Ухвала

від 10.04.2014 по справі 826/50/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/50/14 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К. С. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 р. з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2014 р. № 0001272200 та № 0001282200.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 21.10.2013 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань повноти нарахування та своєчасності сплати окремих видів податків та зборів за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. відповідачем складено акт № 563/22/25394566, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 287.6 ст. 287 ПК України та, як наслідок, заниження податку на землю на загальну суму у розмірі 56618 грн., в тому числі за 2011 рік - 51471 грн., за 2012 рік - 5147 грн., а також порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України внаслідок не подання податкової декларації з податку на землю за 2011-2012 роки.

01.11.2013 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001272200, яким у зв'язку з порушенням п. 287.6 ст. 287 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 56618,43 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14154,61 грн.;

- № 0001282200, яким у зв'язку з порушенням п. 286.2 ст. 286 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1190 грн.

З аналізу акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 287.6 ст. 287 ПК України та, як наслідок, заниження податку на землю на загальну суму у розмірі 56618 грн., а також порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України внаслідок не подання податкової декларації по податку на землю за 2011-2012 роки, стало те, що з моменту виникнення у позивача права власності на нерухоме майно за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Вигода, вул. Елеваторна, 1, а саме з 11.03.2011 р. до моменту укладання договору оренди земельної ділянки з Вигодянською сільською радою, позивач як землекористувач зобов'язаний був сплачувати податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.03.2011 р. позивач придбав у ТОВ «Елеватор-Вигода» будівлі зерноприймального підприємства за адресою: Одеська обл., Біляївський район, село Вигода, вул. Елеваторна, 1, розташовані на земельній ділянці загальною площею 8,7113 га. (кадастровий номер: 5121081700:02:002:0001).

Згідно п. 4.1. ст. 4 Договору купівлі-продажу № 1040 від 10.03.2011 р. (а. с. 56-61) позивач був зобов'язаний відшкодовувати продавцю у повному обсязі витрати з орендної плати за користування земельною ділянкою до моменту укладення договору оренди цієї земельної ділянки між позивачем та органом місцевого самоврядування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Поряд з цим, згідно з ст. 206 ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас, за змістом ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки укладений 24.01.2012 р., а до книги записів реєстрації договорів оренди відділу Держкомзему внесено запис № 51200004001557 від 21.02.2012 р., то податкові зобов'язання позивачу податковим органом збільшені неправомірно, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів зазначає, що покладення зобов'язання зі сплати усіх витрат, що стосуються орендованої ділянки договором купівлі - продажу нерухомого майна на позивача не є підставою для сплати останнім земельного податку.

Невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань не може тягнути за собою відповідальність особи за порушення законодавства України зі сплати земельного податку, яка не є належним платником податку.

Крім того, в положенні договору купівлі-продажу, на яке посилається відповідач, йдеться про відшкодування позивачем витрат на користь третьої особи, але не врегульовані зобов'язання по відношенню до бюджетів органів місцевого самоврядування та Державного бюджету України.

З огляду на вищенаведене, рішення відповідача підлягають скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 15.04.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.