Постанова

від 15.01.2014 по справі 920/1523/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа № 920/1523/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чунаков В.О., Вакула М.Ф.

відповідача - Кісіль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми (вх. №3574С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 14.10.13 року у справі № 920/1523/13

за позовом ТОВ "Охоронно-детективна агенція "Альфа-Д", м. Суми

до Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 84142, 84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.10.2013 року по справі №920/1523/13 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з КП "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми на користь ТОВ "Охоронно-детективна агенція "Альфа-Д" 79063,20 грн. основного боргу, 2190,85 грн. пені, 875,26 грн. 3% річних, 19,66 грн. інфляційних втрат та 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необгрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.10.2013 року по справі №920/1523/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Як зазначає апелянт (відповідач) у своїй скарзі, господарським судом Сумської області встановлено, що ТОВ "Охоронно-детективна агенція "Альфа-Д", згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з КП "Шляхрембуд" на свою користь заборгованість у розмірі 84142 грн. 84 коп., яка виникла станом на 22.08.2013 року відповідно до договору про надання послуг охорони №85-П від 10.09.2011 року (далі - Договір).

Дана заборгованість за Договором підтверджується актами здачі - приймання виконаних робіт №86 за липень 2013 р., №100 за серпень 2013 р., №59 за травень 2013 р., №73 за червень 2013 р., №47 за квітень 2013 р., №35 за березень 2013 р., №9 за січень 2013 р., №22 за лютий 2013 р., №130 за листопад 2012 р. та №141 за грудень 2012 року.

Однак, як зазначає апелянт у своїй скарзі, зазначений договір є неукладеним, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 та 3 ст. 180 ГК України сторонами не було погоджено його істотну умову, а саме - строк його дії. Тому, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що акти здачі-приймання виконаних робіт за листопад 2012 - липень 2013 років підтверджують надання послуг за Договором, та, відповідно, наявність заборгованості за ним.

Господарський суд Сумської області постановляючи рішення не врахував того, що 30.10.2012 позивач надіслав відповідачу, відповідно до п. 9.3 Договору, листа в якому звернув його увагу на порушення умов Договору в частині оплати наданих послуг, зажадав сплатити борг в сумі 26146,80 грн. та попередив про можливість припинення надання послуг.

Листом від 01.11.2012 № 867 Замовник повідомив Охорону про неможливість погасити борг і готовність розірвати Договір.

В рішенні місцевого господарського суду йдеться про те, що п. 4.2 Договору визначено, що оплата за надані охоронні послуги здійснюється на умовах щомісячної оплати до 05 числа наступного місяця на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт шляхом перерахування замовником (відповідачем) відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Частиною 1 та 2 ст. 530 ЦКУ визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, на думку апелянта, зважаючи на те, що Договір є неукладеним, суд не мав права посилатися на норму п. 4.2 Договору, як таку, що встановлює строк виконання зобов'язання відповідачем сплатити кошти за певний місяць до 05 числа наступного місяця, оскільки в даному випадку вступає в дію норма ч. 2 ст. 530 ЦКУ, яка надає право Товариству звернутися із вимогою до КП "Шляхрембуд" про сплату коштів за надані послуги. Однак даної вимоги до відповідача не надходило і відповідно право на стягнення коштів за надані послуги у позивача відсутнє.

Крім того, як зазначає апелянт у своїй скарзі, суд першої інстанції безпідставно із посиланням на акти здачі - приймання робіт, визнав суму заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 79063, 20 грн., оскільки за період з листопада 2012 по липень 2013 років КП "Шляхрембуд" було сплачено позивачу за надані послуги охорони кошти в сумі 25880,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 28.01.2013 №78 на суму 8532,00 грн., від 30.04.2013 №572 на суму 8816,40 грн. та від 10.05.2013 № 629 на суму 8532,00 грн.

Як зазначає апелянт у своїй скарзі, Господарським судом Сумської області було помилково взято до уваги лист відповідача №867 від 01.11.2012 року, яким, як вважає суд, КП "Шляхрембуд" фактично визнає наявність заборгованості за охоронні послуги.

Щодо наведеного апелянт зазначає, що в листі від 01.11.2012 №867 відповідачем жодним чином не згадується наявність заборгованості за надані послуги, а тим більше її визнання. Крім того, лист КП "Шляхрембуд" від 01.11.2012 №867 було направлено позивачу, як відповідь на його лист від 30.10.2012 №18 (далі - Лист № 18). В листі № 18 позивач звертає увагу на наявність заборгованості за надані послуги охорони в сумі 26164,80 грн.

Відповідно до п. 3.7 Договору, здача-приймання наданих послуг охорони здійснюється шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт за договором до 05 числа кожного місяця за минулий місяць та по закінченні дії договору.

Тобто, враховуючи наведене, а також те, що Лист №18 датовано жовтнем 2012 року, в ньому може згадуватись заборгованість яка виникла за період по вересень 2012 року включно. А, оскільки, предметом позову є стягнення заборгованості за послуги охорони за листопада 2012 - липень 2013 років, лист КП "Шляхрембуд" від 01.11.2012 № 867 жодним чином не може свідчити про визнання відповідачем заборгованості за вказаний період.

Суд першої інстанції в своєму рішенні вказує на те, що факт надання та отримання відповідачем послуг охорони, підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 08.08.2013 року, який підписано представниками сторін за даним спором та скріплено їх печатками. Однак, на думку апелянта, цей акт не є відповідним доказом згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, оскільки зазначений акт звірки свідчить лише про те, що за період із 01.03.2013 по 08.08.2013 позивачем було надано відповідачу послуги на суму 45788,40 грн., а відповідачем було сплачено позивачеві грошові кошти в сумі 17348,40 грн.. В результаті чого станом на дату звіряння (08.08.2013) виникла заборгованість в розмірі 79063,20 грн. При цьому з Акту звірки не випливає, які саме послуги та за яким договором надавалися. Також, апелянт звертає увагу на те, що частина Акту звірки, яку повинно було б заповнити КП "Шляхрембуд", не заповнена. Крім того, апелянт зазначає, що Акт звірки не підписаний керівником підприємства.

Позивач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку саме відповідач повинен був надати суду обґрунтовані пояснення та відповідні докази, щодо фактичного ненадання позивачем замовлених послуг та обґрунтовані пояснення щодо відмови від сплати отриманих послуг.

Посилання апелянта на те, що підписаний та скріплений печатками сторін договір про надання охоронних послуг не може вважатись укладеним, є безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 901, 905 строк дії договору не є істотною умовою договору і сторони за обоюдною домовленістю можуть укласти безстроковий договір, зазначивши в ньому порядок надання (отримання) послуг та порядок і строки оплати цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 10.09.2011 року між ТОВ"Охоронно-детективна агенція "Альфа-Д" та КП "Шляхрембуд" Сумської міської ради укладено договір про надання охоронних послуг № 85-П, згідно якого позивач зобов'язався у визначені дислокацією години здійснювати охорону адміністративних приміщень та прилеглої території КП СМР "Шляхрембуд" за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 3, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до пункту 3.7. даного договору, здача - приймання наданих послуг охорони здійснюється шляхом підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт за договором до 05 числа кожного місяця за минулий місяць та по закінченні дії договору.

Сторонами за даним договором визначено, якщо у 10-денний термін від передачі звітних документів позивач не отримає від відповідача підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт, то звітні документи вважаються прийнятими останнім, а послуги за актом здачі-приймання виконаних робіт надані у повному обсязі (пункт 3.8. договору про надання охоронних послуг № 85-П від 10.09.2011).

Згідно із пунктом 4.1. зазначеного договору, ціна послуг охорони об'єкту за цим договором визначена у протоколі узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток № 2 до даного договору), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони, сторонами досягнуто домовленість про ціну за здійснення заходів охорони, яка становить 11 грн. 85 коп. за годину охорони одним охоронником.

Пунктом 4.2. названого договору визначено, що оплата за надані охоронні послуги здійснюється на умовах щомісячної оплати до 05 числа наступного місяця на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт шляхом перерахування замовником (відповідачем) відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Розрахунок вартості наданих послуг переглядається сторонами при зміні загальної вартості послуг або при зміні обсягу послуг що надаються, як визначено у пункті 4.3. договору про надання послуг охорони №85-П від 10.09.2011 року, укладеного між сторонами у справі.

Відповідно до пункту 5.2.1. названого договору, відповідач зобов'язаний забезпечити належні умови для забезпечення охорони матеріальних цінностей відповідно до вимог охорони, визначених даним договором, сприяти охороні у виконанні нею своїх обов'язків та згідно з пунктом 5.2.3. договору своєчасно здійснювати розрахунки з Охороною за надані охоронні послуги.

Позивач в обґрунтування заявлених ним вимог зазначає, що факт виконання позивачем умов вказаного договору щодо надання відповідачу охоронних послуг підтверджується двосторонніми актами здачі-приймання виконаних робіт за період з листопада 2012 року по липень 2013 року, проте відповідач в порушення наведених умов укладеного між сторонами договору нерегулярно здійснював оплату вартості наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 08.08.2013 року в сумі 79063 грн. 20 коп. Тобто, підписавши зазначені акти та частково сплативши отримані послуги відповідач додатково підтвердив чинність укладеного сторонами зазначеного договору та обов'язки щодо його виконання.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Статтею 530 названого Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України), яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів розірвання спірного договору або визнання його недійсним у встановленому законодавством порядку відповідач не надав. Посилання відповідача на лист від 01.11.2012 №867 є безпідставним, оскільки як правомірно встановлено судом першої інстанції і зазначено в рішенні суду, цей лист навпаки підтверджує факт отримання відповідачем послуг згідно укладеному договору, факт заборгованості та намір розірвання цього договору в зв'язку з відсутністю фінансування бюджетних коштів.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до вимог ст. 33 ГПК України повністю підтверджується факт надання та отримання відповідачем послуг охорони, а саме: актами здачі-приймання виконаних робіт №86 за липень 2013 р., №100 за серпень 2013 р., №59 за травень 2013 р., №73 за червень 2013 р., №47 за квітень 2013 р., №35 за березень 2013 р., №9 за січень 2013 р., №22 за лютий 2013 р., №130 за листопад 2012 р. та №141 за грудень 2012 року, а також актом звірки розрахунків станом на 08.08.2013 року, які підписано представниками сторін за даним спором та скріплено їх печатками.

Посилання апелянта в своїй скарзі на те, що зазначені документи підписані неповноважною особою є безпідставними, оскільки зазначені документи та підпис особи завірені печаткою відповідача і як правомірно зазначив апелянт у своїй скарзі зазначений акт звірки свідчить про те, що за період із 01.03.2013 по 08.08.2013 позивачем було надано відповідачу послуги на суму 45788,40 грн., а відповідачем було сплачено позивачеві грошові кошти в сумі 17348,40 грн.. В результаті чого станом на дату звірки (08.08.2013) виникла заборгованість в розмірі 79063,20 грн.

При цьому посилання відповідача на те, що з акту звірки не випливає які саме послуги та за яким договором вони надавалися, також є безпідставними, оскільки апелянтом не надано жодних доказів щодо укладання з позивачем інших договорів про надання охоронних послуг, а не заповнення з боку відповідача частини акту звірки розрахунків із посиланням на порушення умов договору, навпаки підтверджує виконання позивачем умов договору та суми боргу за наданими послугами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що в порушення вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача та умови укладеного між сторонами у справі договору.

Оскільки відповідач всупереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 70963 грн. 20 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Заперечення ж відповідача відхиляються судом як безпідставні, і як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

У разі невиконання сторонами зобов'язань, передбачених цим договором про надання послуг охорони, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 7.1. договору).

Згідно з приписами пункту 7.3.1. названого договору, у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих охоронних послуг замовник (відповідач) сплачує охороні (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 2190 грн. 85 коп., нарахована станом на 22.08.2013 року.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору, пеня нарахована в межах позовної давності з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2190 грн. 85 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми заборгованості в розмірі 875 грн. 26 коп. та інфляційних втрат в розмірі 19 грн. 66 коп. за період з листопада 2012 по серпень 2013 року, в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3 % річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 875 грн. 26 коп. та інфляційних втрат в розмірі 19 грн. 66 коп. за період з листопада 2012 по серпень 2013 року є також обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі статті 625 наведеного вище Кодексу.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 14.10.13 року у справі № 920/1523/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 241, 526, 530, 599, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст .65, 179, 193 Господарського суду України, ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 14.10.13 року у справі №920/1523/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 15.01.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.