Постанова

від 21.01.2014 по справі 903/835/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 903/835/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", Державної виконавчої служби України на рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 року у справі № 903/835/13 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Л"

до 1. Державної виконавчої служби України (відділ примусового виконання рішень)

2. Приватного акціонерного товариства "Готель Лучеськ"

3. Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна

за участю представників:

позивача - Токарчук В.М. за довіреністю, Каленюк С.Л. - директор

відповідача 1 - Черпак М.Л. за довіреністю

відповідача 2 - не з'явився,

відповідача 3 - не з'явився

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Коломис В.В., змінено склад колегії суддів у справі № 903/835/13. Утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М., суддя Дужич С.П.

В судовому засіданні 21.01.2014 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Три Л" звернулось до господарського суду Волинської області із позовом про визнання права власності на 9/100 частки земельної ділянки площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:019:0016, розташованої у м. Луцьку по вул. Рівненській, 89, та зняття арешту із земельної ділянки, накладений Державною виконавчою службою України (відділ примусового виконання рішень) 03.05.2012 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.10.2013 року у справі № 903/835/13 у позові ТзОВ "Три Л" до Державної виконавчої служби України (відділ примусового виконання рішень) про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна відмовлено. Позовні вимоги ТзОВ "Три Л" до ПрАТ "Готель Лучеськ", ПАТ "Кредобанк" про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна задоволено. Визнано за ТзОВ "Три Л" право власності на 9/100 частки земельної ділянки площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:019:0016, розташованої у м. Луцьку по вул. Рівненській, 89, знято арешт та оголошення заборони його відчуження, накладений Державною виконавчою службою України (відділ примусового виконання рішень) 03.05.2012 року, виконавче провадження № 16541925. Здійснено розподіл судових витрат у справі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПАТ "Кредобанк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 року у справі № 903/835/13, в якій просить скасувати зазначене рішення у справі та прийняти нове, яким в позові відмовити. Як на підставу для скасування судового рішення у справі відповідач 3 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що на момент продажу спірної земельної ділянки на останню було накладено арешт, що в свою чергу унеможливлює її відчуження.

Крім того, до Рівненського апеляційного господарського суду звернулась також Державна виконавча служба України із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 року у справі № 903/835/13 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДВС України посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Від позивача у справі, ПрАТ "Готель Лучеськ" надійшли відзиви на апеляційні скарги, відповідно до яких останні вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак просять у задоволенні апеляційних скарг відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. ПрАТ "Готель Лучеськ", ПАТ "Кредобанк" в судове засідання явки повноважних представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2009 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області № 02/36-2 від 18.09.2009 року.

24.03.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ВАТ "Готель Лучеськ" в межах суми боргу. 28.03.2011 року арешт нерухомого майна зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що стверджується витягом про реєстрацію № 30844731.

У заяві № 12/05 від 31.05.2011 року, адресованій державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ПрАТ "Готель Лучеськ" просив звернути стягнення на земельні ділянки, зокрема, на 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:109:0016, розташованої за адресою м. Луцьк, вул. Відродження, 1, яка належить ПрАТ "Готель Лучеськ" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 352475. За змістом заяви, до останньої додано копію державного акту серії ЯД № 352475, згідно з яким 9/100 частки земельної ділянки площею 0,2119 га має кадастровий номер 0710100000:22:019:0016 та знаходиться в м. Луцьку по вул. Рівненській, 89.

12.10.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України на виконання постанови № 2а-7651/11/2670 від 28.07.2011 року окружного адміністративного суду м. Києва винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зокрема, накладено арешт на 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:109:0016, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Відродження, 1, яка належить ВАТ "Готель Лучеськ". Звільнено з-під арешту майно, арештоване згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.03.2011 року.

Отже, з 12.10.2011 року обтяження на 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:109:0016, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Рівненська, 89, не існувало.

14.10.2011 року між ПрАТ "Готель Лучеськ" (продавець) та ТзОВ "Три Л" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує 9/100 частки земельної ділянки, площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:019:016, розташованої в м. Луцьку по вул. Рівненська, 89, сплачує за неї грошову суму в порядку та на умовах договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Михальчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3760. Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що стверджується витягом № 10510470 від 14.10.2011 року. У пункті 3.4 договору зазначено, що передача земельної ділянки здійснюється по акту прийому-передачі протягом 3-х днів з моменту підписання договору і полягає в передаванні покупцеві усієї документації (у т.ч. технічної) щодо землі.

17.10.2011 року на виконання п. 3.4 договору сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки.

26.10.2011р. сторони підписали договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки, зокрема, до п. 2.1 розділу 2 "Ціна договору та порядок проведення розрахунків". Договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.10.2011 року посвідчений приватним нотаріусом Луцького нотаріального округу Михальчук Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3854. Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що стверджується витягом № 10558810 від 26.10.2011 року.

Відповідно до п. 2.1 договору з врахуванням змін від 26.10.2011 року ТзОВ "Три Л" платіжним дорученням № 55 від 26.10.2011 року сплатило ПрАТ "Готель "Лучеськ" 25874,00 грн. з призначенням платежу: оплата за 9/100 частки земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу від 14.10.2011 року. В п. 3.2 договору зазначено, що право власності на земельну ділянку виникає відповідно до ст.ст. 125 ,126 Земельного кодексу України.

Право власності ТзОВ "Три Л" на 9/100 частки земельної ділянки по вул. Рівненська, 89 посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 306923 від 29.12.2011 року.

У пункті 1.6 договору купівлі-продажу від 14.10.2011 року вказано, що відповідно до довідки про правовий статус, кількісні і якісні характеристики земельної ділянки, виданої 27.07.2011 року за № 335-3.6 управлінням Держкомзему у м. Луцьку, щодо даної земельної ділянки права третіх осіб на використання відсутні.

Згідно витягів з Державного реєстру правочинів від 14.10.2011 року, від 26.10.2011 року набувачем 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119 га, розташованої по вул. Рівненська, 89 в м. Луцьку є ТзОВ "Три Л"; обтяжень не зареєстровано.

03.05.2012 року в.о. начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про скасування постанови про арешт коштів та майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у зв'язку зі зміною найменування боржника; постановлено накласти арешт на майно боржника з урахуванням зміненого найменування, а саме: на ПрАТ "Готель Лучеськ".

03.05.2012 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України накладено арешт на 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119 га, розташованої по вул. Рівненська, 89, в м. Луцьку в межах виконавчого провадження № 16541925 щодо боржника - ПрАТ "Готель Лучеськ" по виконанню наказу господарського суду Волинської області № 02/36-2 від 18.09.2009 року.

07.05.2012 року накладено арешт на нерухоме майно, зокрема, вказаної 9/100 частки земельної ділянки, загальною площею 0,2119 га, розташованої по вул. Рівненська, 89, в м. Луцьку, без зазначення кадастрового номеру, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що стверджується витягом про реєстрацію № 35940862.

Накладення зазначеного арешту стало підставою для звернення ТзОВ "Три Л" до господарського суду із позовом про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як зазначалося, 14.10.2011р. між ПрАТ "Готель Лучеськ" (продавець) та ТзОВ "Три Л" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує 9/100 частки земельної ділянки, площею 0,2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:019:016, розташованої в м. Луцьку по вул. Рівненська, 89, сплачує за неї грошову суму в порядку та на умовах договору. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Михальчук Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3760. Договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що стверджується витягом № 10510470 від 14.10.2011 року.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Вищезазначений договір від 14.10.2011 року, укладений між ПрАТ "Готель Лучеськ" та ТзОВ "Три Л" недійсним у судовому порядку не визнавався, відтак в силу приписів ст.ст. 11, 204 ЦК України є належною правовою підставою для виникнення цивільних прав, в т.ч. і права власності особи на річ.

Відповідно до приписів Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладання договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України). Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Таке право власності ТзОВ "Три Л" на 9/100 частки земельної ділянки по вул. Рівненська, 89, посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 306923 від 29.12.2011 року.

Витягами з Державного реєстру правочинів від 14.10.2011 року, 26.10.2011 року набувачем 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119 га, розташованої по вул. Рівненська, 89 в м. Луцьку є ТзОВ "Три Л"; обтяжень не зареєстровано.

Відповідно до п. 71 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (яка діяла на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2011 року) при посвідченні договору про відчуження земельної ділянки як самостійного об'єкта цивільних правовідносин нотаріус перевіряє відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного земельного кадастру. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Про встановлене обмеження (обтяження) та його зміст нотаріус зазначає в тексті договору.

На момент підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.10.2011 року з врахуванням змін від 26.10.2011 року, обтяжень щодо 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0,2119га, кадастровий номер 0710100000:22:019:0016, розташованої за адресою м. Луцьк, вул. Рівненська, 89, не було, про що зауважено в п. 1.4 договору і стверджувалось витягом з Єдиного реєстру обтяжень об'єктів нерухомого майна від 14.10.2011 року.

За таких обставин, враховуючи правомірність набуття особою права власності на земельну ділянку, відсутність доказів наявності обтяжень нерухомого на момент укладення правочину, що був підставою для виникнення такого права власності, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог до ПрАТ "Готель Лучеськ", ПАТ "Кредобанк" (останнє є стягувачем за наказом № 02/36-2 від 18.09.2009 року)

Разом з тим, звертаючись із позовом до Державної виконавчої служби України, позивачем не враховано наступного. Положеннями п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що відповідно до ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам ст. 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами ст. 121-2 ГПК України.

Таким чином, Державна виконавча служба України не є належним відповідачем у справі, а дії останньої може бути оскаржено в порядку подання скарги на дії ДВС згідно ст. 121-2 ГПК України, відтак у позові до останньої слід відмовити, про що цілком обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянтів, які стосуються того факту, що 24.03.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми боргу, що свідчить про наявність обтяження нерухомого майна та унеможливлює його правомірне відчуження, то судова колегія зазначає наступне. Дійсно, 24.03.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми боргу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 30811874 від 28.03.2011 року та витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 30844731 від 28.03.2011 року. Однак, окружним адміністративним судом Києва Постановою від 28.07.2011 року у справі № 2а-7651/11/2670 скасовано Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.03.2011 року в частині накладення арешту та оголошення заборони відчуження на майно, що перебуває в іпотеці АТ "Дельта Банк", а саме земельну ділянку площею 0,2858 га, кадастровий номер № 07101000000:22:113:0045, з цільовим призначенням - для обслуговування автостоянки, що розміщена за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 1. На виконання вказаної постанови суду, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Вовченком О.В., винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.10.2011 року, якою, серед іншого, накладено арешт на 9/100 частки земельної ділянки загальною площею 0, 2119 га, кадастровий номер 0710100000:22:109:0016, розташованої за адресою: м. Луцьк, пр. Відродження, 1; земельну ділянку, площею 0,2858 га, кадастровий номер 0710100000:22:109:0031, розташована за адресою м. Луцьк, пр. Відродження, 1; автомобіль марки Renault Trafic, 1991 р.в., ДНЗ 09681ВМ. Звільнено з-під арешту майно, арештоване згідно з постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА № 851921 від 24.03.2011 року. Таким чином доводи скаржників не відповідають обставинам справи та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 15.10.2013 року у справі № 903/835/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Дужич С.П.