Постанова

від 12.05.2009 по справі 21/133-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/133-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

12.05.09 р.                                                                                          № 21/133-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                          Стахурського М. Ф. (доповідач у справі),

суддів                                                 Мазур Л. М.,

                                                           Чорногуза М. Г.

при секретарі судового засідання Лебедєвій С. В.

за участю представників сторін:

від позивача: Татарчук О. Л. (дов. № 21 від 01.12.2008 р.);

від відповідача: Червоняк С. П. (дов. №2/15 від 12.01.2009 р.);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” на рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 30.01.2009 р.)

у справі № 21/133-08 (суддя Ярема В. А.)

за позовом Приватного підприємства „Віола”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, с. Іванковичі, Васильківський район, Київська область

про стягнення 134 659, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП „Віола” звернулось до господарського суду Київської області із позовом до ТОВ „ВВС-ЛТД” про стягнення 134 659, 57 грн., з яких 109 006, 20 грн. - основний борг, 11 933, 29 грн. - пеня, 6 325, 03 –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 4 313, 80 грн. - збитки від інфляції, 1 581, 25 грн. –3 % річних, 1 500 грн. –збитки, понесені у зв'язку із захистом порушеного права., та про стягнення судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов'язку за договором купівлі-продажу № 1 від 30.12.2008 р. щодо оплати за проданий товар.

В процесі розгляду справи позивач, у зв'язку із добровільним погашенням відповідачем основного боргу, зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути із ТОВ „ВВС-ЛТД” 25 653, 37 грн., з яких 11 933, 29 грн. - пеня, 6 325, 03 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 4 313, 80 грн. - збитки від інфляції,                    1 581, 25 грн. –3 % річних, 1 500 грн. –збитки, понесені у зв'язку із захистом порушеного права. Зазначені вимоги були прийняті судом першої інстанції.

Відповідач надав місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, у судовому засіданні проти позову заперечував в частині стягнення з нього процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, посилаючись на те, що проценти за користування грошовими коштами договором передбачені не були, а щодо інфляційних втрат позивач не надав їх нормативне обґрунтування.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 30.01.2009 р.) позов ПП „Віола” задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ „ВВС-ЛТД” 11 933, 29 грн. - пені, 1 581, 25 грн. –              3 % річних, 4 313, 80 грн. - збитки від інфляції, 6 325, 03 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 241, 53 грн. державного мита та 111, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в іншій частині позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції керувався ст. ст. 193, 224, 231 ГК України,           ст. ст. 22, 526, 625, 655, 692, 693 ЦК України, умовами договору купівлі-продажу  № 1 від 30.12.2008 р. та виходив з того, що позивачем було продано відповідачу товар, за який останній вчасно не розрахувався. У зв'язку із простроченням відповідачем виконання обов'язку що оплати товару позивач також мав право на стягнення із відповідача пені, 3 % річних, збитки від інфляції, відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач через місцевий господарський суд 09.02.2009 року подав апеляційну скаргу (вх. № 12935), в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 року в частині стягнення з нього 6 325, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновок суду щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі                   6 325, 03 грн. суперечить положенням ст. 231 ГК України, ст. ст. 536, 692 ЦК України, оскільки, як вважає відповідач, відсотки за користування чужими грошовими коштами договором встановлені не були і за своєю природою не є штрафними санкціями, у якості яких суд присудив до стягнення із відповідача.  

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року (головуючий суддя –Стахурський М. Ф. (доповідач у справі), судді –Мазур Л. М., Чорногуз М. Г.) прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження на 11.03.2008 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 14.04.2009 року.

14.04.2009 року до загального відділу апеляційного господарського суду від представника відповідача Червоняка С. П. надійшло доповнення до апеляційної скарги із додатком, що додатково пояснювали та обґрунтовували вимоги апеляційної скарги, та були оглянуті і долучені до матеріалів справи колегією суддів у судовому засіданні.

У судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 року в частині стягнення з нього 6 325, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні на підтвердження своїх доводів надав суду копії постанови ВГСУ № 50/189 від 16.03.2009 р., постанови Київського апеляційного господарського суду № 50/189 від 17.12.2008 р., рішення господарського суду Чернівецької області № 14/225 від 25.07.2008 р., рішення господарського суду Львівської області № 32/270 від                09.02.2009 р., рішення господарського суду м. Києва № 44/206 від 01.10.2008 р., рішення господарського суду Миколаївської області № 17/436/08 від 30.09.2008 р., рішення господарського суду Львівської області № 23/202 від 30.10.2008 р., рішення господарського суду Миколаївської області № 16/608/08 від 11.12.2008 р., проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 року вважає законним і обґрунтованим.

За наслідками судового засідання судом було оголошено перерву до 21.04.2009 року.

21.04.2009 року перед судовим засіданням до загального відділу апеляційного господарського суду представником відповідача було подано клопотання, яким він просив суд надати можливість ознайомитись із матеріалами справи, а саме із документами, поданими позивачем у попередньому судовому засіданні, у зв'язку із чим просив суд також відкласти розгляд справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 12.05.2009 року.

27.04.2009 року до загального відділу апеляційного господарського суду від представника позивача Татарчук О. Л. надійшла заява про забезпечення позовних вимог, обґрунтована зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами з метою затягнення розгляду справи.

07.05.2009 р. до загального відділу апеляційного господарського суду від представника позивача Татарчук О. Л. надійшло заперечення на доповнення до апеляційної скарги, яким було наведено додаткове обґрунтування безпідставності вимог апеляційної скарги відповідача, що було оглянуто і долучено до матеріалів справи колегією суддів у судовому засіданні.

12.05.2009 р. у судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 р. скасувати частково. Також він заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позовних вимог, у зв'язку із відсутністю достатнього її обґрунтування.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 р. залишити без змін. Крім того ним було підтримана заява про забезпечення позовних вимог.

За наслідками судового засідання та за згодою представників сторін апеляційним господарським судом оголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі 12 ГПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

30.12.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 1 (надалі –договір), згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання продати відповідачу лікарські препарати, вироби медичного призначення, дезінфекуючі засоби та засоби косметичної промисловості, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити вартість товару. (а. с. 9-10).

Згідно п. 1.2. договору загальна ціна договору складається із сум, вказаних у видаткових накладних.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.6. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень відповідача. В замовленні вказується найменування, кількість, ціна товару за одиницю в гривнях, строки поставки, номер договору, номер та дата замовлення. Відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

Відповідно до п. 5.1. договору відповідач здійснює оплату за товар не пізніше 30 днів з дати прийому-передачі товару.

Згідно п. 9.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31.12.2008 р.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 109 006, 2 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0000000528 від 14.05.2008 р., № 0000000535 від 21.05.2008 р., № 0000000536 від 21.05.2008 р.,                    № 0000000550 від 04.06.2008 р., та довіреностями серії НБК № 676506 від 15.05.2008 р., серії НБК № 676651 від 22.05.2008 р., серії НБК № 676995 від 05.06.2008 р., виданими відповідачем на свого представника. (а. с. 11-17).

Проте станом на день звернення позивача до суду відповідач за поставлений на підставі договору товар не розрахувався, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 109 006, 2 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач тільки під час вирішення спору повністю розрахувався із позивачем за поставлений товар, що підтверджується клопотанням про зменшення позовних вимог, виписками з банківського рахунку позивача. (а. с. 34-37).

Однак, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання обов'язку за договором щодо оплати товару, позивач просив суд, на підставі виконаних ним розрахунків, стягнути на свою користь із відповідача 25 653, 37 грн., з яких 11 933, 29 грн. –пеня за період з 11.06.2008 р. по 11.12.2008 р., 6 325, 03 грн. –відсотки за користування чужими грошовими коштами, 4 313, 80 грн. - збитки від інфляції і                    1 581, 25 грн. –3 % річних за період з 11.06.2008 р. по 21.12.2008 р., 1 500 грн. –збитки, понесені у зв'язку із захистом порушеного права.

Відносини купівлі-продажу товарів регулюються ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами та договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про законність розрахунку позивача 3 % річних та інфляційних втрат та обґрунтовано стягнув із відповідача 3 % річних у розмірі 1 581, 25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 313, 8 грн. за період з 11.06.2008 р. по 21.12.2008 р.

Що стосується пені, то п. 7.1. договору було передбачено, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, виконаний позивачем, та прийшов до висновку про стягнення із відповідача пені у розмірі 11 933, 29 грн. за період з 11.06.2008 р. по 11.12.2008 р., з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, так як така вимога позивача відповідає положенням законодавства України.

Також, як було зазначено вище, рішенням суду першої інстанції відмовлено в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача збитків у розмірі 1 500 грн., що були понесені позивачем у зв'язку із захистом його порушеного права.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Колегія суддів вважає, що позивач не довів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, а саме порушенням останнім права позивача на оплату товару за договором, і збитками позивача, понесені за договором про надання юридичних послуг № 2/12 від 16.12.2008 р. (а. с. 19-20). Оскільки такі збитки прямо не виникають із зазначеного порушення, а витрати на юридичні послуги, зроблені позивачем не є обов'язковими. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в позові в частині стягнення збитків із відповідача, понесених у зв'язку із захистом його порушеного права.

Крім того, позивач просив місцевий господарський суд стягнути із відповідача 6 325, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, згідно наданого розрахунку. (а. с. 7). Дана вимога була задоволена судом повністю на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України, із якою не погоджується відповідач.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом помилково було прийнято рішення про стягнення із відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошовими коштами, так як їх розмір договором встановлений не був, а положеннями ст. ст. 230, 231 ГК України регулюються штрафні санкції, до яких не відносяться проценти за користування чужими грошовими коштами.

Отже, рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 року в частині стягнення із відповідача на користь позивача 6 325, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає скасуванню.

У зв'язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції підлягають новому розподілу судові витрати, пов'язані із розглядом позовної заяви.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття ним неправильного рішення.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” у справі № 21/133-08 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 р. скасуванню частково із прийняттям в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються повністю на Приватне підприємство „Віола”.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позовних вимог, то у ній не зазначено належних підстав та не наведено будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Затягування відповідачем розгляду апеляційної скарги не свідчить, про те, що в подальшому рішення суду першої інстанції ним не буде виконано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” на рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 30.01.2009 р.) у справі № 21/133-08 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Київської  області від 28.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 30.01.2009 р.) у справі № 21/133-08 скасувати частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” на користь Приватного підприємства „Віола” 6 325, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 241, 53 грн. державного мита та           111, 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти у цій частині нове рішення.

Відмовити Приватному підприємству „Віола” в позові в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” 6 325, 03 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 19351156) на користь Приватного підприємства „Віола” (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, 13-а, ідентифікаційний код 30183203) 178 (сто сімдесят вісім) грн. 28 (двадцять вісім) коп. державного мита та 82 (вісімдесят два) грн. 01 (одна) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 28.01.2009 р. (повний текст рішення підписаний 30.01.2009 р.) у справі № 21/133-08 залишити без змін.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „Віола” (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, 13-а, ідентифікаційний код 30183203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, ідентифікаційний код 19351156) 51 (п'ятдесят одна) грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Заяву № 1814 від 23.04.2009 р. Приватного підприємства „Віола” про забезпечення позовних вимог залишити без задоволення.

6.          Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і її може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107 –111 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                 (підпис)                   М. Ф. Стахурський

Судді:                                                                                                 Л. М. Мазур

                                                                                                           М. Г. Чорногуз

Повний текст постанови підписаний

15 травня 2009 р.

Дата відправки  25.05.09