Ухвала

від 15.01.2014 по справі 2а-1670/7533/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/27420/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012

у справі № 2а-1670/7533/11

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фірма Э.Ю.М.»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Фірма Э.Ю.М.» (надалі - позивач, ЗАТ «Фірма Э.Ю.М.») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2011 № 0001761502/1095.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявність у позивача виданих йому податкових накладних і сплата податку на додану вартість у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 4 733,26 грн. за результатами реального вчинення господарських операцій із ПП «Нафта-капітал».

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації ЗАТ «Фірма Э.Ю.М.» з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2011 № 870/15-322/24564960.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст. 1 , пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») внаслідок непідтвердження проведення господарських операцій податковою накладною та первинними документами бухгалтерського обліку.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту та підстави його виникнення до 01.01.2011 були регламентовані п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку, виданих йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП «Нафта-капітал» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки від 16.12.2010, згідно умов якого Постачальник зобов'язується виготовити і поставити продукцію, а Покупець - прийняти її та оплатити на умовах договору (п. 1.1 Договору).

Предметом поставки були: металоконструкція комірки КТП-630 кВА в кількості 1 шт., контейнер ДУ=860 в кількості 5 шт., муфта кінцева КВТп 3-10-150/240 в кількості 3 шт., муфта з'єднувальна СТп 3-10-150/240 в кількості 1 шт. (п. 1.2 Договору).

В ході виконання господарської операції за договором ПП «Нафта-капітал» виписано належним чином оформлену податкову накладну від 27.12.2010 № 765 на загальну суму 28 399,56 грн., в т.ч.: ПДВ - 4 733,26 грн.

На момент складання податкової накладної та здійснення господарської операції ПП «Нафта-капітал» було зареєстровано юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Факт передачі контрагентом вищевказаних товарів підтверджується видатковою накладною від 27.12.2010, довіреністю від 27.12.2010 № 070 на отримання товару, про що зроблено відповідний запис в журналі реєстрації виданих довіреностей.

Здійснення контролю якості отриманих товарно-матеріальних цінностей відбувалось службою технічного контролю підприємства, про що складено акти від 27.12.2010 № 261, від 27.12.2010 № 262, від 27.12.2010 № 263, від 27.12.2010 № 264.

Судами також встановлено, що металоконструкція комірка КТП-630 кВА була придбана позивачем на виконання робіт для доопрацювання і установки високовольтного устаткування, контейнер ДУ=860 - для зберігання металопрокату, з якого в подальшому виготовляються електромонтажні вироби для виконання будівельно-монтажних робіт.

Муфта кінцева КВТп 3-10-150/240 і муфта з'єднувальна СТп 3-10-150/240 були придбані та використані ЗАТ «Фірма Э.Ю.М.» при здійсненні будівельно-монтажних робіт у замовника АТ «Укртатнафта», про що складено відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 № 25-12-02 та за липень 2011 № 25-07-10, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між позивачем та ПП «Нафта-капітал» проведено у безготівковій формі на загальну суму 28 399,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.12.2010 № 754, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відсутність основних засобів та працівників у контрагента згідно даних податкової звітності ПП «Нафта-капітал», неможливість підтвердити відображення ним сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на викладене, враховуючи досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи та зазначені норми законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року за результатом проведення господарських операцій з ПП «Нафта-капітал» та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі № 2а-1670/7533/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна