Постанова

від 24.01.2014 по справі 826/50/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року № 826/50/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» доДержавної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.11.2014 № 0001272200 та № 0001282200.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача подав до суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 20.01.2014 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.10.2013 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІІ «Сантрейд» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати окремих видів податків та зборів за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області складено Акт № 563/22/25394566 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог п. 287.6 ст. 287 ПК України та, як наслідок, заниження податку на землю на загальну суму у розмірі 56618 грн., в тому числі за 2011 рік - 51471 грн., за 2012 рік - 5147 грн., а також порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України внаслідок не подання податкової декларації по податку на землю за 2011-2012 роки.

01.11.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0001272200, яким у зв'язку з порушенням п. 287.6 ст. 287 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 56618,43 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14154,61 грн.;

№ 0001282200, яким у зв'язку з порушенням п. 286.2 ст. 286 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1190 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 287.6 ст. 287 ПК України та, як наслідок, заниження податку на землю на загальну суму у розмірі 56618 грн., а також порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України внаслідок не подання податкової декларації по податку на землю за 2011-2012 роки, стало те, що з моменту виникнення у позивача права власності на нерухоме майно за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Вигода, вул. Елеваторна, 1, а саме з 11.03.2011 до укладання договору оренди земельної ділянки з Вигодянською сільською радою, позивач як землекористувач зобов'язаний був сплачувати податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2011 позивач придбав у ТОВ «Елеватор-Вигода» будівлі зерноприймального підприємства за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Вигода, вул. Елеваторна, 1, розташовані на земельній ділянці загальною площею 8,7113 га. (кадастровий номер: 5121081700:02:002:0001).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Поряд з цим, згідно з ст. 206 ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, за змістом ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З системного аналізу викладених норм видно, що обов'язок сплачувати плату за землю виникає у суб'єкта господарювання з моменту набуття права власності на земельну ділянку та/або права постійного користування земельною ділянкою та/або права оренди земельної ділянки, тобто з моменту державної реєстрації таких прав у визначений законом спосіб.

З матеріалів справи видно, що 24.01.2012 між позивачем та Вигодянською сільською радою Біляївського району Одеської області укладено договір оренди землі, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Вигода, вул. Елеваторна, 1, загальною площею 8,7113 га. (кадастровий номер: 5121081700:02:002:0001).

Поряд з цим, як встановлено судом, позивач набув статусу землекористувача 21.02.2012, тобто з моменту реєстрації названого договору в відділі Держкомзему у Біляївському районі Одеської області, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 512100004001557.

При цьому, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач до 21.02.2012 набув право власності або користування на земельну ділянку за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Вигода, вул. Елеваторна, 1, загальною площею 8,7113 га. (кадастровий номер: 5121081700:02:002:0001) та оформив передбачені ст. 126 ЗК України документи, що посвідчують таке право.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що, як встановлено в Акті перевірки, позивач у 2012 році сплачує орендну плату щомісячно та своєчасно з моменту виникнення у останнього такого обов'язку, суд вважає, що висновки відповідача в Акті перевірки про порушення позивачем п. 287.6 ст. 287 ПК України та, як наслідок, заниження податку на землю на загальну суму у розмірі 56618 грн., в тому числі за 2011 рік - 51471 грн., за 2012 рік - 5147 грн., а також порушення позивачем п. 286.2 ст. 286 ПК України внаслідок не подання податкової декларації по податку на землю за 2011-2012 роки є безпідставними, у зв'язку з чим, винесені ДПІ у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 01.11.2014 № 0001272200 та № 0001282200 - протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (01037, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 19-21А, 7 поверх, код ЄДРПОУ 25394566) задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2014 № 0001272200 та № 0001282200, прийняті Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 коп.) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, 3, код ЄДРПОУ 38723933) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяК.С. Пащенко