія також не може прийняти до уваги посилання відповідача на пояснення свідків в обґрунтування доводів щодо знищення внаслідок ДТП непридатного для вживання (простроченого) продовольчого товару, належного позивачу, оскільки, на відміну від ст.63 Цивільного процесуального кодексу України, у господарському судочинстві показання свідків не визнаються доказами по справі.

Інші наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (договір про надання транспортних та експедиційних послуг від 11.01.2010 №Ар-2, товарно-транспортні накладні, протокол огляду місця події) та до намагань надати перевагу певним доказам (фотографії з місця події), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 у справі №901/1991/13 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун