Постанова

від 23.01.2014 по справі 5004/536/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа № 5004/536/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.12 р. у справі № 5004/536/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон", м.Луцьк

про стягнення в сумі 32 541 497,99 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.06.2012 року у справі №5004/536/12 (суддя Гончар М.М., Кравчук А.М., Шум М.С.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" про стягнення в сумі 32 541 497,99 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" (позичальник) не виконав перед позивачем Публічним акціонерним товариством "Банк "Форум" (банк) взятих на себе за кредитним договором №0009/08/22- KLMVI від 17.03.2008 р. зобов'язань.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротон" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.06.2012 р. у справі 5004/536/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до винесення неправильного рішення. Відтак, судом першої інстанції не було встановлено з якого часу боржник не виконує свої зобов'язання по кредитному договору. А також не доведено чи настав термін погашення зобов'язань та чому кредитор вимагає повернення всієї суми кредиту, а не частини. Крім того, судом першої інстанції не встановлено, чи направлялись боржнику вимоги про повернення кредиту.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.07.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" у справі №5004/536/12 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2012 р.. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату суду Лиманської Л.В. від 17.09.2012р. №151, справу було призначено до повторного автоматизованого розподілу, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Маціщук А.В.

Відповідно до статті 2-1ГПК України визначено нового суддю (суддю-доповідача) Філіпову Т.Л. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" у справі №5004/536/12. В зв'язку з цим відповідною ухвалою апеляційну скаргу було прийнято до провадження в новому складі суду та призначено судове засідання на 18.09.2012. об 11:00 год.

За результатами судового засідання 18.09.12 р. із врахуванням клопотання апелянта своєю ухвалою Рівненський апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі №5004/536/12 до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва у справі №5011-27/8602-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" та Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання договору недійсним.

Дана ухвала оскаржувалася Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" в касаційному порядку, проте постановою Вищого господарського суду України від 24.12.12 р. ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.12 р. залишена без змін.

06.01.2013 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" надійшла відповідь на запит апеляційної інстанції, у якій повідомляється, що ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. у справі №5011-27/8602-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" та Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на підставі ст. 81 ГПК України позов залишено без розгляду.

Зазначена вище ухвала не була оскаржена у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

З урахуванням того, що усунуті обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, колегія суддів своє ухвалою від 10.01.2014 р. поновила провадження у даній справі та призначила її до розгляду на 23.01.2014 о 10:00 год.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.01.2014 р. у справі №5004/536/12 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, змінено склад суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Пєтухов М.Г., Крейбух О.Г.

Представники сторін у судове засідання 23.01.2014 р. не з'явилися, хоча були належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2008 року між акціонерним комерційним банком "Форум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротон" укладено кредитний договір №0009/08/22-KLMVІ.

Згідно п.1.1. банк надає позичальнику кредитні кошти у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів (оплата за будівельні матеріали) з максимальним лімітом заборгованості в сумі еквівалентній 30 300 000, 00 грн.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена цим договором, відповідно до письмової заяви позичальника.

Ліміт кредитної лінії розраховується в базовій валюті - гривні, незалежно від валюти траншів, що видаватимуться, шляхом складання сум виданих кредитів в кожній з валют цього договору, помножених на офіційних курс Національного банку України співвідношення гривні до такої валюти, та поділених на курс гривні Національного Банку України до базової валюти на день фактичної видачі кредитних коштів.

Валютою кредиту (траншів) можуть бути гривня, долари США, Євро.

Відповідно до п.1.4. договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі: 16, 0 % річних за користування кредитними коштами в гривні; 11, 0 % річних за користування кредитними коштами в доларах США; 10,0 % річних за користування кредитними коштами в Євро..

Згідно п.2.4. договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно з п.2.6. цього договору. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти днів після встановленої п.2.6. цього договору дати є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Пунктом 2.6. договору встановлено, що проценти за перший місяць користування кредитними коштами сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число поточного місяця включно. В подальшому проценти за користування кредитним коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25- те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця на рахунок №20688300001653 в Луцькій філії АКБ "Форум", код ЄДРПОУ 33845247, МФО 303644.

У відповідності до п. 3.2.2. договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

Згідно п.3.3.2. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п.1.2 цього договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.3.3.7. договору позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому договору.

У відповідності до п.4.1. договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0, 2 %, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п.3.3. цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього, банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України.

21.03.2008 року між сторонами по даній справі укладений додатковий договір №1 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р., в якій сторони домовились п.3.3.9 договору викласти в такій редакції: «Протягом 30 банківських днів з моменту укладення цього договору перевести на поточний рахунок в Луцькій філії АКБ «Форум», 60% грошових оборотів по поточних рахунках, відкритих в інших банках».

29.10.2008 року між сторонами по даній справі укладений додатковий договір №2 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р., в якій сторони домовились п.1.4. договору викласти у такій редакції: "За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі: 21,5% річних за користування кредитними коштами в гривні; 14. 0 % річних за користування кредитними коштами в доларах США; 14. 0 % річних за користування кредитними коштами в Євро.".

31.05.2010р. між сторонами укладений додатковий договір №6 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р. пунктом 2 якого передбачено, що нараховані та несплачені відсотки за період з 26.01.2010р. по 25.03.2010р. в сумі 1 053 028, 76 грн. погасити згідно наступного графіку: червень 2010 року - 263 257, 19 грн., липень 2010 року - 263 257, 19 грн., серпень 2010 року -263 257, 19 грн., вересень 2010 року - 263 257, 19 грн.

Пунктом 3 додаткового договору передбачено, що за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів банк підвищує відсоткову ставку на 2 % на період порушення. Умова вступає в дію з 11.06.2010р.

Пунктом 7 додаткового договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженим представниками обох сторін та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором та кредитним договором №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р.

01.10.2010 року між сторонами укладений додатковий договір №8 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р. в якому сторони домовились п. 1.4. договору викласти в такій редакції: "За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі: 19,0 % річних за користування кредитними коштами в гривні; 14,0 % річних за користування кредитними коштами в доларах США.; 14,0 % річних за користування кредитними коштами в Євро".

15.11.2010 року між сторонами укладений додатковий договір №9 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р. в якому сторони домовились п.2.6. викласти у такій редакції: "Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником самостійно валюті кредиту, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитним коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього дня поточного місяця, на рахунки погашення кредиту та процентів".

30.12.2010 року між сторонами укладений додатковий договір №10 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р. в якому сторони домовились доповнити кредитний договір п.4.5. та викласти його в наступній редакції: " 4.5. За несвоєчасну повну чи часткову несплату процентів за користування кредитними коштами банк підвищує процентну ставку на 2% на весь період порушення (прострочення). Позичальник сплачує нараховану суму грошових коштів за підвищеною на 2% процентною ставкою, що встановлена п.1.4. договору на зазначений в ньому рахунок за весь період порушення (прострочення)".

27.05.2011 року між сторонами укладений додатковий договір №11 до кредитного договору №0009/08/22-KLMVІ від 17.03.2008р. в якому сторони домовились п. 1.4. договору викласти в такій редакції: "За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі: 15, 0 % річних за користування кредитними коштами в гривні; 14, 0 % річних за користування кредитними коштами в доларах США; 14% річних за користування грошовими коштами в Євро.".

Підп. 3.3.2. п. 3.3. кредитного договору викладено у такій редакції: " 3.3.2. повернути суму наданих банком кредитних коштів в повному обсязі в порядку та в строки, визначені цим договором, своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Повернення кредитних коштів здійснюється позичальником в межах строку, зазначеного в п.1.2. цього договору наступним чином:

3.3.2.1. з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року позичальник здійснює повернення кредитних коштів в сумі не менше 1 212 000 грн. щомісяця. Загальна сума кредитних коштів, що підлягають до сплати позичальником з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року становить 14 544 000, 00 грн..

3.3.2.2. з 01 січня 2013 року по 30 грудня 2013 року позивальник здійснює повернення кредитних коштів в сумі не менше 1 212 000 грн. Загальна сума кредитних коштів, що підлягають до сплати позичальником з 01.01.2013 р. по 31.12.2013р. становить 14 544 000, 00 грн.

3.3.2.3. до 30.01.2014р. позичальник здійснює повернення кредитних коштів в сумі не менше 1 212 000 грн. Повернення отриманих за умовами кредитного договору №0009/08/22- KLMVІ від 17.03.2008р. кредитних коштів за весь строк кредитування здійснюється позичальником в національній валюті України - гривні.".

П.5.3. Кредитного договору викласти в наступній редакції: " 5.3. Сторони домовилися, що банк вправі (але не зобов'язаний) вимагати від позичальника повернення кредитних коштів (повністю чи частково - на вибір банку), сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафних санкцій, що передбачені даним договором у будь-якому з наступних випадків: - невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не обмежуючись, прострочення повернення позичальником кредитних коштів, як передбачено підп.. 3.3.2. цього договору); - невиконання чи неналежного виконання будь-яким із поручителем, заставодавців чи іпотекодавців зобов'язань за будь-яким із договорів, що укладенні в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором; - відмови (заперечення, оскарження тощо) позичальником від будь-яких своїх зобов'язань за цим договором; - відмови (заперечення, оскарження тощо) будь-яким із поручителем, заставодавців чи іпотекодавців від будь - яких своїх зобов'язань за будь-яким із договорів, що укладенні в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором; - звернення позичальника, будь-якого із поручителів, заставодавців чи іпотекодавців чи третьої особи до суду з вимогою про визнання недійним чи припинення з інших підстав без згоди на це банку цього договору, будь-яких додаткових договорів/угод до нього чи будь-якого із договорів, що укладено в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором; - порушення провадження у справі про визнання позичальника банкрутом (незалежно від підстав такого порушення); - вчинення позичальником (його посадовими особами, органами управління, акціонерами/учасниками тощо) та або будь-якими третіми особами дій, направлених на припинення (ліквідацію незалежно від способу) позичальника - юридичної особи; - призупинення або припинення позичальником ведення (або погрози призупинити або припинити ведення) своєї діяльності; - суттєво погіршення фінансового стану позичальника (зменшення надходжень позичальника більше ніж на 40 % в порівнянні з відповідним звітним періодом минулого року); - обтяження (за ініціативою позичальника чи з будь-яких інших підстав, в т.ч. в силу закону), відчуження (в тому числі, але не обмежуючись, шляхом розподілу між акціонерами/учасниками, продажу, обміну, внесення до статутного капіталу інших юридичних осіб), передачі в оренду чи безоплатне користування третім особам позичальником власного майна в розмірі, що перевищує 3 000 000, 00 дол. США.; - отримання позичальником нових кредитів/позик та/або надання нових порук/гарантій по зобов'язаннях третіх осіб в розмірі , що перевищує 3 000 000, 00 грн., окрім кредитів/позик та порук/гарантій, наявних станом на дату укладення даного додаткового договору; - відкликано (скасовано, припинено, призупинено, анульовано тощо) ліцензії та/або дозволи позичальника, які є необхідними для здійснення позичальником всієї або значної частини його діяльності".

Кредитний договір доповнено п. 5.6. наступного змісту: " 5.6. Сторони за взаємною згодою домовилися, що у випадку порушення позичальником строків сплати процентів за користування кредитними коштами протягом усього періоду такого прострочення проценти за користування кредитними коштами за цим договором нараховуються та підлягають сплаті за процентною ставкою, встановленою цим договором та збільшеною на 2 (два процентних пункти). Позичальник цим погоджується та підтверджує, що нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, збільшеною на 2 процентних пункти, як передбачено цим пунктом, не є зміною банком розміру процентів в односторонньому порядку та додаткового письмового погодження (підтвердження) сторін не потребує".

Позичальником, в порушення умов договору, не сплачено кредитні кошти відповідно до порядку, визначеного п.1.2. кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами не сплачені.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи, вбачається що Додатковим договором №11 від 27.05.2011 року до кредитного договору №0009/08/22-КLMVІ від 17.03.2008р. сторони доповнили кредитний договір п. 5.3., яким передбачили випадки, з настанням яких банк вправі вимагати від позичальника повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати штрафних санкцій, що передбачені даним договором. Одним з таких випадків є "невиконання чи неналежне виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не обмежуючись, прострочення повернення позичальником кредитних коштів, як передбачено підпунктом 3.3.2. цього договору)", тобто згідно з графіком, зазначеним в п.3.3.2.1 цього додаткового договору.

Відповідачем не спростовані доводи позивача та не надані суду докази погашення заборгованості за кредитним договором №0009/08/22 -КLMVІ від 17.03.2008р. Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що заборгованість за кредитним договором в сумі 30 300 000,00 грн. та заборгованості по процентам 2 139 201, 76 грн.. є обґрунтованою та доведена матеріалами справи і підлягає до стягнення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України)

Статями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.4.1. кредитного договору №0009/08/22 -КLMVІ від 17.03.2008 року за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0, 2 процентів, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Нарахована позивачем пеня в сумі 41 174, 79 грн. за несвоєчасне погашення кредиту, 61 121, 44 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (в межах передбаченого п.6 ст. 232 ЦК України шестимісячного строку) обгрунтована і підлягає до стягнення з відповідача згідно ст.ст. 230, 232 ГК України та п.4.1. кредитного договору.

23.01.2014р. від відповідача у справі ТОВ «Євротон» надійшло клопотання, в якому відповідач просить припинити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору. Клопотання мотивоване тим, що ТОВ «Євротон» повністю виконало зобов'язання за кредитним договором № 0009/08/22-KLMVI від 17.03.2008р. та умови договору, укладеного 19.08.2013р. про розірвання кредитного договору 0009/08/22-KLMVI від 17.03.2008р.

Правила підпункту 1-1 статті 80 ГПК України передбачає можливість припинення провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

Разом із тим, за правилами статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення в повному обсязі. Порядок розгляду апеляційної скарги визначено статтею 99 ГПК України, якою зокрема, передбачено, що апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Оцінюючи подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з поданої апеляційному суду засвідченої копії договору про розірвання кредитного договору, укладеного сторонами 19.08.2013р. сторони домовилися про наступне.

Сторони 19.08.2013р. домовились розірвати кредитний договір 0009/08/22-KLMVI від 17.03.2008р. У зв'язку з розірванням кредитного договору сторони домовились, що зобов'язання сторін, що випливають з кредитного договору, припиняються 19.08.2013р. Сторони не вважатимуть себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що випливають із кредитного договору.

Проте, рішенням суду першої інстанції від 21.06.2012р. повністю задоволено позов публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ТОВ «Євротон» та стягнуто з відповідача борг за кредитним договором. Апеляційну скаргу було подано товариством на рішення суду першої інстанції. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу товариство зазначало, що строк виконання зобов'язань за договором не настав, а вимога банку про сплату боргу достроково не була йому направлена.

Аналізуючи наведені обставини апеляційний суд прийшов до висновку про відхилення заявленого клопотання, враховуючи таке.

Відповідно до статті 103 ГПК України одним з повноважень, наданих суду апеляційної інстанції є скасування рішення повністю або частково і припинення провадження у справі. Натомість, таке повноваження може бути здійснено судом апеляційної інстанції у разі наявності підстав для скасування, визначених статтею 104 ГПК України. Оскільки відповідач подав суду у якості доказу договір, який укладено після прийняття рішення судом першої інстанції, це означає, що обставини, на які посилається товариство виникли пізніше і не існували під час розгляду справи судом першої інстанції, а відтак і докази відсутності спору між сторонами не могли бути подані в суд першої інстанції під час розгляду справи судом. За таких обставин застосування норм статей п.п.1-1 ст.80, 103, 104 ГПК України є помилковим.

З огляду на викладене, клопотання відповідача ТОВ «Євротон» про припинення провадження у справі на підставі п.п.1-1 статті 80 ГПК України задоволенню не підлягає.

Відтак, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротон" на рішення господарського суду Волинської області від 21.06.2012 р. у справі № 5004/536/12 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №5004/536/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.