Постанова

від 14.04.2009 по справі 10/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2009 р.                                                                                Справа №  10/264

м. Чернівці                                                                                      11-00 год.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Парус-Захід”, м. Чернівці

до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Чернівці

про визнання нечинним і скасування рішення

Суддя       Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання –Марущак І.В.

Представники:

Від позивача –Вінник С.О., директор, Прохорова В.В., дов. від 13.01.2009 р.

Від відповідача –Везденко Д.С., дов. № 20/09 від 05.01.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання нечинним і скасування рішення № 870 від 24.07.2008 р. про застосування фінансових санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасну сплату авансових платежів при виплаті заробітної плати працівникам підприємства за листопад і грудень 2007 року є безпідставним, оскільки заробітна плата за листопад виплачувалася в грудні, а не протягом базового звітного періоду, а щодо виплаченої в грудні заробітної плати за грудень, то з урахуванням статусу позивача як платника єдиного податку він зобов'язаний сплатити страхові внески не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця, що й виконав, сплативши страхові внески в складі єдиного податку  за грудень 2007 р., окрім того, перевіркою були неправильно визначені суми страхових внесків, які підлягали перерахуванню та не враховано наявну переплату до ПФУ станом на 31.12.2007 р., також посилається на відповідне роз'яснення Пенсійного фонду України з питання щодо сплати авансових внесків страхувальників –платників єдиного податку.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що під час проведення перевірки позивача виявлено несвоєчасну сплату авансових платежів в грудні 2007 р. на суму 5331,59 грн. із заробітної плати, виплаченої за листопад і грудень 2007 р., чим порушено п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і за що до позивача правомірно застосовано передбачену Законом штрафну санкцію, страхові внески не включаються до складу податків, на них не поширюється податкове законодавство, а роз'яснення та листи ПФУ мають рекомендаційний характер.  

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

25.04.2008 р. працівниками управління Пенсійного фонду України м. Чернівці проведено планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Парус-Захід” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період з 01.12.2005 р. по 01.04.2008 р., про що складено акт № 41 від 25.04.2008 р. (7-10).  

Згідно з даними акту та підтверджується представниками сторін ТОВ “Парус-Захід” є платником єдиного податку за ставкою 10%.

Як видно з акту, страхові внески сплачувалися товариством в повному обсязі, але за період, що перевірявся, був випадок сплати пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, чим порушено ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, однак на момент перевірки дане порушення усунуто. Також  в акті вказано про наявність переплати по сплаті внесків до ПФУ станом на 01.04.2008 р. на суму 452,43 грн. (а.с. 9).

В акті зафіксовано, що перевіркою виявлено порушення ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині повноти та своєчасності сплати авансових платежів від одержаної заробітної плати в грудні 2007 року, а саме:

- 07.12.2007 р. були перераховані кошти на оплату праці працівникам (платіжне доручення № 421; платіжне доручення № 422 від 07.12.2007р. - заробітна плата за листопад 2007 р.), платіжне доручення на перерахування внесків до Пенсійного фонду України за ставкою 33,2% та 4% до банківської установи 07.12.2007р. на суму 3579,65 грн. не подано;

- 27.12.2007 р. були перераховані кошти на оплату праці працівникам (платіжне доручення № 452; платіжне доручення № 453 від 27.12.2007 р.- заробітна плата за грудень 2007 р.). Платіжне доручення на перерахування внесків до Пенсійного фонду України за ставкою 33,2% та 4% до банківської установи повинно бути подано 27.12.2007 р. на суму 5251,94 грн., а фактично подане на суму 3500 грн. (платіжне доручення № 454 від 27.12.2007 р.) (а.с. 10).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці № 870 від 24.07.2008 р. за несплату авансових платежів зі страхових внесків до позивача застосовано штраф у розмірі 50% несплачених (несвоєчасно сплачених) авансових платежів на суму 2665,80 грн. (а.с. 17).

Скарги ТОВ “Парус-Захід” на вказане рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Пенсійного фонду України повернуті без розгляду в зв'язку з порушенням строків подання скарги. Спору щодо підстав залишення скарг без розгляду між сторонами немає, тому відповідні документи судом не витребовувалися.

Принципи та структуру системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначає Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058).

Підпунктом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058 передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Обчислення та сплата страхових внесків здійснюється в строки та в порядку, встановленими ст. 20 Закону № 1058.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є:

для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону (роботодавці: підприємства, установи і організації), - календарний місяць;

для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (застраховані особи), - квартал.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) (абз. 5 ч. 6 ст. 20).

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції у вигляді  штрафу в розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Як видно з положень абз. 5 ч. 6 ст. 20 Закону № 1058, авансові внески повинні сплачуватися страхувальниками у тому випадку, якщо страхувальник виплачує заробітну плату протягом базового звітного періоду, яким для позивача є календарний місяць.

Листопад 2007 р. є тим базовим  звітним періодом, за який відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону позивач повинен сплатити страхові внески не пізніше 20.12.2007 р.

У справі встановлено, що заробітну плату за листопад 2007 року позивач виплатив не в листопаді 2007 року, а в грудні 2007 р., тобто виплати заробітної плати протягом звітного базового періоду в листопаді не було.

Відтак, суд вважає невірними висновки перевірки, що при виплаті заробітної плати за листопад 2007 р. 07.12.2007 р. позивач повинен був сплачувати авансові платежі у вигляді страхових внесків, нарахованих на цю заробітну плату, тому відхиляє твердження відповідача в додаткових поясненнях про те, що не подання платіжного доручення до банку на перерахування страхових внесків є саме порушенням зобов'язання сплачувати авансові платежі.

Щодо виплати заробітної плати за грудень 2007 р., яку позивач здійснив 27.12.2007 р., то в даному випадку дійсно мала місце виплата заробітної плати протягом базового звітного періоду грудня 2007 р.

Однак, як видно з матеріалів справи, на виплачену авансом заробітну плату за грудень 2007 р. товариство нарахувало страхові внески  до ПФУ по тарифу 33,2%; 4% на суму 5464,13 грн., частину яких в сумі 3500 грн. позивач перерахував  27.12.2007 р. платіжним дорученням № 454 (а.с.13,15,26). Решту належної до сплати суму страхових внесків у розмірі 1964,13 грн. було сплачено в складі єдиного податку за грудень 2007 р. 16.01.2008 р., тобто з дотриманням строків, встановлених ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 (а.с. 25,27,28).

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (в редакції Указу № 746/99 від 28.06.1999 р.) єдиний податок за попередній місяць юридичні особи повинні сплачувати не пізніше 20 числа наступного місяця. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують до Пенсійного фонду  України 42 % від отриманої суми єдиного податку.

З метою уникнення надмірної сплати внесків такими страхувальниками через одночасне поширення на них норм Закону України № 1058 та зазначеного Указу Президента України частина єдиного податку зараховується в рахунок сплати ними страхових внесків до ПФУ на підставі ч. 13 ст. 20 Закону № 1058 та п. 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1.

Одночасна дія Закону № 1058 та Указу Президента України 727/98 від 03.07.1998 р. призвела до певних колізій, оскільки не було урегульовано питання про вилучення із законодавства щодо спрощеної системи оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду. Тому для платників єдиного податку було встановлено відмінний від загального порядок сплати страхових внесків, а саме – зарахування частини єдиного податку в рахунок  сплати таких внесків.

Граничні терміни сплати і єдиного податку і страхових внесків однакові –20 число місяця, що настає за звітним. Зважаючи на такі терміни сплати податку, визначити суму авансових платежів  до Пенсійного фонду є неможливим з урахуванням тієї частини, яка надійде до бюджету Пенсійного фонду як частина єдиного податку.

Про таке зазначає сам Пенсійний фонд України в листі № 17877/03-30 від 14.10.2008 р., надаючи відповідь на запит позивача від 03.09.2008 р. (а.с. 30-33).

Відтак, оскільки неможливо визначити суму авансового платежу, який страхувальник повинен сплатити з урахуванням майбутньої сплати страхових внесків у складі єдиного податку, суд погоджується з твердженнями позивача, що в такому випадку фінансові санкції по п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 застосовуватися не повинні.

Суд приймає до уваги посилання відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1058 страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, і на них не поширюється податкове законодавство.

Однак, у спірному випадку йдеться не про поширення на страхові внески податкового законодавства, а про неможливість визначення розміру авансових  платежів, які повинні сплачуватися страхувальником, який є платником єдиного податку, при виплаті заробітної плати протягом базового звітного періоду з урахуванням сум страхових внесків, які надійдуть в складі єдиного податку. Тим більше, що з матеріалів справи видно, що в позивача по кожному спірному звітному періоду існує переплата страхових внесків, а відповідач у своїх додаткових поясненнях сам зазначає, що частка єдиного податку не може бути врахована як сплата внесків до ПФУ, оскільки при сплаті заробітної плати сплата єдиного податку ще не відбувалася.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і з урахуванням того, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень, а позивач заявив і про визнання рішення нечинним і про його скасування, суд вважає, що позов належить задовольнити, скасувавши оскаржуване рішення.  

Судові витрати в сумі 3,40 грн. належить стягнути з державного бюджету на користь позивача. Зайво сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 94, 160-163, 167, п.п. 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці № 870 від 24.07.2008 р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових внесків зі страхових платежів на суму 2665,80 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Парус-Захід” (м. Чернівці, вул. 28 Червня, код ЄДРПОУ 33917431) 3,40 грн. судових витрат.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

В судовому засіданні 14.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст підписано 16.04.2009 р.

Суддя                                                                           Ковальчук Т.І.