Рішення

від 07.05.2009 по справі 14/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/256

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09                                                                                           Справа№ 14/256

За   позовом :    ПП  «Ера Інтернешнл» м. Київ

До  відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Елма Кабель» м. Трускавець

Про    стягнення  87030,80 грн.                       

          Суддя  Довга О.І.

          Секретар  Яремчук С.М.  

Представники :    

від позивача :  Діденко  Т.Б. -  довіреність № 2  від 17.11.2008 року, Студенков А.В. -  представник  за дорученням     

від  відповідача    :      не з‘явився  

Представникам сторін  роз'яснено їх права  та обов'язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду  Львівської області знаходиться справа за   позовом  ПП «Ера Інтернешнл» м. Київ до  ТзОВ «Елма  Кабель» про стягнення 87030,80 грн.

Розгляд справи  неодноразово відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представники  позивача в судовому засіданні  підтримують  позовні вимоги, просять позов  задоволити  в частині стягнення  49000,00 грн., так як  під час розгляду спору  відповідачем частково сплачено суму основного  боргу,  1069,85 грн.  три проценти річних, 6744,00 грн.  індекс  інфляції, 9000,00 грн.  упущеної вигоди, 912,32 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідача просить   розгляду спору відкласти  в зв‘язку з неможливістю  забезпечити явку  повноважного представника.

Суд  в  задоволені  клопотання  відповідача щодо відкладення розгляду  справи  відмовляє, так  як  сторонам  під час розгляду  спору  було  створено  необхідні умови  для встановлення фактичних  обставин  справи, подачі всіх  необхідних документів, як на підставу  позовних вимог , так і на підставу заперечень  на позов, та правильного  застосування  законодавства.

Спір розглянуто згідно вимог ст.75 ГПК України, за  наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено :

11.02.2008 року  між позивачем  -  ПП «Ера  Інтернешнл»( покупець)  та  відповідачем –ТзОВ «Елма Кабель»( продавець)  був укладений  договір № 38 на суму 98000,00 грн. , відповідно до умов якого   продавець  зобов‘язаний передати  покупцю  у власність  трансформатори   масляні, в кількості  двох штук.

П. 2.2, та  п. 2,3 договору  регулюється порядок  розрахунків між сторонами, яким  визначено, що   покупець  сплачує попередній  платіж в розмірі  70% - 68600,00 грн.  від вартості  товару  та 30%  - 29400,00 грн.  при відвантажені товару.

Пунктом  3.6  передбачено  кінцевий термін  поставки товару, та визначений у  двадцять  вісім  календарних днів  після надходження  передплати   від покупця  на рахунок  продавця.

Як встановлено в судовому засіданні   продавець  не виконав взяті на себе зобов‘язання.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами  господарювання  і  негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України , іншими нормативно-правовими   актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 6 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний  розсуд.  Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2, 6 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Стаття 626. Цивільного кодексу України дає визначення поняттю «договір»- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що Зміст договору  становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 639. Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692. Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. № 41, та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за N 576/3016, накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей віднесені до первинних документів, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах.

В п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Визначення первинного документу та вимоги до його оформлення також визначені Законом України Закон України 16.07.99 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в ст.1 якого зазначено, що первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А в ст.9 цього закону зазначено, що первинні та зведені облікові документи  можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

•  назву документа (форми);

•  дату і місце складання;

•  назву підприємства, від імені якого складено документ;

•  зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

•  особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Відповідачем не надано суду  оригінали ( належно завірені копії)  бухгалтерських документів, які підтверджують  факт  поставки  позивачу на виконання  договору  № 38 від 11.02.2008 року   трансформатора масляного (  відсутні докази проводки  зазначеного  трансформатора  по бухгалтерських    документах  підприємства, податкові накладні  за  спірний період, які підтверджують факт поставки товару, товарні накладні, платіжні документи  на оплату ).

На день звернення  позивача з позовом  до господарського  суду Львівської області  заборгованість відповідача перед  ПП  «Ера Інтернешнл» м. Київ  становила  75500,00 грн.

Відповідач після подання позивачем позову до суду перерахував частину заборгованості. На день розгляду  спору   заборгованість по договору складає  49000 грн.

П. 2 ст. 530 ЦК України, Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня   пред'явлення   вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія про повернення коштів позивачем була направлена 22.09.2008 року з проханням повернути грошові кошти на протязі трьох робочих днів.

На день розгляду  справи  борг не  погашено.

  Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

  Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України  особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

  Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача  3 % річних від суми боргу у розмірі 1069,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі  6744,00 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення  в частині  стягнення   49000,00 грн. боргу, 1069,85 грн.  три процентри річних,  6744,00 грн.  інфляційних  втрат .

Щодо  заявленої  ПП «Ера  Інтернешнл»  вимоги про стягнення  збитків в сумі  9000,00 грн. ,  так як внаслідок  невиконання   відповідачем своїх зобов‘язань   позивачем не отримано прибуток, суд в  цій частині  відмовляє в задоволені  позовних  вимог  виходячи з наступного :

Позивачем у справі  не доведено  наявність  та розмір збитків, завданих порушенням  договірних зобов'язань  відповідачем, та причинно-наслідкового зв'язку  між збитками  та діями  відповідача.

Відповідно до п.1 ст.224  ГК України  учасник господарських відносин, який порушив  господарське зобов'язання  або установлені  вимоги щодо здійснення  господарської діяльності , повинен відшкодовувати  завдані  цим збитки  суб'єкту  права або  законні  інтереси  якого порушено.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що  підлягають  відшкодуванню особою, яка допустила  господарське  правопорушення включається:  вартість втраченого, пошкодженого  або знищеного майна, визначена  відповідно до вимог  законодавства; додаткові  витрати ( штрафні санкції, сплачені  іншим  суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково  витрачених матеріалів  тощо), понесені  стороною, яка  зазнала збитків внаслідок  порушення  зобов'язання  другою стороною;  неодержаний прибуток ( втрачена вигода) , на який  сторона, яка зазнала збитків, мала право  розраховувати у разі  неналежного виконання  зобов'язання другою стороною.

З приписів  вищезазначених статей  вбачається, що для  застосування  деліктної відповідальності необхідна  наявність  складу  правопорушення:  протиправної поведінки ( дії чи  бездіяльності)  особи;  шкоди; причинного  зв'язку між  протиправною поведінкою і шкодою ; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Позивачем  такі докази суду не надано.

Судові витрати слід покласти на відповідача  пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись  ст. 224, 225, 509, 526, 559, 614, 625, 626 ,639 ЦК України, 179,180 Господарського кодексу України,  ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, п.10 ст. 65, ст. 66, 67, 75, п.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

                                               В И Р І Ш И В  :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з  Товариства  з обмеженою відповідальністю  «Елма Кабель»               ( м. Трускавець,  вул. Мазепи,21, код ЄДРПОУ 33647345, МФО 325019)  на користь  Приватного  підприємства «Ера Інтернешнл» (  м. Київ,  вул.. Булаховського 5д, кв. 93 код ЄДРПОУ  35223528, МФО 351005)  49000,00 грн.  боргу, 1069,85 грн.  три відсотки річних, 6744,00 грн.  розмір індексу інфляції, 833,14 державного  мита  та 118,00 грн.  за інформаційно-технічне забезпечення  судового  процесу.

3. В частині   стягнення  збитків в сумі  9000,00 грн.  в позові відмовити.

4. Наказ видати  відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.