Постанова

від 21.01.2014 по справі 820/12057/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 січня 2014 р. Справа № 820/12057/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ"(надалі за текстом - ТОВ "Ортопрот", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - ХОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській обл., відповідач) , в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2013 року № 0000232206 та № 0000242206.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ХОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській обл. відповідно до податкового повідомлення рішення № 0000242206 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 620737,50 гривень та відповідно до податкового повідомлення рішення № 0000232206 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 726734,75 гривень. З даними рішеннями позивач не погоджується, вважаючи їх незаконним та необґрунтованим.

Представником позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 21.01.2014 року надано заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 21.01.2014 року подав заперечення проти позову, в обґрунтування якого зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі проведеної перевірки, якою виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. За таких обставин вони є цілком обґрунтованими та законними, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України зазначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, а не прибуття в судове засідання належним чином повідомлених представника позивача та відповідача не є перешкодою для розгляду адміністративної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ортопрот» зареєстровано як суб'єкт господарювання, ідентифікаційний код 19470004, місцезнаходження: 62404, Харківська обл., Харківський район, с. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, буд. 1-А, довідки № 748064 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. ТОВ «Ортопрот» взято на податковий облік в ХОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській обл. з 21.03.2002 року.

Судом встановлено, що фахівцями Харківської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області у період з 20.11.2012р. по 29.12.2012р. проведено виїзну документальну планову перевірку ТОВ «Ортопрот» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.01.2013 р. по 29.01.2013р..

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 231/220-19470004 від 05.02.2013 р., з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.», за висновками якого встановлені порушення, а саме:

- пп.5.2.1 п.5.2 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств "в редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 703865грн.у т.ч.: 3 квартал 2010р. - 51458грн., 4 квартал 2010р. - 40021 грн., 2 квартал 2011р. - 206130грн, 3 квартал 2011р. - 261669грн., 4 квартал 2011р. - 144587грн.;

- п.4.1 ст. 4, п. 7.2.1, п. 7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про Податок на додану вартість» № 283/97-ВР від 03.04.97р., п.198.3, ст.198 та розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI , що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 445504грн., у т.ч.: за липень 2010р. на суму 41167грн., за жовтень 2010р. на суму 32017грн., за червень 2011р. на суму 58333грн., за липень 2011 на суму 74767грн., за серпень 2011р. на суму 29167грн., за вересень 2011р. на суму 84325грн., за листопад 2011р. на суму 125728грн..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232206 та № 0000242206 від 12 березня 2013 року.

Судом встановлено, що в ході проведеної відповідачем перевірки встановлено здійснення ТОВ «Ортопрот» господарських операцій з підприємствами-постачальниками: ТОВ «Международний Труд» (код 36622234), ТОВ «СВ Логістик» (код 37101195); ПП «Хармарт» (код 34018183); ТОВ «ВЛ-Тео» (код 24790403); ТОВ «Фірма Аква Транс» (код 34469324), ТОВ «Ерітаж» (код 37263354), ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» (код 33010817), ПП «ОВД-Трейд» (код 37091177) у відношенні яких є наявна податкова інформація про відсутність фактів реального вчинення господарської діяльності. Вказана податкова інформація, згідно п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, була використана як підстава для висновків про порушення ТОВ «Ортопрот» вимог податкового законодавства, внаслідок зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум витрат та сум ПДВ, які були нараховані при здійсненні господарських операцій з вказаними контрагентами, які реально не відбулися.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність ТОВ «Ортопрот» пов'язана з фасуванням сипких продуктів харчування (крупи, сіль, сода та ін.) та подальший їх продаж оптовим покупцям. Крім того, встановлено, що позивач має всі необхідні умови для здійснення зазначеного виду діяльності, а саме: відповідні дозвільні документи, основні засоби, у тому числі нежитлові виробничі будівлі, виробничі активи та відповідне обладнання, трудові ресурси.

Судом встановлено, що в межах провадження вказаної господарської діяльності між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Международний Труд», ТОВ «СВ Логістик», ПП «Хармарт», ТОВ «ВЛ-Тео», ТОВ «Фірма Аква Транс», ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд», були укладені господарські правочини.

Так, між ТОВ «Ортопрот» з ТОВ "МЕЖДУНАРОДНИЙ ТРУД" був укладений договір № 27/08 від 02.08.2010р., за умовами якого ТОВ «МЕЖДУНАРОДНИЙ ТРУД» у якості постачальника зобов'язувалося надати на адресу ТОВ «Ортопрот» у якості покупця товари: крупу гречану, рис круглий та рис довгий. Сплата вартості поставленого товару здійснювалася шляхом безготівкового розрахунку.

В межах зазначеного договору у жовтні 2010 року були проведені господарські операції з постачання товарів на адресу позивача, що підтверджується видатковими накладними постачальника, а саме: № 471 від 11.10.2010р., № 500 від 19.10.2010р. та податковими накладними, а саме: № 111002 від 11.10.2010р., № 191001 від 19.10.2010р.

Отриманий товар був оприбуткований на складі позивача за адресою Харківська обл., Харківський р-н, смт "Кулиничі, вул. 7 Гвардейської Армії, 1-А.

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця на автомобілі МАЗ, державний номерний знак 276-82 ХА, що підтверджується доданими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення № 1165 від 11.10.2010р. на суму 70000 грн., № 1317 від 8.11.2013р. на суму 39000 грн., № 1458 від 29.11.2013р. на суму 30000 грн., які засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за вказаним договором з ТОВ "МЕЖДУНАРОДНИЙ ТРУД» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок вказаного контрагента, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем, до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Тому, долучені до справи документи про оплату виконаних робіт є належними та допустимими доказами вчинених між позивачем та контрагентом господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори на постачання товарів з ТОВ «ЕРІТАЖ»: договір № 318 від 01.02.2011р. на постачання крупи вівсяну, крупи пшоної, крупи манної; з ПП "Хармарт»: договір № 070711 від 07.07.2011р. на постачання крупи вівсяної, крупи пшоної, крупи гречаної, крупи кукурудзяної, плівки поліпропіленової, пакетів паперових, та ін.; з ТОВ «ВЛ-ТЕО»: договір № 0107 від 01.07.2011р. на постачання крупи вівсяної, крупи гречаної, крупи пшеничної ярової; з ТОВ «ФІРМА АКВА ТРАНС»: договір № 301201 від 01.11.2011р. на постачання крупи вівсяної, крупи гречаної, крупи пшеничної ярової, крупи кукурудзяної.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» 01.08.2011 року укладено договір № 0108 за умовами якого ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» надавав на адресу позивача маркетингові послуги. Відповідно до даного договору ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» зобов'язувався надати позивачу послуги з вивчення попиту на товари, що виробляється та реалізується замовником, а позивач зобов'язувався прийняти та сплатити надані послуги. Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд зазначає, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи відсутні.

Також, 01.06.2011 року між ТОВ «Ортопрот» та ПП «ОВД-Трейд» укладено договір про надання маркетингових послуг № 106.

В подальшому при виконанні вказаного договору ПП «ОВД-Трейд» позивачу надані наступні документи: податкова накладна № 25, акт здачи-прийому послуг № ОУ310653 від 04.07.2011р., податкова накладна № 107 та акт здачи-прийому послуг № ОУ 310654 від 13.07.2011р., податкова накладна № 134 та акт здачи-прийому послуг № ОУ 310655 від 15.07.2011р., податкова накладна № 169 та акт здачи-прийому послуг № ОУ 310656 від 20.07.2011р., податкова накладна № 243 та акт здачи-прийому послуг № ОУ 310657 від 29.07.2011р..

В матеріалах справи міститься «Маркетингове дослідження асортименту та попиту круп у мережі магазинів «Новус» на прикладі магазинів «Новус» у м. Севастополі», розроблене ПП «ОВД - Трейд» на виконання договору № 106 від 01.06.2011р..

Оплата отриманих послуг ТОВ «Ортопрот» здійснено у повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

У зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи. Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні наведених угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від контрагентів - ТОВ «Международний Труд», ТОВ «СВ Логістик», ПП «Хармарт», ТОВ «ВЛ-Тео», ТОВ «Фірма Аква Транс», ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість отриманих товарів та послуг, які оплачені позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Слід зазначити, що несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписує у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстровані платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу положень Податкового кодексу України суд зазначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень Податкового кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та належним чином виконані.

Щодо встановленого відповідачем порушення ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України , слід зазначити наступне:

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності закріплене в п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, суд визначає, що позивачем законно та обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з постачанням підприємствами-контрагентами ТОВ «Международний Труд», ТОВ «СВ Логістик», ПП «Хармарт», ТОВ «ВЛ-Тео», ТОВ «Фірма Аква Транс», ТОВ «Ерітаж», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ПП «ОВД-Трейд» на користь позивача товарів та наданням послуг згідно умов вищенаведених договорів, адже надані до матеріалів справи видаткові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари та послуги задовольняли потреби позивача виключно в здійсненні ним своєї господарської діяльності.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Посилання відповідача про встановлення у результаті аналізу податкової реєстраціно-звітної інформації неможливості ведення контрагентами позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальність виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит та валові витрати.

Відповідно до ст. ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

З урахуванням обставин у справі, суд вважає, що відповідачем при прийнятті податкових повідомлень - рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2013 року № 0000232206 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 726734,75 грн., винесене Харківською об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 12 березня 2013 року № № 0000242206 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 726734,75 грн., винесене Харківською об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТОПРОТ" (62404, Харківська обл., Харківський р-н., с. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської Армії, буд.1-а, код 19470004) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.