Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/18046/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року № 826/18046/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Макрохім" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків проскасування податкових повідомлень-рішень №0000444030 від 01.11.2013 та № 0000454030 від 01.11.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Макрохім" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовами до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень №0000444030 від 01.11.2013 та № 0000454030 від 01.11.2013

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Стройкапдизайн" за період грудень 2010 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань, зокрема, стало визнання податковим органом взаємовідносин позивача з ТОВ "Стройкапдизайн" нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Стройкапдизайн", які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, отримано та оприбутковано товарно - матеріальні цінності використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Також позивач посилався на те, що у відповідача відсутні повноваження на визнання правочинів недійсними.

Представник позивача у судовому засіданні 08.01.2014 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 10.12.2013 надав письмові заперечення та 13.01.2014 додаткові пояснення. Свої заперечення на адміністративний позов, відповідач обґрунтовує тим, що позивачем первинна документація щодо подальшого використання отриманого від ТОВ "Стройкапдизайн" товару була надана лише суду та водночас позивачем не було надано товарно-транспортної документації, сертифікатів, довіреностей на отримання товару. При цьому відповідач посилався на розбіжності в первинних документах та доданому до них реєстрі, не співпадіння ціни реалізації з цінною придбання товарів, а також на те, що первинні документи містять різні підписи та в них відсутні обов'язкові реквізити зокрема посилання на договір на підставі якого їх було виписано

Також відповідач посилався на те, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2011 ТОВ "Стройкапдизайн" визнано банкрутом та на факти встановлені актами № 1200/23-200/37385457 від 04.04.2011 та № 84/22-31091852 від 31.05.2013

У судовому засіданні 08.01.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 07.10.2013 по 11.10.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Макрохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стройкапдизайн» за період грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1240/40-30/24720905 від 18.10.2013, яким встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 410 417,00 грн. та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідає пунктам 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.4, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11 528 343,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство "Макрохім" мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Стройкапдизайн" за договором б/н від 01.12.2010.

01.02.2011 ТОВ "Стройкапдизайн" відступило ПП "Ракурс плюс" право вимоги в сумі 69 170 000,00 грн., що належать ТОВ "Стройкапдизайн" на підставі договору б/н від 01.12.2010, боржником за яким є ПрАТ "Макрохім".

На сторінках 10-11 акта № 1240/40-30/24720905 від 18.10.2013 зазначено наступне:

«Згідно даних інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС «Податковий блок» ПП «Ракурс плюс» (36925822) зареєстровано 26.01.2010 №10701020000038678 та взято на податковий облік до ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.01.2010 за №54069. Основний вид діяльності - 51.51.0 Оптова торгівля паливом. Остання податкова звітність - Декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 26.01.2011р. за ініціативою податкової. Декларації з податку на прибуток підприємством не подавались. На даний час стан платника 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). При аналізі поданої податкової звітності з податку на додану вартість взаємовідносини -ТОВ «Стройкапдизайн» та ПрАТ «Макрохім» відсутні з моменту реєстрації.

Обсяг поставки (без ПДВ) від ТОВ «Стройкапдизайн» на ПрАТ «Макрохім» за перевіряємий період склав 57641666,67грн. в т.ч. за IV квартал 2010 року на суму 57641666,67 грн.

Придбання товару від ТОВ «Стройкапдизайн» в бухгалтерському обліку відображено наступними проводками:

Д-т pax. 28 «Товари» К-т pax. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Д-т pax. 64 «Розрахунки по податках і платежах» К-т pax. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

Д-т рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 311 «Рахунки в банках в національній валюті».

На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість між ТОВ «Стройкапдизайн» та ПрАТ «Макрохім» складає 69 170 000,04 грн.

Відповідно до наданих ПрАТ «Макрохім» пояснень в Декларації з податку на прибуток витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Стройкапдизайн» відображені в ряд. 04.01 «Витрати на придбання товарів» декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

Відповідно акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 04.04.2011 року №1200/23-200/37385457 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкапдизайн» (код за ЄДРПОУ 37385457) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року, отримані з бази «Податковий блок» встановлено наступне: в результаті проведених заходів встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу ТОВ «Стройкапдизайн» мають ознаки «безтоварних», оскільки: за наявною оперативною інформацією ТОВ "Довіра", взагалі не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівники для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства що є вірогідними «податковими ямами» та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.

За наявною оперативною інформацією ТОВ «Стройкапдизайн» (має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що є вірогідними «податковими ямами» та не виконує податкових зобов'язань перед бюджетом.

В результаті проведених заходів встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу ТОВ «Стройкапдизайн» можуть мати ознаки «безтоварних», оскільки згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних, наведених в декларації з ПДВ, підприємства ТОВ «Стройкапдизайн», яке не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операції з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Враховуючи вищенаведене, правочини, здійснені ТОВ «Стройкапдизайн» з контрагентом-постачальником, є такими, що не спрямований на реальне настання правових наслідків (п.5 ст.203 ЦК України) та згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України суперечить інтересам держави і має ознаку нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Стройкапдизайн» з контрагентами-покупцями також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки «нікчемних».

Операції з вищезазначеним контрагентом - постачальником не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи зазначених контрагентів - постачальників не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Зазначені операції між зазначеними підприємствами та ТОВ «Стройкапдизайн» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вищезазначених підприємств є виключно чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу ТОВ «Стройкапдизайн».

Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ТОВ «Стройкапдизайн» з його постачальниками та покупцями за період з 01.12.10 по 31.12.10 не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача".

Отже, придбана продукція у підприємства - постачальника не може бути реалізована іншим контрагентам. Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ «Стройкапдизайн» приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені даним платником податків на подальшу реалізацію даного товару мають протиправний характер.

Враховуючи вищевикладене, правочини, здійснені ТОВ «Стройкапдизайн» з контрагентом-постачальником не спрямована на реальне настання правових наслідків (п. 5, ст. 203 ЦК України), та згідно ч., 1 ст. 203 ЦК України суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Стройкапдизайн» з контрагентами-постачальниками також не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних».

На сторінках 17-19 акта № 1240/40-30/24720905 від 18.10.2013 зазначено наступне:

«….За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з врахуванням даних додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року по підприємству ТОВ «Стройкапдизайн» встановлено основного контрагенту-постачальника за грудень 2010 року, сума ПДВ по якому складає 15 725 290 грн., а саме:

Основним постачальником ТОВ «Стройкапдизайн» у грудні 2010 року є ТОВ «Довіра», код ЄДРПОУ 31091852, перебуває на обліку в ДІЛ у Миколаївському районі м. Миколаєва.

Отримано з бази «Податковий блок» акт від Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 31.05.2013 року №84/22-31091852 про неможливість проведення зустрічної звірки ! суб'єкта господарювання ТОВ „ДОВІРА", код за ЄДРПОУ 31091852, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків по податковому кредиту та податковим зобов'язанням за період з 01.06.2010 по 31.12.2010.

Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ „ДОВІРА" має стан платника - „11" (припинено, «але не знято з обліку (особові рахунки не пусті).

При цьому при організації проведення зустрічної звірки та з метою забезпечення підтвердження господарських відносин встановлено:

Господарський суд Миколаївської області ухвалив: Ліквідувати ТОВ „ДОВІРА" (57121, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Кринички, вул. Косарева, 1, код 31091І852), зареєстроване Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 14.07.200 p." Ухвала Господарського суду Миколаївської області про припинення провадження у справі від 12.08.2011 по справі № 5016/1590/2011(5/53).

ВПМ ДПІ у Жовтневому районі надано службовий лист №4968/7/07- 400 від 30.05.2013 року в якому зазначено:

„...В ході проведення відпрацювання ТОВ „Довіра" (код ЄДРПОУ 31091852) ВПМ ДПІ у Жовтневому районі встановлено, що в період з серпня по грудень (включно) 2010 року здійснював діяльність у сфері розведення великої рогатої худоби (КВЕД - А02.21.01) та вирощування зернових та технічних культур (КВЕД - А01.11.0), вироблення та реалізація сперми ВРХ.

Проведеним аналізом господарської діяльності підприємства встановлено, що в період з червня 2010 року по січень 2011 року проведено реалізацію продукції „власного виробництва" на загальну суму 1676 263 510.38 грн. сума ПДВ 279 377 251.73 грн., в Додатках 2 до податкових декларацій по ПДВ в графі податкові зобов'язання основними покупцями продукції виробленої на ТОВ „Довіра" є наступні контрагенти:

ТОВ „ФРЕШ ЛОПСТІК ГРУП" (код ЄДРПОУ 35066290).

ТОВ „МЕЛ-ТРАНС" (код ЄДРПОУ 34949789).

ТОВ „КРИМ ГРЕЙН" (код ЄДРПОУ 36583248).

ТОВ "ОЛІЯ-ТОРГ" (код ЄДРПОУ 37104971).

ТОВ "СТРОЙКАПДИЗАЙН" (код ЄДРПОУ 37385457).

ТОВ ТЛОБАЛ ГРЕЙН ЛТД-ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 37385698).

Згідно отриманої інформації ТОВ „Довіра" орендує 1 тис. га землі, з яких зернових культур - 225 га, намолочено 202 тонни, урожайність 9,0 ц/га та соняшника - 330 га валовий збір 460 тонн, середня врожайність 14 ц/га. Однак підприємство надало пояснення, що з серпня 2010 року почало виробництво та реалізацію сперми ВРХ.

Згідно з витягу з акту встановлено, що «...Опитано п'ять працівників ТОВ „Довіра", якими безпосередньо здійснювався догляд та відібрання сперми ВРХ від племінних бичків. Згідно пояснень, які були надані техніком по збору сперми ВРХ ТОВ „Довіра" - ОСОБА_3, вбачається, що відібрання сперми ВРХ почалось з листопаду 2010 року, адже придбані бички у ДП "Націонал-плюс" ПП "Націонал" не мали навичок в даній справі тому в період з вересня по листопад 2010 року проводилось тренування бичків відібрання сперми ВРХ майже не відбувалось. Починаючи з листопаду 2010 року розпочалось відібрання сперми ВРХ від 24 племінних бичків. Відібрання сперми ВРХ здійснюється 2 рази на тиждень, в середньому з одного виробника отримується 3 мл. сперми ВРХ. Придбані у ДП „Племрепродукктор„Степове" двадцять чотири бички на даний момент проходять тренування, відібрання сперми ВРХ не здійснюється станом на початок листопада 2010 року...»

06.05.2011 до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ „Довіра" за місцезнаходженням, на підставі даного запису складено Акт №4 від 10.05.11 року та ТОВ „Довіра" скасовано свідоцтво платника ПДВ.

17.06.2011 року за №6881/7/26-110 отримано відомості, що 08.06.2011 року за рішенням Господарського суду по справі №5016/1590/72011(5/53) згідно якої визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підприємство ТОВ „Довіра" (код ЄДРПОУ 31091852).

Таким чином, можливо зробити висновок що операцій з реалізації сперми ВРХ ТОВ „Довіра" у період з червня 2010 року по грудень 2010 року (включно) мають ознаки нікчемності здійснених угод….."

Також в ході проведення звірки отриманого Акти перевірок відповідно до яких не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання.

Згідно витягу з акту « Перевіркою ТОВ „ДОВІРА", код за ЄДРПОУ 31091852 не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) з придбання ТМЦ від постачальників за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит ТОВ „ДОВІРА", код за ЄДРПОУ 31091852 сформованого за рахунок підприємств - контрагентів за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року у сумі 39172,69 грн.

Таким чином, ТОВ „ДОВІРА", код за ЄДРПОУ 31091852 здійснювались операції, пов'язані з отриманням податкової вигоди з контрагентами - постачальниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань, а от же договори, які укладені між платниками - постачальника за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „ДОВІРА", код за ЄДРПОУ 31091852 здійснювалися операції без мети настання реальних наслідків та укладено правочини без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, ухилення від сплати податків, в результаті чого дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України…».

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що усі операції купівлі-продажу ТОВ "Стройкапдизайн" з ТОВ "Макрохім" за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

01.11.2013 на підставі акта № 1240/40-30/24720905 від 18.10.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими № 0000454030 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 17 292 512,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5 764 172,00 грн. та № 0000444030, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 18 013 021,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 3 602 604,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрохім" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0000454030 від 01.11.2013 та №0000444030 від 01.11.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Стройкапдизайн" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Стройкапдизайн" за договором б/н від 01.12.2010 предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність покупця продукцію, яку останній зобов'язується прийняти т оплатити, по ціні та в кількості відображених в видаткових накладних.

Факт здійснення ТОВ "Стройкапдизайн" своїх зобов'язань за договором б/н від 01.12.2010 підтверджується накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата товару отриманого позивачем від ТОВ "Стройкапдизайн" була здійснена відповідно до договору про відступлення права вимоги № 10/11-1 від 10.01.2011 укладеного між ТОВ "Стройкапдизайн" та ПП «Ракурс Плюс» щодо відступлення права вимоги на суму 69 170 000,00 грн. що належить кредитору на підставі договору б/н від 01.12.2010, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з особового рахунку та договором № 10/11-1 від 10.01.2011.

В подальшому отриманий товар від ТОВ "Стройкапдизайн" за договором б/н від 01.12.2010 був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з контрагентами - покупцями, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, довіреностей на уповноважених осіб на отримання ЗАТ «Макрохім» цінностей згідно видаткових накладних.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Стройкапдизайн" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Стройкапдизайн".

Посилання відповідача на матеріали перевірки ТОВ «Стройкапдизайн», код за ЄДРПОУ 37385457 (акт №1200/23-200/37385457 від 04.04.2011 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройкапдизайн» (код за ЄДРПОУ 37385457) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року), не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається зі змісту даного акту, при проведенні перевірки, за результатами якої його було складено, правовідносини між позивачем та ТОВ «Стройкапдизайн» не досліджувались, а було досліджено правовідносини між ТОВ «Стройкапдизайн» та ТОВ «Довіра», при цьому висновок щодо безтоварності операцій між останніми базується виключно на акті №84/22-31091852 від 31.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ „ДОВІРА", код за ЄДРПОУ 31091852, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків по податковому кредиту та податковим зобов'язанням за період з 01.06.2010 по 31.12.2010 який, як вбачається з копії зазначеного акту наявної в матеріалах справи, було складено вже після припинення ТОВ «Довіра» як юридичної особи на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2011 по справі № 5016/1590/2011 (5/53).

Щодо посилання відповідача на постанову Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2011 про визнання ТОВ «Стройкапдизайн» банкротом та ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.02.2012 та факти встановлені зазначеними рішеннями суду, то суд звертає увагу на те, що вони були прийняті, а відповідні факти встановлені вже після сплину значного проміжку часу від моменту існування фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Стройкапдизайн».

З приводу посилань відповідача на факт відсутності документів, щодо здійснення ТОВ «Сройкапдизайн» транспортування товару які було поставлено позивачу, суд вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки позивачем було надано суду документи на підтвердження наявності в нього транспортного парку, зокрема вантажних автомобілів за рахунок яких здійснювалось транспортування товару який ним придбавався, то факт відсутності товарно-транспортних документів не може бути беззаперечним доказом відсутності фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Стройкапдизайн».

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, підприємство самостійно вирішує який товар, в який період, по яких цінах та в кого купувати, а органи державної влади та їх посадові особи не можуть втручатися в господарську діяльність підприємця, зокрема надавати оцінку його ефективності діяльності.

З огляду на зазначене судом не приймають до уваги посилання відповідача на той факт, що позивач частина товару придбаного в ТОВ "Стройкапдизайн" була реалізована за ціною аналогічною ціні придбання, як на обгрунтування відсутності фінансового - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Стройкапдизайн".

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Отже, під час проведення документальної позапланової перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

З аналізу змісту акту перевірки № 1240/40-30/247720905 від 18.10.2013 вбачається, що відповідачем при його складанні не було здійснено дослідження первинних документів.

Посилання відповідача на той факт, що позивачем не було надано витребовуваних документів, що підтверджується актом № 231/40-30 від 11.10.2013 не приймається судом до уваги, з огляду на те, що 11.10.2013 було останнім днем проведення перевірки та як вбачається із зазначеного акту відповідних документів позивачем не було надано до перевірки у зв'язку із значною кількістю контрагентів яким було реалізовано товар придбаний у ТОВ «Стройкапдизайн», а отже фактично до останнього дня перевірки відповідач не вбачав необхідності в отриманні документів щодо подальшої реалізації позивачем товару отриманого від ТОВ «Стройкапдизайн» та позивач був позбавлений можливості підготувати відповідні документи.

Таким чином відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України під час проведення документальної позапланової перевірки не було досліджено документів які підлягають вивченню при проведенні відповідного виду перевірки.

Щодо посилання відповідача в додаткових поясненнях на те, що надана позивачем первинна документація містить різні підписи та в ній відсутні обов'язкові реквізити, суд звертає увагу на те, що зазначені факти були встановлені відповідачем вже під час судового розгляду, а не під час проведення перевірки. Крім того суд звертає увагу на те, що відповідач не є уповноваженим органом встановлювати факти аунтентичності підписів, у той час як сам факт допущення позивачем порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні первинних документів не є підставою для висновку про відсутність фінансово-господарських відносин.

Водночас суд звертає увагу на наступне.

Підставою для встановлення відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства став висновок про те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "Стройкапдизайн" відповідно до пунктів 1,2 статті 215, пунктів 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. При цьому жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма права недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, у складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави є, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

Відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або його контрагента ТОВ "Строкапдизайн" суду не надано не було, як і не було надано доказів та пояснень на підтвердження фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Стройкапдизайн" правочинів.

Також відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що договір укладений між позивачем та ТОВ "Стройкапдизайн" порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначене підтверджується також положеннями статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Стройкапдизайн" за договором б/н від 01.12.2010 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Стройкапдизайн" за договором б/н від 01.12.2010 мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції чинній на момент перевірки, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Стройкапдизйн" за договором б/н від 01.12.2010 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "Стройкапдизайн" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 458,81 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків № 0000454030 від 01.11.2013 та № 0000444030 від 01.11.2013

3.Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісімі грн. 80 коп.) на користь Приватного акціонерного товариства "Макрохім" із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови .

Суддя О.П. Огурцов