Рішення

від 24.01.2014 по справі 195/364/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 22-ц/774/971/14 Головуючий у 1-ій інстанції

категорія №45 суддя Кондус Л.А. Доповідач суддя Рудь В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.

при секретарі: Кравець Є.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області, в особі ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області, в особі ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння(а.с.2-4).

Позивач зазначав, що на підставі рішення Томаківської райдержадміністрації Дніпропетровської області № 669-р від 17.12.2002 року батько ОСОБА_3 одержав у приватну власність земельну ділянку (пай) площею 7.010га в межах згідно з планом, яка була передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 137530, виданого на ім'я останнього головою Томаківської райдержадміністрації 25 грудня 2002 року. Кадастровий номер земельної ділянки 1225483200:01:001:0142.

20 серпня 2007 року ОСОБА_3 уклав з відповідачем - селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_2» в особі ОСОБА_2 договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 10 років, термін закінчення дії договору 01 листопада 2017 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_3 раптово помер.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Рудим М.Є. 29 січня 2011 року та зареєстрованого у реєстрі за №117(спадкова справа №43/2010) він є спадкоємцем вказаної земельної ділянки. Державним нотаріусом зроблено запис в Державному акті на право приватної власності на землю, відповідно до якого право власності на цю земельну ділянку перейшло до нього.

Після реєстрації своїх прав на земельну ділянку неодноразово в усній формі та двічі офіційно в письмовій формі через пошту звертався до відповідача - селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2» в особі ОСОБА_2 з проханням віддати в його повноправне володіння, користування та розпорядження належну йому на праві приватної власності вказану земельну ділянку, площею 7.010га, однак відповідач категорично відмовився це зробити, а на письмові звернення не відповів.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив витребувати у відповідача належну йому на праві власності спірну земельну ділянку.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2013 року позов задоволено(а.с.56-58).

Витребувано у Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області в особі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 7.010 га в межах, згідно з планом, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225483200:001:0142, якою він володіє незаконно та передано ОСОБА_1, як законному власнику.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області в особі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 904,61 грн.

Відділу Держземагенства у Томаківському районі Дніпропетровської області повернути оригінал договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1225483200:001:0142), укладеного 20.08.2007 року між ОСОБА_3 та СФГ «Карнаух Павлом Васильовичем», після набрання рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі Селянське(фермерське) господарство «ОСОБА_2» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.60-62).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про витребування спірної земельної ділянки у Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2», суд виходив з того, що останній утримує у себе земельну ділянку без відповідних на те правових підстав, а тому позивач, як власник майна, має право витребувати його з чужого незаконного володіння.

Такі висновки суду не можна визнати обгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушних, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України, за положеннями якої під способами захисту суб'єктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення(визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, право якої порушено, може скористатися відповідно до ст.16 ЦК України, не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Частиною 1 ст.1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За положеннями ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні іншої особи, переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди.

Згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

По справі встановлено, що на підставі рішення Томаківської райдержадміністрації №669-р від 17 грудня 2002 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ № 137530 на земельну ділянку (пай) площею 7.010га в межах згідно з планом, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Томаківського району, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.6).

20 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, термін закінчення дії договору 01 листопада 2017 року(а.с.7-9).

Отже, наведені обставини свідчать, що Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_2» користується спірною земельною ділянкою на підставі вказаного договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, який зареєстрований у передбаченому порядку, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 лютого 2008 року(а.с.7-9), а тому висновок суду про відсутність правових підстав у Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2» на користування останньою протирічить матеріалам справи.

Як видно із справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.10).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 січня 2011 року спадкоємцем майна ОСОБА_3, у тому числі земельної ділянки площею 7.010га в межах згідно з планом, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради, що передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є ОСОБА_1(а.с.11).

В Державному акті на право приватної власності на землю, що виданий ОСОБА_3, державнним нотаріусом зроблена відмітка про перехід права власності на цю земельну ділянку до ОСОБА_1(а.с.6 зворот), земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1225483200:01:001:0142(а.с.16).

Пунктом 39 договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_2», передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою зміни умов або розірвання договору(а.с.7-9).

По справі встановлено, що договір оренди землі від 20 серпня 2007 року у передбаченому законом порядку не розірвано, з такими вимогами ОСОБА_1, до якого перейшло право власності на спірну земельну ділянку, до Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» не звертався, що підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції його представники, Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_2» на правовій підставі користується спірною земельною ділянкою.

Таким чином, ОСОБА_1, звернувшись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме земельної ділянки, якою користується Селянське(фермерське) господарство «ОСОБА_2» на підставі договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, тобто на правовій підставі, невірно обрав спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні пред'явлених вимог.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені обставини та норми діючого законодавства, що регулюють встановлені правовідносини, не врахував умови договору оренди землі від 20 серпня 2007 року, яким урегульовані питання переходу права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, колегія суддів вважає, що рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є передчасним та підлягає скасуванню на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» задовольнити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2013 року скасувати.

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Селянського(фермерського) господарства «ОСОБА_2» Томаківського району Дніпропетровської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -